Рішення № 84670705, 25.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003695

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 року

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Козак О.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Данилишина С .П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплат грошової компенсації за не отримане речове майно,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до суду з позовом до Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» (місцезнаходження: 79031, м.Львів, вул.Хуторівка, 2, код ЄДРПОУ 08681175) (далі - відповідач, ДУ «Львівська виправна колонія №48»), в якому просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки виплат грошової компенсації за не отримане речове майно за період з 20.02.2018 по 17.05.2019 у сумі 103694,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 з ДУ «Львівська виправна колонія №48) на користь ОСОБА_3 стягнено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.02.2018 по 29.03.2018 у сумі 8626,50 грн. та грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 15835,81 грн. Позивач, вказує на те, що фактичний розрахунок за неотримане речове майно відповідач здійснив 17.05.2019. Оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачу не виплачено у день звільнення, то в період з 20.02.2018 по 17.05.2019 існувала затримка у розрахунку у зв`язку із звільненням ОСОБА_3 з роботи. Наведене і зумовило позивача звернутися до суду за судовим захистом.

Ухвалою від 24.07.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 07.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 21.08.2019 суд залишив без задоволення заяву представника відповідача із запереченнями проти розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ДУ «Львівська виправна колонія №48» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплат грошової компенсації за неотримане речове майно за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 22.08.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що невчасно виплачена позивачу грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, не є щомісячним чи одноразовим видом грошового забезпечення, а тому не підпадає під дію ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України. Окрім цього, відповідач звертає увагу на те, що заява, в якій ОСОБА_3 просить виплатити грошову компенсацію за неотриманий формений одяг, не зареєстрована в ДУ «Львівська виправна колонія №48» і відсутня дата звернення ОСОБА_3 . Таким чином, керівництвом ДУ «Львівська виправна колонія №48» були виконані усі обов`язки при звільненні ОСОБА_3 . У зв`язку з наведеним вважає, що у задоволені позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Представник позивача 02.09.2019 подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що грошова компенсація за речове майно належить до суми, які повинні бути виплачені позивачу при звільненні, однак не були виплачені всупереч Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби та ст.116 КЗпП України.

Представник відповідача 02.09.2019 подав до суду доповнення до відзиву та 06.09.2019 заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що компенсація за речове майно не входить в грошове забезпечення, а тому виплата середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку є безпідставною.

Ухвалою від 25.09.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Наказом ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» від 20.02.2018 за №14/ос/ВП-18, звільнено у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за п.1 підп.4 ст.77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) - капітана внутрішньої служби ОСОБА_3 (Д-007303), інспектора відділу нагляду і безпеки ДУ «Львівська виправна колонія (№48)». Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 09 років 04 місяців 00 днів, у пільговому обчисленні 11 років 04 місяців 18 днів. Відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку наказано виплатити грошову компенсацію за невикористані чергові відпустки за 2015 рік в кількості 13 діб, за 2017 рік в кількості 25 діб, за 2018 рік в кількості 3 доби, всього 41 календарна доба.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі №813/3669/18 позов ОСОБА_3 до ДУ «Львівська виправна колонія №48» про стягнення коштів задоволено частково. Стягнено з ДУ Львівська виправна колонія №48» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.02.2018 по 29.03.2018 у сумі 8626,50 грн. та грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 15835,81 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Рішення набрало законної сили 18.12.2018.

З наявної у справі виписки по картковому рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.19) та листа УДКС України у Сихівському районі м.Львова від 17.05.2019 №02-27/137 (а.с.21) суд встановив, що виплату грошової компенсації за неотримане речове майно проведено ДУ «Львівська виправна колонія №48» Кулагіну Р.Г. 17.05.2019.

Зміст спірних правовідносин полягає в різній оцінці сторонами правової природи компенсації за неотримане речове майно. Позивач вважає, що така компенсація є складовою грошового забезпечення та повинна була бути виплачена йому в день звільнення, а тому за період затримки такої виплати з 20.02.2018 по 17.05.2019 він має право отримати середній заробіток, відповідно до ст117 КЗпП України. Відповідач вважає, що грошова компенсація за неотриманий формений одяг не належить до категорії виплат, які відповідач зобов`язаний був провести в день звільнення позивача.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713- IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713- IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч.2 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону № 2713- IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань, а також Кодекс законів про працю України в тій частині, коли спеціальними нормами не врегульовані відносини спеціальними нормативно-правовими актами.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначено Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28.03.2018 №925/5 (далі - Порядок №925), яким не передбачена відповідальність щодо виплати середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні.

Водночас суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, виходячи з наведених вимог Закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Отже, для настання відповідальності відповідача за ст.117 КЗпП України необхідно встановити, чи були на час звільнення належні до виплати позивачу суми (в даному випадку грошова компенсація за неотримане речове майно) та чи була наявна вина відповідача щодо невиплати цих сум у строки зазначені в ст. 116 КЗпП.

Згідно з положеннями Закону України «Про національну поліцію» та Порядку № 925 грошова компенсація за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами передбачений Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013 (далі - Порядок №578).

Згідно з п.3 Порядку №578 речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.

Речове майно особистого користування є власністю осіб, яким воно видано, з моменту його отримання, крім осіб рядового і молодшого начальницького складу, що навчаються у навчальних закладах Державної кримінально-виконавчої служби.

Інвентарне майно є державною власністю і перебуває на обліку в органі, установі, яка його видала в користування (п.5 Порядку №578).

Відповідно до п.9 Порядку №578 забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в органах і установах, де вони проходять службу або працюють.

Згідно з п.27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Аналіз вказаних норм дає підстави суду дійти висновку, що Порядок №578 визначає альтернативний спосіб забезпечення працівника кримінально-виконавчої служби належним йому речовим майном у разі звільнення. Тобто, особа має певну свободу вибору: або отримати речове майно особистого користування, яке не видане йому на день звільнення, або отримати грошову компенсацію за таке майно.

Позивачем не надано доказів звернення до відповідача з заявою про виплату саме грошової компенсації на день звільнення. Наявна у справі копія заяви ОСОБА_3 (а.с.47) не містить дати її написання, а тому не може свідчити про виникнення обов`язку у відповідача забезпечити позивача речовим майном шляхом виплати грошової компенсації саме в день звільнення.

Таким чином, на переконання суду, компенсація за неотримане речове майно по своїй суті є одноразовою виплатою, яка не включається до складу грошового забезпечення та не є обов`язковою формою забезпечення соціальних гарантій при звільненні для персоналу кримінально-виконавчої служби. Відтак, несвоєчасна виплата такої компенсації не дає підстав для застосування передбаченої ст.117 Кодексу законів про працю України відповідальності.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплат грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» (місцезнаходження: 79031, м.Львів, вул.Хуторівка, 2, код ЄДРПОУ 08681175) про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплат грошової компенсації за не отримане речове майно - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 30.09.2019.

Суддя Р.І. Кузан