Ухвала суду № 84670484, 02.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

02 жовтня 2019 року м. Київ № 320/4880/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

6 вересня 2019 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Указаною ухвалою запропоновано ОСОБА_1 усунути недоліки, зазначені в ухвалі, шляхом подання до суду: клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, документів на підтвердження та обґрунтування поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом та докази на підтвердження цих обставин з урахуванням наведених в ухвалі обставин та оригінал документу про сплату частини судового збору за звернення до суду з майновим позовом у сумі 1 536 грн. 80 коп.

18 вересня 2019 р. названу ухвалу було вручено заявнику особисто.

27 вересня р. до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій надано певне обґрунтування щодо причин пропуску строку звернення до суду та оригінал квитанції про сплату судового збору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у позовній заяві просить суд: "визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 31-15 від 18 червня 2015 р. та № 91/13-02 від 1 липня 2016 р. Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області".

Беручи до уваги дотримання заявником строків звернення до суду та поважності причин щодо їх пропуску, суд зазначає про таке.

Вимогами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв`язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

До суду з даним адміністративним позовом позивач звернувся 6 вересня 2019 р., тобто більше ніж через три і чотири роки, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду - 1095 днів.

Як убачається із заяви про поновлення строків звернення до суду, ОСОБА_1 зазначає, що лише 13 лютого 2019 р. під час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи № 810/2878/18 дізналася про існування податкових повідомлень-рішень № 31-15 від 18 червня 2015 р. та № 91/13-02 від 1 липня 2016 р.

Дослідивши зазначену заяву, суд звертає увагу ОСОБА_1 на наступне. У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 р. в адміністративній справі № 810/2878/18 апеляційним судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2015 р. № 31-15 було направлено на адресу ОСОБА_1 , та отримане останньою 1 грудня 2015 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення, а податкове повідомлення-рішення від 1 липня 2016 р. № 91/13-02 було направлено на адресу відповідача, однак повернулось до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Крім того, суд зазначає, що 12 червня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 47916 грн. 67 коп. (адміністративна справа № 810/2878/19). Відповідно до цієї позовної заяви вказана заборгованість виникла на підставі оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях № 31-15 від 18 червня 2015 р. та № 91/13-02 від 1 липня 2016 р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 р., залишеною без змін рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 р., задоволено адміністративний позов в адміністративній справі № 810/2878/18.

Таким чином, з наведеного вбачається, що вказані податкові повідомлення-рішення після їх прийняття у 2015-2016 рр. були вручені податковим органом платнику податків ОСОБА_1 своєчасно, у строки та у спосіб, встановлений законодавством. Про оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2015 р. № 31-15 ОСОБА_1 було відомо ще з 1 грудня 2015 р., коли отримала це рішення через засоби поштового зв`язку (про цю обставину зазначено у судовому рішенні - постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 р. в адміністративній справі №810/2878/18).

При цьому, ОСОБА_1 ні в позовній заяві, ні в заяві на усунення недоліків позовної заяви не обґрунтовує підстав пропущення строку для звернення до суду, не зазначає належних підстав для їх поновлення та не надає жодного доказу на підтвердження наведених обставин.

Суд бере до уваги, що відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд вважає, що заявником не наведено доказів, які б підтверджували наявність будь-яких об`єктивних чи суб`єктивних обставин, що позбавляли заявника можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №357/6560/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з цим, суддя зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що заявником ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду - 1095 днів, проте при цьому ОСОБА_1 на вимогу суду не надано належного обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Тому суддя зазначає, що ухвалу суду від 11 вересня 2019 р. про залишення позовної заяви без руху не виконано, оскільки не надано належного обґрунтування щодо поважності причин пропуску для звернення до суду.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ураховуючи, що зазначені у мотивувальній частині ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 р. недоліки у встановлений строк усунуто не було, суддя ухвалив повернути позовну заяву із доданими до неї документами ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

у х в а л и в:

1. Повернути ОСОБА_1 позовну заяву до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, з доданими до неї документами.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Журавель В.О.