Рішення № 84669506, 02.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 жовтня 2019 р. Справа № 120/2756/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Тульчинський відділ з питань призначень та перерахунку пенсій №17, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Виробничий сільськогосподарський кооператив ім. Марка Вовчка про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Тульчинський відділ з питань призначень та перерахунку пенсій №17 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що перебуває на обліку в Тульчинському відділі з питань призначень та перерахунку пенсій №17 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності. Оскільки його загальний трудовий стаж становить 26 років 2 місяці 12 днів і з них 22 роки він пропрацював трактористом та досяг 55 річного віку, то має право перейти із пенсії по інвалідності на пільгову пенсію за віком.

Разом з тим, звернувшись до відповідача з відповідною заявою, йому відмовлено в переведенні на пільгову пенсію.

Відтак, вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 клопотання представника відповідача щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено. Залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Виробничий сільськогосподарський кооператив ім. Марка Вовчка (с. Гунька, Немирівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03730845).

19.09.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому останній заперечує щодо позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке.

З 21.02.2019 позивач перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058).

13.06.2019 позивач звернувся з заявою щодо переведення його з пенсії по інвалідності на пільгову пенсію за віком, із зменшенням пенсійного віку, як трактористу-машиністу. Протоколом призначення пенсії від 21.06.2019, позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії, а саме в переході з пенсії по інвалідності на пільгову пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, як трактористам-машиністам, у з в`язку із недотриманням вимог пп. 3 ч. 2 ст. 114 Закону 1058.

На момент досягнення позивачем 55 років (10.06.2018), його загальний страховий стаж складає 26 р.4 м. 4 д., з необхідних 27 років.

Стосовно виконання робіт трактористом-машиністом, то відповідач зазначає, що записи в трудовій книжці ОСОБА_1 не підтверджують необхідний пільговий стаж позивача, а саме за займаною професією «тракторист-машиніст», при цьому уточнюючу довідку щодо характеру діяльності роботи він не надав.

Позивач працював у ВСК ім. Марко Вовчок с. Гунька Немирівського району. Дане підприємство не ліквідоване. Отже, згідно чинного законодавства саме на підприємство покладено обов`язок, стосовно зберігання документів, які б підтверджували факт безпосередньої зайнятості позивача у виробництві сільськогосподарської продукції, крім того, до досягнення особою пенсійного віку, передбачено ст. 26 Закону № 1058, підприємства, де працювала особа з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та які мають надавати підтверджуючі довідки, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій зазначеним особам.

При зверненні за призначенням пільгової пенсії, позивач не надав уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, мотивуючи це тим, що підприємством не збережені дані документи, надавши 4 акти про виділення до знищення документів і справ які не підлягають зберіганню по ВСК ім. Марко Вовчок, с. Гунька, Немирівського району, від 03.11.2002, від 04.09.2008, від 04.09.2009, від 03.11.2002. В цих актах зазначено перелік документів з терміном зберігання не більше 5 років, але відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, накази з кадрових питань (особового складу), а саме накази на всі види відпусток працівників з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці зберігаються 75 років.

Тому, відповідач вважає, що відповідно до норм чинного законодавства в Управління були відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачу, а саме в переході з пенсії по інвалідності на пільгову пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, як трактористам-машиністам, в зв`язку із недотриманням вимог пп. 3 ч. 2 ст. 114 Закону 1058, а саме у позивача необхідний страховий стаж 27 років, на момент досягнення ним 55 років, відсутня уточнююча довідка щодо характеру діяльності виконуваної ним роботи та відсутнє відповідне посвідчення тракториста-машиніста.

30.09.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив, однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи, у даній категорії справ, є позов та відзив.

Частиною 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справи визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

З 21.02.2019 ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Немирівського районного суду від 14.03.2019 встановлений факт того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 працював на посаді тракториста-машиніста і безпосередньо був зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах, які були розміщені в селах Гостанне та Гунька Немирівського району Вінницької області з березня 1984 року по грудень 2006 року.

13.06.2019 позивач звернувся з заявою щодо переведення його з пенсії по інвалідності на пільгову пенсію за віком, із зменшенням пенсійного віку, як трактористу-машиністу.

Протоколом призначення пенсії від 21.06.2019, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, а саме в переході з пенсії по інвалідності на пільгову пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, як трактористу-машиністу, у зв`язку із недотриманням вимог п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В протоколі зазначено, що чоловіки, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства мають право на пенсію після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу на дату досягнення віку 55 років з 01.04.2019 по 31.03.2020 не менше 27 років 6 місяців, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Згідно трудової книжки та наданих документів, та при умові підтвердження роботи безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції стаж роботи трактористом склав би 21 рік 2 місяці 12 днів.

Згідно документів, які знаходяться в пенсійній справі загальний стаж роботи становить 26 років 4 місяці 4 дні.

Також повідомлено позивача, що відповідно до ст. 12 Закону №1058 він має право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

19.08.2019 листом Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, щодо розгляду звернення, повідомило позивачу що законних підстав про зарахування пільгового стажу відсутні.

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 9 Закону № 1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058 встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Пунктом 3 частини другої статті 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дана норма Закону кореспондується також з положенням пунктів 1, 2, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, де зокрема передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи; у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, в якій суд касаційної інстанції вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Як випливає із матеріалів справи відповідно до відомостей з трудової книжки №1504340 ОСОБА_1 в період з:

- 01.09.1978 по 25.07.1981 навчався у професійному технічному училищі;

- 29.07.1981 по 26.10.1981 працював в колгоспі ім. Марка Вовчка на посаді слюсара-ремонтника;

- 30.10.1981 по 07.01.1984 проходив військову строкову службу в Радянській армії;

- 06.03.1984 по 27.12.2006 працював на посаді тракториста-машиніста в колгоспі ім. Марка Вовчка.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Законом СРСР від 12.07.1967 № 1950-VII "Про загальний військовий обов`язок" та Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 №193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю.

Статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Крім того, постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 р. №590 «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» було передбачено, що, крім роботи в якості робітника або службовця, до загального стажу роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних і медичних училищах і т. д.), партійних школах, радпартшколі, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (підпункт «и» пункту 109 Постанови).

Водночас, відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі, в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Отже, період навчання зараховується до страхового та спеціального стажу роботи, за умови зарахування на роботу за набутою професією після закінчення навчання. Час перебування на військовій службі зараховується до спеціального стажу роботи, якщо особа, зокрема, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Між тим, суд звертає увагу, що період навчання та період проходження військової служби відповідачем зараховано до стахового стажу позивача, що підтверджується копією розрахунку стажу позивача, наданою відповідачем.

Таким чином, записи у трудовій книжці підтверджують наявність загального трудового стажу, що становить 28 років 01 місяць 23 дні, а саме:

- період навчання з 01.09.1978 по 25.07.1981 (2 роки 10 місяців 25 днів);

- період роботи на посаді слюсара-ремонтника з 29.07.1981 по 26.10.1981 (0 років 2 місяці 28 днів);

- період військової служби в лавах Радянської армії з 30.10.1981 по 07.01.1984 (2 роки 2 місяці 8 днів);

- період роботи на посаді тракториста-машиніста з 06.03.1984 по 27.12.2006 (22 роки 9 місяців 22 дні).

Крім того, суд звертає увагу, що рішенням Немирівського районного суду від 14.03.2019 у справі №140/87/19 встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на посаді тракториста-машиніста і безпосередньо був зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах, які були розміщені в селах Гостанне та Гунька Немирівського району Вінницької області з березня 1984 року по грудень 2006 року.

Дане рішення набрало законної сили 12.04.2019.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що законна сила рішення суду - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов`язковим для виконання. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що наявність чи відсутність прав і фактів, що лежать в їх основі, встановлюються остаточно, і в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу уповноважених осіб.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, загальний період пільгового стажу на посаді тракториста-машиніста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції, який відповідачем повинен був бути зарахований ОСОБА_1 , на підставі рішення Немирівського районного суду, становить 22 роки 9 місяців 22 дні, при цьому, загальний страховий стаж становить 28 років 01 місяць 23 дні, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є достатнім для переведення позивача на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відтак, враховуючи, що судом встановлено, що у позивача наявний пільговий стаж на посаді тракториста-машиніста необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та загальний страховий стаж, то відповідач в даних правовідносинах не наділений відповідною дискрецією щодо права діяти на власний розсуд, оскільки за наявності відповідного стажу є лише один правомірний спосіб поведінки органу ПФУ, а саме - призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу;

2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Враховуючи те, що позивач звернувся із заявою про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах 13.06.2019, то суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача перевести позивача на пенсію за віком на пільгових умовах, з дня коли ОСОБА_1 звернувся за цією пенсією, тобто з 13.06.2019, а не з 01.06.2019 як заявлено позивачем у позовних вимогах.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, в зв`язку з чим адміністративний позов слід задовольнити частково та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 13.06.2019, що буде повністю відповідати завданням адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від протиправних рішень, дій чи бездіяльності з боку суб`єкта владних повноважень.

Також, при вирішенні цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (Спорронг та Льонрот проти Швеції) до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування мирного володіння майном.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Право позивача на пенсію на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підтверджено сукупністю належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Тульчинський відділ з питань призначень та перерахунку пенсій №17, які полягають у відмові ОСОБА_1 в переведенні із пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Тульчинський відділ з питань призначень та перерахунку пенсій №17 перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 13.06.2019.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 768,40 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Тульчинський відділ з питань призначень та перерахунку пенсій №17 (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)

Третя особа: Виробничий сільськогосподарський кооператив ім. Марка Вовчка (с. Гунька, Немирівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03730845)

Суддя Комар Павло ОСОБА_2