Рішення № 84671700, 01.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2019 року № 640/8505/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Швидко»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Швидко» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 грудня 2018 року №0931031212 та №0931001212.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно нараховано штрафні санкції, оскільки позивачем своєчасно сплачено суму самостійно нарахованого податку з орендної плати з юридичних осіб; несвоєчасне перерахування та відображення сплаченої суми податку відбулося не з вини позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18 червня 2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені ним у відповідності до вимог чинного законодавства у зв`язку з порушенням позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки, визначених положеннями п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 12 грудня 2018 року №0931001212 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеної пунктом 287.3 статті 287, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 70, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 43, 40 календарних днів грошового зобов`язання у сумі 245 737,75 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 49 147,55 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 12 грудня 2018 року №0931011212 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеної пунктом 287.3 статті 287, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 30, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 19, 18, 17, 17 календарних днів грошового зобов`язання у сумі 832 098,80 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 83 209,88 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки від 08 серпня 2018 року №5872/26-15-12-12-12.

Рішенням ДФС України від 21 лютого 2019 року №8607/6/99-99-11-06-01-25 за результатами розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2018 року №0931001212 та №0931011212 скаргу залишено без задоволення, а зазначені податкові повідомлення-рішення - без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно пунктів 287.1, 287.3 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За змістом підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), а грошовим зобов`язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 31.1, пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, як передбачено у пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, підставою для застосування штрафних санкцій є не сплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Як вбачається зі спірних податкових повідомлень-рішень, позивачем порушено граничні строки сплати узгоджених грошових зобов`язань із затримкою 70, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 43, 40 календарних днів грошового зобов`язання у сумі 245 737,75 грн., на 30, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 19, 18, 17, 17 календарних днів грошового зобов`язання у сумі 832 098,80 грн., наслідком чого є застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 10% та 20%.

Як зазначено позивачем в адміністративному позові, ТОВ «Фірма Швидко» мало сплатити орендну плату за землю за лютий 2016 року у сумі 115 000,00 грн. на підставі податкової декларації до 30 березня 2016 року, у зв`язку з чим ним сформовано та подано через систему «Клієнт-банк» до ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» платіжне доручення №295 від 16 березня 2016 року на суму 115 000,00 грн. з призначенням платежу «орендна плата за лютий 2016 року»; листом від 16 березня 2016 року ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» повідомив позивача про неможливість виконання зазначеного платіжного доручення у зв`язку з недостатністю коштів на його кореспондентському рахунку; 17 березня 2016 року у ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» введено тимчасову адміністрацію; позивачем відкрито поточний рахунок у ПАТ «Діамантбанк» та платіжним дорученням №3 від 29 березня 2016 року на суму 1840,00 грн. здійснено доплату орендної плати за лютий 2016 року.

При цьому, з розрахунків штрафних санкцій вбачається, що відповідачем застосовувались штрафні санкції, починаючи з податкового розрахунку земельного податку від 15 лютого 2017 року №9020831371.

Відповідачем зазначені доводи позивача у відзиві на позовну заяву не спростовуються, проте зазначається, що в ситуації, коли при достатній наявності грошових коштів на банківському рахунку, відкритому у фінансовій установі, в якій введено тимчасову адміністрацію і рух по поточних рахунках призупинено на невизначений термін, підприємство не може ними скористатись для сплати податків і зборів до бюджету виникли з вини банку. Водночас, податковий борг платника податків, який виник з вини банку, залишається за таким платником і підлягає перерахуванню ним до бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до суду позовну заяву до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 01.04.2016 №14220-16, визнання протиправним та скасування рішення від 21.04.2016 №3605/10/26-56-17-25, зобов`язання відповідача внести до зворотного боку інтегрованої картки ТОВ "Фірма Швидко" відомості по сплаті зобов`язання з орендної плати за землю юридичних осіб (код бюджетної 18010600) у розмірі 114995,86 грн.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/7124/16 за позовом ТОВ "Фірма Швидко" до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві зобов`язано ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11 грудня 2018 року внести до інтегрованої картки ТОВ "Фірма Швидко" інформацію про сплату зобов`язання з орендної плати за землю юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) за лютий 2016 року в розмірі 114995,86 грн. відповідно до платіжного доручення від 16 березня 2016 року №295).

Вказаним рішенням встановлено наступне: "Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 24.12.2009, укладеному між Київською міською радою та ТОВ "Фірма Швидко", позивач користується на умовах оренди земельною ділянкою, що розташована в місті Києві, Подільському районі, вул. Фрунзе, 37, 37 (літера "А"), площею 0,5035 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісного комплексу з закладами громадського харчування, фізкультурно-оздоровчого комплексу з підземним паркінгом, кадастровий номер 8000000000:86:311:0005. Позивач є платником орендної плати, щомісячний розмір якої визначений податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 16.02.2016 та складає 116837,25 грн. щомісячно. Позивачем 16.02.2016 складено та надіслано засобами електронного зв`язку податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, згідно з якою щомісячний орендний платіж складає 116837,25 грн. Згідно з електронним платіжним доручення від 16.03.2016 №295 позивачем сплачено орендну плату за лютий 2016 року на суму 115000,00 грн. До позову додано договір банківського рахунку від 21.05 .2008 №27260, укладеного між ТОВ "Фірма Швидко" та ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", пунктом 2.1 якого передбачено списання коштів з рахунків клієнта на підставі його розпорядження. Листом від 16.03.2016 №15.1.16/1117 ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" повідомив позивача про неможливість виконання розрахункового документу в зв`язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку. Відповідно до банківської виписки ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" від 24.06.2016 на рахунку позивача станом на 15.03.2016 р. обліковувалось 115141,99 грн. Судом встановлено, що тимчасова адміністрації запроваджена в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.03.2016 №169 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" до категорії неплатоспроможних", рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.03.2016 №368 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Листом від 31.03.2016 №31/03 ТОВ "Фірма Швидко" повідомило відповідача про сплату податкового зобов`язання з податку на землю за лютий 2016 року...".

Суд дійшов висновку про виконання позивачем як платником податку з орендної плати за землю обов`язку з перерахування в бюджет суми податкового зобов`язання за лютий 2016 року, оскільки ним вчасно подано в банк платіжне доручення на перерахування відповідної суми самостійно узгодженого податкового зобов`язання з вказаного податку.

Також у вказаному рішення зазначено, що відповідачем не враховано платіжне доручення від 16.03.2016 №295 про сплату 115000,00 грн. орендної плати за землю за лютий 2016 року. Відсутність відповідного коригування у інтегрованій картці особового рахунку платника створює ситуацію, за якої кошти позивача, що зараховуються до бюджету з призначенням платежу - орендна плата за землю, наростаючим підсумком зараховуються на погашення зобов`язань позивача з вказаного податку, враховуючи відсутність фактичної сплати за платіжним дорученням від 16.03.2016 №295 на суму 115000,00 грн. Відповідно, в платника постійно виникає недоїмка зі сплати вказаного податку. Відображення відповідачем в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань, створює наслідки для фінансового стану позивача, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача внести інформацію в інтегровану картку позивача про відсутність податкового боргу з відповідного податку (наприклад, постанови Верховного Суду від 20.02.2018 справа №826/6810/16, від 19.11.2018 справі №810/5997/15).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року у справі №826/7124/16.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі, не надав суду доказів, які б свідчили про наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень, як і відсутні жодні докази на підтвердження наявності у позивача податкового боргу з орендної плати за перевіряємий період.

В свою чергу, позивачем на підтвердження своєчасності сплати грошового зобов`язання за лютий 2016 року (період, з якого відповідач починає нараховувати штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати грошового зобов`язання позивачем) долучено до матеріалів справи копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/7124/16 за позовом ТОВ "Фірма Швидко" до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/7124/16 за позовом ТОВ "Фірма Швидко" до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві зобов`язано ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11 грудня 2018 року встановлено, що ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві не враховано платіжне доручення від 16.03.2016 №295 про сплату 115000,00 грн. орендної плати за землю за лютий 2016 року, що, в свою чергу, створює ситуацію, за якої кошти позивача, що зараховуються до бюджету з призначенням платежу - орендна плата за землю, наростаючим підсумком зараховуються на погашення зобов`язань позивача з вказаного податку, з урахуванням чого в платника постійно виникає недоїмка зі сплати вказаного податку, суд вважає, що відповідачем неправомірно нараховано ТОВ «Фірма Швидко» штрафні санкції у розмірі 10 та 20% порушено граничні строки сплати узгоджених грошових зобов`язань із затримкою 70, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 61, 43, 40 календарних днів грошового зобов`язання у сумі 245 737,75 грн., на 30, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 19, 18, 17, 17 календарних днів грошового зобов`язання у сумі 832 098,80 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про протиправність нарахування податковим органом штрафу за порушення термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з орендної плати та, як наслідок, наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Швидко» - задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12 грудня 2018 року №0931031212 та №0931001212.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Швидко» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 37, код ЄДРПОУ 16306379) сплачений судовий збір у розмірі 1 985,36 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень 36 копійок).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова