Рішення № 84671617, 01.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2019 року № 640/1536/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до 1) Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного

управління Державної фіскальної служби у м. Києві

2) Державної фіскальної служби України

3) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 15 січня 2018 року №0018061302, рішення від 24 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач 2), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач 3) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2018 року №0018061302, рішення від 24 грудня 2015 року №374/26-57-12-02-12 щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку, зобов`язання відповідача 2 поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 24 грудня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача відсутній податковий борг та, як наслідок, відповідач 1 неправомірно анулював реєстрацію платника єдиного податку, відповідач 3 неправомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення в порушення вимог чинного на дату виникнення спірних відносин законодавства, а належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача 2 поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку датою анулювання реєстрації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05 квітня 2019 року через канцелярію суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що спірне рішення винесене ним у відповідності до вимог чинного на дату його винесення законодавства.

У відповіді на відзив, поданій позивачем 04 червня 2019 року, зазначено, що відповідачем не надано доказів щодо наявності підстав для анулювання позивачу свідоцтва платника єдиного податку та наявності у нього податкового боргу. Крім того, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог та залучення в якості відповідача ДФС України, мотивоване тим, що саме ДФС України у випадку задоволення позовних вимог про скасування рішення від 24 грудня 015 року №374/26-57-12-02-12 щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку, наділене повноваженнями на поновлення позивача у відповідному реєстрі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року залучено до участі у справі ДФС України в якості відповідача 2.

03 липня 2019 року відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву про незгоду із заявленими позовними вимогами, з підстав, зазначених відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року залучено до участі у справі ГУ ДФС у м. Києві у статусі відповідача 3; зобов`язано ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві надати належним чином засвідчені копії акта перевірки від 24 грудня 2015 року №2205 12.2.13.1839013761 та декларацій за лютий 2014 року.

17 вересня 2019 року відповідачем 3 подано відзив на позовну заяву про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки за результатами перевірки термінів сплати до бюджету єдиного податку встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку, за наслідками чого винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2018 року №0018061302.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15 січня 2018 року №0018061302 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб, визначеного пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 79, 78, 85, 92, 75, 174, 82 календарних дні сплати грошового зобов`язання з єдиного податку в сумі 29 388,16 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 5877,63 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акта «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2015-2016 роки» від 26 грудня 2017 року №6616/26-15-13-02-11/ НОМЕР_1 . Як висновок акта перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку протягом строків, визначених п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України згідно податкових декларацій від 07.10.2014 року №9057336562 на 79 днів, від 12.01.2015 року №9077280652 на 78 днів, від 02.04.2015 року №9056621340 на 85 днів, від 02.07.2015 року №9137774207 на 92 дні, від 05.10.2015 №9203735712 на 75 днів, від 05.10.2015 року №923735712 на 174 дні, від 11.01.2016 року №9269446404 на 82 дні.

Відповідачем 1 прийнято рішення від 24 грудня 2015 року №374/26-57-12-02-12 щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 із зазначенням підстави для виключення з реєстру платників єдиного податку з 31.12.2015 року відповідно до пункту 299.10 статті 299 та підпункту 8 пункту 298.2.3 статті 298 Податкового кодексу України, у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів; зазначено, що у позивача на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (з липня 2015 по грудень 2015 року включно) наявний податковий борг, що підтверджено актом перевірки від 24.12.2015 року №2205 12.2.13.1839013761.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, рішенням про анулювання реєстрації платником єдиного податку, звернулась до суду з даним позовом.

Досліджуючи матеріали адміністративної справи, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом із тим, суд звертає увагу, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували проведення згідно з пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України перевірки позивача, за результатами якої встановлено порушення вимог абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України та складено відповідний акт.

При цьому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року судом зобов`язано ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві надати належним чином засвідчені копії акта перевірки від 24 грудня 2015 року №2205 12.2.13.1839013761 та декларацій за лютий 2014 року.

Проте, станом на дату винесення рішення у справі відповідачем 1 вимоги ухвали не виконано, з урахуванням чого у суду відсутня можливість дослідити правомірність проведення перевірки позивача згідно з пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України та наявність чи відсутність складеного за результатами перевірки акта.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17 вказав, що аналіз викладених правових норм (статті 298, 299 Податкового кодексу України) дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Відповідно до позиції відповідачів, викладеної, зокрема, у листі ГУ ДФС у м. Києві від 04.01.2019 року №920/Р/26-15-13-14-15, податковий борг позивача виник внаслідок подвійного подання 02 квітня 2014 року засобами електронного зв`язку декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І квартал 2014 року, якими задекларовано податкове зобов`язання у сумі 4879,93 грн.

Проте, відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження викладених доводів, як і відсутні докази наявності у позивача податкового боргу, визначеного визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Позивач, в свою чергу, надав суду копію податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І квартал 2014 року та копію платіжного доручення від 05 травня 2014 року №35 про сплату єдиного податку за І квартал 2014 року у розмірі 4879,95 грн.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи відсутність доказів на підтвердження проведення у відношенні позивача перевірки, результати якої оформлені актом, наявності у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що передували прийняттю спірного рішення від 24 грудня 2015 року №374/26-57-12-02-12, суд вважає, що відповідачем порушено порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Крім того, в силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податкового кодексу України; проте, відповідні докази у справі відсутні.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що рішення ДПІ у Святошинському районі від 24 грудня 2015 року №374/26-57-12-02-12 щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві поновити позивача як платника єдиного податку третьої групи в Реєстрі платників єдиного податку з 24 грудня 2015 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2018 року №0018061302, суд зазначає наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15 січня 2018 року №0018061302 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб, позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 5877,63 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акта «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2015-2016 роки» від 26 грудня 2017 року №6616/26-15-13-02-11/ НОМЕР_1 . Актом перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку протягом строків, визначених п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України згідно податкових декларацій від 07.10.2014 року №9057336562 на 79 днів, від 12.01.2015 року №9077280652 на 78 днів, від 02.04.2015 року №9056621340 на 85 днів, від 02.07.2015 року №9137774207 на 92 дні, від 05.10.2015 №9203735712 на 75 днів, від 05.10.2015 року №923735712 на 174 дні, від 11.01.2016 року №9269446404 на 82 дні.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник єдиного податку з юридичних осіб зобов`язаний сплачувати визначені ним податкові зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов`язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації.

Згідно положень пунктів 293.1, 293.3 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно пункту 296.3 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

За правилами підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Положеннями пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Таким чином, податкове зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання такої податкової декларації, а штрафні санкції застосовуються у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України.

Проте, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акта перевірки щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України. Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження викладених в акті перевірки фактів щодо наявної у позивача суми боргу.

Не надання доказів на підтвердження виявлених порушень унеможливлює встановити порушення позивачем граничних строків сплати податкового зобов`язання, визначені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

В свою чергу, позивачем на підтвердження відсутності встановлених перевіркою порушень надано податкові декларації за перевіряємий період разом з копіями платіжних доручень на підтвердження своєчасної сплати узгоджених грошових зобов`язань.

З огляду на викладене суд вважає висновки акта перевірки про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку протягом строків, визначених п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України помилковими, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15 січня 2018 року №0018061302 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність винесених оскаржуваних рішення та податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця Романенко Ольги Федорівни підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 24 грудня 2015 року №374/26-57-12-02-12 щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку.

3. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 24 грудня 2015 року.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15 січня 2018 року №0018061302.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 16, код ЄДРПОУ 39513550) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолкденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова