Ухвала суду № 84660413, 01.10.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13470/19

Номер провадження 2 – З/638/371/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретаря судового засідання Мунтяну І. І.,

розглянувши заяву позивача Харківської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: державний реєстратор комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко Павло Геннадійович про скасування державної реєстрації прав та визнання договорів недійсними,

установив:

Позивач Харківська міська рада, від імені якої діє Прядко Людмила Валеріївна на підставі довіреності від 06.06.2019 р. № 08 – 21/1720/2 – 19, звернулася 03.09.2019 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд відкрити провадження у справі. Скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценка П. Г. (індексний номер 46498602) про державну реєстрацію права власності на гараж (машино – місце) літ. «З’ – 1» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 1812155563101). Договори купівлі – продажу № 1320 від 25.04.2019 р. та № 1344 від 26.04.2019 р., посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І., укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати недійсними та скасувати. Судовий збір покласти на відповідачів.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Грищенко І. О. від 19.09.2019 р. відкрито провадження у даній справі.

Позивач Харківська міська рада, від імені якої діє Прядко Людмила Валеріївна на підставі довіреності від 06.06.2019 р. № 08 – 21/1720/2 – 19, звернулася 06.09.2019 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження стосовно об`єкта нерухомого майна гараж (машинно – місце) літ. «З’ – 1» по вул АДРЕСА_1 у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1812155563101). До набрання чинності рішенням у справі заборонити будь – яким особам у будь – який спосіб вчиняти будь – які дії (відчуження, дарування, продажу застави та ін.) щодо гаражу (машинно – місце) літ. «З’ – 1» по вул. Данилевського, 16 у м. Харкові (реєстраційний номер 1812155563101) до закінчення розгляду даної справи по суті і набранням остаточним судовим рішенням у даній справі законної сили.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначається, що до Харківської міської ради надійшла заява ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0030 га із земель комунальної власності для обслуговування індивідуального гаражу літ. «З’ – 1» по АДРЕСА_1 . В Харківській міській раді відсутня інформація про прийняття рішень щодо надання у власність або користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 . В єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно – будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України (ведеться з 2011 року), відсутня інформація щодо вищезазначеного об`єкту будівництва. Будь – яка інформація щодо прийняття спірного об`єкту до експлуатації у міській раді відсутня. Викладене вище свідчить про те, що право власності зареєстроване на не прийнятий до експлуатації об`єкт будівництва. Подальше відчуження спірного об`єкту також суперечить діючому законодавству. ОСОБА_1 відчужив спірний об`єкт нерухомості, уклавши договори купівлі – продажу № 1320 та № 1344 від 25.04.2019 р. та 26.04.2019 р. відповідно, з метою уникнути цивільної відповідальності та застосування в майбутньому аргументів добросовісного набувача новим власником за оспорюваними цивільними договорами. На підтвердження викладених доводів, станом на серпень 2019 року в мережі Інтернет розміщено оголошення про продаж гаражу по АДРЕСА_1 .

За змістом ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 – 9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально – правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем не завдає шкоди відповідачу, оскільки накладення заборони на проведення будь – яких реєстраційних дій на нерухоме майно тимчасово перешкоджає лише відчуженню такого майна.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушення або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб – це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язком є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема – через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема і у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15 – рп/2004 у справі № 1 – 33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів держави.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3 – рп/2003 у справі № 1 – 12/2003 року наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.08.2019 р. № 177279448, гараж (машино – місце) літ. «З’ – 1», загальною площею 26,0 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано на праві спільної часткової власності по Ѕ за ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі – продажу: серія та номер 1344, виданий 26.04.2019 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. та серія та номер 1320, виданий 25.04.2019 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.

Зокрема, ЄСПЛ зазначав: «Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава – учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним» (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Враховуючи, що позивач просить скасувати договори купівлі – продажу № 1320 від 25.04.2019 р. та № 1344 від 26.04.2019 р., посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І., укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , незастосування судом заходів, спрямованих на заборону відчуження стосовно об`єкта нерухомого майна гараж (машинно – місце) літ. «З’ – 1» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1812155563101) може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 – 150, 153, 154, 157 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву Харківської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: державний реєстратор комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко Павло Геннадійович про скасування державної реєстрації прав та визнання договорів недійсними – задовольнити.

До вирішення даного спору по суті вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти заборону на відчуження об`єкта нерухомого майна гараж (машинно – місце) літ. «З’ – 1» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1812155563101).

До вирішення даного спору по суті заборонити будь – яким особам у будь – який спосіб вчиняти будь – які дії (відчуження, дарування, продажу застави та ін.) щодо гаражу (машинно – місце) літ. «З’ – 1» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1812155563101).

Дані стягувача: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, буд. 7.

Дані боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: