Ухвала суду № 84670644, 27.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4096/19

УХВАЛА

27 вересня 2019 року року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - не з`явився,

представників відповідача - Хлистун Р.В.,

- Фарина Л .В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Отель" (65026, м. Одеса, Приморський бульвар, 7, код ЄДРПОУ 35405392) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 40199728) про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Отель" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/286ДАБК від 02.07.2019р. "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082162001519 від 18.07.2016 року"

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Отель" про забезпечення адміністративного позову по справі №420/4096/19 та зупинено дію наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/286ДАБК від 02.07.2019р. "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082162001519 від 18.07.2016 року", до набрання законної сили рішенням за результатом розгляду адміністративної справи №420/4096/19.

24.09.2019 року через канцелярію суду від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 09.07.2019 року.

В обґрунтування поданого клопотання про скасування заходів забезпечення позову відповідач зазначає, що заяву про забезпечення позову Позивач фактично обґрунтував тим, що має на меті продовження будівельних робіт на об`єкті пам`ятка архітектури національного значення, пам`ятка історії місцевого значення, охоронний номер 543 без відповідного дозвільного документу. Виходячи з оскарженого наказу Відповідача № 01-13/286ДАБК від 02.07.2019 року «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 082162001519 від 18.07.2016 року», який прийнято на підставі наведення Позивачем недостовірних даних в зареєстрованій декларації, так як пам`ятки архітектури та містобудування національного значення віднесені до V (п`ятої) категорії складності та відсутності у Позивача отриманого у Держархбудінспекції України дозволу на виконання будівельних робіт за даною адресою, чим порушено ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 11 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466, можна зробити висновок про наявність публічно-правового спору про те, чи має право Позивач здійснювати будівельні роботи на пам`ятці архітектури національного значення без відповідного дозволу, що може привести до знищення пам`ятки архітектури національного значення. Відповідач зазначає, що підстави для задоволення заяви Позивача про забезпечення позову відсутні взагалі, так як порушення беззаперечні. Невжиття дієвих заходів щодо зупинення будівельних робіт Позивачем може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, так як до моменту набрання рішенням суду законної сили пам`ятка архітектури вже може бути зруйнована. Позивач в своїй заяві про забезпечення позову посилається на начебто протиправність оскаржуваного наказу та винесення його з порушенням діючого законодавства, що ще має встановити суд, та відповідно винести рішення про результати розгляду справи саме з таким предметом. Фактично заява Позивача про забезпечення позову посилається на недотримання Відповідачем процедури проведення перевірки та недотримання процедури повідомлення Позивача при фіксуванні здійснення будівельних робіт на пам`ятці архітектури національного значення, ніяким чином не спростовуючи виявлені порушення з боку Позивача. Позивач після винесення ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року, якою заяву Позивача про забезпечення позову задоволено, продовжує виконання будівельних робіт в цілому, вважаючи, що така ухвала дає право Позивачу продовжувати будівельні роботи. З наведених підстав відповідач просить про скасування заходів забезпечення позову встановлених ухвалою суду від 09.07.2019 року.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали подане клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову повідомлявся належним чином та своєчасно.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, суд прийшов до висновку, що в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд зазначає, що забезпечення позову - це вжиття визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Предметом спору в даній адміністративній справі є наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/286ДАБК від 02.07.2019р. "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082162001519 від 18.07.2016 року"

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що спірний наказ видано не за результатами здійснення архітектурно-будівельного контролю, а на підставі доповідної записки головного спеціаліста інспекційного відділу №1 Лисого С.О., жодних листів, наказів, повідомлень, направлень, приписів, актів та будь-яких інших документів від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на адресу ТОВ "Гранд Отель" також не надходило. Роботи, які виконувались позивачем були реставрацією фасаду, які мали право виконуватись на підставі зареєстрованої Декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.07.2016р.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Підставою для зупинення дії наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/286ДАБК від 02.07.2019р. "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082162001519 від 18.07.2016 року", до набрання законної сили рішенням за результатом розгляду адміністративної справи №420/4096/19 був той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з адміністративним позовом, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право щодо продовження здійснення робіт з реставрації фасаду за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський, 7 згідно належним чином зареєстрованої Декларації ТОВ "Гранд Отель" про початок виконання будівельних робіт "реставрація фасаду за адресою м. Одеса , Приморський бульвар, буд. 7".

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що вжиті заходи забезпечення позову є безпідставними та належать до скасування, оскільки, у даному випадку, вжиті заходи забезпечення позову мають на меті збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи по суті і невжиття таких заходів могло істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з адміністративним позовом.

Також, у вказаному клопотанні про скасування заходів забезпечення позову відповідач фактично висловлює свою незгоду з ухвалою суду про забезпечення позову.

Суд зазначає, що згідно з ч.8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Таким чином, клопотання Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування заходів забезпечення позову є невмотивованим, оскільки не містить належного обґрунтування та правових підстав для скасування вжитих заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала про скасування заходів забезпечення позову або про відмову у скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 157, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Отель" (65026, м. Одеса, Приморський бульвар, 7, код ЄДРПОУ 35405392) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 40199728) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Повний текст ухвали складено 01.10.2019 року.

Суддя А.А. Радчук