Рішення № 84670220, 30.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року 320/4468/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

в с т а н о в и в:

Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат", в якому просить суд:

- застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду, а саме тимчасово зупинити виробництво (виготовлення продукції) на ТДВ "Узинський цукровий комбінат" за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. В.Симиренка, 2 до моменту розроблення та узгодження з Держпродспоживслужбою проекту організації санітарно-захисної зони та отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 24.07.2019 та на підставі статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" здійснено позапланову перевірку господарської діяльності ТДВ "Узинський цукровий комбінат" за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. В.Симиренка, 2.

Зазначає, що за результатами позапланової перевірки було виявлено ряд порушень вимог санітарного законодавства.

Позивач наголошує, що ТДВ "Узинський цукровий комбінат", займаючись своєю виробничою діяльністю, не дотримуючись встановлених санітарних правил і норм, ігноруючи розпорядчі документи органу державного нагляду (контролю) створює несприятливі та небезпечні умови для життєдіяльності людини і може негативно впливати на здоров'я людини, шкідливий вплив якого створює загрозу здоров'ю і життю населення.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ТДВ "Узинський цукровий комбінат" є діючим підприємством та провадить свою господарську діяльність згідно вимог чинного законодавства України.

Відповідач наголошує, що тимчасове зупинення виробництва (виготовлення продукції) призведе до негативних наслідків, а саме втрати працівниками комбінату робочих місць, недоотримання податків, зборів та інших платежів до бюджету, повного припинення діяльності підприємства з подальшим його банкрутством та негативно вплине на економічну ситуацію в Київській області та загалом в Україні.

Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що товариством проводиться робота щодо розроблення та узгодження з Держпродспоживслужбою проекту організації санітарно-захисної зони та в подальшому отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, оскільки ним укладено договір про надання екологічних послуг із зазначеного питання із ТОВ "Проектно-екологічний консалтинг", яке надає послугу щодо розробки та погодження проекту встановлення санітарно-захисної зони (СЗЗ), скорочення її розмірів тощо відповідно до ст. 114 Земельного кодексу України та державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я №173 від 19.06.1996.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" (код ЄДРПОУ 00372536) зареєстроване в якості юридичної особи 20.10.2003 за адресою: 09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. В.Симиренка, 2, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

17 липня 2019 року Узинська міська рада Білоцерківського району Київської області звернулась до Київської обласної державної адміністрації із зверненням №03-10-598, в якому просило клопотати перед Кабінетом Міністрів України щодо проведення позапланової перевірки діяльності, зокрема, ТДВ "Узинський цукровий комбінат" в частині дотримання ним природоохоронного законодавства.

Листом від 19.07.2019 №11-12/4579/01/28.01-2019 Київська обласна державна адміністрація звернулась до Прем'єр-міністра України із зверненням, в якому з метою вивчення ступеня відповідальності, зокрема, ТДВ "Узинський цукровий комбінат" щодо погіршення екологічного стан навколишнього природного середовища, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" просила надати доручення Державній екологічній інспекції України, Державній службі України з питань праці, Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру на здійснення позапланових перевірок вищевказаного суб'єкта господарювання щодо дотримання вимог охорони праці, промислової безпеки, законодавства про працю, природоохоронного, санітарного, земельного законодавства у зв'язку з виявленими системними порушеннями та настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

24 липня 2019 року Прем'єр-міністрів України Гройсман В. дає голові Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів доручення №25127/1/1-19 щодо забезпечення в установленому порядку заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності відповідних суб'єктів господарювання (без конкретизації цих суб'єктів) та у разі необхідності вжити заходів реагування.

Листом від 01.08.2019 №12-1-14/5135 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів доручає Головному управлінню Держпродспоживслужби в Київській області виконати доручення Прем'єр-міністра України щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності вказаних суб'єктів господарювання.

