Рішення № 84671476, 01.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2019 року № 640/21003/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до про Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.11.2018 № 26-15-13-14-26/2875315358 про виключення з реєстру платників єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дійсно, у ІІІ кварталі 2016 року останнім було допущено перевищення граничної суми доходів, і з суми перевищення він сплатив податок. Поряд з цим, у листопаді 2018 року відповідач прийняв спірне рішення, яким виключив позивача з реєстру платників податку з 01.10.2016. Позивач переконаний, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не провівши в установлений строк перевірку, передбачену статтею 75 Податкового кодексу України, відтак скасування свідоцтва платника єдиного податку після спливу 13 кварталів, - є протиправним.

Ухвалою суду від 17.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/21003/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

09.01.2019 до суду від представника відповідача Музики В.Ф. надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 10.01.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача.

16.01.2019 до суду від представника відповідача Музики В.Ф. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган у межах 1095 днів має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань. Відтак, спірне рішення прийнято у межах установленого чинним законодавством строку. Також звернув увагу, що позивачем було порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування та з 01.10.2016 не застосовано сплату інших податків і зборів, у зв`язку з чим реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню.

23.01.2019 до суду представником позивача ОСОБА_3 подано до суду відповідь на відзив, у якому остання просить суд задовольнити позовні вимоги. Пояснила, що позивач, обираючи спрощену систему оподаткування, знав, що граничний розмір доходів 20 млн. грн, і про зменшення розміру до 5 млн грн. останній не знав. Вважає, що строки давності до результатів проведення перевірки не можуть бути застосовані.

18.05.2019 до суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення, у яких остання просила суд при вирішенні даної справи врахувати положення статті 250 Господарського кодексу України, позаяк вважає, що оскаржуване рішення є адмністративно-господарською санкцією.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 18.09.2018 по 24.09.2018 посадовою особою Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 01.10.2018 № 3981/26-15-42-03-30/2875315358 (а.с. 14-24).

Актом перевірки з питання, що оскаржується позивачем, зафіксовано порушення підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 та підпункту 177.5.2 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: останнім не подано податкові декларації про майновий стан та доходи за 4 квартал 2016 року та за 2017 рік.

Деталізуючи виявлене порушення, контролюючий орган у акті перевірки зазначив, що у ІІІ кварталі 2016 року обсяг отриманого ФОП ОСОБА_1 доходу становив 6078000,00 грн та перевищує граничну суму доходу - 5000000,00 грн на суму 1078000,00 грн, проте останній в порушення підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України не перейшов на загальну систему оподаткування з 01.10.2016.

Указане порушення стало підставою для прийняття відповідачем рішення від 19.11.2018 № 26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 , яким з 01.10.2016 виключено ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку (а.с. 10).

Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, пунктом 300.11 статті 300 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

За змістом підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відповідно до декларації платника єдиного податку за ІІІ квартали 2016 року позивач задекларував обсяг доходу у розмірі 6078000,00 грн (а.с. 32).

Указана декларація була отримана контролюючим органом 22.10.2016, про що свідчить відповідна відмітка штампу останнього.

25.05.2018 позивачем до контролюючого органу була подана уточнююча декларація платника єдиного податку за ІІІ квартал 2016 року, у якій позивач нарахував єдиний податок на суму перевищення за ставкою 15 % та сплатив суму податку до бюджету (а.с. 28, 29).

Пунктом 3 пункту 293.8 статті 293 ПК України передбачено, що ставки, встановлені пунктами 293.3 - 293.5 цієї статті, застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Позивач визнає, що не виконав свій обов`язок щодо переходу на загальну систему оподаткування з 01.10.2016. Поряд з цим вважає, що відповідач порушив порядок прийняття спірного рішення.

З даного приводу суд зазначає наступне.

За змістом пункту 299.10 статті 299 ПК України (у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Суд погоджується з доводами контролюючого органу про те, що перевищення платником єдиного податку третьої групи граничної суми доходу є безумовною підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Поряд з цим, таке порушення має бути зафіксовано відповідним актом перевірки.

Суд звертає увагу, що пунктом 1 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено обов`язок платника податку перейти на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося перевищення граничної суми доходу.

Таким чином, з дня подання ФОП ОСОБА_4 декларації платника єдиного податку за ІІІ квартали 2016 року, у якій останній задекларував обсяг доходу у розмірі 6078000,00 грн, - 22.10.2016 та неподання останнім заяви про перехід на загальну систему оподаткування, у відповідача виник обов`язок провести перевірку та прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку ІІІ групи.

Поряд з цим, відповідач жодним чином не відреагував на допущене позивачем перевищення, а позивач у подальших періодах, у тому числі 2017 рік, не допускав перевищення граничного розміру доходу.

Так, за визначенням пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов`язкових елементів податку.

При цьому, за змістом пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Слід зазначити, що пунктом 299.11 статті 299 ПК України гарантована можливість суб`єкту господарювання перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації платника єдиного податку, що у свою чергу, на думку суду, свідчить, що зволікання контролюючого органу з проведенням перевірки та своєчасним прийняттям рішенням позбавляє платника податків гарантованого права.

При вирішенні даної справи суд враховує, що положеннями ПК України не встановлено строку проведення перевірки у разі перевищення платником єдиного податку граничного розміру доходу, поряд з цим, суд переконаний, що строк, встановлений статтею 102 ПК України, у даному випадку не поширюється на прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку, позаяк такий строк застосовується виключно для донарахування грошових зобов`язань.

За змістом частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Враховуючи наведене та те, що спірне рішення прийнято відповідачем після спливу 24 місяців з моменту перевищення відповідачем граничного розміру доходу, суд вважає, що спірним рішенням порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходу впливу до платників єдиного податку 3 групи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 19.11.2018 № 26-15-13-14-26/ НОМЕР_2 про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 704,80 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко