Рішення № 84669576, 27.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року Справа № 160/6925/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 04 грудня 2018 року по 30 червня 2019 року суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу - 15 прожиткових мінімумів;

- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018:

- за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, виходячи з розрахункової величини 15 (п`ятнадцять) мінімальних заробітних плат встановлених на 01 січня 2018 року з додаванням надбавки за вислугу років у розмірі 20 (двадцять) відсотків від посадового окладу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, що становить 35 298 гривень;

- за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року, виходячи з розрахункової величини 15 (п`ятнадцять) мінімальних заробітних плат встановлених на 01 січня 2019 року з додаванням надбавки за вислугу років у розмірі 20 (двадцять) відсотків від посадового окладу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, що становить 243 216 гривень, а всього за період з 04 грудня 2018 року по 30 червня 2019 року - 278 514 гривень, з урахуванням раніше виплаченої суми суддівської винагороди за вказані періоди;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;

- зобов`язати відповідача, як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його, Указом Президента України «Про призначення суддів» № 391/2013 від 25.07.2013 року призначено на посаду судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років. Наказом голови Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06.08.2013 року його призначено на посаду судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області. За період з 01 грудня 2018 року по 30 червня 2019 року йому була нарахована суддівська винагорода для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад виходячи з 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та надбавка за вислугу років 20% від посадового окладу. Отримавши 28 грудня 2018 року суддівську винагороду за грудень 2018 року він дізнався про те, що її розмір не відповідає розміру установленому Законом, у зв`язку з чим він не погоджується із сумою нарахованої йому суддівської винагороди та вважає, що відповідачем порушено його право на належне матеріальне забезпечення.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду 13.08.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII не змінює частину третю статті 133 Закону № 2453 у частині визначення саме мінімальної заробітної плати як величини, на основі якої обчислюється суддівська винагорода, оскільки, цим пунктом встановлено розмір мінімальної заробітної плати, а не розмір "розрахункової величини". До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2018 року - 1762 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 року № 2246-VIII), на 01 січня 2019 року - 1921 гривня (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року № 2629-VIII).

Згідно з п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 року, неконституційними були визнані зміни щодо розміру суддівської винагороди, в той час, як рішення щодо неконституційності пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ (щодо застосування розрахункової величини у розмірі) прийняте не було. Тобто, положення Закону № 1774-VIII є чинними, неконституційними не визнавалися та відповідно не скасовувалися. Отже, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя місцевого суду отримує суддівську винагороду в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 1 січня календарного року. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа, до теперішнього часу, на адресу суду будь-яких пояснень щодо позовної заяви не надіслала.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 25.07.2013 року № 391/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років.

Наказом Голови Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2013 року № 9-К ОСОБА_1 зараховано до штату зазначеного суду на посаду судці.

Судом також встановлено, що наказом Голови Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2018 року № 67-К ОСОБА_1 встановлена щомісячна доплата за вислугу років в розмірі 20% від посадового окладу за стаж роботи більше 5 років, який станом на 04 грудня 2018 року становить 8 років 3 місяці 29 днів.

За період з 01 грудня 2018 року по 30 червня 2019 року позивачу була нарахована суддівська винагорода, виходячи з розрахункової величини 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та надбавка за вислугу років 20% від посадового окладу, а саме:

- за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, виходячи з розрахункової величини 15 (п`ятнадцять) мінімальних заробітних плат встановлених на 01 січня 2018 року з додаванням надбавки за вислугу років у розмірі 20 (двадцять) відсотків від посадового окладу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

- за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року, виходячи з розрахункової величини 15 (п`ятнадцять) мінімальних заробітних плат встановлених на 01 січня 2019 року з додаванням надбавки за вислугу років у розмірі 20 (двадцять) відсотків від посадового окладу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Позивач вимагає здійснення перерахування та виплати суддівської винагороди з урахуванням рішення Конституційного суду України від 04 грудня № 11-р/2018.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі врегульовані нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 до проходження кваліфікаційного оцінювання судця отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VІ (далі - Закон № 2453) (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус судців" від 07.07.2010 року № 2453-VI (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ, (далі - Закон № 192), суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 133 № 2453 передбачалось, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст.529; 2015 р., №№ 18-20, ст.132 із наступними змінами).

Відповідно до частини 3 статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Наведена редакція частини третьої статті 133 статті була чинною та діяла до 04 грудня 2018 року.

Відповідно до частини 5 статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 суддям, які мають стаж роботи більше п`яти років виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 20 (двадцять) відсотків посадового окладу.

04 грудня 2018 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 11-р/2018 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII.

Згідно зазначеного рішення КСУ вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VІІ. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року -15 мінімальних заробітних плат".

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Отже, відповідно до вищевказаного рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 року зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою та не пройшов кваліфікаційне оцінювання, мала місце саме 04 грудня 2018 року, та саме з цієї дати настає необхідність у проведенні її перерахунку.

Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 року визначено, що положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ, які визнані неконституційними пунктами 1.2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, починаючи з 04 грудня 2018 року кожний суддя, який не пройшов кваліфікаційне спінювання, мав право на отримання суддівської винагороди виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, про що чітко було зазначено у рішенні Конституційного Суду України № 11 -р/2018 від 04.12.2018 року.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, дії відповідача щодо нарахування та виплати судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 04 грудня 2018 року по 30 червня 2019 року суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу - 15 прожиткових мінімумів є протиправними.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги про зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу на підставі Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

На теперішній час, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, враховуючи, що у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню або ухилятися від цього, після набрання рішенням законної сили, тому, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 262, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 04 грудня 2018 року по 30 червня 2019 року суддівської винагороди із застосуванням розміру посадового окладу - 15 прожиткових мінімумів.

Зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018:

- за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, виходячи з розрахункової величини 15 (п`ятнадцять) мінімальних заробітних плат встановлених на 01 січня 2018 року з додаванням надбавки за вислугу років у розмірі 20 (двадцять) відсотків від посадового окладу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

- за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року, виходячи з розрахункової величини 15 (п`ятнадцять) мінімальних заробітних плат встановлених на 01 січня 2019 року з додаванням надбавки за вислугу років у розмірі 20 (двадцять) відсотків від посадового окладу з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, з урахуванням раніше виплаченої суми суддівської винагороди за вказані періоди.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення ОСОБА_1 суддівської винагороди за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма