Вирок № 84674248, 24.09.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

24.09.2019

Справа №359/257/19

Провадження №1-кп/359/219/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі суду:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях судового засідання Пугач Д.О., Петровій Я.А.,

за участю прокурорів Баклана В.М., Добривечір К.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - адвоката Чемериса І.В., потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , експерта Андрусенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінальне провадження №12018110100002235, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.10.2018 року, за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

щодо вчинення ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, за наступних обставин.

Так, 08.08.2018 року, приблизно о 23 годині 35 хвилин, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на третьому поверсі Бориспільської ЦРЛ в дитячому відділенні, за адресою: місто Бориспіль, вулиця Котляревського 1, виник словесний конфлікт з приводу несвоєчасного прибуття ОСОБА_2 , який працює ліфтером КП «ЖЕК- 1» м. Бориспіль, до Бориспільської ЦРЛ для усунення несправності ліфту.

Під час конфлікту у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , реалізовуючи який, ОСОБА_1 08.08.2018 близько 23 години 36 хвилин, знаходячись на третьому поверсі Бориспільської ЦРЛ в дитячому відділенні, наніс ОСОБА_2 не менше восьми ударів кулаками обох рук в голову та обличчя.

Далі, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 після того, як ОСОБА_2 . присів та притиснувся до стіни правою стороною свого тіла, ОСОБА_1 наніс ще не менше 10 ударів ногою по тулубу зліва та по лівій руці.

Таким чином, ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді синця спинки носа, перелому кісток носа, струсу головного мозку, синця із садном лівого плеча та ліктя, забою м`яких тканин грудної клітки зліва. Тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа, струсу головного мозку, забою м`яких тканин грудної клітки зліва за своїм характером тягнуть розлад здоров`я на строк понад 6, але менше ніж 21 день, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив дії, які виразились в нанесенні потерпілому умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснено шляхом дослідження доказів обвинувачення та захисту, допиту свідків сторін, допиту потерпілого й обвинуваченого.

За наслідками такого розгляду судом встановлено доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні указаного кримінального правопорушення із зазначеним формулюванням обвинувачення з урахуванням додатково встановлених обставин викладених вище, які не впливають на кваліфікацію вчиненого ним.

Правовою кваліфікацією кримінального правопорушення (злочину), інкримінованого ОСОБА_1 , є умисне легке тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України.

Доказами доведеності винуватості ОСОБА_1 є подані стороною обвинувачення письмові докази, допит потерпілого, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , експерта ОСОБА_7 .

Так, допитаний 10.05.2019 року обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що вину визнає, щиро розкаюється, шкодує, що так трапилося. Подія сталася в стані афекту. Також повідомив суд, що у потерпілого ребра не були зламані. 08.08.2018 року він гуляв з своєю дитиною та товаришем в парку. Його дитині два роки. Зненацька дитині стало зле. Дитина почала втрачати свідомість. Приблизно о 23 год. Вони поїхали в Бориспільську центральну районну лікарню. Лікарі не могли зрозуміти, що з дитиною, тож вирішили її відправити до реанімації. Реанімація була на третьому поверсі. Його жінка з дитиною, лікарем та медсестрою до реанімації вирішили їхати ліфтом. Між другим та третім поверхами ліфт зупинився. Згодом приїхав ліфтер з ліфтової служби. Він ліфтеру кричав швидше відкривай двері, оскільки там непритомна дитина. Ліфтер відповів, що він міг і не приїжджати на виклик. Коли ліфтер відкрив ліфт. Він його вдарив в обличчя декілька разів. Чи бив він потерпілого в інші частини тіла він не пам`ятає. Крім розбитого носу у потерпілого, інших ушкоджень він не бачив. Після події потерпілий сидів на лавці нічого не казавши. Ушкодження середньої тяжкості він потерпілому не заподіював. Свідком цих подій був його товариш ОСОБА_4 Його жінка, лікар та медсестра, які перебували в ліфті не були свідками події, оскільки після відкриття ліфту побігли до реанімації. Вину визнає за ч. 2 ст. 125 КК України. Під час події в алкогольному стані не перебував. На даний час дитина здорова, більше таких випадків з нею не траплялося. Діагноз дитині не встановлений.

Допитаний 10.05.2019 року у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, 08.08.2018 року він перебував на робочій зміні КП «ЖЕК-1» на посаді електромеханіка. О 23 год. 23 хв. диспетчер КП «ЖЕК-1» повідомила його, що в Бориспільській центральній районній лікарні застряг ліфт. Доїхати на виклик, в нічний час надається сорок хвилин та робочий автомобіль. Щоб не гаяти час він скористався своїм автомобілем. До Бориспільської центральної районної лікарні він прибув о 23 год. 30 хв. та відразу звільнив людей з кабіни. Піднявшись на третій поверх, то побачив, що обвинувачений з своїм товаришем ламають ліфт. На дорогу та визволення людей з ліфта у нього пішло сім хвилин. О 23 год. 40 хв. він повідомив працівників поліції про його побиття. В кабіні ліфту була табличка на якій написано, що користуватися ліфтом заборонено. Тож люди скористалися люфтом незаконно, що призвело до зупинки ліфту. Щоб відкрити ліфт йому знадобилося декілька секунд. Лівою рукою тримав двері ліфта, а іншою доставав дитину. Про те, що в ліфті дитина, яка знаходиться в непритомному стані йому не було відомо. Обвинувачений потім почав його бути. Завдавши йому не менше двадцяти ударів. Дані особи були в п`яному вигляді, тож його пояснення не хотіли чути. Він хотів їм пояснити, те, що і так швидко приїхав з вулиці Головатого. Також обвинувачений його бив «монтіровкою», але про це слідчий просив промовчати. Після побиття він був весь у крові, біль була у спині. Йому не відомо чи відносно обвинуваченого проводилося освідування. Саму бійку спровокувала жінка обвинуваченого. Коли відкрилися двері ліфта, вона вчепилася йому в волосся та почала його бити. Щодо товариша обвинуваченого сказати нічого не може, оскільки він знаходився ззаду його. Потім коли удари посилилися він підняв голову та побачив, що його б`є обвинувачений. Обвинувачений його бив руками та ногами. Ліфтерша з лікарні, яка мала перевозити людей в ліфті зустріла його на вулиці та повідомила, що в ліфті дитина. Обвинувачений йому заподіяв п`ять ударів в голову та не менше п`яти ударів по спині. Також зазначив, що обвинувачений його бив «монтіровкою», за допомогою якої обвинувачений самотужки намагався відкрити ліфт. Весь персонал третього поверху Бориспільської центральної районної лікарні дану подію бачив. Слова, що він взагалі не мав там бути, він не казав. В чиїх руках дитина перебувала в ліфті йому не відомо. Ліфт на той час був працездатний повністю. Даним ліфтом без ліфтера лікарні не можна користуватися. Самовільне користування ліфтом заборонено (адміністрація лікарні). Коли проводився слідчий експеримент він все так само зазначав, крім «монтіровки», про яку йому сказали промовчати. При слідчому експерименті прокурор не був. Були двоє понятих та проводилася відеофіксація.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засідання 10.06.2019 року показала, що вона працює в Бориспільській центральній районній лікарні лікарем. Близько року назад ввечері в приймальне відділення лікарні звернулося дві жінки з дитиною. Одна жінка тримала дитину на руках-це була мати дитини, а інша жінка кума. Мати хлопчика скаржилася на біль в животі дитини та те, що дитина не реагує на людей. На перший погляд дитина була активна та спілкувалась. Вона завела дитину в протишокову кімнату та викликала хірурга. Вона запропонувала виміряти дитині температуру на, що мати хлопчика відмовилася запевнивши, що в дитини температури не має. Мати дитини була в агресивному стані. Очікувавши лікаря-хірурга все ж таки вона виміряла температуру дитині, температура в дитини була тридцять дев`ять. Дитині були надані жарознижуючі препарати. Нею було запропонована госпіталізацію дитини. Вийшовши з протишокової кімнати приймального відділення, вони попрямувала до ліфта, щоб піднятися на третій поверх в дитяче відділення лікарні. Працівники приймального відділення підняли їх на третій поверх. В ліфті перебувала вона, мати дитини, дитина та медбрат. До третього поверху вони не доїхали, оскільки ліфт застряг. В ліфті вони перебували декілька хвилин, максимум п`ять хвилин. Коли ліфтер звільнив їх з ліфта, вони відразу пішли до реанімаційного відділення. Будучи в ліфті, мати дитини кричала, погрожувала їй. Стан дитини був середньої тяжкості, біла гіпертонія. Також мати дитину в ліфті сильно трясла, що дитина два рази вирвала. Вийшовши з ліфту вона побачила сутичку, медсестра кричала, щоб припинили хуліганські дії. Мати дитини разом з дитиною на руках бігла в бійку, махала руками. Дитина була в свідомості постійно. Коли вони перебувала в ліфті, жінка постійно подстрікала, що дитина не дихає. Двері ліфта до приїзду ліфтера намагалися в скрити батько дитини та його товариш. Особисто не бачила, як обвинувачений наносив удари потерпілому та між ким виник конфлікт. Також не бачила табличку в ліфті, що ліфтом не можна користуватися без ліфтера.

Допитаний свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні 10.06.2019 року показала, що вона працює ліфтером в Бориспільській центральній районній лікарні. Коли трапилася подія вона була на зміні та знаходилася в коридорі в приймальному відділенні лікарні. Це був нічний час, близько дванадцятої години 2018 року. Почувши, що двері ліфта стукнули, її повідомили, що в ліфт сіли люди без її відома та поїхали в дитяче відділення. В ліфті були лікар ОСОБА_5 , медбрат ОСОБА_9 , жінка та дитина. Через одну-дві хвилини почула, що стукають у двері, що ліфт застряг. Відразу вона викликала ліфтову службу. Батько дитини піднявся сходами на третій поверх та почав кричати, що застряг ліфт. Почувши крики вона пішла по охорону, але охорони не було на робочому місці. Ліфтер приїхав на власному автомобілі швидко. З обвинуваченим був товариш. Бійку вона бачила. Обвинувачений вдарив ліфтера в ніс, що пішла кров. Товариш обвинуваченого почав розтягувати. Обвинувачений знову почав налітати на потерпілого та бити його ногами та руками в область грудної клітини. Скільки було ударів не пам`ятає. В її обов`язки входить: посадити людей в ліфт, закрити ліфт, відправити ліфт на потрібний поверх та випустити людей з ліфта. Вразі поламки ліфта викликає ліфтову службу. Не знає чи входить в її обов`язки ремонт ліфта в разі його поломки. На третьому поверсі біля ліфта знаходився обвинувачений. Коли підійшов туди на виклик ліфтер, обвинувачений почав його бути. Бив потерпілого обвинувачений за те, що той був не на місці при поломці ліфта. Ліфтова служба не знаходиться в лікарні. Ліфт в лікарні інколи застрягав, але на той момент був в робочому стані. Коли потерпілого побили, йому надавали допомогу в травмпункті. Ліфт в лікарні полагодила інша бригада на наступний день. До прибуття ліфтера, обвинувачений разом з своїм товаришем намагалися відкрити двері ліфта та випустити людей, які знаходилися в той час в ліфті. Очевидцем, як відкривали двері ліфта не була. Була очевидцем саме бійки. Після ударів, які наніс обвинувачений потерпілому, потерпілий присів. Обвинувачений потерпілого бив в ребра та в ніс. Ліфт лікарні повинна була підіймати саме вона. Табличка на ліфті висить завжди, без ліфтера лікарні в ліфт ніхто не заходить. На табличці написано, що користуватися ліфтом заборонено адміністративна відповідальність. Під час коли люди виходили з ліфта, в кого була на руках дитина не знає.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні 10.06.2019 року показав, що в серпні місяці 2018 року приблизно о десятій годині вечора він, його дружина ОСОБА_11 , обвинувачений, жінка обвинуваченого ОСОБА_12 та дитина обвинуваченого ОСОБА_13 гуляли в парку біля дому. Раптом дитині обвинуваченого стало зле. Всі вони сіли до його автомобіля та поїхали до Бориспільської центральної районної лікарні. Лікаря чекали приблизно двадцять хвилин. Дитина, її мати та лікар сіли в ліфт та поїхали. Згодом ліфт застряг. З яких причин застряг ліфт він не знає, оскільки в той час стояв на вулиці. Ліфт прямував до другого поверху. Він почув скандал, що в ліфті, який застряг дитина задихається. Прибігши на другий поверх лікарні, він побачив, що обвинувачений намагається самотужки відкрити двері ліфта. Взявши інструменти з свого автомобіля, він почав допомагати обвинуваченому відкривати двері ліфта. Двадцять-тридцять хвилин намагалися відкрити двері ліфта. Двері ліфта не відкрили. Потім вони побачили ліфтера, який йшов не поспішаючи. Ліфтер відкрив двері. Обвинувачений почав ліфтеру казати чому він так довго йшов на виклик. Ліфтер йому відповів, що міг взагалі і не приходити, оскільки у нього вихідний. Після цих слів будучи афекті обвинувачений вдари ліфтера в ніс. Саме він нікого не бив, тільки розтягував. В лікарню викликали поліцію. Ліфтера лікарні в той час він не бачив, вона підійшла пізніше. Обвинувачений не бив потерпілого сторонніми предметами. Хтось інший не міг наносити удари потерпілому. Обвинувачений та жінки були в легкому алкогольному сп`янінні. Саме він не був в алкогольному сп`янінні, оскільки не вживає алкоголь.

