Постанова № 8466785, 17.11.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2009                                                                                Справа №9/66

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПеМіКо", 36037, м. Полтава, вул. Б.Хмельницького, буд. 30, кв. 35

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві , 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 155

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ДПА у Полтавській області , 36014, м. Полтава, вул. Фрунзе, 4

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №00002772301/2, №00002782301/2 та №00002792301/2 від 30.01.2008 р.

Суддя Ківшик Олена Володимирівна

Секретар судового засідання Марчевська Марина Олександрівна

Представники:

від позивача : Дерієнко Г.І. (див. журнал судового засідання);

від відповідача : не з'явилися;

від третьої особи : не з'явилися;

судовий експерт : Чунтулова І.І..

Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали від 15.09.2008 р. заступника голови господарського суду Полтавської області Білоусова С.М..

У судовому засіданні 17.11.2009 р. відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПеМіКо", м. Полтава про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві, м. Полтава :

(1) № 00002772301/2 від 30.01.2008 р. за яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств приватної форми власності в сумі 15 141,70 грн., в тому числі : 11 066,00 грн. основний платіж та 4 075,70 грн. штрафна (фінансова) санкція

(2) № 00002782301/2 від 30.01.2008 р. за яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 6 168,80 грн., в тому числі : 4 112,00 грн. основний платіж та 2 056,00 грн. штрафна (фінансова) санкція;

(3) № 00002792301/2 від 30.01.2008 р., за яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств приватної форми власності в сумі 182,20 грн., в тому числі : 109,00 грн. основний платіж та 73,20 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Позивач надав суду заяву про зміну предмету позовних вимог № 20/02 від 20.02.2009 р., в якій просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві :

(1)          № 0000277230/0 від 06.09.2007 р., № 0000277230/1 від 19.11.2007 р., № 00002772301/2 від 30.01.2008 р., за яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств приватної форми власності в сумі 15 141,70 грн., в тому числі : 11 066,00 грн. основний платіж та 4 075,70 грн. штрафна (фінансова) санкція;

(2)          № 00002782301/0 від 06.09.2007 р., № 00002782301/1 від 19.11.2007 р., № 00002782301/2 від 30.01.2008 р., за яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 6 168,80 грн., в тому числі : 4 112,00 грн. основний платіж та 2 056,00 грн. штрафна (фінансова) санкція;

(3) № 00002792301/2 від 30.01.2008 р., за яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств приватної форми власності в сумі 182,20 грн., в тому числі : 109,00 грн. основний платіж та 73,20 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Суд прийняв дану заяву як таку, що подана відповідно приписів ст. 137 КАС України, оскільки предмет первісного позову в силу ст. 5 Закону України Закону України від 21.12.2000 року № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є наслідком апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за податковими повідомленнями-рішеннями, зазначеними як предмет позову в редакції заяви № 20/02 від 20.02.2009 р..

Спір розглядається в межах предмету позову з урахуванням зазначеної заяви.

Відповідач позов не визнає за мотивами заперечення № 6005/9/10-227 від 30.05.2008 р. (вх. № 08276 від 02.06.2008 р.), посилаючись на доведеність порушень норм Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" з боку позивача, що зафіксоване в акті № 1602/23-01/21040699 від 28.08.2007 р. виїзної комплексної планової документальної перевірки ТОВ "ПеМіКо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.03.2007 р..

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив. Останній був належним чином завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить розписка, вчинена представником ДПІ у м. Полтава у судовому засіданні 20.10.2009 р..

Зазначена обставина не є підставою для відкладення розгляду справи відповідно до ст. 128 КАС України.

Третя особа –ДПА у Полтавській області –представництво у судове засідання не забезпечила, явка останньої судом обов'язковою не визнавалася.

Остання надала суду письмові пояснення № 2392/10/10-209 від 16.10.2008 р. (вх. № 17430 від 16.10.2008 р.), у яких посилається на дотримання нею приписів пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо строків розгляду скарги платника –позивача на спірні податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що первинні документи платника позивача відповідно до п. 2.10 зазначеного акту перевірки були перевірені вибірковим методом, описання обставин щодо недотримання тих чи інших норм податкового законодавства приведено так, що потребує дослідження первинної бухгалтерської документації, суд призначив судово-економічну експертизу.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.03.2009 р. провадження у даній справі зупинено в порядку ч. 3 п. 2 ст. 156 КАС України з огляду на призначення судово-економічної експертизи.

ТОВ "Бюро судово-економічної експертизи та аудиту "І.В.А." безпосередньо атестованим судовим експертом Чунтуловою Іриною Іванівною на виконання вимог суду проведено експертне дослідження, результати якого у формі висновку № 6 від 17.09.2009 р. разом з матеріалами справи № 9/66 повернуто до господарського суду Полтавської області.

Оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у цій справі, усунуті, ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.09.2009 р. провадження у даній справі поновлено в порядку ч. 5 ст. 156 КАС України.

ДПІ у м. Полтава надало суду заперечення № 11868/9/10-123 від 15.10.2009 р. (вх. № 013420 від 19.10.2009 р.) на незалежний висновок аудитора, у яких фактично підтримує правомірність висновків працівників ДПС за актом перевірки, що ліг в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а також зазначає про підтвердження експертом порушень, виявлених під час проведення перевірки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та судового експерта у судових засіданнях, оцінивши надані докази,

встановив :

За висновками виїзної комплексної планової документальної перевірки ТОВ "ПеМіКо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.03.2007 р., що набрали форму акту № 1602/23-01/21040699 від 28.08.2007 р., ДПІ у м. Полтаві констатувала наступні порушення з боку позивача норм податкового законодавства :

- заниження скоригованого валового доходу на загальну суму 7 269,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2005 року на 663,00 грн., за 1 квартал 2006 року на 229,00 грн., за 2 квартал 2006 року на 6 377,00 грн. внаслідок невключення до складу валового доходу умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, яка отримана від ТОВ "Альянс-нафтогаз" що залишилася неповерненою на кінець звітного періоду, чим порушено п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- завищення загальної суми валових витрат на 36 997,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2006 року на 14 143,00 грн. та за 4 квартал 2006 року на 22 854,00 грн. внаслідок зайвого включення до складу валових витрат суму поліпшень основних засобів 2 групи (автомобілі), чим порушено пп. 8.7.1 п. 8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 112,00 грн. у серпні 2006року внаслідок подвійного включення до складу податкового кредиту серпня 2006 року податкової накладної, отриманої від ТОВ "КРК Будсервіс" від 31.08.2006 р. № 2375, чим порушено пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Наслідком таких висновків стало прийняття ДПІ у м. Полтаві податкових повідомлень-рішень від 06.09.2007 р. : № 0000277230/0, за яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств приватної форми власності в сумі 15 141,70 грн., в тому числі : 11 066,00 грн. основний платіж та 4 075,70 грн. штрафна (фінансова) санкція, та № 00002782301/0, за яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 6 168,80 грн., в тому числі : 4 112,00 грн. основний платіж та 2 056,00 грн. штрафна (фінансова) санкція.

В результаті адміністративно-апеляційного оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень :

- рішенням ДПІ у м. Полтаві № 22335/10/25-038 від 09.11.2007 р. про результати розгляду первинної скарги сума податкового зобов'язання залишена без змін, податкові повідомлення-рішення набрали форму податкових повідомлень-рішень від 19.11.2007 р. № 0000277230/1 та № 00002782301/1,

- рішенням ДПА у Полтавській області № 139/10/25-017 від 21.01.2008 р. про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення 19.11.2007 р. № 0000277230/1 та № 00002782301/1 залишені без змін, збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 182,20 грн., з яких основний платіж 109,00грн. та штрафна (фінансова) санкція 73,20 грн., податкові повідомлення-рішення набрали форму податкових повідомлень-рішень 30.01.2008 р. № 00002772301/2, № 00002782301/2 та № 00002792301/2.

При цьому свої висновки контролюючий орган ґрунтує на тому, що : (1) умовно нараховані відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилася неповерненою на кінець звітного періоду, повинні включатися до складу валового доходу такого звітного періоду; (2) ремонтні роботи, що були здійснені позивачем, відсутні в переліку Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту (затверджений наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 р. № 102), а тому не можуть включатися до складу валових витрат як витрати на технічне обслуговування; (3) до складу податкового кредиту не можуть включатися суми податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Не погоджуючись з такими висновками, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При постановленні судового рішення суд виходив з наступного.

І. Щодо дотримання контролюючим органом приписів пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до пп.. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

У разі коли останній день строків, зазначених у абзаці першому цього підпункту або встановлених за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника) у випадках, визначених у абзаці другому цього підпункту, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

З матеріалів справи вбачається, що подані позивачем –платником як первинна, так і повторна скарги на спірні податкові повідомлення-рішення були своєчасно розглянуті та надіслані останньому за його місцезнаходженням.

При цьому суд враховує рішення заступника начальника ДПІ у м. Полтаві Садового С.В. № 18870/10/25-038 від 28.09.2007 р. про продовження строку розгляду первинної скарги та рішення першого заступника голови ДПА у Полтавській області Васильєвої О.М. № 3550/10/25-017 від 07.12.2007 р. про продовження строку розгляду скарги.

ІІ. Щодо суті донарахувань.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на : суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий дохід згідно з приписами пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

До складу валових витрат згідно з приписами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, згідно з п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону не дозволяється.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначаються п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями).

Так, відповідно до пп.. 7.7.1 визначаються п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) визначено, що податкова звітність повинна ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку.

