Рішення № 84670764, 27.09.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1526/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Горобця О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про :

зміну формулювання причини звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника сектору мобілізаційної роботи, територіальної оборони та цивільного захисту управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, шляхом внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 18.05.2018 №231 о/с "По особовому складу" в частині звільнення за пунктом 7 частини статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) та вважати звільненим зі служби в поліції 18.05.2018 на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції);

визнання протиправною бездіяльність щодо затримки у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні та виплати відпускних;

стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1133,22 грн, одноразової допомоги за втрату працездатності в розмірі 189180 грн., премії в розмірі 1607,61 грн, компенсації за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 86333,09 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я він написав рапорт про звільнення зі служби в національній поліції за власним бажанням та 18.05.2018 був звільнений зі служби на підставі наказу від 18.05.2018 №231 о/с. Однак, 18.07.2018 військово-лікарською комісією ТМО МВС України в Полтавській області на його ім`я було видано постанову №7, згідно якої ОСОБА_1 встановлені захворювання пов`язані з проходженням служби в поліції, а 19.09.2018 вперше надано другу групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби в поліції. З огляду на це, позивач вважає, що відповідач умисно не направив позивача на медичну комісію та не надав часу при звільненні для проходження ВЛК, внаслідок чого безпідставно звільнив його зі служби в національній поліції з формулюванням у наказі підстави звільнення за п. 7 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням)". Крім того вказував, що при звільненні не отримав розрахунок в повному обсязі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

18.06.2019 від ГУНП в Полтавській області надійшов відзив на позов, у якому останній зазначав, що у своєму рапорті від 02.05.2018 ОСОБА_3 не вказав, що бажає бути звільненим після проходження військо-лікарської комісії, жодних інших рапортів чи заяв з цього приводу від позивача також не надходило. Таким чином, враховуючи волевиявлення позивача, а також досягнення між сторонами згоди щодо дати звільнення, наказом ГУНП в Полтавській області від 18.05.2018 №231 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

Вказував, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" для призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі визначення йому інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, вказаний поліцейський повинен бути звільнений зі служби саме унаслідок цього захворювання (тобто за п 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - через хворобу), а не з інших підстав (у тому числі не за власним бажанням). У даному випадку позивач був звільнений за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - за власним бажанням. На момент звільнення жодних документів, які б свідчити про наявність захворювання, яке унеможливлює подальше проходження служби, ОСОБА_3 до ГУНП не надавав.

Крім того, зазначав, що грошова допомога при звільненні здійснюється на підставі Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, але за рахунок додаткових асигнувань, які надаються Національною поліцією України з видатків, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції, а відповідними кошторисами органів поліції не передбачаються. Відтак, вважає, що виплата поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби проводиться Національною поліцією України після звільнення особи зі служби та не входить до повноважень Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Що стосується доводів позивача про те, що йому не була нарахована премія у розмірі 30% грошового забезпечення та тривалість його невикористаної відпустки за 2018 рік становить 17 днів, а він отримав оплату лише за 14 днів, представник відповідача пояснив, що у місяці звільнення ОСОБА_3 премія була встановлена у розмірі 0 (нуль) відсотків. Відтак заборгованість по даному виду грошового забезпечення перед позивачем відсутня. Підставою для нарахування і виплати відповідної компенсації є наказ ГУНП в Полтавській області від 18.05.2018 № 231 о/с, яким встановлено, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористану у році звільнення відпустку в кількості 14 календарних днів. Вказував, що з даним наказом позивач ознайомлений, однак у цій частині позивач не просить його скасувати, що свідчить про фактичну відсутність спору з приводу розміру компенсації. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/1526/19 до 30 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 29 липня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, наявні у матеріалах справи докази, а також заслухавши в судовому засіданні усні пояснення учасників справи, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 проходив службу в міліції, а після проходження переатестації - в поліції, на різних посадах, що підтверджується послужним списком (а.с. 42-53).

18.05.2018 ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 18.05.2018 (а.с. 40).

Наказом ГУНП в Полтавській області від 18.05.2018 №231 о/с "По особовому складу" підполковника поліції ОСОБА_1 (0119533), начальника сектору мобілізаційної роботи, територіальної оборони та цивільного захисту управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) 18 травня 2018 року (а.с. 127).

Також, відповідно до наказу начальника ГУНП в Полтавській області від 18.05.2018 № 231 о/с вислуга років на день звільнення позивача, а саме: 18.05.2018 у календарному обчисленні становить 18 років 02 місяці 05 днів, у пільговому обчисленні 18 років 05 місяців 09 днів, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 14 календарних днів. Зазначено, що позивач має право на отримання грошової допомоги при звільненні за 18 років та встановлено премію за травень 2018 року в розмірі 0%.

Після спливу двох місяців, згідно постанови №7 М(ВЛ)КДУ ТМО МВС України по Полтавській області від 18.07.2018 у колишнього поліцейського ОСОБА_1 встановлені захворювання "Лімфогранулематоз, варіант нодулярний склероз II Б після ПХТ, кл. гр. II. ІХС ; Стенокардія напруга стабільна II ф.кл. Дифузний кардіосклероз, СН І, ф. кл. II. Гіпертонічна хвороба II СТ., ступень 2 ризик 3 високий. Кризовий перебіг. Диспліпідемія. Гепатоз. Хронічний безкалькульозний холецистит, ст. ремісії. Хронічний панкреатит, стадія ремісії. Обмежений псоріаз. Остеохондроз МХД попереково-крижового відділу хребта, деформуючий спондильоз, спондилартороз протрузії МХД ІЛ-81". Захворювання пов`язані з проходженням служби в поліції.

У вересні 2018 позивач пройшов первинний огляд МСЕК, за результатами якого йому встановлено другу групу інвалідності з 11.09.2018, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції, про що свідчить довідка МСЕК АВ№0029472 від 19.09.2018 (а.с. 15).

У зв`язку з цим, позивачем подано до ГУНП в Полтавській області пакет документів на виплату відповідної одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності.

Листом ГУНП в Полтавській області від 02.11.2018 №29/Б-128 повідомлено ОСОБА_1 , про розгляд 02.11.2018 його матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийняття рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності, оскільки звільненим з поліції поліцейським не з причин, передбачених вимогами пунктів ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", правові підстави для призначення допомоги відсутні (а.с. 14).

Позивач не згодний формулюванням причини звільнення зі служби в поліції, з розміром виплат, які були здійснені при його звільненні та вважає, що дії відповідача суперечать положенням Закону та порушують його права, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі також Закон №580-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 48 Закону №580-VIII (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби в національній поліції) призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Поряд з цим, відповідно до пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби в національній поліції, далі - Порядок №114), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;

в) через обмежений стан здоров`я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв`язку з відсутністю відповідних вакантних посад;

г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;

д) через службову невідповідність;

є) за порушення дисципліни;

ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків;

з) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;

и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

і) у зв`язку з непроходженням випробування в період іспитового строку;

ї) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;

й) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення.

Отже, статтею 77 Закону №580-VIII та пунктом 64 Порядку №114 встановлено вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах національної поліції, при цьому, підставами для звільнення є як власне бажання особи, так і хвороба особи, яка підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції.

В спірному випадку наказом ГУНП в Полтавській області від 18.05.2018 №231 о/с "По особовому складу", підполковника поліції ОСОБА_1 (0119533), начальника сектору мобілізаційної роботи, територіальної оборони та цивільного захисту управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

За приписами частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою №7 М(ВЛ)КДУ ТМО МВС України по Полтавській області від 18.07.2018 у колишнього поліцейського ОСОБА_1 встановлені захворювання, які пов`язані з проходженням служби в поліції, а у вересні 2018 позивачу, за результатами первинного огляду МСЕК, встановлено другу групу інвалідності з 11.09.2018, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції, про що свідчить довідка МСЕК АВ№0029472 від 19.09.2018.

Таким чином, ГУНП в Полтавській області в період проходження ОСОБА_1 служби в поліції не володіло і не могло об`єктивно володіти інформацією про наявність факту визнання ОСОБА_1 у липні 2018 року році непридатним до військової служби.

У рапорті від 02.05.2018 ОСОБА_3 не вказав, що бажає бути звільненим після проходження військо-лікарської комісії, жодних інших рапортів чи заяв з цього приводу від позивача не надходило, що сторонами не заперечується.

Враховуючи волевиявлення позивача, а також досягнення між сторонами згоди щодо дати звільнення, наказом ГУНП в Полтавській області від 18.05.2018 №231 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) 18.05.2019.

Таким чином, відсутні підстави для зміни формулювання причини звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника сектору мобілізаційної роботи, територіальної оборони та цивільного захисту управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, шляхом внесення змін до наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 18.05.2018 №231 о/с "По особовому складу" в частині звільнення за пунктом 7 частини статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) та вважати звільненим зі служби в поліції 18.05.2018 на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 (далі - Порядок № 4).

