Рішення № 8465140, 20.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/820.01.10 За позовом                    Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" До                              Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Дверей"

Про                              стягнення 26043,73 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Коноваленко Є.Л–предст. (дов. №196-7009/КР від 23.09.2009 р.)

Від відповідача          Терешков А.Л. - співвласник

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Мир Дверей” про стягнення грошових коштів у розмірі 26043,73 грн. (20 555,45 грн. –основний борг, 3 083,32 грн. –штраф, 1429,17- пеня, 650,17 грн. –збитки від інфляції, 325,62 грн. – 3% річних) внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №00358/08 від 03.04.2008р.

Ухвалою суду від 18.12.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/8 та призначено розгляд справи на 20.01.2010 р.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, вказуючи, що сума основного боргу ним сплачена, а прострочка платежу виникла у зв’язку з тяжким матеріальним становищем підприємства.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.01.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2008 р. між сторонами укладено договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності № 00358/08 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору позивач зобов’язався надати відповідачу місця для розміщення зовнішньої реклами, згідно адресної програми, що міститься у додатках до Договору.

Відповідач в свою чергу зобов’язався здійснювати оплату за місця для розміщення реклами.

Пунктом 3.6.15. Договору встановлено, що підставою для здійснення оплати є рахунки на сплату коштів, які відповідач зобов’язується отримувати у позивача не пізніше 15 числа кожного місяця.

Відповідно до п.4.3. Договору оплата за користування місцями для розміщення реклами здійснюється не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивачем належним чином виконано умови Договору.

Проте, відповідачем неналежним чином виконано умови Договору та не оплачено рахунки, надані позивачем за 05.11.2008 р., 11.11.2008 р., 18.12.2008 р., 17.03.2009 р., 13.04.2009 р., 10.07.2009 р., 13.08.2009 р., 16.09.2009 р..,09.10.2009 р.., 06.11.2009 р. на загальну суму 20555,45 грн.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача 20555,45 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 1 429,17 грн., штрафу, що згідно розрахунку становить 3 083,32 грн., а також, 650,17 грн. –збитків від інфляції, 325, 62 грн. –3% річних.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що сума основного боргу ним сплачена у повному обсязі.

У судовому засіданні сторонами надано суду Акт звірки взаємних розрахунків від 14.01.10, згідно з яким, сума основного боргу відповідачем сплачена.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 7.4 Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.5. Договору встановлено, що за порушення термінів оплати понад місяць, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 15% від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 1429,17 грн., сума штрафу –3083,32 грн. (розрахунки в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені та штрафу відповідачем суду не надано.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, в порушення вимог ст. 232 ГК України, по рахунка від 18.12.2008 р.., 17.03.2009 р., 13.04.2009 р. розрахунок здійснено за більш ніж піврічний термін. Таким чином, розмір пені, нарахований позивачем підлягає зменшенню.

Що стосується штрафу, Договором передбачено, що сплата штрафу здійснюється при порушенні термінів оплати понад місяць. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку штрафу ним нараховано штраф по рахунку від 06.11.2009 р. (строк оплати до 25.11.2009 р.), позовна заява подана до суду 11.12.2009 р., а оплата по вказаному рахунку здійснена 17.12.2009 р., тобто прострочка платежу за цим рахунком становить менше місячного строку, встановленого п.7.5. Договору. За таких обставин позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 325,62 грн., збитків від інфляції –650,17 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 325,62 грн. та збитків від інфляції у розмірі 650,17 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          В частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Дверей" (02068, м. Київ, пр-т. Григоренка, 38-А, код 32344840, р/р 26004301276806 в Харківському відділенні ПІБ в м. Києві, МФО 322205, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код 26199714, р/р 2600333023122 в Києво-Святошинському відділенні КРФ ВАТ КБ „Хрещатик”, МФО 300830) 540 (п’ятсот сорок ) грн. 54 коп. пені, 2830 (дві тисячі вісімсот тридцять) грн. 24 коп. –штрафу, 325 (триста двадцять п’ять) грн. 62 коп. 3% річних, 650 (шістсот п’ятдесят) грн. 17 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В задоволенні решти вимог –відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко