Вирок № 84669147, 02.10.2019, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/480/18

1-кп /189/12/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2019 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області:

в складі головуючого судді Пустовар О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Маковецької Л.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське в режимі відеоконференції з застосуванням звуко - та відеозаписувальних технічних засобів фіксації кримінальне провадження по обвинуваченню: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, українець, громадянин України, який має неповну-середню освіту (9 класів), не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, групи інвалідності не має, державних нагород не має, депутатом не являється, раніше судимий: 15.04.2009 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 120 годин громадських робіт; 24.11.2009 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з випробувальним терміном на 2 роки 6 місяців; 25.06.2010 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий строк покарання у вигляді 6 місяців обмеження волі за вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24.11.2009 року та остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців обмеження волі; 20.09.2012 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий строк покарання у вигляді 1 місяця обмеження волі за вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2010 року та остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі; 05.12.2014 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. 03.11.2017 року звільнено з Солонянської виправної колонії № 21 Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання; 13.02.2018 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим терміном на 1 рік. 04.03.2019 року вироком Дніпровського апеляційного суду, вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 року в частині призначеного покарання скасовано та призначено за ч. 2 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; 09.08.2018 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, 15.05.2019 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком, призначеним Васильківським районним судом Дніпропетровської області від 09.08.2018 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 5 місяців, -

-який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 , 14.03.2018 року близько 15:45 години, перебуваючи в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , за згодою його власника - ОСОБА_2 , а саме, в спальній кімнаті його доньки - ОСОБА_3 , де скориставшись тим, що буде непомічений власником будинку та іншими особами, підійшов до столу, де в подальшому відкрив шухлядку, звідки по раптово виниклому умислу, направленому на таємне, повторне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, умисно, таємно, повторно, викрав мобільний телефон, що належить ОСОБА_4 , марки «Nomi», модель «і280» з SIM картою мобільного оператора «Vodafone», та мобільний флеш носій, марки «Micro SD», об`ємом пам`яті 4 ГБ, що знаходились у вказаному телефоні, вартість яких оцінено згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1731-18 від 29.03.2018 року, а саме: бувший у використанні мобільний телефон марки «Nomi», модель «і280», вартістю 566 грн. (п`ятсот шістдесят шість гривень.); бувша у використанні SIM картка мобільного оператора «Vodafone», вартістю 15 грн. (п`ятнадцять гривень); бувший у використанні мобільний флеш носій «Micro SD», об`ємом пам`яті 4ГБ, вартістю 80 грн. (вісімдесят гривень), після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальні збитки на загальну суму 661 грн. (шістсот шістдесят одна гривня).

2. Крім того, ОСОБА_1 , 20.03.2018 року близько 10:00 години, перебуваючи в приміщенні магазину «Брусничка», розташованого по вулиці Центральна, 24 в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, знаходячись в торгівельному залі, а саме в горілчаному відділі, неподалік прилавку з алкогольними напоями, побачив пляшку горілки «Столична», об`ємом 0,7 літра, та в цей момент у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, а саме вказаної однієї пляшки горілки. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, припускаючи, що за його діями ніхто не спостерігає та в тому, що його дії носять таємний характер, ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, з метою подальшого звернення на свою користь та всупереч інтересам власника, взяв одну пляшку горілки «Столична», об`ємом 0,7 літра, вартістю 179 грн. (сто сімдесят дев`ять гривень), яка є власністю ТОВ «Український Рітейл», після чого поклав її собі під куртку, яка була на ньому одягнена. Після чого, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_1 не розрахувавшись за товар, будучи впевненим, в тому, що його дії лишилися непомітними для присутніх, діючи умисно, з викраденим майном вийшовши через турнікет, через який здійснюється вхід до торгівельної зали вказаного магазину та виконав усі дії, спрямовані на таємне, повторне викрадення чужого майна, але не довів до кінця свій злочинний умисел з причин, які не залежали від його волі, так як був помічений та зупинений адміністратором магазину «Брусничка» ОСОБА_5 . Своїми умисними діями ОСОБА_1 міг спричинити товариству з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» матеріальних збитків на суму 179 грн. (сто сімдесят дев`ять гривень).

3. Крім того, ОСОБА_1 , 20.08.2018 року близько 20.00 години, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , а саме, в приміщенні кухні будинку належного його матері ОСОБА_6 , де у нього виник раптовий корисливий умисел вчинити крадіжку грошових коштів, належних ОСОБА_7 , при цьому переконавшись в тому, що діє таємно та його дії ніким не будуть помічені, зайшов до приміщення зальної кімнати домоволодіння, де на ліжку відпочивав співмешканець його матері ОСОБА_7 , після чого, скориставшись тим, що ОСОБА_7 спав та без будь-якого дозволу власника умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів із лівої кишені спортивних штанів, в які був одягнений ОСОБА_7 , здійснив крадіжку грошових коштів, в сумі 1 320 гривень, належних ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_1 покинув місце вчинення злочину, викраденими грошима розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальні збитки на вказану суму.

4. Крім того, ОСОБА_1 , 01.10.2018 року близько 11.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, шляхом відчинення хвіртки огорожі, зайшов на територію домоволодіння, яке належить ОСОБА_8 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , де тимчасово проживає ОСОБА_9 , по раптово виниклому умислу, з корисливих мотивів, з метою таємного, повторного викрадення чужого майна, з проникненням в інше приміщення, скориставшись відсутністю користувача вищевказаного домоволодіння ОСОБА_9 , та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, та в тому, що його дії носять таємний характер, реалізуючи свій злочинний умисел, шляхом відкриття зачинених на дерев`яну клямку дверей горища літньої кухні, проник на горище, звідки умисно, таємно, повторно викрав алюмінієву каструлю, об`ємом 30 літрів, 2010 року виготовлення, що належить ОСОБА_9 , вартість якої станом на 01.10.2018 року згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2929/18 від 31.10.2018 року складає 1060,00 грн. (одна тисяча шістдесят гривень). Після цього, ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел направлений на таємне, повторне викрадення майна у ОСОБА_9 , з території вказаного домоволодіння, умисно, таємно, повторно викрав бувший в експлуатації, 2013 року випуску металевий одноколісний садовий візок з об`ємом кузова 65 літрів, що належить ОСОБА_9 , вартість якого станом на 01.10.2018 року згідно висновку судово- товарознавчої експертизи № 2929/18 від 31.10.2018 року складає 597,35 грн. (п`ятсот дев`яносто сім гривень тридцять п`ять копійок), а всього на загальну суму 1657,35 грн. (одна тисяча шістсот п`ятдесят сім гривень тридцять п`ять копійок), після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальних збитків на вищевказану суму.

1. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 по першому епізоду звинувачення, свою вину визнав повністю та суду показав, що 14.03.2018 року близько 15:45 год. він перебував у будинку ОСОБА_2 , за його згодою, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де з шухлядки столу, який знаходився у спальній кімнаті викрав мобільний телефон ОСОБА_4 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник. В скоєному розкаюється, шкоду відшкодував в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_4 надіслала до суду заяву з проханням справу розглядати за її відсутності. Претензій до обвинуваченого не має. Матеріальні збитки їй відшкодовані в повному обсязі. Рішення просить винести на розсуд суду.

2. По другому епізоду звинувачення, ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та суду показав, що 20.03.2018 року близько 10:00 години, він перебував в приміщенні магазину «Брусничка» в смт. Покровське, де із торгівельної зали з прилавку з алкогольними напоями викрав пляшку горілки, яку сховав під куртку, однак вийшовши через турнікет, був зупинений адміністратором магазину «Брусничка». В скоєному розкаюється.

Представник ТОВ «Український Рітейл» Стрельнікова Л.О. надіслала до суду заяву з проханням справу розглядати за її відсутності. Претензій до обвинуваченого не має. Рішення просить винести на розсуд суду.

3. По третьому епізоду звинувачення, ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та суду показав, що 20.08.2018 року близько 20:00 години він перебував за місцем свого мешкання у АДРЕСА_2 , а саме в спальній кімнаті будинку, де на той час відпочивав співмешканець його матері ОСОБА_7 , та із лівої кишені його штанів, він викрав грошові кошти в сумі 1320 гривень, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденими коштами розпорядився на власний розсуд. В скоєному розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що 20.08.2018 року він отримав заробітну плату, та прийшов додому у АДРЕСА_2 , після чого пішов відпочивати. Грошові кошти знаходилися в штанях, але коли він прокинувся, то виявив, що гроші зникли. Через деякий час із заявою звернувся в поліцію. Матеріальні збитки обвинувачений не відшкодував. Покарання просить призначити на розсуд суду.

4. По четвертому епізоду звинувачення, ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та суду показав, що 01.10.2018 року близько 11.00 год. він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прибув до території домоволодіння ОСОБА_8 , де тимчасово проживав ОСОБА_9 , по АДРЕСА_4 , де відчинивши хвіртку зайшов на територію вказаного домоволодіння, після чого відкрив двері горища літньої кухні та проник всередину, звідки викрав алюмінієву каструлю, крім цього, з території вказаного подвір`я він викрав металевий одноколісний візок, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник. В скоєному розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_9 надіслав до суду заяву з проханням справу розглядати за його відсутності. Рішення просить винести на розсуд суду.

Визнаючи себе повністю винним та не оспорюючи фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_1 просив суд не досліджувати докази, зібрані по справі під час досудового розслідування справи і після роз`яснення положень ч.3 ст.349 КПК України у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Учасники судового провадження не заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченого і суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому діяннях доведено у повному обсязі, його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України: «Таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно», за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України: «Закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно», за ч. 2 ст. 185 КК України: «Таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно», за ч. 3 ст. 185 КК України: «Таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в інше приміщення, вчинена повторно».

По справі цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому по справі не обирався.

У відповідності до ст.65 КК України суд призначає покарання як у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, так і відповідно до положень Загальної частини КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до середньої тяжкості та тяжкого злочинів, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, у відповідності до ст.ст. 66-67 КК України.

Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , встановленою досудовим слідством є щире каяття. Однак, згідно зі статтею 66 КК України щире каяття може бути визнано обставиною, що пом`якшує покарання винного. Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуації, що склалася. Даних про таку оцінку ОСОБА_1 своїх дій у матеріалах провадження немає та при розгляді справи не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , у відповідності до ст.67 КК України є вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Відповідно до ч.2 ст.19 постанови Верховного суду України від 04.06.2010 року № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз врахувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Приймаючи до уваги вищезазначену постанову, суд вважає за необхідне не враховувати як обставину, що обтяжує злочин, рецидив злочину.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства».

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує особу обвинуваченого, те, що вину у вчиненні кримінальних правопорушень він визнав повністю, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, однак ніде не працює, за місцем мешкання характеризується негативно, малолітніх, неповнолітніх дітей на утриманні не має, матеріальні збитки відшкодував не в повному обсязі, під час вчинення одного із кримінальних правопорушень перебував в стані алкогольного сп`яніння, скоїв умисні корисливі злочини проти власності в період не знятої та не погашеної в установленому законом порядку судимості, вказані злочини скоїв повторно, зокрема один з яких відносно особи похилого віку. Звільнившись з місць позбавлення волі 03 листопада 2018 року після відбуття покарання та маючи не погашені судимості за вчинення низки умисних корисливих злочинів ОСОБА_1 12 листопада 2017 року, тобто вже на 9 день після звільнення, вчинив новий умисний злочин проти власності, передбачений ч.2 ст.190 КК України, за який вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнено з іспитовим строком 1 рік. Вироком Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2019 року даний вирок було скасовано в частині призначеного покарання та призначено покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , після постановлення Покровським районним судом Дніпропетровської області вироку від 13 лютого 2018 року, через незначний проміжок часу, а саме 14.03.2018 року, 20.03.2018 року, 20.08.2018 року, 01.10.2018 року знову вчинив нові корисливі злочини проти власності.

З огляду на викладене, ОСОБА_10 належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, знову вчинив корисливі злочини, тому суд вважає, що покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно обрати в межах санкцій ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185, ч.3 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі, визначивши остаточне покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України, яке буде справедливим і достатнім для перевиховання обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів.

Так, відповідно до частини 1 статті 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив декілька кримінальних правопорушень, а тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, тобто за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

За змістом ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Також, як роз`яснено в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин.

Тому, при призначенні покарання ОСОБА_1 слід керуватись положеннями ч. 1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком

Дніпровського апеляційного суду від 04.03.2019 року та вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 15.05.2019 року, та остаточно призначити покарання обвинуваченому у виді 6 (шести) років позбавлення волі, так як виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції його від суспільства.

На думку суду, призначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України та виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.

Згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, за залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи № 1731-18від 29.03.2018 року підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави 572 (п`ятсот сімдесят дві) грн., за залучення експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи № 2929/18 від 31.10.2018 року підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави 300 (триста) грн.

Долю речових доказів по справі суд вирішив у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України, а саме: мобільний телефон марки «Nomi», модель «i280», сірого кольору IMEI: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , мобільний флеш носій «Micro SD», об`ємом пам`яті 4gb, та SIM картку мобільного оператора «Vodafone» з номером НОМЕР_3 - які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 , передати їй за належністю; пляшка горілки «Столична», об`ємом 0,7 л. - яку передано на зберігання представнику потерпілого ТОВ «Український Рітейл» Стрельніковій Л.О., передати за належністюТОВ «Український Рітейл»;CD-R диск із записом камери внутрішнього спостереження магазину «Брусничка», який знаходиться при матеріалах кримінального провадження, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 - 3 (три) роки позбавлення волі.

- за ч. 3 ст. 185 КК України - 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді - 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України ОСОБА_1 до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 04.03.2019 року та за вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 15.05.2019 року, остаточно призначити покарання обвинуваченому у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати, пов`язані з залученням експерта в розмірі 572,00 (п`ятсот сімдесят дві) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати, пов`язані з залученням експерта в розмірі 300,00 (триста) гривень.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «Nomi», модель «i280», сірого кольору IMEI: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , мобільний флеш носій «Micro SD», об`ємом пам`яті 4gb, та SIM картку мобільного оператора «Vodafone» з номером НОМЕР_3 , які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 - передати їй за належністю;

-пляшка горілки «Столична», об`ємом 0,7 л., яку передано на зберігання представнику потерпілого товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» Стрельніковій Людмилі Олександрівні - передати за належністю ТОВ «Український Рітейл»;

-CD-R диск із записом камери внутрішнього спостереження магазину «Брусничка», який знаходиться при матеріалах кримінального провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов не заявлявся.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Покровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: О.С. Пустовар