Рішення № 84670401, 27.09.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2019 р. справа № 0940/1271/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Мула Х.О.,

за участю:

представника відповідача - Смілки В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Міністра оборони України

про скасування пункту 6 наказу Міністра оборони України від 21.08.2001 року за № 289 "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України", -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністра оборони України про скасування пункту 6 наказу Міністра оборони України від 21.08.2001 року за № 289 "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України".

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ Міністра оборони України № 289 від 21.08.2001 року "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України" є таким, що виданий незаконно. На думку позивача, відповідач перевищив свої повноваження, оскільки згідно пункту 12 Указу Президента України "Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України" № 888/97 від 21.08.1997 року Міністр оборони України має право тільки скасовувати та вносити зміни до наказів і директив підпорядкованих йому органів військового управління і військового командування. Крім того, вказано, що оскаржуваний наказ є незаконним ще із тих підстав, що він не є зареєстрованим в Міністерстві юстиції України.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.05.2019 року, судова справа № 0940/1271/18 передана головуючому судді ОСОБА_3. (а.с.149).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.154-155).

Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 року за № 67, згідно наказу № 127-ОС від 01.07.2019 року про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_3 ., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 0940/1271/18 (а.с.169).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 року, судову справу № 0940/1271/18 передано головуючому судді Матуляку Я.П. (а.с.168).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року призначено судовий розгляд на 10:00 год. 17.07.2019 (а.с.170).

17.07.2019 в судовому засіданні позивачем ОСОБА_5 подано заяву про відвід судді Матуляка Я.П. у даній справі (а.с.176).

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 року провадження в адміністративній справі № 0940/1271/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України про скасування пункту 6 наказу Міністра оборони України від 21.08.2001 року за № 289 "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України", - зупинено до вирішення питання про відвід судді, передано адміністративну справу № 0940/1271/18 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і визначається в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.179-181).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від18.07.2019 року в задоволенні заяви про відвід судді Матуляка Я.П. від розгляду справи № 0940/1271/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України про скасування пункту 6 наказу Міністра оборони України "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України" №289 від 22.08.2001 - відмовлено (а.с.184-185).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 року провадження у справі поновлено та призначено судовий розгляд справи на 01.08.2019 (187-188).

В судових засіданнях, які відбулися 01.08.2019 та 10.09.2019 позивачем подано повторно заяви про відвід судді з мотивів незгоди з процесуальними рішеннями судді у інших справах, в яких брав участь позивач ОСОБА_6 , які у відповідності до вимог ч. 5 ст. 39 КАС України залишені судом без розгляду.

10.09.2019 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд надати правову оцінку оскаржуваному наказу в контексті видання його без належних на те повноважень та з перевищенням останніх (а.с.217).

23.09.2019 на адресу суду надійшла заява позивача в якій він просив розгляд справи проводити без його участі, вказавши, що позов підтримує та просить задовольнити (а.с.241).

Відповідач своїм правом подання відзиву на позов не скористався.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з тих підстав, що оскаржуваний наказ на даний час втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України за № 474 від 12.09.2016 року. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Суд, у відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Президент України - є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави (п. 17 ст. 106 Конституції України).

Указом Президента України від 20.08.2001 року № 647/2001 "Про заснування посад головнокомандувачів Збройних Сил України" засновано посади головнокомандувачів Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил, військ Протиповітряної оборони та Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Відповідно до частини 2 зазначеного Указу Міністерству оборони України доручено привести свої акти у відповідність із цим Указом та подати у тримісячний строк пропозиції щодо переліку посад, які підлягають заміщенню особами вищого офіцерського складу Збройних Сил України.

Указом Президента України від 20.08.2001 року № 649/2001 "Про призначення В.Стрельникова Головнокомандувачем Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України" призначено генерал-полковника Стрельникова Віктора Івановича - Головнокомандувачем Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, звільнивши його з посади заступника Міністра оборони України - командувача Військово-Повітряних Сил України.

21.08.2001 року Міністр оборони України, на виконання Указу Президента України від 20.08.2001 року № 647/2001 "Про заснування посад головнокомандувачів Збройних Сил України", видав наказ за № 289 від "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України", яким оголошено Укази Президента України про призначення :

1. Генерал-полковника Шуляка П.І. - Головнокомандувачем Сухопутних військ Збройних Сил України та звільнення його з посади заступника Міністра оборони України - командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (Указ Президента України від 20.08.2001 року № 650/2001) ;

2. Генерал-полковника Стрельникова В.І. - Головнокомандувачем Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України та звільнення його з посади заступника Міністра оборони України - командувача Військово-Повітряних Сил України (Указ Президента України від 20.08.2001 року № 649/2001) ;

3. Генерал-полковника Ткачова В.В. - Головнокомандувачем Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України та звільнення його з посади заступника Міністра оборони України - командувача Сил Протиповітряної оборони України (Указ Президента України від 20.08.2001 року № 651/2001);

4. Адмірала Єжеля М .Б . - Головнокомандувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України (Указ Президента України від 20.08.2001 року № 648/2001).

