Рішення № 84653903, 26.09.2019, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/455/19

Провадження № 2/581/201/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2019 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання – Самілик Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Липова Долина в режимі відеоконференції цивільну справу загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

Сутність заявлених до суду вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивував тим, що 18 квітня 2013 року у ТВБВ 10018/042 с. Синівка Липоводолинського району Сумської області він відкрив поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 , на який надходила заробітна плата, а в подальшому його пенсія. У 2015 році відділення Державного ощадного банку України в с. Синівка закрили, а грошові кошти на його рахунку № НОМЕР_1 у цій установі у розмірі 197 грн. 60 коп., які він надав відповідачу у тимчасове користування, перевели до Липоводолинського відділення зазначеного банку. Оскільки на його вклад на вимогу рахунок № НОМЕР_1 договір не укладався, тому відповідач виплачував йому проценти виходячи з двох відсотків річних, що за його підрахунками за період з 19 січня 2017 року по 08 липня 2019 року становить 9 грн. 76 коп. Восени 2018 року, звернувшись до Ощадбанку сел. Липової ОСОБА_2 з метою отримати готівкові кошти з вищевказаного рахунку, позивач отримав відповідь про те, що всі кошти з його рахунку списано, а сам нерухомий банківський рахунок закрито 02 липня 2018 року без залишку коштів. Зазначав, що будь-якого розпорядження, яке стосується списання коштів з рахунку № НОМЕР_1 , він банку не надавав, рішення суду про примусове списання грошей з нього відсутне та судом не ухвалювалося. Письмовийй договір між ним Ощадбанком не укладався, проте керуючий ТВБВ № 10018/0138 ОСОБА_3 йому пояснив, що гроші з рахунку № НОМЕР_1 списані за введену послугу банку – обслуговування неактивного рахунку. Однак, про те, що існує така послуга і що за неї потрібно сплачувати кошти з рахунку, він дізнався від керуючого ТВБВ №10018/0138 ОСОБА_4 у той час, коли звернувся до банку й мав намір забрати свої грошові кошти з вищевказаного рахунку. Крім цього, ОСОБА_3 надав інформацію про те, що дана послуга затверджена 30 серпня 2017 року № 27. Уважав, що оскільки тарифи за послуги банку за обслуговування неактивного/нерухомого рахунку затверджено 30 серпня 2017 року, то дата списання коштів за обслуговування неактивного/нерухомого рахунку повинна розпочинатися не раніше 30 серпня 2018 року. Також зазначав, що на підставі ч.5 ст. 10 Закону Уукраїни «Про захист прав споживачів» відповідач повинен сплатити йому пеню у розмірі трьох відсотків вартості вкладу за кожний день прострочення, яка становить 1073,33 гривні за період з 08 січня 2019 року (дата отримання відповіді від установи банку) по день складання позову (08 липня 2019 року) та становить 5 грн. 96 коп. за один день прострочення. Окрім цього, за весь час невиконання ощадбанком свого обов`язку, покладеного на нього законом, йому були завдані моральні страждання. Дії ощадбанку, що виразилися у протиправному списанню коштів та закриття його рахунку, порушили його право як споживача, завдали йому душевних страждань і переживань, адже, довіряючи свої грошові кошти фінансовій установі Державного Ощадбанку України, він розраховував на порядність і чесність відповідача, дотримання ним усіх положень законодавства. Відмова в поверненні залишку вкладу порушила його плани розпоряджатися власними грошовими коштами, стала для нього великим шоком від нахабства і незаконних дій по відношенню до своїх кліентів – людей які повірили Ощадбанку в період нестабільної політичної та економічної ситуації в країні й довірили свої особисті кошти, тим самим забезпечили фінансовій установі запас ліквідності в один із найважчих економічних моментів, а у відповідь отримали невдячність, і недбале ставлення до виконання Ощадбанком свого обов`язку, покладеного на нього законодавством. Просив суд стягнути з відповідача суму грошових коштів (вкладу) у розмірі 197 грн. 60 коп., суму процентів за користування належними йому грошовими коштами в розмірі 09 грн. 76 коп., пеню в розмірі 1073 грн. 33 коп. та 1000 грн. у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Пояснення позивача, представника відповідача по даній справі