Допитай в судовому засіданні 08.07.2019 року експерт Андрусенко М.М. пояснив, що наданий висновок відносно потерпілого ОСОБА_2 пам`ятає та підтверджує його в повному обсязі. Потерпілий ОСОБА_2 звернувся до них за фактом отримання тілесних ушкоджень. Після обстеження, потерпілому було надано диски (знімки) грудної порожнини та медична документація де були зазначені тілесні ушкодження та діагноз лікувального закладу. Диски (знімки) були направленні лікарю-рентгенологу (консультанту) в м. Київ для надання підтвердження травматичних змін, які були зафіксовані на знімках та надання дати отримання тілесних ушкоджень, та також чи відповідають травми, які потерпілий отримав при виконанні професійних обов`язків. Лікарем-рентгенологом (консультантом) було підтверджено перелом кісток носа у потерпілого. Перелом дев`ятого ребра лікарем не було підтверджено, у зв`язку з цим ушкодження було перекваліфіковано: садини та синці, як легкі тілесні ушкодження, перелом носа та струс мозку, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Чому не було підтверджено перелом дев`ятого ребра сказати не може.

Свідок ОСОБА_6 09.08.2019 року в судове засідання з`явилася та показала, що дана подія сталася майже рік назад. На той час вона була на зміні у сестринській у Бориспільській центральній районній лікарні на першому поверсі. Раптом почула крик. Вийшла та дізналася, що в ліфті між другим та третім поверхом лікарні застрягли люди. В ліфті перебував лікар педіатр ОСОБА_5 , медсестра (медбрат ) ОСОБА_1 , мати та дитина. Як їй повідомили хлопчик знаходився без свідомості. Була паніка. Всі чекали поки приїде ліфтер. В цей час телефонували медсестрі (медбрату) ОСОБА_1 , запитували про стан дитини. Стан дитини був стабільний. Вона взявши амбушку (це пристрій котрий використовується в реанімаційних цілях, як штучна вентиляція легень) та побігла на третій поверх в дитяче відділення. З третього поверху лікарні були чути крики та мати. В дитячому відділенні (третій поверх лікарні) побачила жахливу картину. Обвинувачений бив потерпілого, на зауваження не реагував, ніхто їх не розтягував. Також бачила жінку, яка ходила по лікарні та нецензурно лаялася. Потім пішла до реанімації, реанімація була закрита. В присутності неї обвинувачений потерпілому наніс один удар в область носа. З носа у потерпілого побігла кров. Свідків даної події було багато. У дитини був тяжкий стан. Вона допомогу дитині не надавала. Ліфтер лікарні ОСОБА_11 , була на зміні, але в ліфті не перебувала. Без ліфтера лікарні в ліфт заборонено заходити. Ліфтер, який відповідає за технічне обслуговування ліфту не знаходиться в лікарні. Ліфтер лікарні повинен супроводжувати людей в ліфті. Вона не бачила початку бійки та не бачила кінця бійки. Потерпілого обвинувачений бив в голову. Потерпілий стояв зігнутий. Хто був на чергуванні в той день на другому та третьому поверхах вона не знає. Її ніхто не залякував, кошти ніяких не давав.

З урахуванням викладених вище показів потерпілого та свідків, та з урахуванням досліджених письмових доказів, суд вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, доведеною з урахуванням наступного.

Вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, по відношенню до потерпілого ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

Зібрані органом досудового розслідування докази, покази свідків, потерпілої сторони, підтверджують наявність у ОСОБА_1 умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 внаслідок виниклого конфлікту.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що потерпілий ОСОБА_2 та допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які були безпосередніми очевидцями виниклого конфлікту між потерпілим та обвинуваченим. Інші допитані свідки вже свідчили про обставини, що мали місце після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому з боку обвинуваченого.