02 серпня 2019 року на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 24.07.2019 №25127/1/1-19 до листа Київської облдержадміністрації від 19.07.2019 №11-12/4579/01/28.01-2019 через Держпродспоживслужбу (лист від 01.08.2019 №12-1-14/5135) Головним управління Держпродспоживслужби в Київській області прийнято наказ №1979-Д "Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)", яким наказано начальнику управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства, державному інспектору Акберову Арзу Елгарогли, заступнику начальника управління - начальнику відділу безпеки середовища життєдіяльності управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства, державному інспектору Савенку Василю Юхимовичу, із залученням фахівців ДУ "Київський ОЛЦ МОЗ України" для проведення відповідних лабораторних досліджень (за згодою), безпосередньо з виїздом на місце із застосуванням засобу відео фіксації, здійснити в період з 05.08.2019 по 07.08.2019 позапланову перевірку ТДВ "Узинський цукровий комбінат" (Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. В.Симиренка, 2, код ЄДРПОУ 00372536) щодо порушення вимог санітарного законодавства.

02 серпня 2019 року Головним управління Держпродспоживслужби в Київській області видано посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) №1979.

06 серпня 2019 року з 10 год. 50 хв. по 11 год. 35 хв. Головним управління Держпродспоживслужби в Київській області згідно вказаного наказу від 02.08.2019 №1979-Д та направлення на перевірку від 02.08.2019 №1979 проведено позапланову перевірку дотримання санітарного законодавства ТДВ "Узинський цукровий комбінат" за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. В.Симиренка, 2.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.08.2019 №10-04.1-17/38, в якому зазначено, що при проведенні перевірки виявлені порушення санітарного законодавства, а саме:

1) Не встановлено розміри санітарно-захисних зон для об'єктів ТДВ "Узинський цукровий комбінат", що є джерелами виробничих шкідливостей, їх розміщення та достатність розмірів цих зон не підтверджено за "Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86 з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об'єктів, що є порушенням вимог п. 5.5 ДСП 173-96.

2) Територія санітарно-захисної зони не розпланована та не упорядкована. Відсутній план та проект озеленення санітарно-захисної зони, що є порушенням вимог п. 5.13 ДСП 173-96.

3) Концентрації та рівні шкідливих факторів на зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, перевищують їх гігієнічні нормативи (ГДК), що є порушенням вимог п. 5.4 ДСП 173-96.

Відповідно до протоколу випробування повітря населених місць ДУ "Київський обласний лабораторний центр МОЗ України" №1751 від 05.06.2019 визначено, що концентрація хімічних речовин (аміак, азоту діоксид, сірководень) перевищують ГДК згідно "Гранично-допустимих концентрацій хімічних і біологічних чинників в атмосферному повітрі населених місць", затверджених Т.в.о. Головного державного санітарного лікаря України від 03.03.2015.

Відповідно до протоколів дослідження якості атмосферного повітря у місті Узин з 22 квітня по 28 липня 2019 року, проведеної Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, визначено, що концентрація хімічних речовин (аміак, озон) перевищують ГДК.

4) Не розроблено та не узгоджено проект організації санітарно-захисної зони підприємства ТДВ "Узинський цукровий комбінат" в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) даного підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні, що є порушенням вимог п. 5.14 ДСП 173-96.

З огляду на вказані обставини та встановлені порушення ТДВ "Узинський цукровий комбінат" вимог законодавства, враховуючи норми статей 4 та 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області звернулось до суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді тимчасового зупинення виробництва (виготовлення продукції) на ТДВ "Узинський цукровий комбінат" за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. В.Симиренка, 2 до моменту розроблення та узгодження з Держпродспоживслужбою проекту організації санітарно-захисної зони та отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що орган державної влади повинен бути утвореним у порядку визначеному Конституцією і законами України та зобов'язаний діяти на виконання вимог закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що орган державної влади (суб'єкт владних повноважень) повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що орган державної влади (суб'єкт владних повноважень) зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії є вимогами для органу державної влади, який приймає рішення або вчиняє дії, недотримання яких несе встановлену законом відповідальність.

Законом, що регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні є Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (далі - Закон №4004-ХІІ).

Поряд з цим, відповідач є суб'єктом господарювання, тому здійснення державного (контролю) у сфері господарської діяльності проводиться з урахуванням вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V).

Отже, при здійсненні Держпродспоживслужбою контролю (нагляду) за дотриманням ТДВ "Узинський цукровий комбінат" вимог санітарного законодавства, перевірка та застосування заходів для припинення порушень має здійснюватися з дотриманням в сукупності вимог обох вищевказаних законів.

Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначені статтею 4 Закону №877-V.

За приписами ч. 4 цієї статті виключно законами встановлюються:

- органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;

- види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);

- повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

- вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;

- спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю);

- санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Відповідно до ч. 5 цієї статті, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Пунктом 7 цієї статті передбачено, що у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків суб'єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб'єкта господарювання.

Згідно вимог п. 11 цієї статті, плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України №348 від 29.03.2017 на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (надалі - Держпродспоживслужба) покладено завдання і функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).

Відповідно до п. 7 Положення про Держпродспоживслужбу, затверджену постановою Кабінету міністрів України №667 від 02.09.2015 (далі - Положення №667), Держпродсполсивслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №209 від 12.04.2017 затверджено Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (далі - Положення №0604-17).

Відповідно до п. 10 Положення №0604-17, керівник самостійного структурного підрозділу Головного управління, на який покладено здійснення повноважень Держпродспоживслужби у сфері санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення, забезпечує виконання функцій щодо затвердження та підписання передбачених законодавством документів, повноваження щодо затвердження та підписання яких належить до компетенції головного державного санітарного лікаря області, міста Києва (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та сфері гігієни праці і функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), у межах повноважень відповідного територіального органу.

За приписами ч. 7 ст. 7 Закону №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Пунктом "л" статті 41 Закону №4004-ХІІ передбачено, що головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям, на транспорті та їх заступникам у межах відповідних територій (об'єктів транспорту) надаються повноваження застосовування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.

Стаття 42 цього Закону (імперативна норма) містить вичерпний перелік застосування заходів для припинення порушення санітарного законодавства та підстави їх застосування, а саме:

а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм;

б) обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів у разі відступу від затвердженого проекту;

в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної, реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров'я людей;

г) обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм;

д) зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством;

е) внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, зазначених у абзаці шостому частини першої статті 7 цього Закону;

є) вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров'я хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд застосувати захід реагування до відповідача саме "тимчасово зупинити виробництво (виготовлення продукції)", тобто застосувати захід, передбачений п. "в" ст. 42 Закону №4004-ХІІ, до моменту розроблення та узгодження з Держпродспоживслужбою проекту організації санітарно-захисної зони (вимоги ст. 15 Закону №4004-ХІІ) та отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (вимоги ст. 11 Закону №4004-ХІІ).

Однак, суд звертає увагу на те, що за п. "в" ст. 42 Закону №4004-ХІІ для застосування цього заходу реагування необхідна наявність однієї з таких умов, як відсутність зареєстрованої гігієнічної регламентації використання небезпечних факторів хімічної та біологічної природи, а також якщо ці фактори визнано шкідливими для здоров'я людей.

Гігієнічна регламентація і державна реєстрація небезпечних факторів нормативно врегульована ст. 9 Закону №4004-ХІІ та Положенням про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 №420.

Відповідно до Акту перевірки дотримання вимог санітарного законодавства на промислових підприємствах від 06.08.2019 №10-04.1-17/38 (далі - Акт перевірки), який став підставою звернення до суду, в розділі "Питання, що підлягають перевірці" в п. 5.3 "Використання небезпечних факторів хімічної та біологічної природи здійснюється за наявністю сертифіката, що засвідчує його державну реєстрацію" стоїть відмітка, що "Не перевірялося на даному підприємстві/об'єкті", а в розділі "Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки" відсутні відомості щодо порушень вимог ст. 9 Закону №4004-ХІІ та Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 №420.

Отже, аналіз зазначених правових норм та обставин дає підстави зробити висновок про відсутність підстав для застосування до відповідача такого засобу реагування як тимчасова заборона виробництва (виготовлення продукції) до моменту виконання вимог ст.15 та ст.11 Закону № 4004-ХІІ.

Крім того, в позовній заяві позивач вказує, що відповідачем не виконані вимоги, які містяться у припису посадових осіб щодо усунення порушень, виявлених попередньою перевіркою.

Однак, суд звертає увагу на те, що жодних приписів Держпродспоживслужбою відповідачу не надавалося та до перевірки, яка проведена 06.08.2019, перевірок не здійснювалося.

Дані обставини підтверджуються розділом "Дані щодо останніх проведених перевірок" Акту перевірки, де зазначено, що планових та позапланових перевірок "не було взагалі".

Окрім цього, в позовній заяві позивач вказує на порушення відповідачем вимог ст. 11 Закону №4004-ХІІ, а саме на відсутність позитивних висновків санітарно-епідеміологічної експертизи на діючі об'єкти.

Однак, суд звертає увагу на те, що особи, які здійснювали перевірку, не були уповноважені перевіряти дотримання відповідачем вимог ст. 11 Закону №4004-ХІІ і не перевіряли їх.

Дані обставини підтверджуються посвідченням (направленням) №1979 від 02.08.2019 року, де в розділі "Предмет здійснювання заходу" перераховано питання, що підлягають перевірці, та Актом перевірки, де в розділі "Питання, що підлягають перевірці" в п.5.4 та п.5.5 стоїть відмітка, що "Не перевірялося на даному підприємстві/об'єкті", а в розділі "Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки" відсутні відомості щодо порушень вимог ст. 11 Закону №4004-ХІІ.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону №4004-ХІІ, рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби приймалося рішення про необхідність та періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів ТДВ "Узинський цукровий комбінат", які знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця В.Симиренка, будинок 2.

Також, в позовній заяві позивач вказує на те, що в результаті перевірки встановлено порушення п. 5.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 №173 (далі - ДСП 173-96), а саме перевищення гігієнічних нормативів концентрації та рівнів шкідливих факторів на зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, встановленої на підставі протоколу випробування повітря населених місць ДУ "Київський обласний лабораторний центр МОЗ України" №1751 від 05.06.2019 та протоколів дослідження якості атмосферного повітря у місті Узин з 22.04.2019 по 28.07.2019, проведеної Департаментом екології та природних ресурсів Київської ОДА.

Однак, суд звертає увагу на те, що перевірка відповідача здійснювалася 06.08.2019 (один день) за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. В.Симиренка, 2, без проведення лабораторних досліджень, про що свідчать дані акту перевірки від 06.08.2019 №10-04.1-17/38.

У той же час як лабораторні дослідження якості атмосферного повітря проводилися в м. Узин Білоцерківського району Київської області в період з 22 квітня по 28 липня 2019 року за адресою вул. Симиренко 6, а 04 червня 2019 року за адресами вул. Московська 14, вул. Московська 86, вул. Московська 10, вул. Московська 24, вул. Світанкова 12, вул. Світанкова 24, вул. Світанкова 29, вул. Світанкова 40, вул. Світанкова 44, вул. Світанкова 47, вул. Соборна (поруч Узинський ринок), вул. Набережна 15, вул. Набережна 19, вул. Набережна 25, вул. Набережна 33, вул. Набережна 47, а точки відбору 17 та 18 знаходяться в інших населених пунктах. При цьому, жодне місце відбору проб повітря, вказані в протоколах лабораторних досліджень, не межує з санітарно-захисною зоною виробничих потужностей ТДВ "Узинський цукровий комбінат", і відбір проб повітря проводився без представників відповідача, що є порушення імперативних вимог ч. 11 ст. 4 Закону №877-V.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, які підтверджують на підставі яких досліджень та використання яких засобів вимірювальної техніки позивач встановив, що саме 06 серпня 2019 року (в день перевірки) на зовнішній межі санітарно-захисної зони виробничих потужностей ТДВ "Узинський цукровий комбінат", які знаходяться за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. В.Симиренка, 2, встановлено перевищення гігієнічних нормативів концентрації та рівнів шкідливих факторів, а саме перевищення хімічних речовин (аміак, азоту діоксид, сірководень, озон).

У той же час, суд зазначає, що в наказі від 02.08.2019 №1979-Д ГУ Держпродспоживслужби в Київській області наказано залучити фахівців ДУ "Київський ОЛЦ МОЗ України" для проведення відповідних лабораторних досліджень. Однак, позивач не надав доказів того, що він звертався до ДУ "Київський ОЛЦ МОЗ України" для надання відповідних фахівців і йому в подальшому було відмовлено.

Отже, наведене свідчить, що позивач дійшов передчасного висновку, що відповідач порушив вимоги п. 5.4 ДСП 173-96.

Також, в позовній заяві позивач вказує, що в результаті перевірки встановлено порушення п. 5.5 ДСП 173-96, а саме не встановлено розмірів санітарно-захисних зон для об'єктів відповідача, що є джерелами виробництва шкідливостей, їх розміщення та достатність цих зон не підтверджено за Методикою ОНД-86 з урахуванням реальної санітарної ситуації, а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об'єктів.

За п. 5.6 ДСП 173-96, розміри санітарно-захисних зон та санітарних розривів від сільськогосподарських підприємств і виробничих комплексів слід приймати відповідно до вимог законодавства та ДБН Б. 2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" (додаток №5).

Додатком №5 до ДСП 173-96 встановлено розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів.

Тому, розміри санітарно-захисних зон від виробничих комплексів відповідача до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів встановлено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 №173.

З приводу їх розміщення, а саме невитримання розмірів санітарно-захисних зон, то суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, які підтверджують на підставі яких досліджень та використання яких засобів позивач це встановив, так як він не надав жодних належних та допустимих доказів їх невитримання.

Отже, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивач дійшов передчасного висновку, що відповідач порушив вимоги п. 5.5 ДСП 173-96.

Також, в позовній заяві позивач вказує на те, що в результаті перевірки встановлено порушення п. 5.13 ДСП 173-96, а саме територія санітарно-захисної зони не розпланована та не упорядкована, також відсутній план та проект озеленення санітарно-захисної зони.

Однак, суд звертає увагу на те, що позивач залишив поза увагою, що п. 5.13 ДСП 173-96 не містить вимог щодо обов'язкової наявності плану та проекту озеленення санітарно-захисної зони, а лише визначає мінімальну площу її озеленення.

З приводу нерозпланування, неупорядкування та недотримання мінімальної площі озеленення санітарно-захисної зони, то суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, які підтверджують на підставі яких досліджень та використання яких засобів позивач це встановив, так як він не надав жодних належних та допустимих доказів, які б це підтверджували.

Отже, наведене свідчить, що позивач дійшов передчасного висновку, що відповідач порушив вимоги п. 5.13 ДСП 173-96.

Також, в позовній заяві позивач вказує на те, що в результаті перевірки встановлено порушення ст. 15 Закону №4004-ХІІ та п. 5.14 ДСП 173-96, а саме не розроблено та не узгоджено проект організації санітарно-захисної зони підприємства відповідача в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) даного підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні.

Однак, суд зазначає, що позивач залишив поза увагою, що проект організації санітарно-захисної зони підприємства розробляється лише в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) будівель та споруд даного підприємства і є його складовою.

Будь-яких доказів того, що відповідач розробляв проект будівництва (реконструкції) будівель та споруд, де розміщено його виробництво, матеріали справи не містять та таких доказів не було надано позивачем під час розгляду справи.

Разом з цим, відповідно до абз. 2 п. 5.5 ДСП 173-96, у тих випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що відповідач змінював виробництво, суд приходить до висновку, що розробка нового проекту організації санітарно-захисної зони підприємства, з його узгодження, не є обов'язковим для відповідача.

Окрім цього, позивач не надав суду належні докази, що відповідач розробляв, виготовляв і використовував нові машини, механізми, устаткування, інші засоби виробництва та впроваджував нові технології, а тому суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для розробки нового проекту(ів) організації санітарно-захисної зони підприємства та погодження його в органах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Отже, наведене свідчить, що позивач дійшов передчасного висновку, що відповідач порушив вимоги ст. 15 Закону №4004-ХІІ та п. 5.14 ДСП 173-96.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад: документи, фактичні розміри, фактичний стан, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Водночас, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд звертає увагу на те, що особи, які проводили перевірку, в Акті перевірки в розділі "Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки" в колонці "Детальний опис виявленого порушення":

1) в рядку № 1 - не зазначали, які діючі об'єкти розміщені з порушенням розмірів санітарно-захисної зони, не вказали, на якій відстані вони знаходяться від зовнішньої межі цієї зони та чим це підтверджується;

2) в рядку № 2 - не вказали, що саме не розплановано та не упорядковано на території санітарно-захисної зони та чим це підтверджується;

3) в рядку № 3 - не вказали, які концентрації та рівні шкідливих факторів на зовнішній межі санітарно-захисної зони об'єктів відповідача, зверненої до житлової забудови, в день здійснення перевірки, перевищували їх гігієнічні нормативи та чим це підтверджується;

4) в рядку № 4 - не зазначили, які відповідач розробляв, виготовляв і використовував нові машини, механізми, устаткування, інших засоби виробництва та впроваджував нові технологій, будував об'єкти нерухомого майна, щодо яких не розроблено та не узгоджено проекту організації санітарно-захисної зони, і розміщення якого виробництва не відповідає розмірам санітарно-захисних зон, та не вказали чим це підтверджується.

Отже, наведене свідчить, що позивачем порушено принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так як ним не встановлено, які порушення санітарного законодавства вчинені відповідачем та чим це підтверджується, що свідчить про поверхневе проведення перевірки.

Також, на думку суду, про поверхневе проведення перевірки свідчить і те, що перевірка здійснювалася лише 45 (сорок п'ять) хвилин, в той час як майновий комплекс включає в себе головний корпус по виробництву цукру, цех по виготовленню цегли, цех по переробці меліси (по виробництву етанолу, як складника бензину), поля фільтрації, адміністративну будівлю.

Відповідно до абз. 6 ст. 3 Закону №4004-ХІІ, одним з основних принципи державного нагляду (контролю) є об'єктивність та неупередженість здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №4004-ХІІ, органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю): зобов'язані повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.

Наведені вище обставини дають підстави для висновку щодо необ'єктивності та упередженості позивача при проведенні перевірки діючих об'єктів відповідача, що є грубим порушенням основних принципів державного нагляду (контролю) у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Відповідно ч. 15 ст. 4 Закону №877-V при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

У відповідності до п. 3.3. Наказу МОЗ України №287 від 10.04.2013 "Про затвердження уніфікованих форм актів, які складаються за результатами перевірок суб'єктів господарювання у частині дотримання вимог санітарного законодавства", під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) здійснювати перевірку виключно тих питань, що є підставою для здійснення такої позапланової перевірки та які зазначені у відповідному наказі про проведення позапланової перевірки.

Однак, суд звертає увагу на те, що в наказі позивача від 02.08.2019 №1979-Д "Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)" відсутній перелік питань, що є підставою для здійснення такої позапланової перевірки.

Отже, наведене свідчить, що позапланова перевірка була проведена також без дотримання вимог п. 3.3 Наказу МОЗ України №287 від 10.04.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім, випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не довів жодними належними на допустимими доказами наявність порушення відповідачем вимог санітарного законодавства при здійсненні його виробничої діяльності за адресою: Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. В.Симиренка, 2.

