Рішення № 84669748, 22.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року Справа № 160/4029/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача Солодухіна Г.Й.

представника відповідача Прокоф`єва Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Пром-Партнер» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2019 року Приватне підприємство «Пром-Партнер» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0018881422 від 24.07.2018 року, №0018891422 від 24.07.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Пром-Партнер» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Дінкарт» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки № 29559/04-36-14-22/38422468 від 08.06.2018 року, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що податковий орган протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Дінкарт за період 2016 року, оскільки факт виконання договору субпідряду підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, рахунками, актами приймання виконаних робіт та копіями платіжних доручень. Отже, на думку позивача, прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями неправомірно збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 173 018,73 грн. та платежем податок на прибуток на 155 897,50 грн. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов від 04.06.2019 року, в задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем була проведена перевірка ПП «Пром-Партнер», в ході якої були встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Пром-Партнер» зареєстроване 08.11.2012 року Дніпродзержинським міським управлінням юстиції, є платником податку на додану вартість.

У період з 25.05.2018 року по 01.06.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області відповідно до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі повідомлення від 14.05.2018 року № 1061 та відповідно до наказу від 14.05.2018 року №2669-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Пром-Партнер» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Дінкарт» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.06.2018 року № 29559/04-36-14-22/38422468.

Перевіркою встановлені порушення:

1) п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, П(С)БО «Витрати», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 124 718,00 грн.;

2) п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 138 575, 00 грн. в тому числі за липень 2016 року у сумі 37 813,00 грн., за серпень 2016 року у сумі 48 046,00 грн. та за вересень 2016 року у сумі 52 716,00 грн.

На підставі вказаного акта від 08.06.2018 року контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 24.07.2018 року № 0018881422 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 155 897,50 грн., у тому числі за основним платежем - 124 718,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31 179,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 24.07.2018 року № 00018891422 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів/робіт у розмірі 173 018,73 грн., у тому числі за основним платежем - 138 575,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 34 643,75 грн.

Правомірність винесених Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 Податкового кодексу України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.

Як зазначено у пункті 79.1 зазначеної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин, у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.

У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених норм, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до підсистеми «Перегляд результатів співставлення» АІС «Податковій блок» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року встановлено відображення фактів надання послуг на адресу ПП «Пром-Партнер» від ТОВ «Дінкарт» за липень 2016 року на загальну суму 226878 грн. (в т.ч. ПДВ 37813 грн.), за серпень 2016 року на загальну суму 288276 грн. (в т.ч. ПДВ 48046 грн.) та за вересень 2016 року на загальну суму 316296 грн. (в т. ч. ПДВ 52716,01 грн.). Аналізом АС «ДнепрТАХИнфо», АРМ «Архів електронної звітності» встановлено, що на адресу ПП «Пром-Партнер» від ТОВ «Дінкарт» виписано та зареєстровано податкові накладні, зазначені суми ПДВ включені до складу податкового кредиту підприємства у липні 2016 року в сумі 37813 грн., у серпні 2016 року в сумі 48046 грн. та у вересні 2016 року в сумі 52716,01 грн. Відповідно до АІС «Податковий блок» та «Детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» у ПП «Пром-Партнер» задекларовані взаємовідносини з ТОВ «Дінкарт» за липень-вересень 2016 року.

06.02.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на адресу ПП «Пром-Партнер» направлено запит №5429/10/04-36-14-09 щодо надання копій документів по взаємовідносинам з ТОВ «Дінкарт» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

Запитувані документи на даний запит позивачем надані не були.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІV.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач формував показники податкової звітності, виходячи, з господарських операцій з ТОВ «Дінкарт»

07.07.2016 року між ПП «Пром-Партнер» та ТОВ «Дінкарт» був укладений договір субпідряду № 56.

Відповідно до вказаного договору, ПП «Пром-Партнер» - «Генпідрядник» доручає, а ТОВ «ІНТЕХ К» в особі директора Вілунас О.А. - «Субпідрядник» приймає на себе зобов`язання виконати будівельно-монтажні роботи, на умовах цього договору відповідно до кошторисів, відомостей дефектів, графіків виробництва робіт, переліку необхідних метеріалів. Роботи за цим Договором вважаються виконаними після підписання актів виконаних робіт за певний обсяг, обома сторонами. «Субпідрядник» виконує роботи з використанням власних засобів малої механізації, інструменту, тари, лісів, риштовання і ін. допоміжного обладнання та забезпечує технічне і організаційне керивництво виконання робіт.

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Субпідрядника» протягом 10 банківських днів після надходження коштів від «Замовника» «Генпідряднику» згідно виставленого рахунку.

На підтвердження реальності операцій з контрагентом за вказаним договором позивачем було надано:

- акти приймання виконаних робіт №123 на суму 9075,40 грн., в тому числі ПДВ 1512,57 грн; №125 на суму 9793,16 грн. в тому числі ПДВ 1632,19 грн; №131 на суму 34831,15 грн. в тому числі ПДВ 5805,19 грн; №130 на суму 21140,44 грн., в тому числі ПДВ 3523,41 грн.; №126 на суму 14793,28 грн., в тому числі ПДВ 2465,55 грн.; №122 на суму 5966,56 грн., в тому числі ПДВ 994,43 грн.; №124 на суму 14180,26 грн., в тому числі ПДВ 2363,38 грн.; №127 на суму 97861,26 грн. в тому числі ПДВ 16310,21 грн.; №128 на суму 1238,00 грн. в тому числі ПДВ 206,33 грн.; №129 на суму 17998,49 грн. в тому числі ПДВ 2999,75 грн.; №297 на суму 19500,17 грн., в тому числі ПДВ 3250,03 грн.; № 304 на суму 92642,04 грн., в тому числі ПДВ 15440,34 грн., №300 на суму 13360,58 грн., в тому числі ПДВ 2226,76 грн.; №298 20396,50 грн., в тому числі ПДВ 3399,42 грн.; №299 приймання виконаних робіт на суму 7439,39 грн., в тому числі ПДВ 1239,90 грн; №302 на суму 8577,82 грн., в тому числі ПДВ 1429,64 грн.; №295 на суму 29153,59 грн., в тому числі ПДВ 4858,93 грн.; №296 на суму 18741,50 грн.. в тому числі ПДВ 3123,58 грн.; №305 на суму 10790,24 грн., в тому числі ПДВ 1798,37 грн.; №301 на суму 14997,83 грн., в тому числі ПДВ 2499,64 грн.; №303 на суму 52676,34 грн., в тому числі ПДВ 8779,39 грн.; №356 на суму 33759,05 грн., в тому числі ПДВ 5625,51грн.; №353 на суму 22191,86 грн., в тому числі ПДВ 3698,64 грн.; №360 на суму 18298,12 грн., в тому числі ПДВ 3049,69 грн.; №361 на суму 18559,44 грн., в тому числі ПДВ 3093,24 грн.; №362 на суму 13130,41 грн., в тому числі ПДВ 2188,40 грн.; №363 на суму 14749,07 грн., в тому числі ПДВ 2458,18 грн.; №364 на суму 95996,63 грн., в тому числі ПДВ 15999,44 грн.; №365 на суму 30104,86 грн., в тому числі ПДВ 5017,48 грн.; №359 на суму 12360,25 грн., в тому числі ПДВ 2060,04 грн.; №358 на суму 11933,15 грн., в тому числі ПДВ 1988,86 грн.; №357 на суму 16483,97 грн., в тому числі ПДВ 2747,33 грн.; №355 на суму 16891,87 грн., в тому числі ПДВ 2815,31 грн.; №354 на суму 11837,32 грн., в тому числі ПДВ 1972,89 грн.;

