Рішення № 84668939, 20.06.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7113/18

№ 2/183/1235/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

20 червня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Устименко М.О.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, третя особа – Новомосковська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно, в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

14.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новомосковської міської ради, в якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який за життя залишив на її ім`я заповіт, в якому заповідав ї квартиру АДРЕСА_1 .

Звернувшись у встановлений законом строк до Новомосковської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а в подальшому з заявою про видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки її батько за життя на підставі відповідного дозволу здійснив переобладнання квартири.

Між тим, позивач наполягає на тому, що її батькові на підставі рішення Новомосковської міської ради було відведено земельну ділянку для здійснення переобладнання квартири, ОСОБА_2 отримав всі дозволи на переобладнання квартири, однак належним чином не зміг зареєструвати право власності на здійснені зміни, тому державний нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, оскільки внаслідок самочинної перебудови суттєво змінилися технічні характеристики об`єкту нерухомого майна.

Ухвалою від 14 листопада 2018 відкрите провадження у справі.

Ухвалою суду від 25 січня 2019 року зобов`язано Новомосковську державну нотаріальну контору надати копію спадкової справи після померлого ОСОБА_2 .

Судом для огляду витребувано матеріали інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_1 .

В судове засідання всі учасники справи не з`явилися, представник позивача звернулася до суду з заявою про розгляд справи у їх відсутність, одночасно свій позов підтримала.

Представник відповідача відзив на позов не надав, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, тому, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, судом було проведено заочний розгляд справи, зі згоди позивача.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду подано копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , у відповідності до якого 06.03.2009 оку ОСОБА_2 набув право власності на зазначене нерухоме майно, яке складалося із коридору 1 - 4,40 кв.м., вбиральні 2 - 1,0 кв.м., ванної 3 – 2,10 кв.м., кухні 4 – 5,80 кв.м., кімнати 5 – 17, 20 кв.м., шафи – 6 – 0,50 кв.м., кімнати 7 – 13,9 кв.м., шафи 8 – 1,0 кв.м. Договір посвідчено державним нотаріусом Шевченко О.М., зареєстровано в реєстрі за № 2-923.

Відділ Держкомзему у м.Новомосковську Дніпропетровської області 09.06.2009 року погодив ОСОБА_2 місце розташування земельної ділянки в АДРЕСА_2 , загальна площа земельної ділянки 0,0012, цільове використання земельної ділянки – для житлового будівництва, виділена земельна ділянка відноситься до земель житлової забудови Новомосковської міської ради за рахунок відкритих земель буз рослинного покриву або з незначним рослинним покривом для житлового будівництва під веранду. Висновок погоджений головним архітектором міста, а також відповідними комунальними установами (а.с. 19-23).

Судом встановлено, що на відведеній земельній ділянці ОСОБА_2 було здійснене будівництво веранди загальною площею 11,8 кв.м., про що свідчить копія технічного паспорту, виготовленого комунальним підприємством «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 04.12.2009 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с. 8).

11.04.2017 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 , заповіт посвідчено державним нотаріус Носенко А.Г., зареєстровано в реєстрі за № 1-717 (а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_2 Новомосковською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 98/2018, у відповідності до якої з заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки будівництво веранди до квартири здійснено спадкодавцем самочинно (а.с. 24,25).

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону, а саме.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

А згідно вимог ст. 82 ЦПК України – обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За правилами статей 317, 319, 658 ЦК України виключно власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, в тому числі реалізує право його продажу.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За з містом ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачам и земельних ділянок у такому порядку: 1)отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2)розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3)затвердження проектної документації; 4)виконання підготовчих та будівельних робіт; 5)прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6)реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку ст.331 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак,що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст.376 ЦК України).

З контексту ч.ч.3,4 ст.376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм ч.3 ст.376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення ч.1 ст.376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Саме до таких правових висновків щодо застосування ст.ст.331,376 ЦК України дійшов Верховний Суд України у постанові від 28 січня 2015 року (справа №6-225цс14).

Враховуючи наявність погодженого органом місцевого самоврядування висновку на відведення земельної ділянки для будівництва веранди до квартири АДРЕСА_1 , а також враховуючи смерть ОСОБА_3 , який здійснив будівництво веранди, суд приходить до висновку, що спадкоємець померлого, позбавлена можливості інакше, як в судовому порядку встановити своє право власності на переобладнане нерухоме майно.

Між тим, спадкодавець використав відведену земельну ділянку, відповідно до вимог містобудівної документації, що діяла на момент будівництва веранди, однак належним чином не ввів в експлуатацію новостворене нерухоме майно. Даних про порушення будівельних норм та правил у збудованому об`єкті нерухомості судом не встановлено. При цьому матеріали інвентаризаційної справи місять дані про наявність повідомлення органу місцевого самоврядування ще станом на 2009 рік виявленого об`єкту самочинного будівництва, доказів порушення прав інших осіб, в зв`язку зі здійсненим самочинним будівництвом суду не подано, як і не подано позов про знесення об`єкту самочинного будівництва.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, третя особа – Новомосковська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно, в порядку спадкування за заповітом,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з: двох кімнат житловою площею 27,3 кв.м., у тому числі АДРЕСА_3 кімната 13,1 кв.м., друга кімната 14,2 кв.м., кухні площею 6,6 кв.м., вбиральні сполученої 2,6 кв.м., коридору 8, 2 кв.м., веранди 9,2 кв.м., заглна площа квартири 53,9 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою, поданою відповідачем, протягом тридцяти днів з дня отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.