Позивач у судовому засіданні 26 вересня 2019 року позовні вимоги підтримав повному обсязі з вищевказаних підстав, та додатково суду пояснив про те, що договір банківського вкладу між ним та відповідачем укладено не було, проте у квітні 2012 році йому видана ощадкнижка, яка підтверджує передачу банку залишку коштів в розмірі 197 грн. 60 коп. для зберіганняй користування, до цього йому на всі грошові кошти, які перебували на цьому рахунку, нараховувалися проценти в розмірі 2 % (це передбачено ч.2 ст. 1070 ЦК України), проте лише 08 січня 2019 року він дізнався, що раніше ніж на півроку від набрання чинності новими змінами до Тарифів банку до закінчення періоду невикористання ним вищевказаного банківського рахунку із зазначеного рахунку відраховувалося по 30 грн. щомісячно всі належні йому грошові кошти. Підтвердив те, що він більше року не відвідував відділення відповідача в сел.Липова Долина, він особисто не отримував жодних письмових чи СМС-повідомлень від відповідача про введення нової послуги за обслуговування неактивного більш ніж протягом року банківського рахунку, при оформленні ощадкнижки жодних Правил чи Тарифів про надання банківських послуг відповідачем йому не вручалося і про їх ознайомлення він у жодних документах особисто не розписувався. Уточнив, що вимога про стягнення пені ґрунтується на нормах Закону України «Про захист прав споживачів», вимога про стягнення процентів ґрунтується на нормах ст. 1070 ЦК України, а розмір моральної шкоди він оцінює в 1000 грн., бо це грошовий еквівалент перенесеним ним переживань та душевних страждань; також підтвердив, що він залишив 197 грн. 60 коп. грошових коштів на вищевказаному рахунку відповідача з метою подальшого використання відкритого банківського рахунку для певних розрахунково-касових операцій (зарахування орендної плати, пенсії та інших грошових коштів тощо) та їх зняття з рахунку.

Представник відповідача ОСОБА_5 А. ОСОБА_6 , заперечуючи проти позову в повному обсязі, підтримав подане ним письмове заперечення на позов, додатково суду пояснив про те, остання операція по рахунку позивача із залишком коштів 197,60 грн. проведена 26 грудня 2016 року. Після даної дати зарахування або списання коштів з рахунку не відбувалось. Комітетом тарифної та продуктової політики АТ «Ощадбанк» прийняті рішення про встановлення вартості послуги банку з обслуговування неактивного поточного рахунку в сумі 30,00 грн. за місяць (протокол № 41 від 30 вересня 2015 року та № 27 від 30 серпня 2017 року). Ураховуючи дату останнього руху коштів по рахунку позивача, після спливу 12 місяців, тобто 27 грудня 2017 року його рахунок набув статусу неактивного. Лист-інформація АТ «Ощадбанк» про введення нової послуги у Тарифах за щомісячне обслуговування неактивного рахунку в розмірі 30 грн. доводилися до відома клієнтам установи шляхом їх розміщеннях на диспансерах (прозорих файлах-стендах) біля касових вікон у Липоводолиньському відділенні Ощадбанку, указаний тариф установлений відповідно до норм ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», за вклад на вимогу (на запитання) в Ощадбанку не встановлено у Тарифах нарахування та сплату будь-яких процентів, у копії ощадкнижки позивача відсутні відомості про нарахування йому до закриття банківського рахунку № 10164 будь-яких процентів за користування належними йому коштами. Щодо вимоги про стягнення пені, вказав, що позивачем не враховано, що пеня нараховується на суму неналежно наданих послуг, а не суму коштів на рахунку, тому нарахування позивачем пені за відсутності порушень з боку банку та ще й на суму коштів, що знаходяться на рахунку без зазначення ціни послуги, виконання якої на думку позивача прострочено, уважав безпідставним. Зазначав, що всі заявлені вимоги позивачем є необгрунтованиими, а тому в їх задоволенні просив суд відмовити.

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 16 липня 2019 року у даній справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання на 05 серпня 2019 року о 14 год. 20 хв. 05 серпня 2019 року протокольною ухвалою суду у підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 09 вересня 2019 року для надання витребуваних додаткових доказів. 09 серпня 2019 року ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 вересня 2019 року на 13 год. 00 хв. 26 вересня 2019 року позов вирішено по суті.

Установлені судом фактичні обставини даної справи

Відповідно до фотокопії ордеру на зарахування вкладу на рахунок 10164 від 18 квітня 2003 року, на рахунок ОСОБА_1 вперше при відкритті рахунку зараховано грошові кошти у розмірі 190 грн. 80 коп. 17 квітня 2012 року ВАТ «Державний ощадний банк України» у відділенні № 10018/0142 в с. Синівка Козюрі ОСОБА_7 видано ощадну книжку по рахунку № НОМЕР_1 , станом на 19 січня 2017 року залишок по рахунку становив 197 грн. 60 коп. (а.с. 5). З оглянутого в судовому засіданні оригіналу ощадкнижки від 17 квітня 2012 року у рукописних відмітках про надходження та витрачання грошових коштів відсутня інформація про нарахування процентів за користування грошовими коштами на рахунку № НОМЕР_1 за період з дня видачі зазначеного документа та станом на 19 січня 2017 року.

Протоколом № 27 засідання комітету тарифної та продуктивної політики АТ «Ощадбанк» від 30 серпня 2017 року затверджено зміни до п. 1.1.24 Розділу 1 «Послуги банку, що надаються фізичним особам» Тарифів за послуги установ АТ «Ощадбанк» та Головного управління з обслуговування клієнтів, а саме, щодо встановлення послуги - обслуговування неактивного поточного рахунку у розмірі 30 грн. Зазначені Тарифи вступають в дію після доведення відповідного листа департаментом роздрібного бізнесу до відома регіональних управлінь АТ «Ощадбанк», головного управління з обслуговування клієнтів та структурних підрозділів центрального апарату (а.с.56-57).

Витягом з протоколу № 41 засідання комітету Тарифної та продуктової політики АТ «Ощадбанк» від 30 вересня 2015 року до послуги банку, що надаються фізичним особам викладено в новій редакції п. 1.1, згідно з яким тарифна вартість послуги за обслуговування неактивного поточного рахунку дорівнює 30 грн. Згідно з електронним повідомленням АТ «Ощадбанк» від 29 січня 2016 року № 11/3-17/24-700 з метою забезпечення належного інформування кліентів про впровадження нової комісійної винагороди за обслуговування неактивного поточного рахунку необхідно до 01 лютого 2016 року організувати розміщення в установах банку письмового повідомлення (таке повідомлення додавалося до вказаного листа). За змістом вищевказаного повідомлення клієнтам банку інформувалося про запровадження з 01 лютого 2016 року щомісячної комісійної винагороди у розмірі 30 грн. за обслуговування неактивного поточного рахунку (а.с.58-62). Докази доведення до відома вказаного повідомлення у будь-якиий спосіб особисто позивачу у певну дату чи за певних обставин у матеріалах справи відсутні.

З виписки по рахунку клієнта ОСОБА_1 262040003326318/10164 за період 18 квітня 2003 року по 31 травня 2018 року, попередня дата руху 18 квітня 2003 року, вхідний залишок на 03 січня 2010 року – 0,00 грн., 29 грудня 2017 року, 31 січня 2018 року, 28 лютого 2018 року, 30 березня 2018 року, 27 квітня 2018 року, 31 травня 2016 року з вищевказаного рахунку списувалися грошові кошти в розмірі 30,00 грн. в якості комісії з неактивного рахунку, також з вказаної виписки прослідковується надходження та зняття грошових коштів позивачем, проценти (відсотки) за користування банком грошовими коштами на вищезазначеному рахунку не нараховувалися (а.с.65-68).

