Ухвала суду № 84664246, 02.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

02.10.2019Справа № 910/13145/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сл-Плюс»

про забезпечення позову

у справі № 910/13145/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сл-Плюс"

до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

про визнання недійсним одностороннього правочину та визнання за позивачем права.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сл-Плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про визнання недійсним одностороннього правочину та визнання за позивачем права на організацію та експлуатацію 154 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 17 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчиках для паркування за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) та майданчик № 2 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва на умовах, викладених в договорі від 01.12.2017 № ДНП-2017-12/33, укладеного міт ТОВ "Сл-Плюс" та КП «Київтранспарксервіс».

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач вважає договір від 01.12.2017 ДНП-2017-12/33 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування розірваним, та не визнає права ТОВ «Сл-Плюс» на організацію та експлуатацію 154 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 17 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчиках для паркування за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) та майданчик № 2 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, тому вказане право підлягає захисту в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

27.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.10.2019.

30.09.2019 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд заборонити Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" вчиняти дії щодо проведення аукціону через сайт "Prozorro" або в інший спосіб передавати третім особам право на організацію та експлуатацію 154 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 17 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчиках для паркування за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) та майданчик № 2 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва іншим особам.

Вказана заява обґрунтована тим, що ТОВ "Сл-Плюс" на підставі листа КП "Київтранспарксервіс" від 04.09.2019 за №053/05-3057 про розірвання договору зобов`язане звільнити фіксовані місця для паркування до розгляду даного спору та набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Заявник вказує, що інші особи набудуть права обслуговування автомобільної стоянки, що істотно ускладнить виконання рішення у даній справі. Крім того, заявнику необхідно буде докласти значних зусиль та часу для усунення перешкод в користуванні вказаною автомобільною стоянкою.

Крім того, заявник зазначає, що на офіційному інтернет-ресурсі Прозорро.Продажі проводиться аукціон UA-PS-2019-09-20-000015-1 щодо продажу права на організацію та експлуатацію паркомісць на майданчику для паркування.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" вчиняти дії щодо проведення аукціону через сайт "Prozorro" або в інший спосіб передавати третім особам право на організацію та експлуатацію 154 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 17 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчиках для паркування за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) та майданчик № 2 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва іншим особам, істотно ускладнить поновлення порушених ТОВ "Сл-Плюс" на організацію та експлуатацію фіксованих місць паркування, а також істотно ускладнить виконання рішення суду.

Розглянувши заяву б/н від 30.09.2019 року про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сл-Плюс", суд дійшов висновку про відмову в задоволені вказаної заяви з наступних підстав.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд звертає увагу, що саме лише посилання заявника на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом заборони Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" вчиняти дії щодо проведення аукціону через сайт "Prozorro" або в інший спосіб передавати третім особам право на організацію та експлуатацію 154 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 17 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчиках для паркування за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л . Руденко та просп. П.Григоренка) та майданчик № 2 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва іншим особам істотно ускладнить поновлення порушених ТОВ "Сл-Плюс" на організацію та експлуатацію фіксованих місць паркування, а також істотно ускладнить виконання рішення суду без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

В той час, заявником не надано належних доказів вчинення КП "Київтранспарксервіс" дій, спрямованих на повернення з експлуатації від ТОВ "Сл-Плюс" 154 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 17 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчиках для паркування за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) та майданчик № 2 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, як і не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Відтак, виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована, оскільки не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Таким чином, припущення заявника про неможливість в подальшому виконання рішення суду не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, у поданій заяві про забезпечення позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Сл-Плюс" не наведено достатніх належних та допустимих, у розумінні вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України, доказів наявності обставин, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сл-Плюс» про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сл-Плюс» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 02.10.2019 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя О.А. Грєхова