Ухвала суду № 84674863, 24.07.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1901/19

Провадження 1-кп-171/19

ухвала

Іменем України

24 липня 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі колегії суддів:

головуючого судді: Тиханського О.Б.,

судді: Зінченко О.М.,

присяжних: Федорченко Т.О., Чураченко Т.В., Купрієнко О.А.

при секретарі: Авсюкевич Н.В.,

за участю прокурорів: Циби Р.Я., Комарницького М.В.

захисників: Павленка М.В., Осовітня Л.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1

в присутності запасних присяжних Цибулько І.П., Галети Т . П. ,

потерпілою ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст.14, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 258 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

28.05.2019 року до Обухівського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.14, ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, внесеному в ЄРДР за № 22018000000000322.

В судовому засіданні захисник подав клопотання про зміну запобіжного заходу, на обґрунтування якого зазначив, що обставиною, що зумовила застосування до обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стала кримінально-правова кваліфікація дій особи і дія норми заборони, передбаченої ч. 5 ст. 176 КПК України, яка обмежує суд у застосуванні запобіжного заходу, який не пов`язаний з триманням під вартою. Констатуючи факт закінчення кримінального провадження і, відповідно, виконання стороною обвинувачення вимог п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України, сторона захисту просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на будь який інший запобіжний захід який не пов`язаний з триманням під вартою. Приписи спеціальної правової норми ч. 5 ст. 176 КПК України не підлягають застосування до кримінальних правопорушень із таким видом попередньої злочинної діяльності, як готування до злочину, а тому суд повинен керуватися загальними нормами глави 18 КПК України. На спростування наведених прокурором ризиків зазначив, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, є батьком чотирьох дітей, на його утриманні перебуває непрацююча дружина, яка займається доглядом дітей, а також непрацездатний батько ОСОБА_6 Досудове розслідування закінчено та розпочато судове провадження, тобто ризик щодо приховування слідів злочину не актуальний. Також вказав на невірну кваліфікацію, порушення норм КПК на досудовому слідстві, відсутність наміру ухилитись від суду чи вчинювати інші злочини чи здійснювати тиск на потерпілих або свідків. Просив змінити запобіжний захід на не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу просив звільнити його з-під варти та відмовити в задоволені клопотання прокурора, вказав, що не збирається уникати суду, має на утриманні чотирьох дітей, непрацюючу дружину, а також непрацездатного батька.

Захисник Осовітня Л.В., підтримала клопотання про зміну запобіжного заходу та заперечила щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу.

Прокурори в судовому засіданні заявили клопотання про продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки розгляд справи не закінчений а ризики через які був обраний даний запобіжний захід не зменшились.

Потерпіла підтримала клопотання про продовження запобіжного заходу та заперечила щодо задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисників, потерпілу, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

20.06.2019 ухвалою колегії суддів Обухівського районного суду Київської області, ОСОБА_1 . запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, був продовжений до 18.08.2019 включно.

Станом на цей час завершити судове провадження до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою неможливо, оскільки розпочато лише судове засідання.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та додані стороною обвинувачення докази, а саме переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, зокрема враховуючи майновий стан обвинуваченого, вчинити інше кримінального правопорушення.

Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, оскільки сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_1 на свободу.

Крім того, доводи про суворість існуючого запобіжного заходу суд вважає необґрунтованими, оскільки вони належно оцінені чинними судовими рішеннями слідчого судді та суду апеляційної інстанції при обранні та продовженні дії запобіжного заходу.

Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які приймались до уваги при обранні та продовженні дії обраного запобіжного заходу суду не подавалось. Надані раніше докази відносно підстав для зміни запобіжного заходу вже оцінювались судом у чинних ухвалах, нових переконливих аргументів та доказів суду не представлено. Посилання захисника на певну практику Європейського суду з прав людини суд вважає необґрунтованими, оскільки у цьому кримінальному провадженні зважаючи на сукупність наявних у справі доказів та враховуючи доводи всіх учасників процесу не вбачається достатньо підстав вважати тримання ОСОБА_1 під вартою таким, що порушує його право, передбачене ст.5 Європейської конвенції з прав людини, оскільки саме такий запобіжний захід є обґрунтованим і достатнім для досягнення мети кримінального провадження.

Ризики, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу залишаються актуальними, доводи захисту суд вважає непереконливими і необґрунтованими, а тому відсутні достатні підстави для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу, оскільки судом не здійснено допит потерпілих та свідків у цьому провадженні, а наявні ризики не зменшувались.

Враховуючи сукупність вказаних вище і повідомлених сторонами кримінального провадження обставин, суд вважає, що продовження тримання ОСОБА_1 під вартою є виправданим, оскільки у даному випадку наявність конкретного суспільного інтересу щодо вирішення справи про вчинення суспільно небезпечного діяння превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Таким чином, вбачаються достатні підстави для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Підстав для задоволення клопотань сторони захисту суд не вбачає.

Відповідно до ст. 183 ч.4 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави щодо злочинів вчинених із застосуванням насильства чи погрозою його застосування.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , його можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, продовжити злочинну діяльність, на думку суду, є підставою для продовження ОСОБА_1 саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належну поведінку.

А отже, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою терміном до шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 33, 176, 314,315,316 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника Павленка М.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі, продовживши строк тримання під вартою до 21 вересня 2019 року, включно.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 7-денний строк з дня проголошення ухвали.

Головуючий суддя Тиханський О.Б.

Суддя Зінченко О.М.

Присяжні Федорченко Т.О.

Чураченко Т.В.

Купрієнко О.А.