Відповідно до виписки по рахунку клієнта ОСОБА_1 № НОМЕР_2 за період 01 червня 2018 року по 02 липня 2018 року, попередня дата руху 31 травня 2018 року, вхідний залишок на 01 червня 2018 року – 17,60 грн., вихідний залишок на 02 липня 2018 року – 0,00 грн.

З фотокопії історії рахунку № НОМЕР_2 вбачається, що 29 грудня 2017 року, 31 січня 2018 року, 28 лютого 2018 року, 30 березня 2018 року, 27 квітня 2018 року, 31 травня 2016 року з вищевказаного рахунку списувалися грошові кошти в розмірі 30,00 грн., 27 червня 2018 року комісія списана у розмірі 17 грн. 60 коп. (а.с.69).

08 січня 2019 року керівник Липоводолинської філії АТ Ощадбанк ОСОБА_3 проінформував позивача про те, що з рахунку позивача з 26 грудня 2017 року і по 27 червня 2018 року утримана плата за обслуговування неактивного рахунку у розмірі 30 грн. за кожен місяць в межах залишку вкладу, 02 липня 2018 року рахунок позивача закрито як нерухомий та без залишку (а.с.6). 10 червня 2019 року керівник Липоводолинської філії АТ Ощадбанк ОСОБА_3 також проінформував позивача про те, що 18 квітня 2003 року на ім`я позивача у банку відкрито безготівковий поточний рахунок в ТВБВ с.Синівка, окремий договір не складався (а.с.7).

З показань свідка ОСОБА_4 судом установлено ті обставини, що у Синівському відділенні Ощадбанку (до його ліквідації) на дошці оголошень постійно розміщувалися Тарифи з надання банківських послуг АТ «Ощадбанк України», які доводилися у такий спосіб до відома всіх відвідувачв та клієнтів банку. У Липоводолинському відділенні АТ «Ощадбанк України» з вересня 2011 року у спеціальних диспенсерах, які розміщені на касових вікнах, та окремо на дошці об`яв у відділенні банку розміщувалися Тарифи щодо вартості послуг, які надаються банком та відповідне повідмоелння банку, в яких містилася інформація про вартість щомісячної послуги в розмірі 30 грн. з обслуговування неактивного банківскього рахунку після її введення. З 2011 року і на даний час зігдно з діюяими на той та на даний час Тарифами по вкладу на вимогу клієнта та за користування грошовими коштами, розміщені на поточному банківському рахунку, проценти не нараховуються та не нараховувалися, останні нараховуються у банку по окремими зарплатним проектам та по депозитним договорам при відкритті відповідних рахунків, на ім`я ОСОБА_1 у Синівському відділенні банку був відкритий поточний банківський рахунок (його цислова абривіатура не розпочиналася на цифру «0», на таку цифру у банку відкриваються депозитні рахунки) без нарахування будь-яких процентів по ньому. Щомісячне зняття коштів у розмірі 30 грн. з рахунку позивача та закриття банківського рахунку відбувалося з використанням спеціальної програми в автоматичному режимі і Липоводолинське відділення банку не приймало участі в цих операціях; окремих листів про введення нових Тарифів та про закриття рахунку після зняття всіх наявних на ньому коштів позивача Липоводолинське відділення Козюрі М.С. не направляло, СМС-повідомлень також, проте відповідна інформація розміщена на офіційному сайті банку.

З урахуванням установлених обставин справи, суд уважає, що між сторонами виник спір з приводу повернення коштів з поточного банківського рахунку клієнта АТ «Ощадбанку», стягнення процентів за користування коштами, які розміщувались на такому рахунку, пені за прострочення виконання банківської послуги та відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням права позивача, як споживача банківських послуг, та, як власника грошових коштів. При цьому, суд констатує різноаспектне формулювання позивачем заявлених позовних вимог з наведенням ним мотивів щодо одночасного виникнення спору з приводу як правовідносин, які випливають із договору банківського вкладу, так і з правовідносини з приводу користування банківським рахунком, а також щодо захисту прав споживача банківських послуг й права власності на грошові кошти. Разом із цим, суд остаточно визначив сутність та зміст заявлених вимог як з урахуванням письмового викладу позовних вимог у позові, з пояснень сторін у даній справі, так і з урахуванням досліджених доказів та установлених обставин справи з огляду на зміст та сутність тих правовідносин, які фактично виникли та тривали у вищевказаний період часу.

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

а) щодо вимог про стягнення з відповідача коштів, розміщених на банківського рахунку

та про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ч.1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов`язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.

Згода обтяжувача може бути виражена у загальній формі та/або містити умови, за яких така згода вважається наданою. Така згода може бути включена до умов договору, яким встановлюється обтяження майнових прав на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

За змістом ч.2 ст.1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунку якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження про це; у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором. Разом із цим, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно з нормою ч.4 ст. 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.

Відповідно до норм ч.1,2 ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. При цьому, проценти сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

в) щодо вимоги про стягнення пені

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

г) щодо вимоги про відшкодування шкоди

Відповідно до п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право навідшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 4 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Висновки суду по суті заявлених вимог

а) щодо вимог про стягнення з відповідача коштів, розміщених на банківського рахунку

З досліджених доказів у даній справі убачається належність на праві приватної власності позивачу грошових коштів в розмірі 197 грн. 60 коп., які розміщувались на поточному рахунку № НОМЕР_1 у ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є відповідач по справі.

Вчиняти розрахунково-касові операції по вищевказаному рахунку, відповідач після внесення змін до Тарифів за послуги установ АТ «Ощадбанк» в частині послуг, які надаються фізичним особам, у квітні 2016 року, протягом періоду часу з грудня 2017 року і по червень 2018 року стягував з вищевказаних грошових коштів та інших коштів, наявних на рахунку, по 30 грн. комісії за обслуговування неактивного рахунку і у липні 2018 року остаточно зазначений рахунок закрито без залишку коштів на ньому. Сторони у даній справі визнали ті обставини, що між ними у 2012 році і по день вирішення даного спору в суді договір банківського вкладу не підписувався, а також з пояснень позивача та представника відповідача вбачається те, що відносини по користуванню поточним банківським рахунок № НОМЕР_1 між сторонами спору підтверджено виданою позивачу ощадною книжкою, в якій не зазначено інших умови договору банківського рахунку, а також істотних умов договору банківського вкладу.

З огляду на норми ч.1 ст. 1068, 1075 ЦК України банк не доводив особисто позивачу у будь-який доступний та у безпосередньо персональний спосіб (зокрема, ні під особистий підпис, ні шляхом направлення письмових чи електронних повідомлень тощо) вищевказані зміни до Тарифів, не порушував питання (вимогу) про дострокове розірвання чи відмови від правовідносин з приводу користування поточним банківським рахунком у порядку та у спосіб, визначений цивільно-банківським законодавством з узгодженням договірних питань шляхом складання, надсилання і підписання відповідних документів, а також не провів видачу залишку коштів, які були зараховані на рахунок, відкритий на ім`я позивача у відповідача станом на 19 січня 2017 року, про повернення яких порушував питання позивач у грудні 2018 року-січні 2019 року, відповідно до банківських правил.

На думку суду, недоведення відповідачем у належний спосіб до відома позивача умов користування поточним банківським рахунком в частині запровадження щомісячної комісії за обслуговування неактивного банківського рахунку в розмірі 30 грн., як однієї зі складових договору банківського рахунку, непроведення процедур договірного розірвання цих правовідносин чи відмови від них, призвело до необгрунтованого відступу відповідачем від принципів добросовісності, справедливості та розумності цивільних правовідносин (пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України), та в подальшому до порушення права власності позивача на належні йому грошові кошти, розміщені на банківсьому рахунку відповідача без дотримання мінімально необхідних національних стандартів для цих правовідносин.

