Ухвала суду № 84673040, 25.09.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/8985/19

2/296/2599/19

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"25" вересня 2019 р. м. Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Рожкова О.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Житомирської області №43 від 15.03.2002 року про звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури; поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді не нижчій, як старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Житомирської області; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 5 000 000,00 грн.

При вирішенні питання про відкриття провадження по даній цивільній справі встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5 000 000,00 грн.

Так, відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена ст.2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У Постанові від 30 січня 2019 року (справа N 910/4518/16) Верховний суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

За таких обставин, позивач повинен сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відповідності до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено у розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У зв`язку з наведеним, позивачу слід надати докази сплати судового збору у розмірі 9605,00 грн. за пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за наступними реквізитами: отримувач коштів УК у м.Житомирі/Корольовський р-н 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38035726, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача № UA748999980000031211206006004 код класифікації доходів бюджету 22030101, із зазначенням призначення платежу судовий збір, за позовом ПІБ позивача до ПІБ відповідача, Корольовський районний суд м. Житомира.

Крім того, згідно п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві має бути визначено зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Так, у п.1 прохальної частини позовної заяви позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ прокурора Житомирської області №43 від 15.03.2002 року про звільнення позивача з посади, однак не конкретизує з якої саме посади.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач зазначає, що орієнтований розрахунок виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 5 000 000,00 грн., однак не обґрунтовує яким чином ним здійснено такий розрахунок.

Згідно ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про необхідність усунення вищевказаних недоліків та надання позивачу строку для їх усунення.

Керуючись ст.ст.175,185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання ухвали суду позивач має право подати відповідну заяву через канцелярію суду або направити її засобами поштового зв`язку протягом визначеного строку.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О. С. Рожкова