Рішення № 84669919, 01.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/9480/19

категорія 102080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , до Олевського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом, в якому вона просить:

- визнати протиправними дії Олевського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року її неповнолітній дитині, ОСОБА_2 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язати Олевський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовляє у виготовленні та видачі її сину у зв`язку із досягненням ним 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки, чим, на думку позивача, порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію ухвали позивачі отримали 06.08.2019, а відповідач - 09.08.2019, що підтверджуються рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву від Олевського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що до Олевського районного сектору надходили неодноразові письмові звернення сім`ї ОСОБА_3 у вигляді заяв, в яких вони просили видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки вперше. Листами-відповідями заявникам було роз`яснено порядок та процедуру, за якою здійснюється оформлення та видача паспорта громадянина України, що діяла на момент звернення позивача до УДМС та його територіального підрозділу. Відповідач вказує на те, що заяви позивачів були розглянуті у порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян". Переписка із позивачем з роз`ясненням порядку отримання паспорта згідно приписів Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5492-VI, постанови Кабінету Міністрів України №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" у формі листів не може розцінюватися як відмова відповідача в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки.

У відповіді на відзив позивачем зазначено, що відповідач, будучи державним органом, повинен був повідомити письмово про фактичну можливість отримати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки та необхідні документи, день та час, порядок їх отримання, однак позивач вважає, що фактично відмова відповідача ґрунтувалась взагалі на тому, що альтернативи біометричним паспортам немає, що вже є відповідне обладнання і видати паспорт у формі книжечки неможливо, бо видаються лише ІD-картки. Відповідач суперечить сам собі, зазначаючи, що ніби заява подавалась не у тій формі, і водночас зазначає, що альтернативи біометричному паспорту не існує. Сама по собі відмова органу ДМС у видачі паспорта у формі книжечки, а саме її зміст, підтверджує те, що відповідач категорично відмовив позивачу у видачі паспорту у формі паспортної книжечки у зв`язку з припинення їх видачі взагалі, відсутності альтернативи і наголосом на тому, що можливим є видача лише біометричного паспорта.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.08.2002, громадянин ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Житомирі.

Олевським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області розглянуто звернення позивача щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки та відмови від оформлення паспорта громадянина України у формі картки та листом від 06.07.2019 №1828-218/1828.1-19 повідомлено заявника, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №3022 (набрала чинність 07.06.2019), до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено наказом МВС від 06.06.2019 №456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591, отже, за відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у Олевського РС УДМС відсутні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів

Частиною 1 статті 21 Закону №5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, що також кореспондується з нормами Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 (далі - Положення).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 21 Закону України №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 5 ст. 21 Закону України №5492-VI передбачено, що оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону.

Станом на день виникнення спірних правовідносин (день подання заяви) оформлення та видача паспорта регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 (далі - Порядок №302).

Згідно з п.п. 1 п. 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктом 35 Порядку №302 визначений перелік документів, які необхідно подати заявнику для оформлення паспорта.

У відповідності до п. 37 Порядку №302 працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24 - 29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Отже, передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою, встановленого зразка, з долученням визначеного переліку документів.

Однак, як видно з матеріалів справи, позивач та його законний представник із заявою встановленого зразка до уповноваженого органу звернувся до відповідача після того, як Житомирським окружним адміністративним судом було зобов`язано позивача надати суду належним чином завірені копії усіх письмових доказів для приєднання до матеріалів справи, з якими ОСОБА_2 звертався до відповідача для оформлення та отримання паспорту громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ з наданням доказів про долучення ним до заяви усіх необхідних додатків для отримання паспорта громадянина України.

За результатами розгляду зазначеного звернення про оформлення паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідачем була надана листом від 16.07.2019 №1828-228/1828.1-19 відповідь із роз`ясненням, що згідно пункту 2 Порядку №302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Разом з тим, відповідачем зазначено, що у разі небажання оформлювати паспорт громадянина України у формі ІД-картки, заявникам необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, заяву про видачу паспорта Ф-1 (наявні в підрозділі), дві фотокартки виготовлені на глянцевому фотопапері розміром 35x45 мм, оригінал свідоцтва про народження.

Отже, 16.07.2019 відповідачем відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Олевського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області щодо відмови 16.07.2019 в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд вважає за необхідне зобов`язати Олевський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Ухвалюючи таке рішення, судом враховується, що пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.

Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних регламентовані Законом України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297-VI).

Статтею 2 Закону №2297-VI визначено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

У відповідності до частин першою, п`ятою та шостою статті 6 Закону №2297-VI, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Разом з цим, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Суд зазначає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Внаслідок прийняття незаконного рішення Олевським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області порушені права позивача на оформлення та видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, які не спростовані відповідачем, зважаючи на що та враховуючи принцип ефективного судового захисту суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Так, верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності перевищує компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Оскільки право позивача на оформлення та видачу паспорта відповідачем порушене після початку судового розгляду справи, адже позивач у встановленому законом порядку звернувся до відповідача після порушення провадження у справі, і отримав відмову на належно подану заяву, суд задовольняє позовні вимоги лише щодо визнання саме цієї відмови протиправною, надаючи їй правову оцінку як факту, що відбувся станом на день ухвалення судового рішення. У той же час, надані відповідачем відповіді на заяви позивача, правомірно були розглянуті у порядку Закону України "Про звернення громадян" і за наслідками розгляду цих звернень у відповідача не виникло обов`язку вирішити питання про видачу позивачу паспорту громадянина України у формі книжечки.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Олевського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області щодо відмови 16.07.2019 в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки (на паперових носіях) зразка 1994 року ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Зобов`язати Олевський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Свято-Воздвиженська, 2, м. Олевськ, Житомирська область, 11002, код ЄДРПОУ 37808497) оформити та видати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 01 жовтня 2019 року.

Суддя Н.М. Майстренко