- рахунки №297 від 31 серпня 2016 року на суму 19500,17грн., №304 від 31 серпня 2016 року на суму 92642,04 грн., рахунок №300 від 31 серпня 2016 року на суму 13360,58 грн., рахунок №298 від 31 серпня 2016 року на суму 20396,50 грн., рахунок №299 від 31 серпня 2016 року на суму 7439,39 грн., рахунок №302 від 31 серпня 2016 року на суму 8577,82 грн.; рахунок №295 від 31 серпня 2016 року на суму 29153,59 грн., рахунок №296 від 31 серпня 2016 року на суму 18741,50 грн., рахунок №305 від 31 серпня 2016 року на суму 10790,24 грн., рахунок №301 від 31 серпня 2016 року на суму 14997,83 грн., рахунок №303 від 31 серпня 2016 року на суму 52676,34 грн., № 353 від 30 вересня 2016 року на суму 22191,86 грн., № 354 від 30 вересня 2016 року на суму 16483,97 грн., №355 від 30 вересня 2016 року на суму 16891,87 грн., № 356 від 30 вересня 2016 року на суму 33 759,05 грн., №357 від 30 вересня 2016 року на суму 11837,32 грн., №358 від 30 вересня 2016 року на суму 11933,15 грн., №360 від 30 вересня 2016 року на суму 18298,12 грн., №361 від 30 вересня 2016 року на суму 18298,12 грн., №362 від 30 вересня 2016 року на суму 13130,41 грн., №363 від 30 вересня 2016 року на суму 14749,07 грн., №364 від 30 вересня 2016 року на суму 95996,63 грн., №365 від 30 вересня 2016 року на суму 30104,86 грн.

На підставі вказаних актів ТОВ «Дінкарт» виписані податкові накладні від 31.07.2016 року на суму 226878,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 37813,00 грн., від 31.08.2018 року на суму 288276,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 48046,00 грн., від 30.09.2016 року на суму у розмірі 316 296,06 грн., у тому числі ПДВ в сумі 52716,01 грн.

На підтвердження оплати позивачем надані платіжні доручення №65 від 11.08.2016 року в розмірі 25864,00 грн., №66 від 18.08.2016 року в розмірі 100000,00 грн., №68 від 23.08.2016 року в розмірі 101014,00 грн., № 73 від 06.09.2016 року в розмірі 140 000,00 грн., №75 від 29.09.2016 року в розмірі 80 000,00 грн.

Разом з тим, в судовому засіданні представник позивача не зміг надати інформацію що стосується фактичного виконання сторонами умов договору. Так, ним було повідомлено, що перелік робіт, що підлягали виконанню, їх характер та умови оплати, узгоджувались сторонами у кожному окремому випадку усно, а саме телефоном. При цьому повідомив, що з боку позивача контактною особою виступав директор, та назвати особу контрагента не зміг, а також не повідомив за яким номером телефону відбувалось спілкування.

При цьому, відповідно до актів виконаних робіт виконувались технічно складні роботи, які, на думку суду, потребували письмового узгодження та погодження, які погодити в усному режимі можливим не представляється, у зв`язку з чим, суд критично відноситься до таких пояснень представника позивача.

Також, представник позивача не повідомив, яким чином погоджувався доступ співробітників субпідрядника на охоронювану територію для здійснення відповідних робіт.

Крім того, під час судового розгляду, судом встановлено, що станом на час укладання вищевказаного договору субпідряду між позивачем та вказаним контрагентом директором ТОВ «Дінкарт» була ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали, зокрема, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22.08.2017 року по справі №759/11929/17 (№1-кп/759/780/17).

Судом встановлено, що вироком Святошинського районного суду м.Києва від 22.08.2017 року по справі №759/11929/17 (№1-кп/759/780/17), винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №32017100080000046, було визнано винною ОСОБА_2 у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч.1 ст.205 КК України, а саме, реєстрація та використання фіктивного підприємства «Дінкарт» з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформлені не існуючих фінансово-господарських операцій для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Суд зазначає, що статус фіктивного нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18).

У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 №21-3418а16 висловлена правова позиція, згідно із якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а тощо, виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку, виписані керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінкарт»- ОСОБА_2 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду в кримінальній справі, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0018881422 від 24.07.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 155 897,50 грн. та № 00018891422 від 24.07.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 173 018,73 грн., є правомірними, а позовні вимоги щодо їх скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати, сплачені позивачем, не стягується за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Пром-Партнер» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до положень ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 01 серпня 2019 року.

Суддя В.В. Кальник