Підпунктом 4 пункту 4 розділу 1 Порядку № 4 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов`язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з пункту 1 розділу 2 Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу ІІІ Порядку №4 посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Перелік документів для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський, що подається за останнім місцем проходження служби, визначений в п. 5 Розділу ІІІ Порядку №4.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19.09.2018 позивачу видано довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії Ав №0029472, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав ІІ групу інвалідності, причиною інвалідності зазначено захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням служби в поліції (а.с. 15).

Звільнення позивача зі служби в поліції відбулось 18.05.2018 відповідно до п. 7 частини першої ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) згідно наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №231 о/с (а.с. 12).

Тобто, позивачу дійсно було встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції протягом шести місяців після його звільнення, але звільнений він був не через хворобу, а за власним бажанням.

Разом з тим, однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 4 частини першої ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" є дотримання зв`язку із причиною/підставою звільнення особи з поліції внаслідок саме захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, тобто згідно п. 2 частини першої ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).

Враховуючи, що наказом ГУНП в Полтавській області від 18.05.2018 № 231о/с позивач звільнений зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) частини першої ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", а не за п. 2 (через хворобу) частини першої ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", тому підстави для виплати такої допомоги у відповідача відсутні.

Вирішуючи питання про спосіб відновлення права позивача, суд вважає, що в даному випадку заявлений позивачем спосіб, а саме стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 одноразової допомоги за втрату працездатності в розмірі 189180 грн, не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем одноразова допомога позивачу не нараховувалася, а суд не наділений повноваженнями здійснювати таке нарахування.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність ГУ НП в Полтавській області щодо затримки у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (надалі - Постанови) військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейські, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 14 Постанови передбачено, що одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв`язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання.

Наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 затверджений Порядок, відповідно до пункту 1 якого передбачено, що цей порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Відповідно до пункту п.3 Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії, одноразові додаткові види грошового забезпечення. В свою чергу пунктом 23 Порядку передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні, яка передбачена п.10 Постанови, не входить до складових грошового забезпечення, а по-друге одноразова грошова допомога при звільненні, яка передбачена п.10 Постанови, нараховується та сплачується відповідно умов, встановлених порядком, затвердженим наказом МВС України № 260 від 06.04.2016.

Статтею 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що керівники бюджетних установ утримують численність працівників, військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ кошторисах.

В свою чергу пунктом 7 Порядку зазначено, що грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

З наведених норм діючого законодавства вбачається, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується на підставі Порядку, але за рахунок додаткових асигнувань, які надаються Національною поліцією України з видатків, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції, а відповідними кошторисами органів поліції не передбачаються.

Таким чином, виплата поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби проводиться Національною поліцією України після звільнення особи зі служби та не входить до повноважень ГУНП в Полтавській області.

При цьому чинне законодавство не містить приписів щодо обов`язкової сплати вказаної допомоги у день звільнення особи зі служби.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 820/1134/17 (№ К/9901/17329/18).

Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Полтавській області від 02.08.2019 №947/115/29/01/2019 (а.с. 124) ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога при звільненні за 18 років у сумі 39 136,50 грн. та з відрахуванням 1,5 % військового збору, на картковий рахунок позивача перераховано 38 549,45 грн.

Отримання одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 38 549,45 грн. позивачем не заперечується.

Відтак, у спірних правовідносинах між сторонами, відповідач діяв в межах та у спосіб визначений чинним законодавством, а тому заявлені в цій частині вимоги є нормативно не обґрунтованими.

Суд, оцінюючи обґрунтованість позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1133,22 грн та премії в розмірі 1607,61 грн, виходить з такого.

Як вбачається з позовної заяви, позивач не згодний з розміром виплат, які були здійснені при його звільненні, а саме, вважає, що йому за службу в поліції, яка складає 18 років, повинна бути надана додаткова відпустка тривалістю 13 днів. Відтак, загальна тривалість відпустки має складати 43 дня, відповідно, тривалість невикористаної відпустки ОСОБА_1 за 2018 рік склала 17 днів, тоді як компенсацію отримав лише за 14 днів. Крім того зазначає, що йому не була нарахована при звільненні місячна премія в розмірі 30 % грошового забезпечення, що складає 1607,61 грн.

Відповідно до колективної угоди на 2017-2018 роки між Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області та Полтавською обласною організацією профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, реєстраційний номер 102 від 27.03.2017, передбачено надання поліцейським чергові оплачуваної відпустки у порядку, тривалістю та на умовах, визначених Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно положень статі 93 Закону України "Про Національну поліцію" тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Таким чином, загальна тривалість відпустки позивача при його службі у поліції 18 років, складає 43 дні (30 календарних днів + 13 додаткових календарних днів).