За таких обставин, порушене право позивача на грошові кошти підлягає захисту в ефективний спосіб шляхом стягнення з відповідача на користь позивача розміщених станом на 19 січня 2017 року на поточному банківському рахунку коштів в розмірі 197 грн. 60 коп.

Крім цього, в аспекті статті 13, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід також зазначити, що суд, як національний орган повинен, повинен ефективно захищати право фізичної особи на мирне володіти своїм майном (для даної справи це грошові кошти позивача, які мають економічну цінність), розміщені на поточному банківському рахунку, оскільки як установлено у даній справі позбавлення права позивача на вищевказане майно відбулося без дотримання необхідних вимог національного законодавства та у несправедливий спосіб, що не відповідало критерію «законності», як складовому принципу верховенства права.

З огляду на наведені вище висновки довід представника відповідача про доведеність до відома позивача змін до Тарифів банку через підконтрольні відокремлені підрозділи Банку не є переконлими, оскільки як установлено у даній справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази особистого повідомлення позивача про впровадження даної послуги, яка оплачується за рахунок коштів на банківсьому рахунку. Крім цього, у матеріалах справи відсутні докази досягнення домовленостей між сторонами спору щодо розірвання договору банківського рахунку, а також доказів надання ОСОБА_1 згоди на зміну умов та розірвання договору банківського рахунку.

Також суд уважає непереконливим довід позивача про те, що між ним та банком виникли правовідносин щодо користування банківським вкладом під назвою «До запитання», оскільки аналіз досліджених доказів та установлених судом правовідносин, які фактично склалися між сторонами спору, свідчить про виникнення та наявність протягом вищезазначеного часу між позивачем та відповідачем саме відносин з приводу користування та обслуговування банком поточного рахунку клієнта (позивача) без нарахування процентів на грошові кошти, розміщені на такому рахунку, та без видачі платіжної електронної картки, а лише з оформленням і видачею ощадкнижки, в яку вносилися відмітки співробітником відповідача про надходження та зняття грошових коштів ОСОБА_1

б) щодо вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача на його користь процентів за користування грошовими коштами, розміщених на банківськівському рахунку

Аналіз наведених норм законів свідчить про те, що позивач за договором банківського рахунку відповідно до норм ст. 1070 ЦК України має право на отримання процентів за користування відповідачем коштами, які розміщені на банківському рахунку, проте розмір таких процентів не визначено в договорі банківського рахунку (останній між сторонами спору у письмовій формі не укладався), такі умови відсутні в дослідженій в судовому засіданні ощадкнижці, виданій на ім`я позивача відповідачем, а спеціальний закон у сфері банківських правовідносин не визначає для державного ощадного банку мінімальний чи гарантований законом розмір процентів за користування грошових коштів на поточному банківському рахунку та за вкладом на вимогу, який повинен сплачуватися банком його клієнтам.

Суд уважає, що позивач не довів належними та допустими доказами визначеного для відповідача обов`язку по сплаті позивачу процентів саме в розмірі 2 % річних на залишок грошових коштів на поточному банківському рахунку № НОМЕР_1 , а відкриття та рух коштів по ньому підтверджується паперовою ощадною книжкою без використання платіжної картки.

Так, досліджена в судовому засіданні ощадкнижка не містить в своєму тексті та змісті умов щодо розміру та порядку сплати відповідачем процентів за користування коштами позивача, розміщених на поточному банківському рахунку. Також позивач не навів посилань на Тарифи, які діяли станом на день оформленням вищевкааної книжки та які доводилися до його відома, щодо розміру процентів за користування банківськими коштами на поточному рахунку (зокрема, які передбачали узгоджену сплату позивачу банком саме двох відсотків річних на кошти, які розміщені на рахунку № НОМЕР_1 ).

За таких обставин, у задоволенні цієї вимоги ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку з її недоведеністю, а доводи-пояснення позивача щодо розміру обрахованих процентів слід уважати такими, які не підтверджені відповідними засобами доказування.

