Ухвала суду № 84670128, 30.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

30 вересня 2019 рокуСправа № 280/4690/19 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., розглянувши у м. Запоріжжі матеріали адміністративного позову

Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (69006, м. Запоріжжя, вул.Добролюбова, буд.20; код ЄДРПОУ 00130872)

до Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.75; код ЄДРПОУ 26510514)

про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (далі - позивач) до Дніпровської міської ради (далі - відповідач) у якій позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача що прийняття рішення від 24.07.2019 №32/47 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Коменергосервіс" на баланс КП "Теплоенерго" котелень, теплових розподільчих пунктів, насосних станцій, мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, вузлів обліку теплової енергії та інших активів" та скасувати рішення відповідача від 24.07.2019 №32/47 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Коменергосервіс" на баланс КП "Теплоенерго" котелень, теплових розподільчих пунктів, насосних станцій, мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, вузлів обліку теплової енергії та інших активів".

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши поданий адміністративний позов на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України суд доходить висновку про таке.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16.

При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками (п. 36 рішення від 21.02.1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства").

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п. 24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року, заяви №29458/06 і №29465/04).

Суд вказує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/20197/13-а зроблено правовий висновок про те, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як свідчать матеріали позовної заяви, спірним в цьому випадку є рішення рішення Дніпровської міської ради від 24.07.2019 №32/47 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Коменергосервіс" на баланс КП "Теплоенерго" котелень, теплових розподільчих пунктів, насосних станцій, мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, вузлів обліку теплової енергії та інших активів" .

Отже, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про надання дозволу на передачу котелень, теплових розподільчих пунктів, насосних станцій, мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, вузлів обліку теплової енергії та інших активів, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення стосується майнових прав іншої особи - Комунального підприємства "Коменергосервіс", а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач зазначає, що оскаржуване рішення порушує, зокрема його права в частині належного виконання з боку Комунального підприємства "Коменергосервіс" договірних зобов`язань за діючими на теперішній час 3 договорами постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 04.01.2016 №317-ДЗ-ПрТЗС, №318-ДЗ-ПрТЗС, №319-ДЗ-ПрТЗС для потреб населення, бюджетних організацій та для потреб інших споживачів відповідно, Амур-Нижньодніпровського, Індустріального та Самарського районів м.Дніпра. При цьому, загальний розмір заборгованості за вищезазначеними договорами станом на 31.05.2019 складає 143267232,51 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків, який підписано з боку Комунального підприємства "Коменергосервіс". Крім того, зазначає, що на теперішній час Господарським судом Дніпропетровської області по справам №904/2096/19 та №904/2095/19 вже винесені рішення про стягнення з Комунального підприємства "Коменергосервіс" заборгованості за теплову енергію з урахуванням штрафних санкцій. На розгляді господарського суду Дніпропетровської області залишається справа №904/2235/19 про стягнення з Комунального підприємства "Коменергосервіс" заборгованості за теплову енергію, поставлену для потреб населення з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 122999135,82 грн.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження позивачем рішення відповідача "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Коменергосервіс" на баланс КП "Теплоенерго" котелень, теплових розподільчих пунктів, насосних станцій, мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, вузлів обліку теплової енергії та інших активів" та дій щодо його прийняття безпосередньо пов`язане із захистом позивачем своїх цивільних прав за договірними зобов`язаннями.

Частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини 5 статті 60 цього Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідач, прийнявши оскаржуване рішення про надання дозволу на передачу з балансу комунального підприємства активів на баланс іншого комунального підприємства, здійснив правомочності власника комунального майна, тобто не реалізував в цій частині публічно-владних управлінських функцій.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим. Такий спір має приватноправовий характер, з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства, що, у свою чергу, виключає його розгляд за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд проходить до висновку про те, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" до Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та скасування рішення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 241-243, 248 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" до Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та скасування рішення, - відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Суддя А.В. Сіпака