Рішення № 84664521, 10.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2019Справа № 910/6181/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовомтовариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»довійськової частини А 0553за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачаМіністерства оборони Українитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороніпозивача1) ОСОБА_1 2) ОСОБА_2 провідшкодування шкоди 63 143,50 грн.

Представники учасників справи:

від позивача - Лазоренко Т.В., довіреність № 340/19 від 05.04.2019 (адвокат);

від відповідача - Федик Р.С., довіреність б/н від 15.07.2019;

від третьої особи 1 - Романюк А.О., довіреність № 220/440/Д від 24.04.2019;

від третьої особи 2 - не з`явився;

від третьої особи 3 - ОСОБА_2 .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - позивач, ТДВ «Експрес Страхування») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди 63 143,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТДВ «Експрес Страхування», внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля Mercedes Benz CLE 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою, за твердженням позивача, є Міністерство оборони України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 відкрито провадження у справі №910/6181/19 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.06.2019. Крім цього, зазначеною ухвалою суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача військову частину пп В 4252 у м. Хмельницький, Хмельницької області.

07.06.2019 до загального відділу діловодства суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона проти позовних вимог заперечила та просила відмовити в їх задоволенні з підстав того, що твердження позивача про встановлення Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області вини водіїв, внаслідок дій яких сталася спірна ДТП, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки постановою зазначеного суду провадження у адміністративній справі № 686/14469/18 закрито у зв`язку зі спливом передбачених КУпАП строків накладення адміністративного стягнення, а питання щодо встановлення вини осіб, причетних до спірної ДТП, судом не розглядалося.

Стосовно посилань позивача на п. 36.3 ст. 36 Закону України Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Міністерство оборони України зазначає, що дана норма не може бути застосована до правовідносин сторін у даній справі, оскільки остання не регулює правовідносини сторін у сфері відшкодування завданої шкоди її заподіювачем, а встановлює порядок розрахунку розміру страхового відшкодування у разі наявності солідарної відповідальності осіб, спільними діями яких заподіяно шкоди третій особі, яка є потерпілою.

При цьому, Міністерство оборони України вказує, що з огляду на ненадання позивачем доказів, що підтверджують ступінь вини відповідача у розмірі 50%, твердження позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача половини вартості від фактичних витрат на ремонт транспортного засобу є безпідставними.

Крім цього, Міністерство оборони України зазначає про те, що останнє не є суб`єктом спірних правовідносин, оскільки на момент вчинення ДТП транспортний засіб Mitsubishi L200, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належав військовій частині А 0553.

24.06.2019 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів та заява про зміну неналежного відповідача - Міністерства оборони України на належного - військову частину А 0553 та зміну (уточнення) предмету позову, шляхом викладення прохальної частини позовної заяви в новій редакції, а саме:

- «Стягнути з Військової частини - польова пошта В4252 з умовним найменуванням військова частина А0553 (код ЄДРПОУ 07840179, місцезнаходження: 9001, Україна, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Толстого, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» (код ЄДРПОУ 36086124, вул. Велика Васильківська, 15/2, м. Київ, 01004) відшкодування у розмірі 63 143 (шістдесят три тисячі сто сорок три) грн. 50 коп.;

- стягнути з Військової частини - польова пошта В4252 з умовним найменуванням військова частина А0553 (код ЄДРПОУ 07840179, місцезнаходження: 9001, Україна, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Толстого, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» (код ЄДРПОУ 36086124, вул. Велика Васильківська, 15/2, м. Київ, 01004) суму всіх понесених судових витрат, у тому числі судовий збір 1 921,00 грн.».

25.06.2019 судом, відповідно до ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 27.06.2019.

27.06.2019 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшла заява, в якій, у зв`язку з невірним зазначенням найменування відповідача, сторона просить прохальну частину позовної заяви, текст якої викладено в заяві про зміну неналежного відповідача та зміну (уточнення) предмету позову, читати в наступній редакції:

- «Стягнути з відповідача військова частина А0553 (код ЄДРПОУ 07840179, місцезнаходження: 29008, Україна, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Толстого, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» (код ЄДРПОУ 36086124, вул. Велика Васильківська, 15/2, м. Київ, 01004) відшкодування у розмірі 63 143 (шістдесят три тисячі сто сорок три) грн. 50 коп.;

- стягнути з відповідача військова частина А0553 (код ЄДРПОУ 07840179, місцезнаходження: 29008, Україна, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Толстого, 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Страхування» (код ЄДРПОУ 36086124, вул. Велика Васильківська, 15/2, м. Київ, 01004) суму всіх понесених судових витрат у тому числі судовий збір 1 921,00 грн.».

Крім цього, позивачем подано уточнене клопотання про витребування у військової частини А0553 додаткових доказів.

У судовому засіданні 27.06.2019 представником Міністерства оборони України подано клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 здійснено замінену відповідача Міністерства оборони України на належного - військову частину А0553, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство оборони України та частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Крім цього, судом постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18.07.2019.

15.07.2019 до загального відділу діловодства суду від військової частини А0553 (далі - відповідач) надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

17.07.2019 відповідачем через загальний відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому сторона проти позовних вимог заперечує, вказуючи на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача виплаченого позивачем страхового відшкодування, оскільки відсутня встановлена судом вина водія ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Крім цього, відповідач зазначає про необґрунтованість включення до вартості відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 заміни правої відеокамери та колісного диска, оскільки у виданій Управлінням патрульної поліції в Житомирській області довідці про дорожньо-транспортну пригоду відсутні відомості щодо пошкодження правої відеокамери та колісного дика. Відсутня така інформація також в протоколі огляду транспортного засобу, складеному 16.03.2018 оцінювачем ОСОБА_3 .

Також відповідач вказує на порушення умов п. 9.7 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів та на невідповідність марки та технічних характеристик пошкодженого автомобіля, оскільки в страховому акті № 3.18.124-2-В йдеться про автомобіль «Mercedes Benz CLE 350d 4 Vatic Coupe», а в доданих позивачем актах виконаних робіт по усуненню ушкоджень транспортного засобу, зазначено автомобіль «Mercedes Benz CLE 400 4 Мatic Coupe». Аналогічні відмінності містяться і в звіті про оцінку автомобіля № 207, де визначено транспортний засіб марки «Mercedes Benz CLE 400 4 Мatic» (бензиновий), в той час як в заяві на страхування транспортного засобу від 02.08.2017 та в Договорі добровільного страхування наземних транспортних засобів йдеться про застрахований автомобіль марки «Mercedes-Benz/CLE 350d 41 VІ Coupe» (дизельний).

18.07.2019 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких щодо невідповідності марки та технічних характеристик пошкодженого транспортного засобу зазначив, що застрахований транспортний засіб марки «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , має єдиний унікальний реєстраційний номер кузова VIN НОМЕР_4 , посилання на який міститься в довідці про дорожньо-транспортну пригоду, свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, звіті про оцінку транспортного засобу та акті виконаних робіт. Крім цього, позивач вказує, що в постанові Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.06.2018 у справі № 686/14469/18 зазначено, що одним з учасників спірної ДТП був автомобіль марки «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , що в сукупності, на переконання позивача, свідчить про безпідставність тверджень відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 задоволено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та призначено підготовче засідання на 30.07.2019.

29.07.2019 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та відповідь на відзив на позовну заяву, в якій стосовно доводів відповідача про відсутність вини ОСОБА_2 зазначено, що в постанові Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.06.2018 у справі № 686/14469/18 встановлено порушення водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, наслідком якого стало нанесення власнику автомобіля «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , майнової шкоди, а тому дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 породжують деліктне зобов`язання.

Щодо огляду транспортного засобу, позивач зазначив, що огляд пошкодженого транспортного засобу проводився неодноразово, в тому числі й у день дорожньо-транспортної пригоди, однак ОСОБА_2 можливістю для огляду транспортного засобу не скористався, як і не скористався такою можливістю на додатковому огляді.

30.07.2019 до загального відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

У судовому засіданні 30.07.2019 представником відповідача подано клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 судом залучені до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 та на стороні відповідача - ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відкладено підготовче засідання на 20.08.2019.

У судовому засіданні 20.08.2019, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, відповідно до ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.09.2019.

У судовому засіданні 10.09.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, в той же час представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Треті особи 1 та 3 у судове засідання 10.09.2019 з`явилися, проти позовних вимог заперечили та просили відмовити в їх задоволенні.

Третя особа 2 у судове засідання 10.09.2019 не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про місце, дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051305306.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, беручи до уваги відсутність будь-яких повідомлень третьої особи 2 про причини її неявки в судове засідання 10.09.2019, суд вирішив розглянути дану справу за відсутності такого учасника справи.

У судовому засіданні 10.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

На виконання вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб 1, 3, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.08.2017 товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) уклали Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів ПРОГРАМА «VIP» № 777.17.2365109 (надалі - «Договір страхування»), предметом якого з урахуванням умов Додаткової угоди № 1 до Договору страхування, є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом, автомобілем марки «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 дизель), 2017 року випуску. Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, дорожньо-транспортна пригода. Строк дії договору встановлено з 03.08.2017 по 02.09.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2018 р. о 07 год. 40 хв. по автодорозі Бердичів-Хмільник 14 км. + 20 м. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою № 9113/41/28-2018 про дорожньо-транспортну пригоду, протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 036291 та постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.06.2018 у справі № 686/14469/18.

З вказаних документів слідує, що 22.01.2018 о 07 год. 40 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не дотримавшись безпечного бокового інтервалу допустив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , а останній, у свою чергу, не дотримавшись безпечного бокового інтервалу допустив зіткнення з автомобілем марки «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого було пошкоджено обидва автомобілі, чим порушено п. 13.1 Правил дорожнього руху України, тобто вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.06.2018 у справі № 686/14469/18 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі п. 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

16.02.2018 страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за Договором № 777.17.2365109 від 02.08.2017 на рахунок СТО СП ТОВ «АДУ Mercedes-Benz».

Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 207 від 22.03.2018, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Укравтолізинг» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 1/1616 від 09.07.2016), вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, складає 128 824,17 грн.

19.03.2018 позивачем був складений та підписаний страховий акт № 3.18.124-2-В, згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в сумі 126 287,17 грн.

На підставі складеного страхового акту позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів ПРОГРАМА «VIP» № 777.17.2365109 від 02.08.2017, перерахував на рахунок СТО СП ТОВ «АДУ Mercedes-Benz» суму страхового відшкодування в розмірі 126 287,17 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № ЦО00925 від 19.03.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що виплативши страхове відшкодування особі, якій завдано шкоду внаслідок настання 22.01.2018 страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивач в силу положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України отримав право звернення з регресним позовом до власника транспортного засобу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Застосування цього способу захисту здійснюється і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 Цивільного кодексу України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області у постанові від 26.06.2018 у справі № 686/14469/18 встановлено, що ДТП 22.01.2018 на автодорозі Бердичів-Хмільник 14 км. + 20 м. сталося з вини водіїв транспортних засобів «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які порушили п. 13.1 Правил дорожнього руху. Разом з тим провадження у справі № 686/14469/18 про притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності було закрито за закінченням строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, відсутність в матеріалах справи доказів притягнення судом учасника дорожньо-транспортної пригоди до відповідальності за її скоєння не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Водночас, суд зазначає, що постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.06.2018 у справі № 686/14469/18 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення було закрито на підставі п. 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.

Таким чином, вина особи, яка керувала, зокрема автомобілем марки «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтверджується постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.06.2018 у справі № 686/14469/18.

Зі змісту листа Департаменту патрульної поліції № 6926/41/2/02-2018 від 22.06.2018 вбачається, що автомобіль «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить військовій частині пп В-4252 у м. Хмельницький.

Крім цього, факт перебування автомобіля «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у власності військової частини пп В-4252 у м. Хмельницький також встановлено Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області під час розгляду справи № 686/14469/18

Матеріалами справи (витяг з наказу командира військової частини пп В4252 (по стройовій частині) № 275 від 16.12.2015) підтверджується, що ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині польова пошта В4252, найменування якої на підставі наказу командира військової частини - польова пошта В4252 № 140 від 30.06.2017 анульовано та введено в дію умовне найменування «військова частина А0553».

Перебування ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди на військовій службі у військовій частині пп В-4252 у м. Хмельницькому також встановлено у постанові Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.06.2018 у справі № 686/14469/18.

Також, судом встановлено, що наказом командира військової частини А0553 № 794 від 26.12.2017 «Про закріплення озброєння, автомобільної та спеціальної техніки за особовим складом на 2018 рік», транспортний засіб «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , закріплено за молодшим сержантом ОСОБА_2 .

Зазначені вище обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Як підтверджено матеріалами справи, автомобіль «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить військовій частині А0553.

Цивільно-правова відповідальність власника даного автомобіля, як зазначено відповідачем, не застрахована. Протилежного судом не встановлено.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу наведених положень законодавства, відповідальність за шкоду, заподіяну автомобілю «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , має нести відповідач як юридична особа, з винних та неправомірних дій водія якої сталася ДТП, оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються «Mitsubishi L200», реєстраційний номер НОМЕР_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб, на момент ДТП застрахована не була.

За таких обставин, військова частина А0553 є відповідальною за відшкодування позивачу понесених ним збитків.

При цьому, відповідно до довідки № 9113/41/28-2018 про дорожньо-транспортну пригоду, водій автомобіля «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , також є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, про що також свідчить постанова Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.06.2018 у справі № 686/14469/18.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за наступними правилами: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Таким чином, розмір частки відшкодування шкоди визначається відповідно до ступеня вини кожного з учасників ДТП.

Як вбачається з позову, при визначенні розміру відшкодування шкоди позивач виходив з наявності вини обох водіїв у скоєнні ДТП та визначив, що до відшкодування підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 50 відсотків - 63 143,50 грн.

Матеріалами справи також підтверджено розмір страхового відшкодування в сумі 63 143,50 грн., що сплачений позивачем власнику автомобіля «Mercedes Benz CLE 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно з платіжним дорученням № ЦО00925 від 19.03.2018. Розмір понесених позивачем витрат відповідачем не спростований.

При цьому, твердження відповідача про невідповідність марки та технічних характеристик пошкодженого транспортного засобу, судом відхиляються з наступних підстав.

У пункті 5 Договору страхування визначено марку, модель та модифікацію транспортного засобу, який застраховано, а саме бензиновий легковий автомобіль «Mercedes-Benz/CLE 350 d 4М Coupe», чорного кольору, 2017 року випуску, без реєстраційного номера.

У той же час, відповідно до п. 1.5 Інструкції про порядок проведення криміналістичних досліджень транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, працівниками Експертної служби МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 537 від 31.05.2013, ідентифікаційний номер транспортного засобу (vehicle identification number - VIN) - структурне поєднання буквено-цифрових символів. Присвоюється виробником ТЗ з метою ідентифікації останнього та наноситься на деталі кузова, шасі (рами) згідно зі стандартами.

Отже, ідентифікаційний номер транспортного засобу є унікальним кодом транспортного засобу, в якому міститься інформація про виробника та характеристики транспортного засобу.

Як вбачається зі змісту п. 5 Договору страхування, ідентифікаційним номером транспортного засобу (номером кузова/шасі) є НОМЕР_4 , посилання на який міститься в довідці про дорожньо-транспортну пригоду, свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, звіті про оцінку транспортного засобу та акті виконаних робіт.

Крім цього, судом встановлено, що 03.08.2017 за заявою власника застрахованого транспортного засобу ОСОБА_4 , у зв`язку з наявністю технічних описок в Договорі страхування, сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів ПРОГРАМА «VIP» № 777.17.2365109 від 02.08.2017, якою внесли зміни до п. 5 Договору, зазначивши вірну марку, модель та модифікацію застрахованого транспортного засобу, а також його державний номер, що в сукупності спростовує зазначені твердження відповідача.

При цьому, доводи відповідача про необґрунтованість включення до вартості відновлювального ремонту транспортного засобу заміни правої відеокамери та колісного диска, спростовуються листом СП ТОВ «Автомобільний Дім Україна-Мерседес-Бенц» від 30.07.2019, в якому зазначено про допущення в акті виконаних робіт № 1800003633 друкарської помилки в частині зазначення про заміну правої відеокамери замість вірної лівої, оскільки відеокамера зазначена в акті підходить як на ліву так і на праву сторони.

Аналогічна ситуація має місце й у випадку з колісним диском, при цьому, його заміна є правом страхувальника, яке не ставиться в залежність від можливості або неможливості його використання за призначенням.

Посилання відповідача на порушення позивачем п. 9.7 Договору страхування, судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскільки відповідачем жодними належними доказами не спростовано обставин повідомлених позивачем.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не було надано суду жодних доказів в спростування заявлених позивачем вимог.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування».

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини А 0553 (29001, м. Хмельницький, вул. Толстого, 4; ідентифікаційний код 07840179) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2; ідентифікаційний код 36086124) суму страхового відшкодування у розмірі 63 143 (шістдесят три сто сорок три) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2019.

Суддя О.Г. Удалова