Рішення № 84652447, 27.09.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/7298/18

2/465/1743/19

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

27.09.2019 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого- судді Кузя ВЯ.

за участі секретаря судового засідання Янковської С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовною заявою про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом .

Обґрунтовуючи свої вимоги покликається на те, що є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 на підставі Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 623 від 21.11.2016 року. Згідно довідки про склад сім"ї виданої ЛКП "Затишне" № 3614 від 12.11.2018 року, у квартирі зареєстровані: вона, позивач ; її мати - ОСОБА_4 ; відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Останні 10 років відповідачі без поважних причин не проживають за вказаною адресою, не сплачують комунальних послуг. У зв`язку із вищенаведеним вимушена звернутися до суду .

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити.

В чергове судове засідання позивач, як і ї представник не з`явилися, подали до суду заяву про слухання справи у їх відсутності, в якій вказали, що позовні вимоги підтримують, просять такі задовольнити. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечують.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, хоча належним чином викликалися у порядку ст.ст. 128-130 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу , розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши її дійсні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем квартир АДРЕСА_1 на підставі Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 623 від 21.11.2016 року. Згідно довідки про склад сім"ї виданої ЛКП "Затишне" № 3614 від 12.11.2018 року у квартирі зареєстровані: позивач; її мати - ОСОБА_4 ; відповідачі - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст. 163 ЖК України, у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Частиною 3 зазначеної статті передбачені випадки збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Факт не проживання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вказаній квартирі підтверджується актами № 362 від 24.04.2018 року, № 571 від 06.07.2018 року та № 826 від 24.10.2018 року, що складені працівниками ЛКП «Затишне".

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та протоколів № 2, № 4, № 7, № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності, передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачі не проживають у спірній квартирі понад один рік, поважних причин не проживання чи перешкод їм у користуванні такою, судом не встановлено. Отже, позовні вимоги позивачів про визнання відповідачів таким, що втратили право користування жилим приміщенням є підставними та обґрунтованими, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Приймаючи дане рішення, суд враховує, що позивач хоч і не є особою, що володіє квартирою на праві власності, оформленому у спосіб визначений законом, проте наявність реєстрації у квартирі відповідачів створює для неї невиправдані матеріальні витрати.

Щодо заявленої позовної вимоги про зняття відповідача з реєстраційного обліку суд приходить наступного.

Порядок зняття з реєстраційного обліку визначений Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється (серед іншого) на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, зняття з реєстраційного обліку проводиться компетентними органами на підставі рішення суду про виселення.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Законом є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положеннястатті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статей 71,72,116,156 ЖК УРСР;статті 405 ЦК України).

При визнанні судом осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, юридичним наслідком є зняття таких осіб з реєстраційного обліку за адресою зазначеного житла.

Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом у Постанові від 06.02.2019 року у справі № 465/2559/14-ц, яка в силу Закону є обов`язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.

Відтак, заявлені вимоги позивача про зняття судом відповідачів з реєстраційного обліку не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 150 Житлового кодексу України, ст.ст. 2, 10, 12,19, 128-130, 141, 247,258-259, 263-265,268, 280-282,284,289,351-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Якщо відповідачу, повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, він має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Роз`яснити, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, юридична адреса: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85.

Суддя В. Кузь