Ухвала суду № 84670201, 27.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

27 вересня 2019 року 320/5137/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши в м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не здійснення перерахунку та виплати основної державної пенсії ОСОБА_1 на підставі прямої дії частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно відсотку втрати працездатності 80%, починаючи з 01.09.2018;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату основної державної пенсії ОСОБА_1 на підставі прямої дії частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно відсотку втрати працездатності 80%, починаючи з 01.09.2018.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження за даним позовом, суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 у справі №810/4936/18, було, зокрема, зобов`язано Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести гр. ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення, пенсійним органом було проведено розрахунок розміру його пенсії, однак не з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної, як розраховував позивач, а із застосуванням формули, внаслідок чого розмір його пенсії виходить меншим ніж та сума, яку він отримує на теперішній час, у зв`язку з чим, останній, звернувся до суду з даним позовом.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до оскарження дій відповідача щодо невиконання вищевказаного судового рішення.

Оцінюючі дані доводи позивача, суд вказує на наступне.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

За змістом статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення є незрозумілим, для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання, то такі особи мають право звернутися із заявою про роз`яснення такого судового рішення.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача або ж подати заяву про роз`яснення судового рішення, відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо порядку його виконання, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Більш того, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №820/4261/18.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.

Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Як видно з позовної заяви, позивач, звертаючись із цим позовом, фактично оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 у справі №810/4936/18, які взагалі не підлягають розгляду в межах позовного провадження та мають бути вирішені за процедурою, закріпленою статтею 383 КАС України в межах тієї самої справи.

Суд зауважує, що саме невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 у справі №810/4936/18 зазначено позивачем в якості підстави поданого позову, у зв`язку з чим такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов`язані з виконанням цього судового рішення.

Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - визнання протиправними дій щодо неналежного виконання рішення суду (рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 у справі №810/4936/18) - є одним із способів виконання вказаного судового рішення.

Відтак, спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаних судових рішень порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 22.08.2019 у справі №522/10140/17.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що дана обставина, згідно із пунктом 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №320/5137/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом з адміністративним позовом та доданими до нього документами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.