При цьому, судом враховано, що відповідачем проводиться робота щодо розроблення та узгодження з Держпродспоживслужбою проекту організації санітарно-захисної зони та в подальшому отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, оскільки ним укладено договір про надання екологічних послуг із зазначеного питання із ТОВ "Проектно-екологічний консалтинг", яке надає послугу щодо розробки та погодження проекту встановлення санітарно-захисної зони (СЗЗ), скорочення її розмірів тощо відповідно до ст. 114 Земельного кодексу України та державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я №173 від 19.06.1996.

Відповідно до ст. 39 Закону №4004-ХІІ, державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, що затверджується Кабінетом Міністрів України, вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Пунктом 8 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 №1109 (далі Положення №1109), передбачено, що серед іншого поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд включає видачу обов'язкових для виконання приписів, постанов та висновків щодо усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, причин та умов виникнення і поширення інфекційних хвороб.

Відповідно до п.п.15 п. 10 Положення №1109 головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, міст, районів та їх заступники, головні державні санітарні лікарі на водному, залізничному, повітряному транспорті та їх заступники, а також головні державні санітарні лікарі об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних адміністративних територій (об'єктів) мають право у порядку, встановленому головним державним санітарним лікарем України видавати приписи, постанови, а також вносити пропозиції власникам підприємств, установ і організацій або уповноваженим ними особам: про приведення нормативно-технічних, розпорядчих та інших документів у відповідність з вимогами санітарного законодавства; про обмеження діяльності об'єкта нагляду у разі виявлення порушення санітарного законодавства, що безпосередньо не впливає негативно на стан здоров'я людей, але може зумовлювати такий вплив.

Вибір заходу реагування є дискреційним повноваженням позивача, оскільки вибір цього заходу залежить від степені порушення та реального впливу чи загрози реального впливу на здоров'я людини.

Однак, позивач без належного з'ясування того, що саме виробнича діяльність ТДВ "Узинський цукровий комбінат" призвела до підвищеної концентрації та рівнів шкідливих факторів в місті Узин, та того, що Узинська міська рада та Київська обласна державна адміністрація у своїх зверненнях до Прем'єр-міністра України вказували на декількох можливих порушників санітарного законодавства, які призвели до значних негативних впливів на здоров'я людини, прийняв рішення про застосування до відповідача відразу крайньої міри реагування, а не виніс припис про приведення нормативно-технічних, розпорядчих та інших документів у відповідність з вимогами санітарного законодавства.

З урахуванням зазначених обставин, суд зазначає про необхідність встановлення рівноваги між здійсненням контролю за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері забезпечення санітарного благополуччя і використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

Вимога знаходження справедливої рівноваги означає, що завжди має бути розумна пропорційність між використовуваними засобами і метою, яка ними досягається.

Принцип пропорційності спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.

Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Оскільки перелік порушень, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, законодавством України не визначено, то віднесення до зазначеної категорії є суб'єктивною оцінкою суб'єкта владних повноважень, а тому в кожному окремому випадку суб'єкт владних повноважень має визначати - чи створюють виявлені порушення дійсну реальну загрозу життю та здоров'ю людей у взаємозв'язку із встановленими обставинами, що мають значення для вирішення даного питання.

Іншою важливою умовою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованих підстав для застосування саме конкретного заходу реагування та його адекватність виявленим порушенням.

У Рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що застосування до відповідача заходів реагування, заявлених у позові, є надмірними, а заявлений у позовній заяві захід реагування є непропорційним наслідкам для прав, свобод та інтересів широкого кола осіб і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи, а решта порушень може бути усунено шляхом виконання відповідного припису.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

В той же час, всупереч вказаному позивач як суб'єкт владних повноважень не навів жодних переконливих доводів та не надав доказів на підтвердження необхідності застосування крайнього заходу реагування у вигляді тимчасового зупинення виробництва (виготовлення продукції) на ТДВ "Узинський цукровий комбінат".

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.