Ухвала суду № 84671634, 30.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

30 вересня 2019 року м. Київ № 640/18266/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними дій, скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить суд: скасувати суму податкового боргу в розмірі 432 659,82 грн, яка включає в себе: 237209,17 грн - податку на додану вартість, 59 302,29 грн - відповідного штрафу, 62846,09 грн - відповідної пені, 33 308,16 грн - єдиного податку з фізичних осіб, 8 623,13 грн - відповідного штрафу, 31 370,98 грн - відповідної пені, визначену в податковій вимозі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №296295-17 від 08 серпня 2019 року визнавши дії контролюючого органу протиправними; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №296295-17 від 08 серпня 2019 року про опис майна у податкову заставу; скасувати суму боргу в розмірі 113 652,37 грн, яка включає в себе 96658,52 грн - недоїмки, 16993,85 грн - штрафу, визначену у вимозі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3115-10 від 03 вересня 2019 року визнавши дії контролюючого органу з його нарахування протиправними; стягнути судовий збір та інші витрати.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про забезпечення позову шляхом зупинення до прийняття остаточного рішення у справі дії податкового вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №296295-17 від 08 серпня 2019 року та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №296295-17 від 08 серпня 2019 року про опис майна ОСОБА_1 в податкову заставу; зупинення до прийняття остаточного рішення у справі дії вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) у розмірі 113 652,37 грн №Ф-3115-10 від 03 вересня 2019 року; заборони Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві вчиняти дії щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 546 312,19 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує на очевидну протиправність оскаржуваних вимоги №296295-17 від 08 серпня 2019 року, рішення №296295-17 від 08 серпня 2019 року про опис майна у податкову заставу та рішення №Ф-3115-10 від 03 вересня 2019 року, оскільки він, позивач, не вчиняв жодних дій, що могли б слугувати підставою для нарахування податкового боргу. Додатково позивач вказує, що в разі реалізації Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві та стягнення суми боргу, він зазначає майнових збитків, запобігти яким можна шляхом забезпечення позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог (аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року №826/16365/17).

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Так, пунктом 56.18. статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Також, у випадку оскарження винесеного рішення (вимоги) установлені строки сплати донарахованих сум призупиняються (частина 14 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Отже, грошове зобов`язання визначене оскаржуваними податковою вимогою та рішенням є неузгодженим та не підлягає примусовому стягненню.

На думку суду, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам та які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, ознаки протиправності оскаржуваних податкової вимоги та рішень підлягають встановленню під час розгляду справи по суті.

За таких підстав та враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва --

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко