Рішення № 84670693, 02.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5491/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області, третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження № 59311714 від 12.06.2019 та про арешт майна боржника за виконавчим провадженням № 59311714 від 12.06.2019; визнати протиправними та скасувати зазначені постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.06.2019 ним отримано лист Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області та постанову про відкриття ВП № 59311714 від 12.06.2019 щодо примусового виконання постанови ДАБК № 659/17 від 14.12.2017 про стягнення 20 400 грн. Цього ж дня 12.06.2019 державним виконавцем прийнято постанову про накладення арешту на все майно позивача в межах ВП 59311714. Позивач вважає вказані постанови неправомірними та підлягаючими скасуванню, оскільки за постановою ДАБК № 659/17 від 14.12.2017 він сплатив 10 200 грн згідно квитанції № ПН1163 від 08.02.2018. Також позивачем сплачено 10 200 грн згідно квитанції № 0.0.1078281322.1 від 07.07.2018. Затримка у сплаті пов`язана з оскарженням постанови ДАБК № 659/17 в судовому порядку (справа № 522/24422/17). Крім того, за постановою ДАБК № 034/18 від 09.01.2018 позивач сплатив 10 200 грн, однак операціоністом банку було допущено помилку при заповнення поля призначення платежу, що призвело до плати за постановою № 034/18 двічі. На думку позивача, отримавши другий платіж на рахунок другої постанови, ДАБК його не врахував, та в подальшому надав ДВС постанову для виконання із подвійним штрафом за прострочення платежу. Позивачем 11.07.2018 та 19.02.2018 до ДАБК були направлені копії квитанцій про оплату штрафів за постановами № 034/19 09.01.208 та № 659/17 від 14.12.2017. Крім того, стягувачем пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку із чим виконавче провадження відкрито з пропуском строків, чим порушено ст. 303 КУпАП, ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначене обумовлювало обов`язок державного виконавця повернути виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, постанова про накладення арешту на майно боржника накладена до закінчення визначеного п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» строку для надання декларації про доходи та майно боржника - протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, у той же день. Також обсяг обмеження у вигляді арешту мало дорівнювати розміру самої суми стягнення, а не бути накладеним на все майно позивача.

Ухвалою судді від 23.09.2019 позивачу поновлено строк на звернення до суду із позовними вимогами щодо визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження № 59311714 від 12.06.2019 та про арешт майна боржника за виконавчим провадженням № 59311714 від 12.06.2019. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено справу розглядати з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ з призначенням судового засідання на 02.10.2019 о 10:00 год.

30.09.2019 до суду від третьої особи - Управління ДАБК ОМР надійшли пояснення.

02.10.2019 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду не з`явився, про час та місце судового розгляду справи, в силу ст. 268 КАС України, повідомлений належним чином. Відзив на адміністративний позов не надав.

Представник третьої особи - Управління ДАБК ОМР до суду не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 14.12.2017 року заступником начальника - начальником інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. винесено постанову № 659/17 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн.

Не погодившись із вищезазначеною постановою, ОСОБА_1 26.12.2017 оскаржив останню до Приморського районного суду міста Одеси, в результаті чого рішенням Приморського районного міста Одеси від 22.06.2018 № 522/24422/17 (провадження № 2-а/522/793/18) в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Крім того, постановою заступника начальника - начальником інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. № 034/18 від 29.01.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн.

Згідно квитанції № ПН1163 від 08.02.2018 ОСОБА_1 сплачено штраф в розмірі 10 200 грн з призначенням платежу: постанова ДАБК ОМР № 034/18.

Згідно квитанції № 0.0.1078281322.1 від 07.07.2018 ОСОБА_1 сплачено штраф в розмірі 10 200 грн з призначенням платежу: постанова ДАБК ОМР № 034/18.

У позовній заяві позивач зазначає, що за квитанцією № 0.0.1078281322.1 від 07.07.2018 операціоністом банку помилково вказано призначення платежу «постанова ДАБК ОМР № 034/18» замість «постанова ДАБК ОМР № 659/17», що ймовірно призвело до неналежного обліку (адміністрування) сплачених позивачем платежів контролюючим органом.

12.06.2019 державним виконавцем Другого Суворовського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Добріяном Д.В. розглянута заява Управління ДАБК ОМР про примусове виконання постанови Управління ДАБК ОМР від 14.12.2017 № 659/17 (документ набрав чинності 25.12.2017) щодо стягнення зі ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 20 400 грн, в результаті чого відкрито виконавче провадження № 59311714.

Цього ж дня постановою від 12.06.2019 у ВП № 59311714 державним виконавцем Другого Суворовського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Добріян Д.В. винесено постанов про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначені постанови необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений спеціально-дозвільний принцип діяльності органів державної влади покликаний забезпечити ефективне та прогнозоване функціонування всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки зобов`язує їх діяти виключно у визначених Конституцією та законами України межах і лише у закріплений ними спосіб.

Практичне застосування вказаного принципу є необхідною передумовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, оскільки пов`язує державу та її органи правом, зобов`язуючи їх діяти у правових межах, у правових формах та правовими способами.

Згідно з ст. 307 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону № 1404-VIII, за приписами пунктів 6, 7 частини першої якої у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 12 Закону № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Крім того, за приписами статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Аналіз установлених у цій справі фактичних обставин через призму приписів статей 289, 291 КУпАП дає підстави для висновку про те, що у період з 26.12.2017 по 22.06.2018 постанова № 659/17 від 14.12.2017 була предметом судового оскарження та, відповідно, законної сили не набрала.

При цьому після набрання законної сили рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 22.06.2018 № 522/24422/17 (провадження № 2-а/522/793/18) ОСОБА_1 07.07.2018 сплатив штраф за вказаною постановою згідно з квитанцією 0.0.10.78281322.1, проте в останній помилково вказано невірне призначення платежу «постанова ДАБК ОМР № 034/18» замість «постанова ДАБК ОМР № 659/17».

Про помилковість призначення платежу свідчить те, що за постановою Управління ДАБК ОМР № 034/18 від 29.01.2018 суму штрафу сплачено ОСОБА_1 ще 08.02.2018 згідно квитанції № ПН1163.

Також зазначені обставини випливають із пояснення Управління ДАБК ОМР, яке зазначило, що оплата позивачем штрафів за квитанціями ПН1163 від 08.02.2018 та від 07.07.2018 № 0.0.1078281322.1б була зарахована відповідно до призначення - за постановою № 034/18 від 29.01.2018. У зв`язку із цим інформації щодо оплати штрафу за постановою № 659/17 від 14.12.2017 в Департаменті фінансів ОМР та в Управління ДАБК ОМР відсутня, що й зумовило останнє звернутись до виконавчої служби.

При цьому про оплату штрафів в повному обсязі 08.02.2018 та 07.07.2018 ОСОБА_1 сповістив Управління ДАБК ОМР копіями відповідних квитанцій про оплату штрафів, які були отриманні останнім 19.02.2019 та 11.07.2018 відповідно.

При цьому суд критично оцінює позицію третьої особи - Управління ДАБК ОМР, яке заперечує проти задоволення позову, тобто бажає настання наслідків виконавчого провадження для позивача у вигляді стягнення подвійного штрафу, однак при цьому не заперечує вчасне надходження на рахунок двох сум в розмірах по 10 200 грн за двома різними постановами про накладення штрафів.

Так, вирішуючи спір, суд вважає за необхідне зазначити, що здійснення помилки під час перерахування суми штрафу до державного або місцевого бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності правопорушника при сплаті штрафу, не можуть бути підставою для застосування подвійного штрафу.

Для підтвердження факту несплати суми штрафу необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати правопорушник не вчинював дії, спрямовані на перерахування штрафу до відповідного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на казначейський рахунок, то помилкове визначення призначення платежу у квитанції під час сплати суми штрафу не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми штрафу.

За встановлених судом обставин щодо сплати позивачем штрафу у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням призначення платежу у квитанції, такий правопорушник не вважається таким, що пропустив строк оплати штрафу, у зв`язку з чим стягнення подвійного розміру штрафу на підставі 308 КУпАП є протиправним.

Таким чином, стягувачем - Управлінням ДАБК ОМР в червні 2019 року пред`явлено до виконання виконавчий документ - постанову від 14.12.2017 № 659/17, за яким боржником суму штрафу фактично сплачено 07.07.2018.

У цій справі на час звернення Управління ДАБК ОМР із заявою про примусове виконання постанови № 659/17 від 14.12.2017 інформації про її оскарження в судовому порядку, а також про здійснення ОСОБА_1 07.07.2018 оплати штрафу державному виконавцю не надано.

Отже зазначені обставини, хоча і є підставою для скасування спірних постанов, проте самі по собі не впливають на законність дій державного виконавця при прийнятті виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження, а отже й на таку властивість спірних постанов як протиправність.

В той же час, державний виконавець до відкриття провадження на підставі виконавчого документа має пересвідчитись чи дотримано стягувачем строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У свою чергу, пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання за приписами Закону №1404-VIII є безумовною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

Однак за матеріалами справи державним виконавцем взагалі не звернуто увагу на те, що постанова № 659/17 від 14.12.2017 подана на примусове виконання в червні 2019 року, тоді як в силу 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

В будь-якому випадку, трьохмісячний строк на примусове виконання сплинув також із урахуванням перебігу строку з огляду на судове оскарження постанови в періоді з 26.12.2017 по 22.06.2018, що обумовлювало державного виконавця діяти відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та повернути виконавчий документ стягувачу.

Відтак, подальша ухвала про арешт майна боржника в межах безпідставно відкритого виконавчого провадження № 59311714 також не відповідає вимогам законодавства. При цьому, окрім зазначеного вище, постанова про накладення штрафу на все майно ОСОБА_1 суперечить вимогам ст. ст. 19, 26, ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», так як для вирішення питання щодо майна боржника, на яке може бути накладено арешт в рамках виконавчого провадження, державний виконавець має пересвідчитись щодо співвідношення його вартості до розміру суми стягнення з урахуванням інших складових шляхом аналізу поданої стягувачем або боржником інформації, чи після виявлення такого майна виконавцем. Однак спірна постанова про накладення арешту на все майно боржника винесена до закінчення визначеного п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» строку для надання декларації про доходи та майно боржника (5 днів з дня відкриття провадження) та без урахування суми стягнення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

При цьому суд враховує, що в силу ч.4 ст.159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

За обставин справи, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів проти адміністративного позову, які б доводили правомірність оскаржуваних постанов.

В той же час судом встановлено, що Управлінням ДАБК ОМР пред`явлено до примусового виконання постанову від 14.12.2017 № 659/17 з пропуском встановленого законом трьохмісячного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також за умови вчасної та добровільної сплати боржником штрафу 07.07.2018 (після судового оскарження).

Також, беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 1536,80 грн, позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати в зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області (65102, м. Одеса, вул. 1-а Сортувальна, 36 г; код ЄДРПОУ 41405348), третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЄДРПОУ 40199728), про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця Другого Суворовського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Добріяна Д.В. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження № 59311714 від 12.06.2019 та про арешт майна боржника за виконавчим провадженням № 59311714 від 12.06.2019.

Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Другого Суворовського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Добріяна Д.В. про відкриття виконавчого провадження № 59311714 від 12.06.2019 та про арешт майна боржника за виконавчим провадженням № 59311714 від 12.06.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси ГТУЮ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість грн 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В. Завальнюк