Рішення № 84670988, 26.09.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2019 року м. Рівне №460/1274/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; представника позивача - адвоката Захарчука М.І.; представника відповідача - Голоса С.М.; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними і скасування наказу та постанови.

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Управління Держпраці у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати наказ від 01.04.2019 №563 «Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1» та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ442/1356/000117/ТД-ФС від 03.05.2019, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 125190 грн.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що контролюючим органом за результатами проведеного інспекційного відвідування складено постанову про накладення штрафу, яка є протиправною. Так, висновки відповідача щодо порушення позивачем норм трудового законодавства ґрунтуються на тому, що укладений між підприємцем та фізичною особою договір на виконання робіт містить ознаки трудового договору. Позивач вказує, що у даному випадку між ним та фізичною особою укладений договір саме цивільно-правового характеру; між сторонами правочину не виникало жодних трудових відносин; сторони правочину діяли свідомо у виборі виду правовідносин щодо виконання робіт (надання послуг); отримали очікувані результати за наслідками виконання умов договору щодо виконання робіт (надання послуг). Щодо протиправності наказу, то позивач вказує, що відповідач може здійснювати державний нагляд виключно на підставі Закону України №877, яким не передбачено право проведення інспекційного відвідування на підставі довідки комісії обстеження Березнівською РДА суб`єктів господарювання з легалізації виплат заробітної плати та зайнятості населення. Тому, наказ про призначення інспекційного відвідування прийнятий всупереч вимогам законодавства, а відтак є протиправним. Позивач просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де вказав, що оскаржуваний наказ та постанова є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню. Так, відповідач зазначає, що укладений між позивачем та фізичною особою договір містить ознаки трудового договору. Відтак позивачем допущено порушення норм статей 21 та 24 Кодексу законів про працю України, за що останній має понести відповідальність у вигляді штрафу.

Ухвалою суду від 04.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 26.06.2019 оголошено перерву до 23.07.2019.

Ухвалою суду від 23.07.2019, ухваленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче засідання відкладено, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.

Протокольною ухвалою суду від 05.09.2019 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2019.

У судовому засіданні 26.09.2019 на підставі статей 243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2019 року Управлінням Держпраці у Рівненській області прийнято наказ №563 «Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » (а.с.15-16).

На підставі наказу посадовим особам відповідача видано направлення на інспекційне відвідування №425-н/09-27 (а.с.13).

В період з 02.04.2019 по 03.04.2019 працівниками Управління Держпраці у Рівненській області проведено інспекційне відвідування (невиїзне інспектування) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №РВ442/1356/АВ від 03.04.2019 (далі іменується - Акт інспекційного відвідування) (а.с. 17-24).

На підставі Акта інспекційного відвідування відповідачем винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №РВ442/1356/000117/ТД-ФС від 03.05.2019 року, відповідно до якої, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190 грн. 00 коп. (а.с. 25-26).

Позивач не погоджується з прийнятим наказом та постановою за результатом проведення інспекційного відвідування, тому звернувся до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу наказу та постанови, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

В спірному наказі Управління Держпраці у Рівненській області від 01.04.2019 №563 «Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » вказано, що інспекційне відвідування з 02.04.2019 по 03.04.2019 з питань додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 (місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 магазин «Вікна двері») призначено на підставі службової записки начальника відділу з питань здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Морозюка Ю.Г. від 01.04.2019 та довідки комісії обстеження суб`єктів господарювання з легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення від 28.02.2019 №118/01-10/19. Наказ прийнятий, як зазначено в його преамбулі, відповідно до, в тому числі, Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (а.с.15-16).

Приписами частини 2 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Отже, дія Закону поширюється на спірні правовідносини, оскільки інспекційне відвідування Управлінням є формою державного нагляду у сфері господарської діяльності.

Приписами частин четвертої та п`ятої цієї ж норми Закону визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Отже, Управління може здійснювати державний нагляд контроль виключно на підставі Закону і спеціального закону, котрий би встановлював особливості його діяльності.