Як уже було відмічено вище, підставою для донарахувань контролюючим органом – ДПІ у м. Полтаві податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість позивачу за спірними податковими повідомленнями-рішеннями послужили матеріали перевірки (акт № 1602/23-01/21040699 від 28.08.2007 р.) без належного дослідженні всієї первинної документації та описання обставин за первинною бухгалтерською документацією щодо недотримання тих чи інших норм податкового законодавства. Остання обставина викликала необхідність експертного висновку фахівця в області бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.03.2009 р. провадження у даній справі зупинено в порядку ч. 3 п. 2 ст. 156 КАС України з огляду на призначення судово-економічної експертизи.

За дорученням суду була проведена судово-економічна експертиза, яка була виконана ТОВ "Бюро судово-економічної експертизи та аудиту "І.В.А." безпосередньо атестованим судовим експертом Чунтуловою Іриною Іванівною.

Висновок судово-економічної експертизи № 6 від 17.09.2009 р. засвідчує, що експертне дослідження наданої первинної бухгалтерської документації та іншої, що стосується предмета спору, проведено методом документальної перевірки наданих документів по суті та шляхом співставлення, перевірені повнота та правильність заповнення реквізитів документів, відповідність записів в документах вимогам нормативних актів.

Враховуючи той факт, що дані податкової звітності приватного підприємства "Нектар-плюс" за період, що перевірявся відповідачем, не відповідають даним первинного бухгалтерського обліку і первинній бухгалтерській документації, експертом для правильності визначення платником податкових зобов’язань по податку на прибуток проведено :

-          дослідження правильності визначення підприємством скоригованих валових доходів за 2005 та 2006 роки (див. розд. ІІ "Дослідницька частина" висновку, арк. 6-12 та додатки до висновку № 1 - № 5, № 17, № 18, № 20),

-           дослідження правильності визначення підприємством скоригованих валових витрат за 2005 та 2006 роки, які експертом вивчались та систематизувались в додатках за видами витрат (див. розд. ІІ "Дослідницька частина" висновку, арк. 12-19, додатки № 6 - № 14.1, № 22 - № 31),

-           дослідження правильності визначення підприємством податкових зобов’язань по податку на прибуток за 2005 та 2006 роки (див. розд. ІІ "Дослідницька частина" висновку, арк. 19-21 та додатки до висновку № 32, № 33),

- дослідження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за 2006 рік (див. розд. ІІ "Дослідницька частина" висновку, арк. 21-22 та додаток до висновку № 34),

- дослідження податкового кредиту по податку на додану вартість за 2006 рік (див. розд. ІІ "Дослідницька частина" висновку, арк. 22-24 та додаток до висновку № 35, № 36),

- дослідження чистої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за 2006 рік (див. розд. ІІ "Дослідницька частина" висновку, арк. 24 та додаток до висновку № 36).

За вказаним експертним висновком № 6 від 17.09.2009 р., який судом розцінений як належний доказовий матеріал, позивач погодився з його даними (див. журнал судового засідання від 17.11.2009 р.), підтверджено, що :

- за 3 квартал 2005 року ТОВ "ПеМіКо" завищено скоригований валовий дохід на 18 300,00 грн., за 4 квартал 2005 року завищено скоригований валовий дохід на 64 900,00 грн., за 2006 рік завищено скоригований валовий дохід на 55 101,00 грн., в тому числі : за І квартал 2006 р. завищення на 16 719,00 грн., за І півріччя 2006 р. заниження на 96 678,00 грн., за 9 місяців 2006 р. завищення на 55 352,00 грн., за 2006 рік завищення на 55 101,00 грн.;

- за 3 квартал 2005 року ТОВ "ПеМіКо " завищені валові витрати на 7 300,00 грн., за 4 квартал 2005 року занижені валові витрати на 216 700,00 грн., за друге півріччя 2005 року занижені валові витрати на 209 400,00 грн., за 2006 рік завищені валові витрати на 62 640,00 грн., в тому числі : за І квартал 2006 р. заниження на 360 133,00 грн., за І півріччя 2006 р. заниження на 508 673,00 грн., за 9 місяців 2006 р. заниження на 412 657,00 грн.;

- заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за 4 кварталі 2005 року та 1, 2, 3 кварталах 2006 року з боку ТОВ "ПеМіКо" не було (завищення об'єкту оподаткування за 9 місяців 2005 року на 11 000,00 грн. призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток за 9 місяців 2005 року на 2 800,00 грн.; завищення об'єкту оподаткування за 2005 рік склало 292 600,00 грн. та призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2005 рік на 7 400,00 грн.; податкових зобов'язань з податку на прибуток в 1 кварталі 2006 року, за півріччя 2006 року та за 9 місяців 2006 року у ТОВ "ПеМіКо" за результатами дослідження не виникало з огляду на те, що об'єкт оподаткування був від'ємний);

- за 2006 рік за даними дослідження у ТОВ "ПеМіКо" об'єкт оподаткування податком на прибуток складає 20 831,00 грн., податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2006 рік занижено на 1 885,00 грн.;

- висновки ДП1 у м. Полтаві за актом №1602/23-01/21040699 від 28.08.2007 року виїзної комплексної планової документальної перевірки ТОВ "ПеМіКо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.03.2007 р. стосовно заниження скоригованого валового доходу на загальну суму 7 269,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2005 року на суму 663,00 грн. та за І квартал 2006 року на суму 229,00 грн. та за 2 квартал 2006 року на суму 6 377,00 грн. не відповідають фактичним обставинам та документально не підтверджуються;

- в кожному звітному періоді 2006 року ТОВ "ПеМіКо" занижений податковий кредит, внаслідок чого були завищені податкові зобов'язання до сплати в бюджет. В цілому за 2006 податок на додану вартість за даними дослідження завищений на 25 538,00 грн., в тому числі в серпні 2006 року податок на додану вартість завищений на 394,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість у період, що перевірявся відповідачем, зокрема, за серпень 2006 року не було;

- висновки ДПІ у м. Полтаві за актом № 1602/23-01/21040699 від 28.08.2007 року виїзної комплексної планової документальної перевірки 70В "ПеМіКо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 31.03.2007 р. стосовно заниження податку на додану вартість за серпень 2006 року на суму 4 111,98 грн. не підтверджується.

Враховуючи викладене, в тому числі неповноту дослідження даних обліку платника, висновки ДПІ у м. Полтаві щодо порушення з боку позивача приписів Закону України Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є неправомірними.

Суд критично оцінює заперечення ДПІ у м. Полтаві № 11868/9/10-123 від 15.10.2009 р. (вх. № 013420 від 19.10.2009 р.) на незалежний висновок аудитора. Так, судовим експертом підтверджено виявлені ДПІ у м. Полтаві за результатами перевірки порушення (розмір нарахованих умовних відсотків за даними експертного дослідження перевищує розмір нарахованих умовних відсотків за даними акту перевірки ДПІ у м. Полтаві на 13 148,00 грн.) та враховано при визначенні бази оподаткування як податком на додану вартість, так і податком на прибуток.

Проте, приймаючи до уваги висновок судового експерта, суд оцінює правомірним донарахування позивачеві основного платежу з податку на прибуток в сумі1 885,00 грн..

Щодо розрахунку штрафних санкцій, то відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями) штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею.

Зокрема, пп.. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, сума штрафних (фінансових) санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосована правомірно лише в розмірі 942,50 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, письмових та речових доказів; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві прийняті на підставі та у спосіб, визначений Законом. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов’язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги частково обґрунтовані як нормами права, так і поданими доказами (в тому числі висновком судової експертизи), відповідач - суб'єкт владних повноважень в порушення припису п. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірність свого рішення, а тому позов слід задовольнити лише в частині.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

За викладеного, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає 1,70 грн. судового збору (державного мита), сплаченого квитанцією № 311/376 від 11.02.2008 р..

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 79, 81-82, 86, 94, 143, 148, 158-163 та п. 6 р. VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000277230/0 від 06.09.2007 р., № 0000277230/1 від 19.11.2007 р., № 00002772301/2 від 30.01.2008 р., в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПеМіКо", м. Полтава податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств приватної форми власності в сумі 12 314,20 грн., в тому числі : 9 181,00 грн. основний платіж та 3 133,20 грн. штрафна (фінансова) санкція.

3. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 00002782301/0 від 06.09.2007 р., № 00002782301/1 від 19.11.2007 р., № 00002782301/2 від 30.01.2008 р., за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ПеМіКо", м. Полтава визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 6 168,80 грн., в тому числі : 4 112,00 грн. основний платіж та 2 056,00 грн. штрафна (фінансова) санкція; № 00002792301/2 від 30.01.2008 р., за яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ПеМіКо", м. Полтава визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств приватної форми власності в сумі 182,20 грн., в тому числі : 109,00 грн. основний платіж та 73,20 грн. штрафна (фінансова) санкція.

4. Стягнути з Державного бюджету з відповідного бюджетного рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПеМіКо" (36037, м. Полтава, вул. Б.Хмельницького, буд. 30, кв. 35), код ЄДРПОУ 21040699 - 1,70 грн. судових витрат.

Видати виконавчий лист з набранням постановою законної сили за заявою стягувача.

5. Постанову надіслати сторонам та третій особі за адресами, зазначеними в її вступній частині.

Суддя                                                             О.В.Ківшик

Дата підписання повного тексту постанови :

Примітки :

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.