Рішення № 8467220, 19.11.2009, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

19.11.2009р.Справа № 14/243

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Творчість", юридична адреса: вул. Сінна, 36, м. Полтава, 36039; поштова адреса: 2-і Верхній Вал, 4, м. Лубни, 37400

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 відділ м. Полтави Міністерства оборони України, вул. Сінна, 36, м. Полтава, 36000

про стягнення 21714,75 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, підприємець

від відповідача: представник не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_4, дов. № 1 від 08.01.2009 р.

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення суми фактичних комунальних та загально експлуатаційних витрат на утримання суборендованого майна в розмірі 21714,75 гривень.

За згодою представників позивача та третьої особи (клопотання в матеріалах справи) в судовому засіданні 19.11.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення у відповідності із положеннями статті 85 ГПК України складений та підписаний 24.11.2009 року.

Позивач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 5 ухвали суду від 15.10.2009 року про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи надав суду пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до положень статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, суд встановив, що 09 жовтня 2003 р. Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, м. Полтава (надалі Позивач) та Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України полковника Драло Віктора Григоровича було укладено договір оренди № 83/2003/ГоловКЕУ.

Згідно п. 1.1. вказаного договору Орендодавець передає, а Орендар (Позивач у справі) приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно нежитлове приміщення площею 99,05 м2, будівлі інв. № 8/30 розміщене за адресою АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Полтавської КЕЧ та обліковується в Полтавській КЕЧ, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 21328 гривень.

Пунктом 3.1. договору було передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2003 р.) 142,19 гривень.

Договір був укладений строком на 5 (пять) років як визначено пунктом 10,1 договору з 09.10.2003 року.

В пункті 6.4. договору оренди № 83/2003/ГоловКЕУ від 09.10.2003 р. було передбачено, що з дозволу Орендодавця Орендар (Позивач у справі) має право передавати третім особам належні йому права оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору, якщо інше не передбачено договором чи чинним законодавством України.

Листом № 1461 від 17.06.2008 р. ОСОБА_3 відділ м. Полтави дозволив мені здати в суборенду нежитлове приміщення майстерні, площею 99,5 м2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Творчість", м. Полтава. Одночасно з цим КЕВ м. Полтави повідомив, що згідно з пунктом 2 статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк надання майна в суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди та що згідно з пунктом 3 статті 22 цього ж Закону плата за суборенду майна, яку отримує Орендар, не повинна перевищувати орендної плати Орендаря.

01.06.2008 р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Творчість", м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено договір № 3 суборенди державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України, розташованого на території військового містечка № 8 у Полтавському гарнізоні за адресою: АДРЕСА_2.

Пунктом 1.1. вказаного договору суборенди Орендар (Позивач у справі) здав, а Суборендар (Відповідач у справі) прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 99,05 м2, що знаходиться на балансі КЕВ м. Полтави, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна і становить 8613,02 гривень.

Орендна плата за вказаним договором визначається розділом 3 договору суборенди майна. Згідно з пунктом 3 статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" плата за суборенду не повинна перевищувати орендної плати Орендаря.

Суборендар (Відповідач у справі) в порушення пункту 5.2. договору суборенди своєчасно та в повному обсязі внесення суборендної плати не робив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 10707,37 гривень. Внаслідок несплати Суборендарем плати за оренду нежитлового приміщення у Позивача перед КЕВ м. Полтави Міністерства оборони України виникла заборгованість по орендним платежам згідно з умовами договору № 83/2003/ГоловКЕУ від 09.10.2003 р. Вказана сума заборгованості була стягнути з Позивача на підставі Постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 14/13 від 14.09.2009 р., якою було скасовано рішення господарського суду Полтавської області у справі № 14/13 від 23.06.2009 р.

Внаслідок невиконання Суборендарем (Відповідач у справі) пункту 5.10. договору суборенди № 3 від 01.06.2008 р., яким визначено, що понад суборендну плату за нерухоме майно Суборендар повинен сплачувати щомісячно фактичні комунальні та загально експлуатаційні витрати на утримання суборендованого майна пропорційно займаній площі, у останнього виникла заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 11007,38 гривень.

Листом № 4 від 28.04.2009 р. Позивачем була надіслана вимога на адресу Відповідача про погашення виниклої заборгованості за надані послуги з теплопостачання в сумі 11007,38 гривень разом з копією позовною заяви, що була предявлена до мене Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава про стягнення суми боргу в розмірі 11007,38 гривень, але відповіді на вказаний лист-вимогу не надійшло, заборгованість погашена не була.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 21714,75 гривень. Вказану суму і просить стягнути на свою користь Позивач.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Згідно з статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 774 ЦК України визначено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами справ про відшкодування шкоди" визначено, що оскільки в силу ст.452 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону пред'явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові.

З винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Особа, що відшкодувала шкоду, за яку передбачена відповідальність у солідарному порядку, має на підставі ст.175 ЦК право зворотної вимоги до кожного з солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом, як у випадках, коли відшкодування було присуджено з усіх боржників, так і при покладенні цього обов'язку на вимогу потерпілого на частину з них.

Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму фактичних комунальних та загально експлуатаційних витрат на утримання суборендованого майна в розмірі 21714,75 гривень, державне мито в сумі 217,15 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 27, 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Творчість", юридична адреса: вул. Сінна, 36, м. Полтава, 36039; поштова адреса: 2-й Верхній вал, 4, м. Лубни, Полтавська область, 37400 (ідентифікаційний код 25167385) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36022 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму фактичних комунальних та загально експлуатаційних витрат на утримання суборендованого майна в розмірі 21714,75 гривень, державне мито в сумі 217,15 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯІваницький О.Т.

24.11.2009 р.