В свою чергу, потерпілий ОСОБА_2 чітко повідомив, що тілесні ушкодження йому наніс ОСОБА_1 , вказавши на нього на досудовому слідстві та в суді.

Наявність конфлікту та сутички між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердив сам обвинувачений та інші свідки, під час допиту їх в судовому засіданні. В той же час, ОСОБА_1 зазначив, що наніс лише декілька ударів ОСОБА_2 в стані афекту, які не могли спричинити поламання ребра у потерпілого.

На думку суду, крім показів потерпілого, свідків, винуватість ОСОБА_1 у спричинені ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, підтверджується також наступними доказами:

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 09.08.2018 року (а.с.41), з якого вбачається, що 08.08.2018 року о 23 год. 23 хв. в м. Бориспіль Київської області по вул. Котляревського, 1 (БЦР) невстановлена досудовим розслідуванням особа, нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_2 ;

-висновком експертного обстеження №174 (а.с. 42), згідно якого при судово-медичному обстеженні у громадянина ОСОБА_2 виявлені синець спинки носа, перелом кісток носа, струс головного мозку, синець із садном лівого плеча та ліктя. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмету(предметів), індивідуальні і характерні властивості якого (яких) не відобразились, і могли утворитись в строк та за обставин, на які вказано у направленні. Вказані у ОСОБА_2 тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Представляються маловірогідною можливість утворення вказаних тілесних ушкоджень «при падінні з висоти власного зросту об тверду поверхню»;

-висновком експертного № 132 д (а.с.45). згідно якого при судово-медичному обстеженні у громадянина ОСОБА_2 виявлені синець спинки носа, перелом кісток носа, струс головного мозку, синець із садном лівого плеча та ліктя, забій м`яких тканин грудної клітки зліва. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого (тупих) предмету(предметів), індивідуальні і характерні властивості якого (яких) не відобразились, і могли утворитись в строк та за обставин, на які вказано в ухвалі суду. Вказані у ОСОБА_2 тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Не виключається можливість виникнення виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень «за обставин, викладених під час слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_2 від 21.11.2018р». Не виключається можливість виникнення виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень «за обставин, викладених під час слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_3 від 12.11.2018р». Враховуючи локалізацію виявлених у. ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, останньому було спричинено не менш одного(1) прикладення предмету, що травмує, в область голови, не менш дного (1) - в область спинки носу, не менш одного(1) - в область лівої руки та не менш одного(1) - в область грудної клітки зліва. Представляються маловірогідною можливість утворення вказаних тілесних ушкоджень «при падінні з висоти власного зросту об тверду поверхню».

-копією виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 8463/871/614 Бориспільської центральної районної лікарні відносно ОСОБА_2 згідно якого останній знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні Бориспільської ЦРЛ з 09.08.2018 року по 07.09.2018 року ( а.с.92).

Інші процесуальні дії - проведення слідчих експериментів за участю свідка та потерпілого, не спростовують встановлених судом обставин, і навпаки підтверджують нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 .

З цього приводу, такий механізм їх заподіяння узгоджується з показами потерпілого, висновками судово-медичної експертизи, та викладеним в обвинуваченні фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення.

Неточності щодо обставин виниклого конфлікту, його місця та причин, не впливають на кваліфікацію та обсяг пред`явленого ОСОБА_1 обвинуваченню.

Таким чином покази потерпілого, обвинуваченого та свідків, які були прямими очевидцями подій, в частині, що не суперечать іншим обставинам, встановленим судом в ході розгляду, узгоджуються між собою, є послідовними, логічними, взаємопов`язаними та об`єктивно підтверджуються висновками судово-медичної експертизи, а тому підстави ставити під сумнів твердження потерпілого про те, що саме від дій обвинуваченого в нього виникли тілесні ушкодження - відсутні.

З урахуванням наданих показів, суд вважає досліджені докази у провадженні належними і допустимими, а вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України доведеною, оскільки він, умисно спричинив потерпілому ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.

До таких висновків суд прийшов з урахуванням висновку експерта, зі змісту якого вбачається, що, виявлені при дослідженні на тілі ОСОБА_2 тілесні ушкодження спричинено тупим предметом, характерні властивості якого не відобразились. Отримання таких тілесних ушкоджень внаслідок падіння потерпілого з висоти власного росту згідно указаного висновку виключається. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, які були встановлені під час слідчих експериментів за участю потерпілого та свідка ОСОБА_3 . Факт наявності бійки, підтвердили сам обвинувачений, потерпілий та допитані свідки. Обвинувачений підтвердив і факт нанесення тілесних ушкоджень саме ОСОБА_2 у вигляді декількох ударів, однак нанесених ним в стані афекту.

Твердження обвинуваченого про необережне легке тілесне ушкодження, у зв`язку з чим в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, є безпідставними, враховуючи покази свідків та досліджені докази по справі, та ще що удари наніс саме ОСОБА_1 умисно і саме потерпілому ОСОБА_2 .

Також, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності та забезпечення доведеності вини, дослідивши та оцінивши усі докази, надані сторонами в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення та потерпілим, надано беззаперечні, належні і допустимі докази вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 діяння, у якому він обвинувачується, та яким стороною обвинувачення надано правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Оцінивши вищезазначені показання обвинуваченого, потерпілого та свідків, а також інші досліджені докази, у сукупності, суд приходить до переконання, що ними достовірно підтверджуються факт завдання обвинуваченим не менше восьми ударів кулаками обох рук в голову та обличчя та не менше десяти ударів ногою по тулубу зліва та по лівій руці, внаслідок чого ОСОБА_2 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 мав прямий умисел на заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , доказів наявності у ньому умислу чи мети завдати тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження в судовому засіданні не виявлено.

Також судом не встановлено, що ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим ОСОБА_2 від дій ОСОБА_1 , була більшою ніж визначена експертом, а саме легкі тілесні ушкодження, а не тілесні ушкодження середньої тяжкості, як про це стверджував потерпілий. Так, в судовому засіданні, експерт зазначив, що досліджував всю документацію, які йому надав слідчий і врахував її при здійсненні свого висновку. Наявність інших медичних документів, за відсутності висновку експерта, суд не має можливості прийняти до уваги, оскільки відповідних клопотань до суду не надходило. З цього приводу прокурор та потерпілий вважали за можливе завершити судовий розгляд.

Таким чином, суд вважає, що в цій частині, кваліфікація дій ОСОБА_1 також є вірною, а його дії повністю охоплюються ч.2 ст. 125 КК України.

Крім того, в ході судового розгляду не встановлено обставин, визначених ст.ст. 36, 37 КК України, які б свідчили про те, що дії ОСОБА_1 носили характер необхідної чи уявної оборони.

З огляду на викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, знайшла своє підтвердження об`єктивними, доводиться належними та допустимими доказами в кримінальному провадженні, оцінка яким надана вище, і не викликає сумнівів у суду.

При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, що він раніше не судимий, що останній позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має міцні соціальні зв`язки, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

За визначеннями ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 , і передбачене ч.2 ст. 125 КК України, є злочином невеликої тяжкості, оскільки передбачає покарання до двох років обмеження волі.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Підстав для призначення обвинуваченому покарання нижче нижчої межі або більш м`якого, суд не вбачає.

При призначенні покарання за скоєне ОСОБА_1 , суд враховує мету покарання та те, що останнє є заходом примусу, що застосовується від імені держави відносно особи, яка вчинила кримінально каране діяння. Така мета полягає, окрім наявності відповідальності за скоєне, також у виправленні особи та запобіганні вчиненню нових злочинів

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу у відповідному розмірі. Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів. Обмежень для застосування такого виду покарання судом не встановлено, оскільки ОСОБА_1 , зважаючи на свій матеріальний стан, має можливість його виконати, оскільки офіційно працевлаштований.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженню відсутні, про них не зазначив і прокурор в ході судового розгляду.

Як встановлено судом, відносно ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні, як і під час судового розгляду, запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання, на думку суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, ст.ст. 50, 65-66, 75-77, 85, 86, ч. 1 ст. 125 КК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Засуджений ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити суму штрафу на рахунок Державного бюджету України (одержувач: Держбюджет м. Бориспіль; ЄДРПОУ: 38007070; Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; КБК 21081100; р/р № 31114106010004), - в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги, в порядку, визначеному КПК України.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: С.М.Вознюк