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 9 ст. 93 Закону України "Про Національну поліцію", в році звільнення відпустка обраховується лише за повні місяці служби в такому періоді, без врахування місяців служби за попередній період.

Період, за який надається чергова відпустка ОСОБА_1 у 2018 році: з 07.11.2017 по 07.11.2018. Повними відпрацьованими місяцями в році звільнення позивача є: січень-квітень 2018 року, тобто 4 місяці.

Таким чином, в році звільнення ОСОБА_1 грошова компенсація за невикористану відпустку, розраховується за 14 днів (43/12*4=14,3), де: 43 дні загальна тривалість відпустки, 12 місяців тривалість року; 4 місяці - повні відпрацьовані місяці у 2018 році.

Згідно довідки відповідача від 02.08.2019 №947/115/29/01/2019 (а.с. 124) ОСОБА_1 нараховано компенсацію за 14 днів невикористаної відпустки в сумі 3927,68 грн., з якої було відраховано 1,5 % військового збору в сумі 58,92 грн. та на картковий рахунок перераховано 3868,76 грн, про що останнім не заперечується.

Суд зазначає, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції") (далі - Постанова № 988).

Пунктом 2 № 988 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 669).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 260 керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.

Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.

У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

Накази про преміювання поліцейських видаються до 25 числа кожного місяця на підставі списків начальників структурних підрозділів органу поліції, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання.

Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Відповідно до вимог Постанови № 988 та Порядку № 260 наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 22.10.2017 № 1189 затверджено Положення про преміювання поліцейських ГУНП в Полтавській області (а.с. 176) (далі - Положення).

Відповідно до підпункту 3.1 Положення розмір премії визначається за показниками, зазначеними в підпункті 3.1 за результатами служби за місяць та залежно від особистого вкладу поліцейського у загальні результати служби.

Пунктом 4.3 Положення визначено, що у разі звільнення, відрядження, переведення поліцейського до 20 числа поточного місяця, керівник структурного підрозділу, в якому проходив службу поліцейський, подає до УКЗ ГУНП окремий список про розмір одночасно із матеріалами щодо звільнення, відрядження, переведення. Розмір премії такому поліцейському зазначається у наказі по особовому складу.

Відповідно до пункту 4.4 Положення особи, які станом на 20 число поточного місяця звільнені зі служби в поліції у відповідності до статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон), відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції відповідно до статті 71 Закону, переведені до інших органів (закладів, установ) поліції у відповідності до пунктів 8, 9 статті 65 Закону, в списках на преміювання не зазначаються.

Згідно пункту 4.5 Положення на підставі поданих до 20 числа поточного місяця списків УКЗ ГУНП готує наказ про встановлення розміру премії поліцейським та погоджує його у встановленому порядку, в тому числі з Полтавською обласною організацією профспілки атестованих працівників ОВС України. Після цього наказ подається до УФЗБО ГУНП не пізніше 25-го числа місяця, за який установлюється премія.

Отже, з викладеного можна зробити висновок, що позбавлення премії поліцейського здійснюється керівником у випадках:

- звільнення особи, станом на 20 число поточного місяця, зі служби в поліції у відповідності до статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- відрядження особи, станом на 20 число поточного місяця, до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції відповідно до статті 71 Закону;

- переведення особи, станом на 20 число поточного місяця, до інших органів (закладів, установ) поліції у відповідності до пунктів 8, 9 статті 65 Закону.

Суд звертає увагу на те, що позивача звільнено зі служби в поліції 18.05.2018, що підтверджується наказом ГУНП в Полтавській області від 18.05.2019 №231 (а.с. 12), тобто станом на 20 число поточного місяця.

Як вбачається зі змісту наказу ГУНП в Полтавській області від 18.05.2019 №231 та довідки УФЗБО ГУ НП в Полтавській області № 947/115/29/01/2019 від 02.08.2019 премія за травень 2018 року становила 0,0 % (а.с. 124, 127).

Також суд звертає увагу, що вказаний вище наказ позивачем не оскаржений, він є чинним, ніким не скасований.

Досліджуючи надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем спосіб, а саме стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 премії в розмірі 1607,61 грн, не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем премія позивачу у травні 2018 року не нараховувалася, а суд не наділений повноваженнями здійснювати таке нарахування.

За таких обставин, позивачем не надано доказів протиправності дій відповідача щодо не вірного формулювання причини звільнення ОСОБА_1 в частині звільнення за пунктом 7 частини статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням), а не на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції), а також щодо затримки у виплаті чи не виплати одноразової допомоги за втрату працездатності, премії, компенсації за невикористану відпустку, тому суд приходить до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, не підлягає до задоволення.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 жовтня 2019 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва