Рішення № 84670709, 23.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.003051

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 1.380.2019.003051 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 22.04.2019 року № 0072530-5713-1308 на суму 99,03 грн., № 0072529-5713-1308 на суму 35711,02 грн., № 0072528-5713-1308 на суму 23419,53 грн., № 0072527-5713-1308 на суму 2818,31 грн., № 0072526-5713-1308 на суму 2449,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нежитлових приміщень (будівель), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівля виробничого корпусу та механічної майстерні (корпус № 72) загальною площею 1918,40 м.кв., будівля котельні та димової туби загальною площею 1271,40 м.кв., будівля контори № 2 (корпус №44) загальною площею: 131,60 м.кв., Будівля контори № 1 /корпус № 30 загальною площею 151,40 м.кв. які за призначенням є будівлями промисловості, що підтверджується копіями технічних паспортів.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Відповідно до ДК 018-200 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислово призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «резервуари, силоси та склади» належать, зокрема спеціальні склади, складські майданчики.

Згідно з умовами договорів купівлі продажу нежитлових будівель від 28.12.20 року позивачем було придбано в гр. ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) вищевказані нежитлові приміщення (будівлі).

Позивач зазначає, що оподаткування вище перелічених нежитлових приміщень (будівель) податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вже було предметом розгляду у справі №813/3803/16 де в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (набрало законної сили 31.08.2017 р.), зазначено «Виходячи із викладеного, cуд приходить до висновку, що будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) відповідно до правовстановлюючих документів, II враховують вимоги ДК 018-200, не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Крім того, норма п. п. «є» п. 266.2,2. ст. 266 ПК України розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів передбаченого п.п. 4.1.11. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у п.п. 4.1.8. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об`єктів, які не оподатковуються в силу закону».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року справі № 813/3803/16 визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Львівській області щодо нарахування грошового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

31.08.2017 року Львівським апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу, якою постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі 813/3803/16 залишено без змін.

Також, оподаткування нежитлових приміщень (будівель) податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що належать позивачу, були предметом розгляду у справі №813/1294/18. Згідно рішення Львівського окружного адміністративного суді від 16 липня 2018 року (набрало законної сили 27.02.2018 р.) визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення Головного управління ДФС у Львівські області щодо нарахування грошового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вищевказане рішення залишене в силі постановою Верховного суду Касаційного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року.

З огляду на вищенаведене у відповідача не було правових підстав для нарахувань позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єктом оподаткування якого було вищевказане нерухоме майно.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову, з підстав, що згідно п.п. «є» п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

У разі якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до положень п.п. 266.7.3. п. 266.7. ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відповідач зазначає, що вищевказаним правом позивач не скористався, також не звертався до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд оскаржуваного податкового повідомлення-рішення згідно ст. 56 Податкового кодексу України.

Судом встановлені наступні обставини:

22.04.2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0072530-5713-1308, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 99,03 грн.;

- № 0072529-5713-1308, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 35711,02 грн.;

- № 0072528-5713-1308, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 23419,53 грн.;

- № 0072527-5713-1308, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 2818,31 грн.;

- № 0072526-5713-1308, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 2449,73 грн.

Згідно рішення Бориславської міської ради № 1722 від 31.01.2015 року встановлено ставки податку на об`єкти нежитлової нерухомо майна в розмірі, що відрізняється в залежності від виду нерухомого майна і ставки встановлені в розмірі: 1,0%, 0,5%, 0,2%, 0,1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно Рішення Бориславської міської ради №58 від 28.01.2016 внесено зміни до п.п. 3.1.5.1. рішення Бориславської міської ради № 1722 від 31.01.2015 року, яким встановлено ставки податку на нерухоме майно лише для об`єктів нерухомого майна, що віднесені до житлового фонду в розмірі 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Бориславської міської ради № 58 від 28.01.2016 року викладено в новій редакції п.п. 3.1.5.1. з чого вбачається, що ставки податку на нерухоме майно встановлені виключно для об`єктів нерухомого майна, що віднесені до житлового фонду.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, що спірні рішення відповідача, яким до позивача застосовано штрафні санкції є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки вищевказані позивачем обставини підтверджені наявними у справі доказами.

Згідно договорів купівлі продажу нежитлових будівель з відстроченням платежу від 08.12.2017 року, позивач є власником нежитлових приміщень (будівель), розташованих за адресою: Борислав, вул. Трускавецька,125, а саме: будівля виробничого корпусу та механічної майстерні (корпус № 72) загальною площею 1918,40 м.кв., будівля котельні та димової туби загальною площею 1271,40 м.кв., будівля контори № 2 (корпус №44) загальною площею: 131,60 м.кв., Будівля контори № 1 /корпус № 30 загальною площею 151,40 м.кв.

Згідно із ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Згідно із п.п. 266.1.1., п.п. 266.2.1., п.п. 266.3.1., п.п. 266.3.2. ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.01.2018 року № 109828080, № 109832813, № 109832813. Позивач є власником нежитлових приміщень (будівель), розташованих за адресою: Борислав, вул. Трускавецька,125, а саме: будівля виробничого корпусу та механічної майстерні (корпус № 72) загальною площею 1918,40 м.кв., будівля котельні та димової туби загальною площею 1 271,40 м.кв., будівля контори № 2 (корпус №44) загальною площею: 131,60 м.кв., Будівля контори № 1 /корпус № 30 загальною площею 151,40 м.кв.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

У відповідності до ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Згідно статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом враховується аргументи позовних вимог позивача, оскільки оподаткування вище перелічених нежитлових приміщень (будівель) податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вже було предметом розгляду у справі №813/3803/16 де в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (набрало законної сили 31.08.2017 р.), зазначено «Виходячи із викладеного, cуд приходить до висновку, що будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) відповідно до правовстановлюючих документів, II враховують вимоги ДК 018-200, не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майн відмінне від земельної ділянки. Крім того, норма п. п. «є» п. 266.2,2. ст. 266 ПК України розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборі передбаченого п.п. 4.1.11 п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у п.п. 4.1.8. п. 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, належать на праві приватної власності фізичним особам, до об`єктів, які не оподатковуються в силу закону».

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідач не подав доказів приналежності приміщень позивача до переліку об`єктів, які є об`єктом оподаткування. У той самий час, з доказів, наявних у справі, випливає факт приналежності приміщень позивача до об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

З огляду на викладене вище, податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області від 22.04.2019 року № 0072530-5713-1308 на суму 99,03 грн., № 0072529-5713-1308 на суму 35711,02 грн., № 0072528-5713-1308 на суму 23419,53 грн., № 0072527-5713-1308 на суму 2818,31 грн., № 0072526-5713-1308 на суму 2449,73 грн. є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом не враховуються аргументи позивача, оскільки представник не надав суду належних та допустимих доказів щодо обсягу отриманих послуг і робіт, а лише квитанція № 29602041 від 14.05.2019 року про сплату коштів у розмірі 2000,00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління ДФС у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 22.04.2019 року № 0072530-5713-1308.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 22.04.2019 року № 0072529-5713-1308.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 22.04.2019 року № 0072528-5713-1308.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 22.04.2019 року № 0072527-5713-1308.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 22.04.2019 року № 0072526-5713-1308.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) 768,40 грн. сплаченого судового збору.

У задоволенні клопотання позивача про відшкодування судових витрат - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 30.09.2019 року.

Суддя Гавдик З.В.