Рішення № 84664220, 24.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2019Справа № 910/8485/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Яценко Я. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Міського комунального підприємства "Миколаївводоконал" (вул.Погранична, 161, м.Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 31448144)

до Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646)

про стягнення 3 801 875,05 грн.

Представники: згідно протоколу судового засідання;

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство "Миколаївводоконал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України про стягнення 3 801 875,05 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всі суми штрафів сплачених позивачем на підставі податкових повідомлень - рішень прямо пов`язані з фактом протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України щодо не зарахування на електронний рахунок суми направленої на погашення заборгованості з податку на додану вартість, що підтверджено рішеннями судів, які складають суму збитків у розмірі 3 801 875,05грн. Враховуючи наведене, позивач просить на підставі ст. 22, 1166 ЦК України, задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 3 801 875,05 грн. збитків, а також понесені по справі судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.08.2019.

29.07.2019 через відділ діловодства суду Державна казначейська служба України подала відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та вказує на відсутність причинного зв`язку між накладенням штрафів на позивача у зв`язку з відсутністю реєстрації позивачем в строк встановлений Кодексом, податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та не зарахуванням відповідачем на електронний рахунок позивача суми направленої на погашення заборгованості з податку на додану вартість. Необхідною підставою для стягнення збитків є доведені факти неправомірних дій державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяними збитками. Суми штрафів не пов`язані з фактом відсутності зарахування відповідачем коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 відкладено підготовче засідання на 27.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2019 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечив.

У судовому засіданні 24.09.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017р. у справі №814/751/16, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Державної канайської служби України щодо зменшення суми наявного залишку узгоджених податкових зобов`зань платника податку - МКП "Миколаївводоканал", не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, згідно Коригуючих реєстрів типу 8 від 18.01.2016р.

Зобов`язано Державну казначейську службу України зменшити суми наявного залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку - МКП "Миколаївводоканал", згідно Коригуючих реєстрів типу 8 від 18.01.2016р., не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, та повідомити про це Державну фіскальну службу України.

Спір у справі №814/751/16 виник в зв`язку з тим, що МКП "Миколаївводоканал" отримано субвенцію в загальній сумі 9 062 442,27 гривень згідно договору №24 "Про організацію взаєморозрахунків" від 02.12.2015р. укладеного між МКП "Миколаївводоканал", Головним управлінням Державної казначейської служби, Департаментами фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації та Миколаївської міської ради. Відповідна сума направлена на погашення заборгованості з податку на додана вартість, що підтверджується довідкою про податкову заборгованість та платіжним дорученням №30 від 16.12.2015р. Однак до 17.05.2017р. вказана сума не була зарахована на електронний рахунок МКП "Миколаївводоканал" в повному обсязі, що спричинило неможливість реєструвати податкові накладні споживачам послуг починаючи з грудня 2015 року.

Як вказує позивач, суд апеляційної інстанції в вказаній вище справі встановив протиправну бездіяльність Державної Казначейської служби України, не вчинення нею дій передбачених п.200-1.4 ст.200-1 Податкового кодексу України та порушення Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, який визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків, затвердженого постановою КМУ від 16 жовтня 2014 року №569.

Субвенція надавалась з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок джерел, зазначених у статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1. Механізм виділення субвенції регулювався Постановою КМУ №375 від 04.06.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на порушення МКП "Миколаївводоканал" строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН контролюючими органами ДФС за результатами камеральних перевірок приймались податкові повідомлення-рішення та нараховувались штрафи, зокрема:

№0000104100 від 16.03.2016р. - штраф на 107 057,76грн.;

№0000244100 від 07.04.2016р. - штраф на 747 750,60грн.;

№0006124912 від 18.08.2017р. - штраф на 426 718,86грн.;

№0008534912 від 06.12.2017р. - штраф на 1 510 569,59грн.;

При цьому кожне податкове рішення-повідомлення оскаржувалось позивачем в судовому порядку і лише за №0000104100 від 16.03.2016р. де сума штрафу склала 107 057,76грн. судом апеляційної інстанції у справі №814/509/16 було прийнято постанову якою останнє рішення скасовано, інші залишили в силі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всі суми штрафів сплачені позивачем на підставі податкових повідомлень - рішень прямо пов`язані з фактом протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України щодо не зарахування на електронний рахунок суми направленої на погашення заборгованості з податку на додану вартість, що підтверджено рішеннями судів, які складають суму збитків у розмірі 3 801 875,05 грн

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтями 1173-1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, а також посадовою або службовою особою такого органу відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно із загальними нормами цивільно-правової відповідальності при вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтями 224, 225 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено порядок відшкодування збитків за порушення господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язанняє.

За загальними нормами законодавства, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

-наявність протиправної поведінки,

-факт понесення збитків,

-причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

-вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів така відповідальність не настає.

Проте, з огляду на обставини, викладені у позовній заяві, позивач до складу збитків, завданих нібито Казначейством, включає всі штрафи, нараховані МКП «Миколаївводоканал» за порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючими органами ДФС за результатами камеральних перевірок.

При цьому позивач зазначає, що порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відбулося нібито у зв`язку з бездіяльністю Казначейства щодо не зарахування на електронний рахунок суми направленої на погашення заборгованості з податку на додану вартість.

У постановах про нарахування штрафів, на які вказує позивач як на підставу для відшкодування збитків, йдеться про відсутність реєстрації Позивачем в строк, встановлений Податковим кодексом України (далі - Кодекс), податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 по справі № 814/752/16, яка міститься у матеріалах справи, визначено, що реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в строк, встановлений Податковим кодексом України є обов`язком, який встановлений імперативними нормами податкового кодексу та не залежить від графіку та порядку надходження на адресу платника податків певних грошових коштів. У постанові суду зазначено наступне, а саме, у зібраних матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт вчинення позивачем спроб з реєстрації відповідних податкових накладних у встановлені ПК України строки. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт блокування відповідної можливості у позивача з реєстрації складених податкових накладних. При цьому, надана позивачу субвенція, хоча й спрямована останнім на поповнення рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, проте не є єдиним джерелом отримання коштів для підприємства, а також єдиним джерелом поповнення відповідного рахунку. Таким чином, позивач не позбавлявся можливості поповнити відповідний рахунок сумами ПДВ, які перераховувались його контрагентами при відповідних розрахунках за надані послуги, або з інших наявних у нього коштів. Проте, позивачем не вчинено та не доведено неможливості вчинення відповідних дій, а як наслідок порушено встановлені ПК України строки реєстрації складених податкових накладних.

З огляду на викладені в постанові доводи суду, на які посилається позивач, як на підставу задоволення позовних вимог, вбачається відсутність причинного зв`язку між накладенням штрафів на Позивача у зв`язку з відсутністю реєстрації Позивачем в строк, встановлений Кодексом, податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та не зарахуванням Казначейством на електронний рахунок МКП «Миколаївводоканал» суми направленої на погашення заборгованості з податку на додану вартість.

Отже, необхідною підставою для стягнення збитків є доведені факти неправомірних дій державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяними збитками.

Таким чином, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, зокрема, доведення такого зв`язку, є обов`язковою складовою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Ватро зазначити, що відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяні збитки.

Саме у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 по справі № 814/752/16 встановлено відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками та визнано вину позивача у порушенні граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим на позивача правомірно накладений штраф у відповідному розмірі.

Обставини, що встановлені у справі №814/752/16 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Таким чином всі суми штрафи, накладені на МКП «Миколаївводоканал» за порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючими органами ДФС за результатами камеральних перевірок не пов`язанні з фактом відсутності зарахування відповідачем на електронний рахунок МКП «Миколаївводоканал» коштів.

З огляду на вищевикладене, Позивачем не доведено факт наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, а відтак збитки, у вигляді всіх сум штрафів, сплачених МКП «Миколаївводоканал», не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення, Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра фінансів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 "Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню" (далі - Постанова № 375) Казначейством було проведено розрахунки за договором, укладеним з МКП "Миколаївводоканал" № 24 від 02.12.2015 на суму 9 062 442,27 гривень.

Механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням рахунків в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) встановлено Кодексом та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (далі - Порядок № 569).

Відповідно до вимог п. 9 Порядку № 569 з урахуванням доповнень, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 № 967, у разі проведення органами Казначейства розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення електронного рахунка враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, за коригуючими реєстрами.

Інформація про проведення таких розрахунків з податку надавалася відповідачем до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) у розрізі платників податку не пізніше наступного робочого дня з дати проведення таких розрахунків.

На підставі інформації Казначейства про проведення розрахунків, ДФС повинна була для поповнення електронного рахунка платника податку сформувати, та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації, надіслати Казначейству коригуючі реєстри у межах залишку узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, але не більше суми проведених розрахунків.

Інформація про зарахування коштів на рахунок за надходженнями відповідно до проведених розрахунків згідно із Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 04.12.2013 №760/1031, надавалась Казначейством до ДФС у вигляді технологічного файла.

Крім того, на виконання вимог п.9 Порядку № 569, Казначейство листом від 17.12.2015

№9-08/1150-31934 повідомило ДФС про зарахування до загального фонду державного бюджету податку на додану вартість згідно з зазначеним договором.

З 11.11.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 №788 "Про внесення змін до Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість", відповідно до якої на підставі отриманої від Казначейства інформації ДФС зменшує суми залишку узгоджених податкових зобов`язань з податку платника, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що виникли на підставі податкових декларацій з податку, які обліковуються в ДФС та збільшує суму поповнення електронного рахунка платника податку на суму зменшення зазначеного залишку, після чого формує та надсилає Казначейству коригуючі реєстри на суму наявного залишку узгоджених податкових зобов`язань, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі.

У день отримання коригуючих реєстрів Казначейство на підставі таких реєстрів зменшує суму наявного залишку узгоджених податкових зобов`язань, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, про що повідомляє ДФС.

Так, на підставі надісланих ДФС коригуючих реєстрів від 26.05.2017: №2899757 на суму 2 235 401,00 грн; №2899755 на суму 1 606 692,00 грн; №2899759 на суму 1 151 568,17 грн. відповідач 26.05.2017 зменшив МКП "Миколаївводоканал" суму наявного залишку узгоджених податкових зобов`язань не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що обліковувалась Казначейством до виконання в повному обсязі на загальну суму 4 993 661,17 гривень.

Крім того, 26.05.2017 до Казначейства надійшли коригуючі реєстри №2899751 та №2899753, які були оброблені з помилками, про що було повідомлено ДФС.

Як вказує відповідач, інших коригуючих реєстрів, сформованих ДФС згідно з пунктом 9 Порядку № 569 щодо зменшення суми наявного залишку узгоджених податкових зобов`язань, не сплачених до бюджету, до відповідача не надходило.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, та те, що станом на сьогодні Відповідачем відповідно до наданих повноважень вчинено всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання рішення суду у справі № 814/751/16, а права та законні інтереси відносно Позивача Відповідачем не порушено, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 02.10.2019.

Суддя Н.І.Ягічева