Рішення № 84669005, 26.09.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5347/19

Провадження № 2/185/3144/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2019 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Кривозуб А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" про визнання звільнення незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.

встановив:

У червні 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до КП «Павлоградтеплоенерго», в якому, з урахуванням уточнень від 30 серпня 2019 року просить: визнати незаконним його звільнення з посади начальника теплового району № 3; скасувати наказ про звільнення № 206/к від 08.05.2019 року; поновити його з 08.05.2019 року на посаді начальника теплового району № 3; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 49351 грн 80 коп. без урахування податків та інших обов`язкових платежів; стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати у розмірі 768 грн 40 коп.

Позов обґрунтовано тим, що позивач з 03 липня 2007 року працював на підприємстві відповідача, починаючи з майстра з ремонту та експлуатації теплових мереж. 15 жовтня 2010 року, позивач, відповідно до наказу № 422/к від 15.10.2010 року був призначений на посаду начальника теплового району № 3 комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго». Наказом № 206/к від 08 травня 2019 року з позивачем було припинено трудовий договір на підставі п.7 ст.40 КЗпП України у зв`язку із появою на роботі у нетверезому стані. При цьому, фактично єдиним підтвердженням перебування позивача у стані нібито алкогольного сп`яніння у робочий час є акт від 06.05.2019 року. Згідно вказаного акту, складеного заступником директора ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та членом профкому ОСОБА_4 , позивач, 06.05.2019 року о 15 год. 10 хв. на робочому місці в котельній 4-го мікрорайону знаходився у нетверезому стані, а саме: хитка хода, під час розмови на відстані було чутно запах алкоголю. При цьому позивач відмовився від проведення тесту алкоголю та від медичного освідування в наркодиспансері. Проте даний акт був складений не 06.05.2019 року, а на наступний день – 07.05.2019 року, шляхом підписання зацікавленими або залежними від керівництва відповідача особами, що не може слугувати беззаперечним доказом того, що позивач перебував на робочому місці у нетверезому стані. Акт складено на підставі суб`єктивної оцінки працівників відповідача, які не є фахівцями та не мають відповідної освіти і кваліфікації щодо встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння. Жоден з цих осіб не бачили безпосередньо, що позивач вживав алкоголь на робочому місці. Позивач вважає приниженням його честі та гідності «дихати в трубку», що було запропоновано йому медсестрою підприємства, оскільки це не є належним та допустимим доказом знаходження у нетверезому стані. Представниками відповідача не було вжито всіх можливих заходів належного встановлення факту перебування позивача на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, таких як виклик швидкої допомоги та поліції для направлення позивача до наркодиспансеру. Про дані факти позивачем заявлялося і на засіданні профспілкового комітету з розгляду подання про розірвання контракту, яке відбулося 07.05.2019 року, проте профком не звернув на дану обставину увагу, оскільки отримали від керівника відповідача вказівку прийняти рішення про погодження звільнення. Крім того, начальником відділу кадрів ОСОБА_5 , головним економістом ОСОБА_6 , провідним економістом Ткаченко М.С. складено акт фіксації відмови від надання позивачем письмових пояснень від 07.05.2019 року, що підтверджує відсутність належних доказів фіксування перебування позивача на робочому місці у нетверезому стані саме 06 травня 2019 року. Згідно з випискою з протоколу засідання адміністрації та профспілкового комітету КП «Павлоградтеплоенерго» від 07 травня 2019 року, на засіданні профкому директором підприємства було запропоновано звільнитися позивачу за власним бажанням, про що позивачем було надано відповідь про незгоду з пропозицією, а також визнано, що 06 травня 2019 року відповідач мав залишкові явища після вживання алкоголю у вихідний день – 05 травня 2019 року. Більш того, позивачем заявлялося клопотання про відкладення засідання профспілкового комітету на 10 робочих днів для забезпечення участі у ньому адвоката, як це передбачено ч. 3 ст. 43 КЗпП України, що також було проігноровано, чим грубо було порушено права позивача. Розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу з 08 травня 2019 року по 05 вересня 2019 року складає 49351,80 грн та підлягає стягненню на його користь з відповідача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду пояснення, які відповідають змісту позовної заяви.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у повному обсязі. Згідно відзиву на позов зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, доказів, що спростовують появу на роботі в нетверезому стані позивачем надано не було, неправомірність звільнення є недоведеною.

У судовому засіданні, в якості свідка, допитано ОСОБА_3 , яка працює медсестрою у КП «Павлоградтеплоенерго». Свідок суду пояснила, що 06.05.2019 вона перебувала на території котельні №4 з метою перевірки співробітників у стані алкогольного сп`яніння; позивачу пояснили, що є підозра, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння; від позивача було чутно запах алкоголю навіть на відстані, а обличчя було червоним, також хода була як у п`яного чоловіка; позивач відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння; після цього вона разом з позивачем та ОСОБА_2 пройшли на другий поверх на балкон; позивач відмовився не тільки продути алкотестер, а й відмовився від проходження тесту у наркодиспансері; позивача довго умовляли пройти тест або з`їздити до наркодиспансеру; після неодноразових відмов вона разом ОСОБА_2 повернулися на базу та склали акт. На питання пояснила, що алкотестер підприємства сертифікований та періодично проходить повірку; на підприємстві є наказ про періодичну перевірку стану співробітників на стан сп`яніння; ОСОБА_7 підписувала акт на наступний день, тобто 07.05.2019, але була 06.05.2019 на котельні №4 та бачила стан позивача.

Свідок ОСОБА_2 , який на момент допиту працює директором Комунального підприємства «Павлоградтрансенерго» Павлоградської міської ради, а на момент спірних правовідносин працював заступником директора КП «Павлоградтеплоенерго», також показав, що 06 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 перебував на робочому місці у нетверезому стані. Також свідок пояснив, що директор дав йому доручення перевірити стан позивача, бо надійшла інформація, що останній знаходиться у стані алкогольного сп`яніння; позивачу на території котельні №4 було запропоновано пройти алкотестер або проїхати до наркодиспансері для визначення його стану; від позивача було чутно сильний запах алкоголю, обличчя було червоне, хитка хода, очі блищали та були як «скляні»; після відмови пройти тест на місці або в наркодиспансері ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернулися на базу та склали акт.

Сторони просили суд не допитувати свідка ОСОБА_7 , яку просили допитати раніше, тому судом було ухвалено не допитувати свідка ОСОБА_7 .

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

У відповідності до п.7 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Згідно статті 148 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, та не пізніше ніж через шість місяців після вчинення проступку.

Судом встановлено, що наказом (розпорядженням) № 206/к про припинення трудового договору (контракту) від 08 травня 2019 року, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника теплового району № 2, у зв`язку з появою на роботі у нетверезому стані, п.7 ст.40 КЗпП України (а.с.5). Згідно відмітки, позивача було ознайомлено з даним наказом 08 травня 2019 року.

Відповідно до копії акту від 06.05.2019 року, складеного медичною сестрою ОСОБА_3 , заступником директора ОСОБА_2 та членом профкома ОСОБА_4 , позивач знаходився на робочому місці в нетверезому стані, що виражалось хиткою ходою, наявністю запаху алкоголю на відстані при розмові. ОСОБА_1 від проведення тесту на наявність алкоголю у видихаємому повітрі та від медичного огляду в наркодиспансері відмовився (а.с.6). При цьому, доводи позивача про те, що цей акт не відповідає дійсності, з підстав того, що ОСОБА_4 його підписала наступного дня, не заперечує відомостей, які зазначені в самому акті.

Згідно п. 1.6. Посадової інструкції сестри медичної КП «Павлоградтеплоенерго», затвердженого 01.02.2018 року директором КП «Павлоградтеплоенерго», медична сестра повинна володіти навичками проведення перед рейсових та після рейсових медичних оглядів водіїв, надання першої, та невідкладної медичної допомоги, проведення медичних оглядів інших працівників підприємства в разі такої необхідності, знати антиалкогольне законодавство для можливості його роз`яснення працівникам підприємства.

Тобто, ОСОБА_3 , займаючи посаду медичної сестри у комунальному підприємстві «Павлоградтеплоенерго», мала достатню кваліфікацію для медичного огляду позивача на наявність алкогольного сп`яніння. При цьому, позивач мав право самостійно добровільно звернутися до медичного закладу для проходження такого огляду на підтвердження відсутності ознак сп`яніння.

Відповідно до статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як вбачається з матеріалів справи, начальником відділу кадрів ОСОБА_5 , головним економістом ОСОБА_6 , провідним економістом ОСОБА_8 С. 07 травня 2019 року складено акт фіксації відмови начальником теплового району № 2 ОСОБА_1 від надання письмових пояснень щодо появи на роботі в нетверезому стані (а.с.7).

Отже, відповідачем дотримано вимогу діючого законодавства щодо витребування від позивача письмових пояснень. В свою чергу, позивач від надання таких пояснень відмовився та не надав суду жодних доказів того, що він бажав надати такі пояснення, а йому було відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

З приписами вищевказаної статті, при розгляді подання, присутність представника працівника є альтернативою присутності працівника, та згідно діючого законодавства не є обов`язковою. Згідно виписки з протоколу №223 від 07.05.2019 року, розгляд подання проводився в присутності позивача ОСОБА_1 , а тому порушення з боку відповідача в даному випадку немає. З виписки з протоколу №223 від 07.05.2019 вбачається, що позивачу була надана можливість надати пояснення та він скористався такою можливістю.

Після отримання згоди профспілкового комітету, комунальним підприємством «Павлоградтеплоенерго», у строки, передбачені статтею 148 КЗпП України, 08 травня 2019 року видано наказ про звільнення ОСОБА_1 , при цьому дотримано усіх вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування його позиції, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння або порушення відповідачем порядку його звільнення.

Суд не приймає доводи позивача про недовіру показам свідків, які перебувають з відповідачем у робочих відносинах, оскільки свідок ОСОБА_2 на момент надання показів в якості свідка не працює у відповідача та покази свідків узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено незаконність винесення відповідачем наказу про його звільнення, тому позовні вимоги, в тому числі про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволенню не підлягають.

Інші доводи позивача про незаконність дій відповідача зводяться до його вільного трактування обставин та не можуть бути підставами для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" про визнання звільнення незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго", код ЄДРПОУ 03342250, місце проживання: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова, 13а.

Суддя М. М. Перекопський