Згідно пункту 5 зазначеного наказу заступникам Міністра оборони України, начальникам управлінь центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, начальнику залізничних військ - начальнику Головного управління залізничних військ до 20.09.2001 року проаналізувати чинні нормативні акти та подати пропозиції начальнику Генерального штабу Збройних Сил України - першому заступнику Міністра оборони України щодо їх приведення у відповідність до Указу Президента України від 20.08.2001 року № 647/2001 "Про заснування посад головнокомандувачів Збройних Сил України".

Відповідно до пункту 6 оскаржуваного наказу, до приведення нормативних актів Міністерства оборони України у відповідність до вищезазначеного Указу Президента України головнокомандувачі видами Збройних Сил України користуються повноваженнями заступника Міністра оборони України - командувача виду Збройних Сил України, наданими їм Міністром оборони України.

Згідно з пунктом 7, наказ розіслано його до окремої військової частини та доведено до всього особового складу Збройних Сил України.

21 серпня 1997 року Указом Президента України № 888/97 "Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України" затверджено Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, чинне на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення Міністерство оборони України (далі - Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництво Збройними Силами України (далі - Збройні Сили), їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань.

У своїй діяльності Міноборони України керується Конституцією і законами України, указами і розпорядженнями Президента України, рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, актами Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Міноборони України очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Міністр оборони України з питань, що належать до конституційних повноважень Президента України, підпорядковується безпосередньо Президентові України. Міністр оборони України несе персональну відповідальність перед Президентом України, Радою національної безпеки і оборони України та Кабінетом Міністрів України за виконання Міністерством покладених на нього завдань і здійснення ним своїх функцій (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 9 Положення Міністр оборони України має заступників, яких за його поданням призначає Президент України.

Міністр оборони України розподіляє обов`язки між заступниками, визначає повноваження структурних підрозділів Міністерства, встановлює ступінь відповідальності заступників, а також керівників структурних підрозділів.

Відповідно до пункту 10 Положення Міністр оборони України в межах повноважень Міністерства на основі та на виконання актів законодавства видає накази і директиви, організовує і контролює їх виконання.

Як слідує із змісту оскаржуваного наказу, Головнокомандувачі видами Збройних Сил України користуються повноваженнями заступника Міністра оборони України тимчасово, до приведення нормативних актів Міністерства оборони України у відповідність до Указу Президента України від 20.08.2001 року № 647/2001. Про уповноваження, тобто про наділення компетенцією зазначених вище осіб, на виконання повноважень заступників Міністра оборони України в оскаржуваному позивачем наказі не йдеться.

Відтак, твердження позивача про те, що Міністр оборони України видаючи оскаржуваний наказ, вийшов за межі своїх повноважень, та не наділений правом щодо покладення повноважень на головнокомандувачів Збройних Сил України користуватися повноваженнями заступника Міністра оборони України - командувача Збройних Сил України, до приведення нормативних актів Міністерства оборони України у відповідність до Указу Президента України № 647/2001 від 20 серпня 2001 року, є необґрунтованими.

Що стосується твердження позивача про незаконність оскаржуваного наказу з тих підстав, що він незареєстрований в Міністерстві юстиції України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28.12.1992 року № 731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Пунктом 5 зазначеного Положення, встановлено, що на державну реєстрацію не подаються акти: - персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); дія яких вичерпуються одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; рекомендаційного, роз`яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз`яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Згідно Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року N 34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за N 381/10661 нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Оскаржуваний наказ Міністра оборони України № 289 від 21.08.2001 року "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України", який виданий у відповідності до Указу Президента України від 20.08.2001 року № 647/2001 "Про заснування посад головнокомандувачів Збройних сил України", прийнятий лише з метою доведення до відома особового складу Збройних Сил України про керівні призначення, стосується визначених в ньому посадових осіб, на яких покладається виконання конкретного завдання у визначений строк - до 20.09.2001 року, є актом індивідуальної дії і не підлягав реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Окрім того, судом встановлено, що оскаржуваний позивачем наказ втратив чинність відповідно до наказу Міністра оборони України за № 474 від 12.09.2016 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Міністра оборони України" (а.с.207).

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ № 289 від 21.08.2001 року "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України", виданий Міністром оборони України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністра оборони України (код ЄДРПОУ - 00034002, проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) про скасування пункту 6 наказу Міністра оборони України від 21.08.2001 року за № 289 "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України" - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.

Рішення складене в повному обсязі 02 жовтня 2019 р.