На даний час законодавець не прийняв такого спеціального закону, тому спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону №877, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування.

Інспекційне відвідування за сутнісним змістом є перевіркою.

У даному випадку Управління провело позапланову перевірку на підставі службової записки Морозюка Ю.Г. від 01.04.2019 року та довідки комісії обстеження суб`єктів господарювання з легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення від 28.02.2019.

Приписами частини 1 статті 6 Закону встановлено підстави здійснення позапланових заходів, зокрема:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Управлінням прийнято наказ про проведення позапланової перевірки за відсутності правових підстав, які встановлені Законом.

Приписами частини другої статті 6 Закону встановлено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Ця норма права відсилає до іншої норми Закону, яка надавала б право Управлінню призначати перевірки і з підстав, які встановленні спеціальним законом.

Однак, судом вже встановлено, що такий спеціальний закон не прийнято.

Щодо застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ №295, то суд зазначає наступне.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначалася постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок №295.

Відповідно до п. 27 - 29 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи про притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Постанова суду набрала законної сили з дати її прийняття.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на приписи частини другої статті 2 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» ( Закон №877), його дія поширюється на спірні правовідносини, оскільки інспекційне відвідування Управлінням є формою державного нагляду у сфері господарської діяльності.

З огляду на ч. 4 та 5 ст. 2 Закону №877, Управління Держпраці може здійснювати державний нагляд контроль виключно на підставі Закону і спеціального закону, котрий би встановлював особливості його діяльності. Законодавець не прийняв такого спеціального закону, тому спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин постанови Уряду від 26.04.2017 р. №295, якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування. Інспекційне відвідування за сутнісним змістом є перевіркою.

Як зазначив у своїй постанові від 31.01.2019 року Верховний Суд (справа №809/799/17), тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону № 877-V. Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Таким чином, що при наявності колізії між нормами Закону Украйни «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та приписами Порядку № 295 варто виходити із частини третьої статті 7 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для призначення позапланового заходу контролю начальник Управління Держпраці у Рівненській області повинен в першу чергу керуватися вимогами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарською діяльністю», який містить перелік підстав для призначення позапланового заходу контролю.

Крім того, суд зазначає, що в довідці комісії обстеження суб`єктів господарювання з легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення від 28.02.2019 №118/01-10/19, надісланій Березнівською районною державною адміністрацією відповідачу, яка стала підставою для прийняття спірного наказу, вказано, що «фактів неоформлення трудових відносин не встановлено» (а.с.32).

Таким чином, фактичних підстав для призначення інспекційного відвідування з питань додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю в Управління Держпраці у Рівненській області не було.

Зазначення у довідці інформації про здійснення торгівлі ОСОБА_6 , з якою укладений договір цивільно-правового характеру, не могло слугувати підставою для призначення інспекційного відвідування щодо питань додержання законодавства про працю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ про призначення інспекційного відвідування є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, суд зазначає наступне.

В розділі III «Опис виявлених порушень» Акта інспекційного відвідування міститься опис порушень, за якими позивача притягнуто до відповідальності, а саме:

1) в порушення частини першої статті 21 КЗпП, трудовий договір укладено між працівниками і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Проте, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладено трудовий договір з ОСОБА_6 , яка виконувала роботу продавця-консультанта в магазині за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП, ФОП ОСОБА_1 . допустив ОСОБА_6 до роботи без укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено цивільно-правовий договір від 01 лютого 2019 року, за яким ОСОБА_1 (замовник) доручає, а ОСОБА_6 (виконавець) бере на себе зобов`язання виконувати консультаційні роботи в строк з 01 лютого 2019 року до 31 березня 2019 року (а.с.27).

За змістом п. 1.1. вказаного договору виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку.

Оплата по зазначеному договору здійснена згідно з Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2019 та від 30.03.2019 (а.с.28)

01 квітня 2019 року між позивачем та ОСОБА_6 укладено аналогічний цивільно-правовий договір (а.с.29).

Відповідач дійшов висновку в Акті інспекційного відвідування, що вказаний вище договір містить ознаки трудового договору, оскільки на момент інспекційного відвідування в приміщенні торгового залу знаходилася ОСОБА_6 , робоче місце якої представляє собою офісний стіл з ноутбуком, господарськими документами, рекламними буклетами. Відповідно до наданих пояснень на момент інспекційного відвідування ОСОБА_6 надавала консультаційні послуги по товару та продаж товару.

Суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в Акті інспекційного відвідування, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, серед іншого: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною 1 статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір на виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Натомість, трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Тобто, основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Виконавцем.

Щодо особи, з якою позивачем укладено договір на виконання робіт, то, як встановлено судом, такому Виконавцю не видавались жодні накази, розпорядження про прийняття його на роботу чи допуск до роботи, Виконавця не ознайомлювали з правилами внутрішнього трудового розпорядку; не укладались договори на повну матеріальну відповідальність; також не вівся облік робочого часу; Виконавець не був підпорядкований позивачу, що свідчить про цивільно-правовий характер даної угоди.

Підтвердженням того, що в даному випадку було укладено саме цивільно-правовий договір є те, що: у трудових відносинах важливим є процес трудової діяльності, її організація, якої в даному випадку не було; Виконавець за цим договором, на відміну від працівників, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку; за трудовим договором працівники приймаються до штату за певною кваліфікацією, професією, посадою, їм гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, компенсації, тоді як за цивільно-правовим договором оплачується результат надання послуг і відносини сторін обмежуються лише наданням послуг і оплатою винагороди; заяву про прийняття на роботу, яку можна було б розцінювати як намір укладення трудового договору, Виконавець до позивача не надавав. Також цивільно-правова угода була укладена на певний строк на виконання певної роботи, що виключає можливість систематичного виконання робіт, що є притаманним для трудових відносин. ОСОБА_6 здійснювала консультування відвідувачів щодо якісних, споживчих, технічних та інших характеристик товару, виставленого по місцю надання послуг; консультування відвідувачів щодо сумісності між собою окремих елементів, складових частин, супутніх товарів, умов взаємозамінності та можливості співвикористання товарів, популяризація виставлених товарів серед відвідувачі роз`яснення переваг, надання відвідувачам можливості самостійно ознайомитися з виставленим товаром.

За таких обставин, твердження відповідача про порушення позивачем вимог статей 21 та 24 КЗпП України в частині не укладання трудового договору з особою не ґрунтується на приписах чинного законодавства України та є лише припущеннями контролюючого органу.

Крім того, згідно з статтею 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За правилами частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 628 ЦК України, цивільно-правова угода від 26.2.2018 року містить умови (пункти), визначені на розсуд сторін правочину і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних передбачених законом підстав, які вказували б на нікчемність дослідженого судом договору, зі змісту Акту інспекційного відвідування не встановлено.

Суд зазначає, що відповідач не наділений повноваженнями на власний розсуд тлумачити умови вказаного вище договору на виконання робіт.

Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт чи надання послуг, тому сторони договору (правочину) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

За таких обставин, за своїм змістом укладена угода між ФОП ОСОБА_1 та фізичною особою є цивільно-правовим договором, тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за не укладення трудового договору.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних наказу та постанови в порядку статті 77 КАС України, а обсяг досліджених судом доказів та встановлених обставин є достатнім для вирішення спору та прийняття рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3842 грн., сплачена відповідно до банківської квитанції від 22.05.2019 №0.0.1362356275.1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця Лермонтова, 7; код ЄДРПОУ 39780243) про визнання протиправними і скасування наказу та постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Держпраці у Рівненській області від 01 квітня 2019 року №563 «Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ».

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03 травня 2019 року №РВ442/1356/000117/ТД-ФС.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39780243).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 01 жовтня 2019 року.

Суддя Недашківська К.М.