Рішення № 84670753, 02.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року м. Одеса справа № 420/4344/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участі секретаря Ягенської К.О., представників: позивача Іорданова В.П., відповідача Малюченко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бессарабія-Агро” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми “С” №0026961402 від 10.06.2019 р.

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Бессарабія-Агро” до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податковий орган дійшов висновку, що надходження коштів у вигляді валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами здійснено з порушенням строків, які передбачені ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». З наведених підстав та на підставі акту перевірки №000273/15-32-14-11/39076260 від 10.05.2019 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення «С» №0026961402 від 10.06.2019 року про нарахування пені за порушення вимог валютного законодавства на суму 241 563,87грн. Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493 датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів. Таким чином, надходження коштів у вигляді валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами на розподільчий рахунок позивача в уповноваженому банку є датою повернення коштів резидентові. Отже позивачем не порушено термінів розрахунків, визначених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР.

Представник Головного управління ДФС в Одеській області,проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія-Агро`заперечував та зазначив, що податкове повідомлення-рішення «С» №0026961402 від 10.06.2019 року про нарахування пені за порушення вимог валютного законодавства на суму 241 563,87грн. винесено правомірно та відповідно до чинного законодавства

Ухвалою суду від 24.07.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бессарабія-Агро`зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.01.2014 року за № 1 553 102 0000 003027.

Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин та ін.

В період з 01.10.2016 року по 30.09.2018 року на підставі направлень на перевірку від 23.11.2018 року, 19.02.2019 року, 20.02.2019 року №999/14-11, №1000/14-11, №1001/14-11, №1003/14-11, №1004/14-11, №1008/14-11, №1171/14-11, №1172/14-11, №10486/14-01,№10487/14-01,№10488/14-11,№10489/14-01,№10490/14-01,№10491/14-11,№10492/14-01,№10493/14-11,№10494/14-11,№10495/14-11,№10497/14-01 (т. 11 а.с. 8-16), посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Бессарабія-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2016 року по 30.09.2018 року (т.1 а.с. 67-188).

За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 10.05.2019 року №000273/15-32-14-11/39076260, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, а саме порушення термінів розрахунків, визначених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР зі змінами та доповненнями, за контрактом №SFO2707.1 від 27.07.2017 року, укладеним з нерезидентом «FORTRADEEXPORTL.P.» (Scotland, GreatBritain) у сумі 1 494 185,16 дол. США та контрактом №RSM2707 від 27.07.2017 року, укладеним з нерезидентом «FORTRADEEXPORTL.P.» у сумі 750 357,29 дол. США (т.1 а.с. 187-188).

На підставі вищезазначеного та акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення «С» №0026961402 від 10.06.2019 року про нарахування пені за порушення вимог валютного законодавства на суму 241 563,87 грн. (т.1 а.с. 218).

Не погоджуючись з результатами перевірки та винесеними контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій визначено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) від 23.09.1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР).

Статтею 14 вказаного Закону встановлено, зокрема, що розрахункове та кредитне обслуговування суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України і уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними і міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.

Статтею 1 зазначеного Закону, зокрема, передбачено, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Постановою Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) іншого строку ніж того, що визначено в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не передбачено.

Пунктом 2 зазначеної Постанови встановлено вимогу щодо обов`язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб-підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 50 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Вимога щодо обов`язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (далі - Класифікатор), і в російських рублях.

Уповноважений банк зобов`язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов`язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання" (далі - розподільчий рахунок).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за N 1172/8493 (далі - Інструкція №492) клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти - інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Юридичні особи-резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб`єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України (пункт 5.1 Інструкції).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб`єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій (пункт 5.2 Інструкції).

Відповідно до пункту 5.3 Інструкції на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються у тому числі кошти через розподільні рахунки перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

Таким чином, із системного аналізу діючого законодавства випливає, що юридичні особи мають право відкривати як поточні рахунки в банках в національній валюті, так і рахунки для здійснення зовнішньоекономічної діяльності та зарахування на них коштів в іноземній валюті.

Датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року (справа №808/502/17, провадження №К/9901/38245/18), що відповідає вимогам принципу пропорційності, оскільки фактично сторона зовнішньоекономічного контракту виконала свої зобов`язання перед контрагентом в момент формування відповідного платіжного доручення про переказ коштів.

Отже датою виконання вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є дата зарахування коштів на розподільчі рахунки позивача в уповноваженому банку.

Як вбачається з акту перевірки від 10.05.2019 №000273/15-32-14-11/39076260 відповідачем встановлено порушення термінів розрахунків, визначених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на підставі зовнішньоекономічних контрактів, а саме:

1. Контракту №RSM2707 від 27.07.2017 з нерезидентом «Fortrade Export L.P.» щодо продажу штору з насіння ріпаку 2017 року, українського походження. (т.1 а.с. 229-237).

На виконання умов контракту ТОВ «Бессарабія-Агро» було експортовано товар на користь компанії «Fortrade Export L.P.» за митними деклараціями оформленими в режимі «ЕК 10» на загальну суму 750 357, 29 дол. США в т. ч.:

№500490000/2017/001131 від 23.08.2017 року вартістю 192 357,29 дол. США (т.1 а.с.238) встановлений термін надходження валютної виручки – 19.02.2018 (т.1 а.с.185);

№500490000/2017/001132 від 23.08.2017 року вартістю 558 000,00 дол. США (т.1 а.с. 241) встановлений термін надходження валютної виручки – 19.02.2018 року (т.1 а.с.186).

Валютні кошти від нерезидента на розподільчий валютний рахунок ТОВ «Бессарабія-Агро», відкритий в АБ «Південний», надійшли 20.02.2018 року в сумі 750 357,29 дол. США. Після обов`язкового 50% продажу валютні кошти надійшли на поточний валютний рахунок підприємства 21.02.2018, що на думку відповідача є порушенням термінів розрахунків.

Через що встановлено порушення строку повернення валютної виручки за період з 20.02.2018 по 21.02.2018 включно (2 дні) на суму 750 357,29 дол. США.

2. Контракту №SFO2707.1 від 27.07.2017 року з нерезидентом «Fortrade Export L.P.» щодо продажу олії ріпакову 2017 року, українського походження. (т.1 а.с.219-224).

На виконання умов контракту ТОВ «Бессарабія-Агро» було експортовано товар на користь компанії «Fortrade Export L.P.» за митною декларацією оформленою в режимі «ЕК 10» на загальну суму 2 324 185,16 дол. США в т. ч.:

№500490000/2017/001108 від 19.08.2017 року вартістю 2 324 185,16 дол. США (т.1 а.с.225) встановлений термін надходження валютної виручки – 15.02.2018 (т.1 а.с.186);

Валютні кошти від нерезидента на розподільчий валютний рахунок ТОВ «Бессарабія-Агро», відкритий в АБ «Південний», надійшли в сумі 2 324 185,16 дол. США (10.08.2017, 11.08.2017, 15.08.2017, 30.08.2017 без порушення термінів розрахунку у сумі 830 000,00 дол. США). Після обов`язкового 50% продажу валютні кошти надійшли на поточний валютний рахунок підприємства 16.02.2018 в сумі 1 494 185,16 дол. США на думку відповідача з порушенням термінів розрахунків.

Через що встановлено порушення строку повернення валютної виручки за період з 16.02.2018 по 16.02.2018 включно (1 день) на суму 1 494 185,16 дол. США.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку що позивачем відповідно до вимог статті 1 Закону №185/94-ВР порушено термін розрахунку на 1 день, оскільки встановлений термін надходження валютної виручки за контрактом Контракту №RSM2707 від 27.07.2017 року відповідно до митних декларацій №500490000/2017/001131, №500490000/2017/001132 від 23.08.2017 року є 19.02.2018 року в той час як валютні кошти від нерезидента на розподільчий валютний рахунок ТОВ «Бессарабія-Агро» надійшли 20.02.2018 року, що також не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

При цьому, щодо Контракту №SFO2707.1 від 27.07.2017 року, суд доходить висновку, що позивачем термін розрахунку не порушено, оскільки граничним терміном повернення валютної виручки по митній декларації №500490000/2017/001108 від 19.08.2017 року є 15.02.2018 року та як встановлено судом останні кошти від загальної суми продажу товару надійшли на розподільчий валютний рахунок ТОВ «Бессарабія-Агро» 15.02.2018 року.

Окрім того, подальше зарахування коштів на поточний рахунок суб`єкта господарювання через розподільчий рахунок банка є заходом, направленим на виконання банківських формальностей, пов`язаних з обов`язковим продажем валюти. Ці заходи застосовуються з метою забезпечення стабільності функціонування валютної системи держави та підтримки національної грошової одиниці. Разом з тим, відповідні процеси є поза межами впливу та відповідальності кожного із суб`єктів зовнішньоекономічного контракту, відтак, застосування пені саме за один (два) день затримки подальшого надходження валюти на поточні рахунки позивача з розподільчого рахунку, відкритого уповноваженим банком для цієї юридичної особи, є протиправним.

Отже, як вбачається з Додатку №1 розрахунку пені за порушення ТОВ «Бессарабія-Агро» вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (т.2 а.с.68), відповідачем згідно суми (750 357,29 дол. США) простроченої дебіторської заборгованості на яку нараховується пеня за кількість прострочених днів (2дні) відповідно до митних декларацій №500490000/2017/001131, №500490000/2017/001132 від 23.08.2017 по курсу НБУ 27,011922 за ставкою 0,3% нарахована пеня у розмірі 121 611,55 грн., з врахуванням встановлених обставин, а саме простроченням позивачем строку не на 2 дні, а на 1 день, стягнення з відповідача підлягають кошти у сумі 60805,77 грн.

Таким чином винесене Головним управлінням ДФС в Одеській області податкове повідомлення-рішення форми «С» №0026961402 від 10.06.2019 року про нарахування пені за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 241 563,87 грн. є протиправним та підлягає скасуванню в частині, що перевищує суму штрафу 60805,77 грн.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення №1 від 26.06.2019 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 19210,00 грн. (т.1 а.с. 10).

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України “Про судовий збір”.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 ЗУ №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою встановлюється ставка судового збору у сумі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік”, з 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить - 1921 гривні.

Оскільки податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області форми “С” №0026961402 від 10.06.2019 р. про стягнення з позивача пені, винесено на суму 241 563,87 грн. та відповідно така вимога є майновою.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволено частково та встановлено судом, що сума штрафу 60805,77 грн. нарахована вірно, то помилково нарахована сума податковим повідомленням-рішенням, яка не підлягає стягненню з ТОВ «Бессарабія-Агро» становить 180 758,10 грн. (з розрахунку 241 563,87 грн. – 60805,77 грн.).

Судом встановлено, що 1,5 відсотка розміру прожиткового мінімуму з суми 241 563,87 грн. (пеня відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) становить 3623,46 грн. Разом з тим, оскільки суд визнає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення на суму 180 758,10 грн., то 1,5 відсотка від такої суми становить 2711,36 грн.

З огляду на зазначене, та враховуючи наявність підстав для частково задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія-Агро», суд вважає за необхідне стягнути на його користь частину суми сплаченого ним судового збору у загальному розмірі 2711,36 грн. з Головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Бессарабія-Агро” до Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області форми “С” №0026961402 від 10.06.2019 р. в частині, що перевищує суму штрафу 60805,77грн.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5 код 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бессарабія-Агро” (68607, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, 2а код ЄДРПОУ 39076260) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2711,36грн. сплачені за платіжним дорученням №1 від 26.06.2019р.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений 02.10.2019 року.

Суддя Іванов Е.А.

.