Рішення № 84671095, 02.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2019 р. № 520/7518/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А0501 (63505, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд стягнути з військової частини А0501, код ЄДРПОУ 24976272 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 06.06.2019 року по 25.07.2019 року в розмірі - 20250,72 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є незаконними та такими, що порушують права позивача.

Ухвалою суду від 02.08.2019 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскільки позивач проходив службу та одержував грошове забезпечення за рахунок держави, тобто, не знаходився в трудових відносинах з військовою частиною, то відносно нього не розповсюджуються положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, а тому в задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, є необґрунтованими, та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 26 квітня 202018 року між позивачем - ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини А3435 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу, військове звання за яким позивач проходжу службу - старший сержант.

26 квітня 2018 року наказом № 45-РС командира 1121 навчального зенітного ракетно-артилерійського полку позивача було призначено курсантом навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетно-артилерійського дивізіону, ВОС-163.

07 вересня 2018 року наказом № 215 командира військової частини А3435 ОСОБА_1 було направлено для проходження військової служби до нового місця служби.

10 вересня 2018 року наказом №189 командира військової частини А0501 позивача було призначено на посаду командира відділення штабних машин взводу штабних машин центру зв`язку тилового пункту управління польового вузлу зв`язку.

06 червня 2019 року наказом командира військової частини А0501 від 06.06.2019 №123 позивача було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини.

Також судом встановлено, що після звільнення позивача з військової служби, військова частина А0501 не провело зі позивачем повного розрахунку, в результаті чого разі чого виникла заборгованість по грошовому забезпеченню у сумі - 35003,36 грн.

Також судом встановлено, що 11.06.2019 року на рахунок позивача надійшла сума - 12671,26 та 21961,67 грн.

25.07.2019 року на рахунок позивача надійшла сума - 370,43 грн.

Також судом встановлено, що позивач звернувся до командира військової частини А0501, про нарахування та виплату середнього заробіток за весь час затримки розрахунку з 06.06.2019 р. по 25.07.2019 р. в розмірі - 20250,72 грн., на яку відповідачем було надано відповідь що позивач проходив військову службу, питання, пов`язані з проходженням військової служби, регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а отже підстав для компенсації середнього заробітку не вбачається.

Позивач вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав звернувся за їх захистом до суду.

Суд надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

При цьому згідно ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно ч. 1ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені уст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь, час затримки по день фактичного розрахунку,

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плата затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року №100передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Також судом встановлено, що розрахунок середнього заробітку за весь час затримки з 06.06.2019 р. по 25.07.2019р. (включно) складає:

Загальна кількість робочих днів складає -49 днів.

Середній заробіток складає (на руки, за вирахуванням податків)

Квітень 2019 р. = 12538,8 грн.

Травень 2019 р. - 12671,26 грн.

Вп = (31 + 32) / К1 * К2, де:

Вп - виплата, 31 - зарплата за перший місяць перед звільненням, 32 - зарплата за другий місяць перед звільненням, К1 - кількість фактично відпрацьованих днів за 2 місяці, К2 - середньомісячна кількість робочих днів за 2 місяці.

Вп=12538,8 + 12671,26/61(робочі дні за останні два місяці, квітень, травень 2019 р.) =413,28*49 (Загальна кількість робочих днів з 06 червня по 25 липня 2019 р.) =20250,72 грн.

Отже, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати складає - 20250,72 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач одержував грошове забезпечення за рахунок держави, тобто, не знаходився в трудових відносинах з військовою частиною, то відносно нього не розповсюджуються положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Грошове забезпечення відноситься до заробітної плати відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року N 108/95 -ВР (далі -Закон N 108/95-ВР): встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 2 Закон N 108/95-ВР зазначає, що основна заробітна плата, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А0501 (63505, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, 142) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з військової частини А0501, код ЄДРПОУ 24976272 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 06.06.2019 року по 25.07.2019 року в розмірі - 20250,72 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.