Ухвала суду № 84671774, 02.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про накладення штрафу за невиконання рішення суду

02 жовтня 2019 року м. Київ № 640/20098/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Патук А.С.,

за участі: державного виконавця Бялого М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засідання питання судового контролю в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ПФУ в м.Києві, в якому, з урахуванням заяви від 13.12.2018, просила суд: визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві, яка полягає у невиплаті за період з серпня 2018 року по листопад 2018 пенсії та зобов`язати виплатити за період з серпня 2018 по листопад 2018 пенсію; зобов`язати відповідача відновити виплати з серпня 2018 року по грудень 2018 пенсію, негайно після проголошення судового рішення.

Рішенням суду від 12.02.2019 позов задоволено повністю: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві (код ЄДР: 42098368), яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ) пенсії за період: серпень - листопад 2018; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР: 42098368) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ) пенсію за період за період: серпень - листопад 2018.

Окрім того, встановлено судовий контроль за виконанням даного судового рішення та зобов`язано відповідача подати до суду протягом п`ятнадцяти календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019 апеляційну скаргу відповідача за зазначене рішення суду повернуто апелянту, а відтак, рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

У заяві від 22.04.2019 позивачка просила винести відповідну ухвалу стосовно невиконання відповідачем покладених на нього обов`язків.

20.06.2019 відповідачем сформовано звіт відповідача відносно виконання рішення суду від 12.02.2019, в якому зазначено, що відповідачем здійснено перерахунок та виплату пенсії в межах суми стягнення пенсії за один місяць у розмірі 3309,35 грн. Пенсію за серпень 2018 року виплачено в травні 2019 року на особистий рахунок в банківську установу.

Звіт підписано в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м . Києві ОСОБА_2.

Також в.о. керівника УПФУ зазначив, що станом на червень 2019 року загальна сума заборгованості за вересень, жовтень та листопад 2018 року складає 9928,05 грн. та зазначено що кошти будуть виплачуватися з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України № 365 на умовах окремого порядку, після прийняття цього порядку Кабінетом Міністрів України.

У листі ГУ ПФУ від 18.07.2019 № 156650/17, адресованого виконавчій службі за підписом першого заступника керівника ГУ ПФУ ОСОБА_2, також зазначається, що заборгованість буде виплачуватись на умовах окремого порядку. Відповідач, в особі першого заступника начальника ОСОБА_2, наполягав, що таким чином рішення суду виконано та просив закрити виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

У той же час, ухвалою суду від 09.09.2019 на 02.10.2019 призначено судове засідання для розгляду звіту ГУ ПФУ щодо виконання рішення суду.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд даного питання, про що ними отримано копії ухвали суду13.09.2019 та14.09.2019.

25.09.2019 зареєстровано звіт ГУ ПФУ від 19.09.2019 № 207325/07 відносно виконання рішення суду.

Із Звіту вбачається, що рішення суду не виконано у повному обсязі.

Знову-таки, зазначено, що борг у сумі 9928,05 грн. за період з 01.09.2018 по 30.11.2018 буде виплачено на умовах окремого порядку. На виправдання невиконання рішення суду відповідачем також надано запит до Пенсійного фонду України від 19.09.2019, по суті - про дозвіл на виконання рішення суду.

Слід зазначити, що відповідно до даних ЄДР з 24.09.2019 обов`язки керівника ГУ ПФУ в м. Києві виконує ОСОБА_2 .

У судове засідання 27.09.2019 представники сторін, а також керівник ГУ ПФУ у судове засідання не з`явилися. Між тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 382 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Відтак, судове засідання проведено за відсутності вказаних осіб та у присутності державного виконавця. У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

З урахуванням змісту матеріалів справи та звіту відповідача вбачається, що доводи відповідача зводяться до очікування «окремого порядку», яке триває вже кілька місяців, що по суті є очікуванням санкціонування владою виконання рішення суду, що є недопустимим у правовій, демократичній державі та зазвичай призводить до звернення до ЄСПЛ.

У даному випадку вбачається ручне регулювання органом виконавчої влади виконання рішення суду, втілення системи дозволів на виконання рішення суду, що свідчить не лише про ігнорування норм Конституції України щодо обов`язковості судових рішень, але й свідчить про дії органів виконавчої влади щодо нівелювання діяльності судової влади як такої.

Між тим, як неодноразово наголошувалось судом в аналогічних справах, рішення суду, яке набрало законної сили, для цілей його виконання не потребує жодного санкціонування з боку жодного органу.

При цьому, як вже раніше зазначалося у рішенні суду: умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення; питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами; перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом; за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України; Законом № 1058-IV не передбачено підстав припинення або призупинення виплати пенсії, як, наприклад, проведення перевірки особи за місцем проживання, верифікації або ж проведення ідентифікації у банку; постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем; у даному випадку, виплату пенсії припинено всупереч вимогам Закону № 1058-IV.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 129-1 Конституції України:

Суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до положень ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1).

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України (ч. 3 ст. 382 КАС України).

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання (ч. 4 ст. 382 КАС України).

Згідно рекомендаціям, зауваженням, та висловленим занепокоєнням Європейського суду з прав людини, які наголошувались у відповідних рішеннях ЄСПЛ, зокрема у пункті 54 Рішення Європейського суду з прав людини, справа "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява N 40450/04), саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції про що навіть 6 березня 2008 року згідно з пунктом 2 статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Комітет міністрів розглянув заходи, запроваджені Урядом України для забезпечення виконання рішень Суду у справах, в яких порушується питання тривалого невиконання остаточних рішень національних судів. Комітет міністрів ухвалив тимчасову резолюцію (СМ/Ке80ІІ(2008)1), у відповідних положеннях якої зазначено:

"Комітет міністрів висловлює особливу занепокоєність у зв`язку з тим, що, незважаючи на цілий ряд законодавчих та інших важливих ініціатив, до яких неодноразово приверталася увага Комітету міністрів, поки що досить мало зроблено для того, щоб подолати існуючу структурну проблему невиконання рішень національних судів; рекомендує органам влади: 1. забезпечити ефективну реалізацію на практиці положень про відповідальність посадових осіб за невиконання рішень. 2. призначити відшкодування за шкоду, спричинену затримками у виконанні рішень національних судів, безпосередньо на підставі положень Конвенції та практики Європейського суду, як це передбачено Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України", пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України", пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України», тощо).

У даному випадку суд констатує фактичну відмову відповідача від виконання рішення суду, відверте ігнорування рішення суду та його тривале невиконання всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень, що, крім іншого, підриває авторитет судової влади, у т.ч. в частині обов`язковості виконання судових рішень, що вже неодноразово ставало предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

Внаслідок невиконання рішення суду відповідачем по суті ставиться під сумнів сама сутність існування судової влади.

Відповідач, в особі в.о. керівника, фактично займається не виконанням рішення суду, а очікує прийняття КМ України невідомо коли окремого порядку, в рамках якого, на його думку і у невизначеному майбутньому, будуть виплачуватись вказані суми пенсії, чим по суті вказує на необхідність погодження (санкціонування) виконання рішення суду Кабінетом Міністрів України та з боку ПФУ, що суперечить вимогам ст. 6 Конституції України щодо здійснення державної влади в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Суд вважає, що будь-які пояснення щодо невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, у т.ч. щодо очікування санкціонування виконання рішення суду з боку КМ України та ПФУ, інші надумані причини, не можуть бути виправданням з боку Держави (в особі ГУ ПФУ в м. Києві) щодо невиконання рішення суду та бути свідченням наявності поважних причин його невиконання, тим більше - у сфері гарантованого Конституцією Україні соціального захисту (ст. 46), якою, крім іншого, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнані в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3).

Відмова від виконанні цього рішення суду фактично вказує і на відмову відповідача від застосування висновків, викладених Верховним Судом у рішенні від 03.05.2018 р. у зразковій справі 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду.

Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для накладення на виконуючу обов`язки начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 , яка виконувала обов`язки керівника до 21.06.2019 та виконує обов`язки керівника з 24.09.2019, штрафу за невиконання рішення суду у період з 06.05.2019, тобто у період виконання вказаною особою обов`язків керівника.

Визначаючи розмір штрафу, суд зазначає, що у грошовому виразі штраф може сягати від 38 420 грн. до 76 840 грн. Враховуючи всі наведені обставини у сукупності, суд, керуючись внутрішнім переконанням, беручи до уваги розмір заборгованості перед позивачем, приходить до висновку про достатній та розумний розмір штрафу у мінімальному розмірі 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень, який підлягає стягненню з в.о. начальника (першого заступника начальника) ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2, з розподілом: 19 210 грн. в дохід Державного бюджет України; 19 210 грн. - на користь позивачки.

Керуючись положеннями ст. ст. 382, 241 - 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати звіт про виконання рішення суду таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі.

Накласти на виконуючу обов`язки начальника (першого заступника начальника) Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ; адреса місяця роботи: 04053 , м. Київ , вул . Бульварно-Кудрявська , 16 ) штраф у розмірі 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень за невиконання рішення суду у період виконання обов`язків керівника управління.

Штраф стягнути:

- 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. на користь Державного бюджету України. Стягувачем є Державна судова адміністрація України (код ЄДР 26255795; адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5);

- 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. на користь позивачки - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п: НОМЕР_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 )

З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції (ч. 6 ст. 382 КАС України).

Строк пред`явлення даної ухвали суду до виконання становить: для ДСА України - три місяці з дня набрання нею законної сили, а саме - до 03.01.2020; для позивача ОСОБА_1 - три роки до 03.10.2022 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 382 КАС України зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві подати звіт про виконання рішення суду до 31.10.2019 включно.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у строки та порядку, визначеному ст. ст. 292 - 297 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін