Рішення № 8466241, 17.11.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2009 Справа № 15/24

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "РДС", 86414, Донецька обл., м. Єнакієве, пр. Берегового, 38 а

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось-Трейд", 36007, м. Полтава, вул. Половка, 64

про стягнення 21113,19 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

від позивача:                    не з’явився;

від відповідача:           Коваленко Л.М., довіреність від 03.11.2009 року № 1.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в розмірі 21113 грн. 19 коп. за дистриб’юторським договором № 01/2008 від 03.01.2008 року, з яких: 17713,60 грн. –основна заборгованість; 1039,62 грн., - сума інфляції; 301,38 грн. –три відсотки річних; 2058,59 грн. - пеня.

Заявою від 09.11.2009 року (вих. № 251) позивач зменшив позовні вимоги відмовившись від стягнення пені та частково від основної суми боргу в зв’язку з частковим врегулюванням спору сторонами самостійно, та просить стягнути з відповідача: 9138,60 грн. основної заборгованості; 1039,62 грн. –сума інфляції та 301,38 грн. –3% річних.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог, тому здійснене позивачем зменшення розміру позовних вимог приймаються судом до розгляду.

Строк розгляду справи було продовжено на один місяць ухвалою голови господарського суду Полтавської області від 09.11.2009 року згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Позивач про місце та час проведення судового засідання повідомлений належним чином (картка вручення поштового відправлення в матеріалах справи), в судове засідання представника не направив, суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі в зв’язку з хворобою представника.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, підписаний акт звірки взаєморозрахунків між сторонами свідчить, що наявність основної заборгованості за договором відповідачем не заперечується.

Суд, зваживши на те, що для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо, визнав за можливе розглянути справу по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

03.01.2008 року між сторонами по справі було укладено дистриб’юторський договір № 01/2008 (далі –Договір), за умовами якого позивач (постачальник) зобов’язався передати у власність відповідача (дистриб’ютора) товар в асортименті, вказаному в специфікації, яка являється невід’ємною частиною даного Договору, а дистриб’ютор зобов’язався прийняти товар, оплатити його вартість і здійснювати його реалізацію на умовах, передбачених Договором.

Як свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, на протязі 2008 року позивачем передавався відповідачу у власність товар. Листом від 16.01.2009 року (вих. № 40) відповідач підтвердив факт прийняття продукції від позивача в період з 03.01.2008 року по 31.12.2008 року на загальну суму 112714,59 коп. та зобов’язався погасити заборгованість в сумі 21213,60 грн. в строк до 15.03.2009 року.

Згідно п. 4.2. Договору розрахунки за поставлений товар дистриб’ютор проводить по факту поставки –в день поставки, або на протязі 28 календарних днів з моменту поставки товару. Однак в зазначені строки поставлений позивачем товар повністю оплачений відповідачем не був. Як свідчить підписаний сторонами та засвідчений печатками акт звірки взаєморозрахунків за продукцію з 01.01.2009 року по 01.11.2009 року, станом на 01.11.2009 року за відповідачем по Договору числиться основна заборгованість в розмірі 9138,60 грн.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання не допускається. Обов’язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з викладеного, позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу, що випливає з договору, підтверджується матеріалами справи, відповідачем не заперечуються, а тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі, в розмірі 9138,60 грн.

Стаття 625 ЦК України визначає обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Суд задовольняє в повному обсязі заявлені до стягнення три проценти річних від простроченої суми за період з 28.01.2008 року по 20.08.2009 року, які складають 301, 38 грн.

Позивач також просить стягнути інфляційні витрати за період з 28.01.2009 року по 20.08.2009 року в сумі 1039,62 грн. При перевірці вказаної суми судом виявлено, що розмір інфляційних нарахувань перевищує індекс інфляції за визначений період, крім того, нарахування інфляційних витрат слід починати з 01.02.2009 року, оскільки інфляція рахується за повний місяць, тому вимоги в цій частині позову задовольняються частково. За розрахунком суду інфляційні витрати за період з лютого по серпень 2009 року становлять 978,38 грн.

Згідно положень ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Позивач відмовився від частини основного боргу в зв’язку з частковим його погашенням відповідачем. Як свідчать надані відповідачем платіжні доручення (залучені до матеріалів справи) часткове погашення основної заборгованості було здійснене останнім після пред’явлення позову, отже спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому судові витрати в цій частині вимог покладаються на відповідача.

Стосовно іншої частини позовних вимог Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу відповідно до частини п’ятої ст. 49 ГПК України підлягають стягненню зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22 (ч.4), 44, 49 (ч. 2, ч. 5), 80 (п. 1.1, п. 4), 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось-Трейд", 36007, м. Полтава, вул. Половка, 64, р/р 26005054525371 в ПРУ КБ "Приватбанк", м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 33376784 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "РДС", 86414, Донецька обл., м. Єнакієве, пр. Берегового, 38 а, р/р 26002301636921 у відділенні Промінвестбанку в м. Єнакієве, МФО 334215, код ЄДРПОУ 22037363 –9138 грн. 60 коп. боргу; 301 грн. 38 коп. –три відсотки річних; 978 грн. 38 коп. інфляційних нарахувань; 113 грн. 96 коп. державного мита; 127 грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Прийняти відмову позивача від стягнення пені в розмірі 2058,59 грн. та припинити провадження у справі в цій частині вимог.

4.          В частині стягнення з відповідача 8575 грн. основної заборгованості провадження по справі припинити за відсутності предмету спору.

5.          В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 61,24 грн. інфляційних витрат відмовити.

6.          Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                    І.І. Пушко