Рішення № 84666865, 13.09.2019, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1179/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2019 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія рішення Ренійського районного суду від 25.03.2014р.; копія Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 12.02.2007р.; копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,0515 га; копія акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 19.11.2014р.; копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1 га; копія акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 19.11.2014р.; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.09.1999р.; копія заяви позивачки від 28.09.2018р. про прийняття спадщини; копія заповіту від 12.02.2007р., оформленого на ім`я ОСОБА_1 ; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку від 28.12.2018р.; копія свідоцтва від 04.02.2015р. про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,0515 га; копія свідоцтва від 04.02.2015р. про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1 га; копія витягу з електронного сайту про вартість земельної ділянки; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 - померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про шлюб позивачки; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім`я ОСОБА_3 ; копія рішення виконкому Ренійської міської ради від 22.01.1976 р.; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.03.2019р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі є донькою та спадкоємицею за заповітом ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 належало наступне майно:

на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.09.1999р. - житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 ;

на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.02.2015р. за НОМЕР_3 - земельна ділянка площею 0,1 га, розташована по АДРЕСА_1 , виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.02.2015р. за НОМЕР_2 - земельна ділянка площею 0,0515 га, розташована по АДРЕСА_1 , виділена для індивідуального садівництва.

На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядилася належним їй майном, 12.02.2007р. склала заповіт на ім`я позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за заповітом. Про це свідчить її заява, подана 28.09.2018р. до нотаріуса. Проте, незважаючи навіть на своєчасне звернення за прийняттям спадщини, оформити спадщину неможливо у зв`язку із тим, що у позивачки відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Представник відповідача у справі на спадщину не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформила позивачка.

У нинішній час, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності правовстановлюючих документів на вищевказані земельні ділянки та будинок, про що 15.03.2019р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.

Необхідні нотаріусу документи (оригінали документів стосовно земельних ділянок, будинку) позивачка надати не може у зв`язку із втратою їх спадкодавцем. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Так як набуте за спадкуванням право власності позивачкою не було оформлено, вона не в змозі отримати дублікати державних актів про право власності на землю.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) державного акта на право власності на земельну ділянку - при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. На оригіналі державного акту нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця.

Що стосується житлового будинку, то нотаріус також не може оформити його як спадщину, оскільки він, як нерухомість, не внесений до державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Отже, після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки та житловий будинок, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину за заповітом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлої ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємицею за заповітом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачка звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначила позивачка, після смерті заповідача у неї були відсутні правовстановлюючі документи на спадкові земельні ділянки та житловий будинок. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка також не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину юридично, оскільки її воля, як спадкоємиці за заповітом, була виражена у її діях по своєчасній подачі заяви про прийняття спадщини та фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на земельні ділянки та нерухомість, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивачка прийняла спадщину за заповітом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб`єктом набуття права власності на земельні ділянки та житловий будинок з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1233-1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (паспорт громадянина Молдови серії НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 (який складається в цілому з: житлового будинку літ. А. загальною площею 39,20 кв.м., житловою площею 27,80 кв.м., підсобною площею 11,40 кв.м.; сараю літ. Б; сараїв літ. Г, И; літньої кухні літ. Е; вбиральні літ. Д; огорожі №1,2; споруд № 3, 4, 6);

-земельну ділянку площею 0,1 га із кадастровим номером 5124110100:02:004:0330, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.02.2015р. за НОМЕР_3;

-земельну ділянку площею 0,0515 га із кадастровим номером 5124110100:02:004:0331, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для індивідуального садівництва, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.02.2015р. за НОМЕР_2,

що належали ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник