Вирок № 84650972, 01.10.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/640/18

Пр. №1-кп/333/70/19

ВИРОК

Іменем України

01 жовтня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Бобко О.В., прокурорів: Сачави О.А., Михальчука В.В., потерпілого ОСОБА_1 , захисника потерпілого Савченка В.С., обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника обвинуваченого Сапожнікової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2017 року, приблизно о 18 годині 45 хвилин, водій ОСОБА_3 , не маючи водійського посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи автомобілем «BA3-2103», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїжджій частині вул. Батарейної в напрямку вул. Технічної в м. Запоріжжі.

В цей час, по вищевказаній вулиці, у зустрічному водію ОСОБА_3 напрямку, в межах своєї смуги руху, здійснював рух велосипедист ОСОБА_1 .

Під час руху, в районі перехрестя вул. Батарейної та вул. Технічної, водій ОСОБА_3 , діючи в порушення вимог п.11.3 ПДР України, де сказано: «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу», на закруглені дороги вліво, за напрямком його руху, змінив напрямок свого руху, та виїхавши на зустрічну смугу, не надав перевагу в русі водію ОСОБА_1 , в результаті чого передньою лівою частиною кузова керованого автомобіля допустив зіткнення з передньою частиною велосипеда.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 11.3 Правил дорожнього руху України, згідно висновку інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 9-41 від 18.01.2018, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_1. отримав тілесні ушкодження, з якими був доставлений до КУ «МКЛЕтШМД».

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 3047 М/д від 30.01.2018, тупа травма правого колінного суглоба, з розвитком гемартрозу (скупчення крові в порожнині суглоба), закритий перелом медіального мищелка правого стегна, ссадна в області правого колінного суглоба у ОСОБА_1 в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не були небезпечними для життя в момент їх спричинення, але потягли за собою довготривалий розлад здоров`я більш ніж на 21 день.

Закритий крайовий перелом основної фаланги першого пальця лівої кисті, набряк м`яких тканин в області першого пальця лівої кисті у ОСОБА_1 в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не були небезпечними для життя в момент їх спричинення, але потягли за собою довготривалий розлад здоров`я біль ніж на 21 день.

Садна в області лівого колінного суглоба, в області в потилиці у ОСОБА_1 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли утворитися в результаті ударів виступаючими частинами рухомого автомобіля.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав частково та пояснив суду, що 13.12.2017 здійснив зіткнення з потерпілим ОСОБА_1 , який рухався на велосипеді, однак вважає що в діях велосипедиста ОСОБА_1 також вбачається порушення правил дорожнього руху і тому їх вина є обопільною.

Крім часткового визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його вина у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, які зібрані в порядку, передбаченому процесуальним законом, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_1 , який в судовому засіданні пояснив, що їхав додому по вул. Батарейній в напрямку вул. Технічної по своїй частині. Під час руху був освітлений ліхтарями фар дальнього світла і в повороті побачив автомобіль. Пізніше автомобіль здійснив на нього наїзд. Оскільки автомобіль рухався з включеним дальним світлом, він не встиг відреагувати і трапилося зіткнення. Під час зіткнення автомобіль виїхав на зустрічну смугу, рухався швидко де і відбулося зіткнення. Водій автомобіля ніяких сигналів не подавав. Удар прийшовся на ліву частину автомобіля. Так в нього є захворювання зору - близорукість, але користуватись велосипедом йому не заборонено. Ліхтарі на його велосипеді освітлювались до 5метрів.

- даними, отриманими під час огляду місця події від 13.12.2017, план схемою та фототаблицєю до нього, згідно якого оглянуто автомобіль «ВАЗ 2103» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в ході огляду виявлено, що на автомобілі ушкоджено ліву передню частину, а саме: капот, крило та фару.

- даними, отриманими під час огляду диску «DVD-R» відео-файлу з портативної відеокамери, яка була закріплена грудній частині тіла потерпілого ОСОБА_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди. Згідно відеозапису водій автомобіля «ВАЗ 2103» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , виїхав на зустрічну смугу по вул. Батерейній в м. Запоріжжя, де в цей час рухався велосипедист ОСОБА_1 , не надав йому перевагу в русі, здійснив зіткнення з передньою частиною велосипеда.

- висновком судово-автотехнічної експертизи від 18.01.2018 за №9-41, згідно якого водій ОСОБА_3 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно вимогам пп. 11.3, 12.2 Правил дорожнього руху України.

Велосипедист ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти відповідно вимогам пп. 12.2, 12.3 правил дорожнього руху України.

У діях водія ОСОБА_3 невідповідності вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України не вбачається. Натомість дії водія ОСОБА_3 не відповідали вомогам п. 11.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

Технічна можливість водія ОСОБА_3 уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_1 залежала від виконання вимог п. 11.3 Правил дорожнього руху України.

- висновком судово-автотехнічної експертизи від 01.04.2019 за №11/10.1/104, згідно якого дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 11.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

- висновком судово-медичної експертизи № 3047 М/д від 30.01.2018, згідно якого в наслідок дорожньо-транспортної пригоди у ОСОБА_1 було виявлено: тупа травма правого колінного суглоба, з розвитком гемартрозу (скупчення крові в порожнині суглоба), закритий перелом медіального мищелка правого стегна, ссадна в області правого колінного суглоба у ОСОБА_1 в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не були небезпечними для життя в момент їх спричинення, але потягли за собою довготривалий розлад здоров`я більш ніж на 21 день.

Закритий крайовий перелом основної фаланги першого пальця лівої кисті, набряк м`яких тканин в області першого пальця лівої кисті у ОСОБА_1 в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не були небезпечними для життя в момент їх спричинення, але потягли за собою довготривалий розлад здоров`я біль ніж на 21 день.

