Ухвала суду № 84669715, 02.10.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

02 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2945/19 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши заяву Приватного підприємства «Веставтобуд» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Приватного підприємства «Веставтобуд» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2019 Приватне підприємство «Веставтобуд» звернулося (далі – позивач, ПП «Веставтобуд») з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Волинській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, ПП «Веставтобуд» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості; зобов`язати ГУ ДПС у Волинській області виключити ПП «Веставтобуд» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Одночасно із пред`явленням позову ПП «Веставтобуд» подало заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення ПП «Веставтобуд» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову ПП «Веставтобуд» зазначає, що включення платника податків до переліку ризикових платників податків тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань. Зазначає, що позивач був внесений до журналу ризикових платників податків згідно рішення комісії головного управління ДФС у Волинській області щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а саме в зв`язку із реєстрацією платником ПДВ менше трьох місяців з дня реєстрації.

Протиправність дій Головного управління ДФС у Волинській області, щодо включення позивача до журналу ризикових платників податків користування полягає у тому, що такі дії прийняті безпідставно, а зокрема: відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та без дотриманням принципу розсудливості, пропорційності, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення вчинилися дії щодо включення підприємства до журналу ризикових платників податків, що призвело до перешкоджання господарської діяльності позивача.

Крім цього, зазначає, що внаслідок такого рішення зупинена реєстрація податкових накладних позивача що призвело до неможливості позивачем реєстрації зобов`язання та фактично збільшенням вартості їхньої продукції на 20%, що робить таке підприємство не конкурентоспроможними на ринку та в подальшому призведе до неминучого банкрутства та несплати податків, або сплати їх у менших розмірах. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, дасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізувати свої право щодо реєстрації податкових накладних.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи на підставі частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Заява ПП «Веставтобуд» про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, якими порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Водночас згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.

Як свідчать матеріали справи, позивач внесений до переліку ризикових платників податків згідно з рішенням комісії ГУ ДФС у Волинській області щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

В силу вимог пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі – Порядок №117), у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, Порядком №117 визначено, що віднесення платника податків до ризикових є підставою для зупинення реєстрації поданих таким платником податкових накладних.

Разом з тим, пунктами 12, 13 Порядку №117 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі наведений у пункті 14 Порядку №117.

Аналізуючи вищенаведені положення Порядку №117, слід дійти висновку про те, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є однією з форм контролю щодо дотримання платником податків норм податкового законодавства та перевірки фактичного здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній/розрахунку коригування.

Факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не позбавляє права платника податків на реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування за умови подання пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Суд зазначає, що за наведених обставин віднесення позивача до переліку ризикових платників податків є лише підставою для зупинення реєстрації поданих ним податкових накладних та жодним чином не впливає на їх реєстрацію в ЄРПН, що в свою чергу спростовує доводи заявника про позбавлення його контрагентів права на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що інститут забезпечення позову спрямований на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, а не на захист прав третіх осіб, в даному випадку – контрагентів позивача.

Отже, виходячи із змісту поданої заяви про забезпечення позову та доводів, наведених заявником у її обґрунтування, суд приходить до висновку, що останнім не наведено обставин, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому суд не вбачає очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, водночас вказана обставина підлягає встановленню під час судового розгляду справи. Крім того, суд вважає, що заявлений підприємством спосіб забезпечення позову є фактичним вирішенням позовної вимоги на період розгляду справи, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, з огляду на що в задоволенні заяви ПП «Веставтобуд» про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 154, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Приватного підприємства «Веставтобуд» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Веставтобуд» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.Д. Ковальчук