в) щодо стягнення пені:

Як установлено судом у даній справі, позивач мав статус споживача банківських послуг по користуванню поточним рахунком № НОМЕР_1 без видачі платіжної картки, які надавалися відповідачем до липня 2018 року, та відповідач, як виконавець таких послуг при їх неналежному наданні, повинен нести відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме у виді сплати пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення, тобто положення вищевкааного закону поширюються на дані правовідносини.

За змістом вищенаведеної частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 1070 ЦК України, якою передбачено виплату банком клієнту процентів за користування коштами, які розміщенні на рахунку, то під вартістю послуги за договором банківського рахунку слід розуміти розмір процентів, які банк зобов`язаний сплатити за користування коштами позивачу (для такого випадку спочатку доцільно розрахувати вартість послуги за один день, а потім остаточно обрахувати її розмір з урахуванням кількості днів прострочки). Позивачем на доведено посиланнями на відповідні засоби доказування підтвердження того, саме в якому розмірі банк повинен був сплачувати проценти за користування грошовими коштами ОСОБА_1 до закриття вищенаведеного банківського рахунку, а з досліджених матеріалів справи та з урахуванням показань свідка ОСОБА_4 судом не установлено вищевказаного розміру процентів, як розрахункової одиниці. Без цього показника обрахувати пеню за прострочення ненаданої банківської послуги суд позбавлений практичної можливості.

Також слід зазначити, що позивачем наведено розрахунок, який не відповідає вимогам вищенаведених законів та установлених судом обставин справи, оскільки позивач для розрахунку застосовує саме суму коштів на рахунку, яка залишалася ним станом на 19 січня 2017 року, в розмірі 197 грн. 60 коп., а не вартість неналежно наданої послуги, а також розмір відсотків в 2%, які не підтверджені ні умовами договору банківського рахунку, ні діючими протягом існування спірних правовідносин Тарифами та Правилами надання банківських послуг відповідачем. З огляду на це, а також ураховуючи наведену методику та складові обрахунку пені й межі заявленої ОСОБА_1 вимоги, суд уважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині у зв`язку з його недоведеністю. Вищенаведені висновки суду по цій вимозі узгоджуються з правовими позиціями, сформульованими у постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16 та від 1 червня 2016 року у справі № 2558цс15, а також у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №759/13827/15-ц.

г) щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди

З досліджених письмових доказів у даній справі та з урахуванням вищенаведених нормативно-правових актів суд уважає, що ні чинним законодавством, ні договором банківського рахунку, який фактично виконувався між сторонами спору, не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з неповерненням банком грошових коштів, зарахованих на відкритий на ім`я позивача-клієнта поточний рахунок та за закриття нерухомого рахунку з ініціативи банку.

Крім цього, при установленні судом порушення відповідачем права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження належними йому грошовими коштами на банківському рахунку позивач не довів суду з посиланням на відповідні допустимі, належні та достатні засоби доказування обставини перенесених ним переживань та душевних страждань, їх тривалість, форми прояву та їх глибину, а також обґрунтування їх грошового еквіваленту.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задовлення заявленого позову в цій частині, а тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити також з підстави її необґрунтованості.

Розподіл судових витрат

Оскільки відповідач, як споживач, звільнений від сплати судового збору у даній справі при зверненні до суду, а також ні позивач, ні представник відповідача не надали суду відповідного розрахунку понесених ними інших витрат під час розгляду її в суді, то відповідно до ст. 141 ЦПК України суд уважає за необхідне не проводити розподіл судових витрат по справі у зв`язку з їх фактичною відсутністю.

Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141,263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 197 (сто дев`яносто сім) гривень 60 коп. грошових коштів, розміщених на поточному рахунку № НОМЕР_1 у відділенні Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 10018/ НОМЕР_3 станом на 19 січня 2017 року.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення з відповідача процентів, пені та моральної шкоди.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП1860011553).

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (місце знаходження: вул. Госпітальна, 12-г, м. Київ, ЄДРПОУ 00032129).

Повне рішення суду складено 30 вересня 2019 року.

Суддя Д. В. Бутенко