- даними, отриманими з протоколу проведення слідчого експерименту від 18.12.2018, (слідчий експеримент проведено за дорученням суду). Під час проведення слідчого експерименту слідчим встановлено місце розташування автомобіля обвинуваченого та велосипедиста. Відтворено обставини дорожньо-транспортної пригоди.

Речовими доказами і документи:

- постановою про визнання предметів речовими доказами від 15.12.2017, згідно якої, автомобіля «ВАЗ 2103» реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнано речовими доказами;

- постановою про визнання предметів речовим доказами від 10.01.2018, згідно якої, «DVD-R» відео-файлу з портативної відеокамери, яка була закріплена на грудній частині тіла потерпілого ОСОБА_1 - визнано речовими доказами;

- постановою про визнання предметів речовими доказами від 30.01.2018, згідно якої, велосипед, який належить потерпілому ОСОБА_1 - визнано речовим доказом;

Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України вважає їх допустимими.

Крім того, суд дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.

Таким чином, вказані докази досліджені судом є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_3 злочину.

Під час судового розгляду суд дослідив документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86)

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його суспільну небезпечність, вік та здоров`я обвинуваченого (не перебуває на обліку у наркологічному диспансері та на обліку у лікаря-психіатра та інших обліках), думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, характеризуючі особистість обвинуваченого - раніше не судимого, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, офіційно не працевлаштований.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 : щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи особистість обвинуваченого ОСОБА_3 конкретні обставини кримінального провадження, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховування останнього можливо без ізоляції його від суспільства, тому ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_1 був заявлений цивільний позов до ОСОБА_3 , Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме, стягнути з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» витрати на лікування та відновлення здоров`я у розмірі 8 904 грн. 26 коп.; не отриманий заробіток (дохід) у зв`язку з втратою працездатності у розмірі 8 600 грн.; вартість велосипеда у сумі 9840 грн.,моральної шкоди у розмірі 5000 грн., та стягнути з ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 45 000 грн.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленим КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно п.10 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Як зазначає ОСОБА_1 у позові йому була завдана матеріальна шкода на загальну суму у розмірі 27344,26 грн., яка складається з: витрат на лікування та відновлення здоров`я у розмірі 8 904 грн. 26 коп.; не отриманий заробіток (дохід) у зв`язку з втратою працездатності у розмірі 8 69 грн.; вартість велосипеда у сумі 9840 грн. та моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Дані збитки він вважає стягнути з страхової компанії.

Згідно зі статтею 35 указаного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Таким чином, установивши, що ОСОБА_1 ні з відповідним повідомленням про ДТП, ні із заявою про страхове відшкодування у встановлений законодавством України строк до ПрАТ «УТСК» не звертався, причини, які б унеможливлювали вчинення ним таких дій, суду не навів, а також не порушив питання про відновлення цього строку, суд в цій частині відмовляє в задоволенні позову.

Однак, суд вважає, що потерпілий (цивільний позивач) ОСОБА_1 не позбавлений права з цими вимогами звернутися, як до страхової компанії у встановлений законом строк, так і до обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_3 у цивільному судочинстві.

Що стосується стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди то суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на думку суду, повністю доведена. Потерпілий обґрунтував спричинену моральну шкоду тим, що він зазнав страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, знаходженням на стаціонарному лікуванні, фізичним болем, внаслідок чого змінився його звичайний уклад життя, емоційний стан. Суд вважає, що вказані обставини не викликають сумнівів. Оцінуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з характеру й обсягу страждань, які виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, спричинення таких тілесних ушкоджень, хвилювання у зв`язку з тим, що обвинувачений тривалий час не відшкодовує шкоду та взагалі навіть не вибачився перед потерпілим.

Крім того, відповідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ромашов проти України «по заяві від 27.07.2004 року № 67534/01 ( пункт 52 ) встановлено, що суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. За ст. 41 Конвенції розмір сатисфакції має бути справедливим. Враховуючи практику ЄСПЛ, суд вважає, що розмір моральної шкоди, яка має бути стягнута з обвинуваченого на користь позивача буде справедливою сатисфакцією за дії та наслідки, які були їм заподіяні внаслідок вказаного злочину.

Виходячи із засад виваженості та справедливості, відповідно до вимог ст.1167 Цивільного кодексу України, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди такими, що повністю підлягають задоволенню у сумі 45 000 грн.

Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні складаються: із залучення експерта при проведенні судової інженерно-транспортної експертизи від 18.01.2018 №9-41, які становлять 1716 грн. 00 коп. та судової автотехнічної експертизи від 01.04.2019 №11/10.1/104, які становлять 2288 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.2 ст.122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету.

Згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи що зазначені експертизи було проведено експертом спеціалізованої державної установи - Запорізький НДЕКЦ МВС України та експертом Дніпропетровський НДЕКЦ МВС України, тому підлягають відшкодуванню у якості процесуальних витрат з ОСОБА_3

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.100, 368, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 1 року обмеження волі.

Згідно вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.

Відповідного до вимог п. 2, 4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Міра запобіжного заходу не обиралася.

Цивільний позов ОСОБА_1 (проживає АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 , (проживає: АДРЕСА_3 ), Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» (ЄДРПОУ 22945712, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 45 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 4004 грн. 00 коп.

Речові докази :

- автомобіль «ВАЗ 2103» реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_3

- велосипед - повернути потерпілому ОСОБА_1

- «DVD-R» відео-файлу з портативної відеокамери, яка була закріплена на грудній частині тіла потерпілого ОСОБА_1 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя: Ю.Р. Піх