Рішення № 84664572, 16.09.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. Справа № 911/1577/19

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСОФТКОРН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПАЙ»

про стягнення 211 833,54 грн.

за участю представників

позивача: не з`явився;

відповідача: Мусійко В.В. – предст. за дов. від 22.07.2019.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСОФТКОРН» (далі – позивач, ТОВ «ТРЕЙДСОФТКОРН») з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПАЙ» (далі – відповідач, ТОВ «АГРО-ПАЙ») про стягнення 211833,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних після оплати позивачем поставленого відповідачем товару згідно договору поставки № 18193 від 13.11.2018, що потягло за собою додаткове зобов`язання для позивача по оплаті податку на додану вартість в розмірі 211833,54 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 22.07.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області 16.07.2019 від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та доданих до нього письмових доказів, а також письмових пояснень.

За змістом поданого відзиву відповідач не визнає позов та обґрунтовує заперечення проти позовних вимог наступними обставинами.

Після оплати ТОВ «ТРЕЙДСОФТКОРН» поставленого ТОВ «АГРО-ПАЙ» товару, відповідач склав та направив для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1102 від 19.11.2018 на суму 1271001,24 грн., в т. ч. ПДВ – 211833,54 грн., за результатами обробки якої, 13.12.2018 ТОВ «АГРО-ПАЙ» від контролюючого органу отримало електронну Квитанцію про прийняття податкової накладної та зупинення її реєстрації. Контролюючим органом запропоновано відповідачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За твердженнями відповідача 28.02.2019 ТОВ «АГРО-ПАЙ» направлено контролюючому органу Додаток № 01 до Критеріїв и оцінки ступенів ризику для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 2), однак згідно Квитанції № 1 за лютий 2019 року – документ не прийнятий. В подальшому 12.03.2019 ТОВ «АГРО-ПАЙ» надіслано контролюючому органу додаткові документи та пояснення щодо підтвердження реальності здійснення операції по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено.

Відповідач зазначає, що 13.03.2019 ним отримано рішення контролюючого органу, яким відмовлено в реєстрації спірної податкової накладної, яке, за словами відповідача, в подальшому оскаржено ним в суді.

Посилаючись на викладені обставини, відповідач зауважує, що ним здійснюються всі належні заходи щодо реєстрації податкової накладної № 1102 від 19.11.2018.

Також, на думку відповідача, зміст заявлених позивачем вимог – відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди через неотримання позивачем податкового кредиту на суму, щодо якої відповідачем не здійснена реєстрація податкових накладних, – зводиться до з`ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит. Тобто, на переконання відповідача, об`єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.

Ухвалою суду від 22.07.2019 підготовче засідання відкладено на 12.08.2019.

На підставі ухвали господарського суду Київської області від 12.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2019.

В судове засідання 16.09.2019 позивач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не направив свого уповноваженого представника, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надсилав.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на належне повідомлення позивача про дату та час розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 16.09.2019 представник відповідача повністю підтримав позицію, що викладена у відзиві та письмових поясненнях, у зв`язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

16.09.2019, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПАЙ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДСОФТКОРН» (покупець) 13.11.2018 укладено договір поставки № 18193 (далі – Договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, взяти на відповідальне зберігання до моменту поставки, передати у власність покупцю кукурудзу (в подальшому – «товар»), а покупець зобов`язується оплатити та здійснити приймання товару.

Відповідно до п. 1.2. Договору постачальник гарантує, що він є сільськогосподарським товаровиробником відповідно до ст. 14.1.235 Податкового кодексу України, товар, що є предметом поставки за цим Договором вироблений (вирощений) у 2018 році безпосередньо постачальником і належить до категорії товарів визначених п. 14.1.235 Податкового кодексу України.

За умовами п. 3.1. Договору постачальник зобов`язується поставити 310 (триста десять) метричних тонн товару з опціоном +/-5% за вибором постачальника.

Ціна товару без податку на додану вартість (без ПДВ 20%) за даним Договором складає – 3416,67 грн. за одну метричну тонну (п. 4.1. Договору).

У пункті 4.2. Договору сторони погодили: назву товару – кукурудза; кількість тонн +/-5% – 310; ціну без ПДВ, грн./тонн – 3416,67 грн.; суму договору, грн.: без ПДВ – 1059167,70 грн.; ПДВ – 211833,54 грн.; з ПДВ – 1271001,24 грн.

Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за товар здійснюється покупцем на умовах передоплати, за усною згодою сторін на підставі рахунка на оплату у безготівковій формі. Оплата може здійснюватись покупцем також у готівковій формі.

За змістом п. 7.1. Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за даним Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі відсутності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством терміни або заповнення податкової накладної з порушенням ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до втрати покупцем податкового кредиту, постачальник повинен оплатити покупцеві на розрахунковий рахунок суму податкового кредиту, яку втратив покупець, протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання постачальником відповідної вимоги від покупця (п. 7.5. Договору).

Відповідно до п. 10.1. Договору останній набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими особами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Постачальником 14.11.2018 виставлено покупцю рахунок-фактуру № 1102 на оплату товару – кукурудза 3 класу урожаю 2018 року кількістю 310 тонн – на суму 1271001,24 грн., у т. ч. ПДВ 20% 211833,54 грн.

Платіжним дорученням № 2524 від 19.11.2018 покупець перерахував на рахунок постачальника 1271001,24 грн. з призначенням платежу: «Оплата за кукурудзу, згідно договору № 18193 від 13.11.2018, згідно рах. № 1102 від 14.11.2018 в т. ч. ПДВ 20% 211833,54 грн.».

В період з 30.11.2018 по 11.12.2018 постачальник передав у власність покупцю обумовлений Договором товар на суму 1302148,97 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: № 1102 від 30.11.2018 на суму 343990,33 грн.; № 1103 від 04.12.2018 на суму 404424,40 грн.; № 1104 від 06.12.2018 на суму 283802,28 грн.; № 1105 від 11.12.2018 на суму 269931,96 грн.

Матеріали свідчать про те, що у сторін відсутні будь-які зауваження щодо виконання умов Договору в частині поставки та оплати товару.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань по реєстрації податкової накладної на суму 1271001,24 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач 31.05.2019 надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. № 19060 від 29.05.2019, у якій вимагав оплатити на розрахунковий рахунок ТОВ «ТРЕЙДСОФТКОРН» податковий кредит, який втратив покупець в сумі 211833,54 грн., протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання цієї вимоги.

Вважаючи, що відповідач допустив порушення податкового законодавства в частині реєстрації податкової накладної на суму 1271001,24 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних, що потягло за собою додаткове зобов`язання для позивача по оплаті податку на додану вартість у розмірі 211833,54 грн., позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача вказаної суми ПДВ в якості збитків.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

За змістом ч. 2 ст. 216 та ч. 2 ст.217 Господарського кодексу України відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, є формою господарсько-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписами ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з положеннями ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З аналізу ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України випливає, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність шкоди (збитки – це грошове вираження шкоди); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, – наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Так, одним з елементів, необхідним для стягнення збитків, є доведеність протиправних дій відповідача, в даному випадку доведення факту порушення правил чи порядку складання, реєстрації податкової накладної, невідповідність відомостей, які в ній відображені та ін., і такий факт повинен бути підтверджений належним та допустимим доказом, яким в даній ситуації може бути акт перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.

В матеріалах справі такі докази відсутні.

Водночас матеріали справи свідчать про те, що 19.11.2018 ТОВ «АГРО-ПАЙ» склало та направило для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1102 від 19.11.2018 на суму 1271001,24 грн., в т.ч. ПДВ – 211833,54 грн.

За результатами обробки податкової накладної № 1102 від 19.11.2018 контролюючим органом 13.12.2018 сформовано електронну квитанцію (далі – квитанція) про прийняття податкової накладної № 1102 від 19.11.2018 та зупинення її реєстрації. Підставами зупинення реєстрації визначено: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/PK від 19.11.2018 № 1102 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 1005 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.».

ТОВ «АГРО-ПАЙ» 28.02.2019 направлено контролюючому органу Додаток № 01 до Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак відповідно до Квитанції № 1 контролюючого органу за лютий 2019 року – документ не прийнятий.

12.03.2019 ТОВ «АГРО-ПАЙ» надіслало контролюючому органу електронне Повідомлення № 01 про подання пояснень та копії документів щодо підтвердження реальності здійснення операції по податковій накладній № 1102 від 19.11.2018, реєстрацію якої зупинено.

Відповідно до квитанції № 2 від 12.03.2019 Повідомлення № 01 від 12.03.2019 прийнято контролюючим органом до розгляду.

Рішенням Комісії контролюючого органу від 13.03.2019 № 1104274/39705323 відмовлено ТОВ «АГРО-ПАЙ» у реєстрації податкової накладної № 1102 від 19.11.2018 з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 відкрито провадження у справі № 320/3644/19 за позовом ТОВ «АГРО-ПАЙ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Державної фіскальної служби України про: визнання протиправними та скасування рішення комісії ГУ ДФС у Київській області від 13.03.2019 № 1104274/39705323 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 1102 від 19.11.2018, яка була подана ТОВ «АГРО-ПАЙ» для реєстрації; зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1102 від 19.11.2018, подану ТОВ «АГРО-ПАЙ» для реєстрації.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач вживає передбачені законодавством заходи для виконання податкового законодавства – реєстрації податкової накладної № 1102 від 19.11.2018.

Разом з тим суд вважає необхідне зазначити наступне.

Згідно з абзацами 10, 14, 17, 18 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, – до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, – до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Підпунктом 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснень та документального підтвердження на цей запит.

Враховуючи викладене, права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкової накладної підлягають захисту шляхом подання позивачем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

Позивачем не було надано доказів використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність причинного зв`язку між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача.

Крім того, виходячи з положень ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності – невиконанням господарського зобов`язання, адже обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Також суд звертає увагу, що пред`явлена до відшкодування сума в розмірі 211833,54 грн. не є втратами, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, або втратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходами, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Так, позивач в будь-якому випадку згідно вимог податкового законодавства повинен був сплатити суму ПДВ в ціні товару (послуги), а сума компенсації ПДВ не є витратами або втраченими доходами позивача. Разом з тим суд звертає увагу на те, що така компенсація здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а не в зобов`язальних правовідносинах позивача та відповідача за Договором, на який посилається позивач у якості підстави виникнення спірних зобов`язань.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наведене вище в сукупності свідчить про те, що позивач не обґрунтував та не довів належними і допустимими доказами того, що в наслідок неправомірних дій відповідача, позивачу було завдано збитків на суму 211833,54 грн., а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.10.2019.

Суддя О.В. Щоткін