Рішення № 8465078, 24.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/9 (18/1878)24.02.10 За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

доВідкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

пророзірвання договору банківського рахунку та стягнення 14248,24 грн.

СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача не зявився; від відповідача не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду Хмельницької області знаходилась справа №18/1878 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»про розірвання договору банківського рахунку №64 від 22.11.2006, стягнення боргу у розмірі 2778,36 грн., суми нарахованих процентів за користування грошовими коштами на рахунку в сумі 46,36 грн., суми неустойки 5744,84 грн., грошової компенсації за понесені матеріальні збитки у розмірі 1678,68 грн. та моральної шкоди у розмірі 4 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2009 направлено справу №18/1878 за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 01.12.2009 було прийнято справу до свого провадження та присвоєно № 34/9 (18/1878), розгляд справи було призначено на 18.01.2010.

Судове засідання призначене до слухання на 18.01.2010 не відбулось та ухвалою суду від 19.01.2010 було призначено на 04.02.2010.

Ухвалою суду від 04.02.2010 відкладено розгляд справи на 24.02.2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч взятим на себе зобовязанням залишку коштів, які знаходились на його поточному рахунку не перерахував, рахунку, у відповідності до п.20.5 Інструкції про відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою НБУ від 12.11.2003 №492 (далі Інструкція) не закрив, в звязку з чим позивач змушений виплатити неустойку в сумі 5744,84 грн., що підтверджується листом-претензією від ТОВ ВТП «Ембер»№079-09 від 12.08.2009.

Представник відповідача не зявився, письмово відзиву, в порядку ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) не подав, будь - яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить неявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за №08874895.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2006 між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) було укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок №НОМЕР_2 (далі Рахунок) у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, та зобовязується приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за Рахунком здійснюються після отримання від Клієнта повідомлення з відміткою про взяття Рахунку на облік органом державної податкової служби.

Як зазначив позивач, він 09.06.2009 отримав повідомлення від Банку про те, що з 21.06.2009 ВАТ КБ «Надра» запроваджує оновлені тарифи на розрахунково-касове обслуговування рахунків класу «2600». Основні з них:

-при відсутності оборотів по рахунку позивача протягом кожного місяця плата за ведення рахунку буде складати від 250 до 500 грн. в місяць в залежності від суми залишків;

-при наявності/поновлення оборотів по поточному рахунку позивача протягом кожного місяця плата за ведення рахунку буде складати від 0 до 49,9 грн. в місяць в залежності від суми залишків.

11.06.2009 позивач подав до Банку заяву про закриття поточного рахунку №НОМЕР_2, а залишок коштів просив перерахувати на рахунок НОМЕР_3, відкритий у Ізяславському відділенні Хмельницької філії Приватбанку, МФО 315405.

Залишок коштів на рахунку станом на дату отримання Банком заяви становив 3 090,36 грн.

Разом з зазначеною заявою про закриття поточного рахунку, позивач просив використати 300 грн. на закриття рахунку та 12 грн. на обслуговування рахунку в червні 2009 року з врахуванням ПДВ згідно з діючими та погодженими з позивачем тарифів. Решту 2778,36 грн. позивач просив перерахувати згідно платіжного доручення №7 від 11.06.2009.

Платіжне доручення №7 від 11.06.2009 було отримано Банком 11.06.2009, про що зокрема свідчить відтиск печатки Банку на ньому.

В звязку з невиконанням Банком умов Договору, на підставі п.2.2.1 та п.9.1 Договору позивач повторно звернувся до Банку та вимагав закрити рахунок №НОМЕР_2.

На вимогу позивача, Банк повідомив, що на поточному рахунку Клієнта є залишок у сумі 2 590,39 грн., саме тому Банк не може закрити поточний рахунок до повного зняття коштів з нього.

Згідно з п.9.4 Договору у разі закриття рахунку Банк здійснює остаточні операції за Рахунком Клієнта, у тому числі перераховує залишок коштів на підставі платіжного доручення Клієнта на інший, відкритий Клієнтом рахунок, зазначений у заяві про закриття рахунку.

Відповідно до п.п.2.2.5 п.2.5 Договору Клієнт має право ініціювати розірвання цього Договору в разі непогодження зі зміною тарифів, передбачених п.2.1.9.

Як пояснив позивач, саме зміна тарифів Банком стала підставою для розірвання укладеного між сторонами 22.11.2006 Договору.

Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст.611 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність обставин, з якими стаття 651 ЦК України повязує можливість розірвання договору, оскільки позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Враховуючи той факт, що при зверненні до Банку з вимогою (11.06.2009) про закриття поточного рахунку Клієнта №НОМЕР_2 залишок коштів на останньому становив 2 778,36 грн., а відповідач проігнорував заяви позивача, без достатніх на те правових підстав, а отже, вимога позивача про стягнення з Банку боргу у сумі 2 778,36 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач, також посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України просив стягнути з Банку 46,36 грн. процентів за користування грошовими коштами, з розрахунку 3% річних, які нараховані за період з 03.02.2009 до 25.08.2009.

Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобовязань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобовязаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Згідно з ч.3 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається із зазначеної норми (зокрема назви статті), вона містить положення про відповідальність за порушення грошового зобовязання.

Тому, суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення з Банку процентів за користування грошовими коштами в сумі 46,36 грн.

Позивач, також посилаючись на лист свого контрагента (ТОВ «ВТП «Ембер») за вих. №079-09 від 12.08.2009 просив стягнути з Банку 5 744,84 грн. пені.

Дана вимога мотивована тим, що за договором поставки №02-08 від 23.06.2008 та накладної на відвантаження №1042 від 27.01.2009 позивач отримав продукцію на суму 3 069,60 грн. В звязку з порушенням позивачем строків оплати поставленої продукції у сумі 3 039,60 грн. ТОВ ВТП «Ембер»нарахувало позивачу пеню в сумі 5744,84 грн.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобовязання.

Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобовязання.

Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.

При обчисленні розміру збитків повинні враховуватися тільки ті обставини, які безспірно підтверджують реально понесені стороною збитки, які остання зазнала внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Як слідує з поданої позивачем претензії, остання подана з звязку з порушенням позивачем умов договору поставки №02-08 від 23.06.2008.

Поданий позивачем розрахунок збитків в сумі 5 744,84 грн. документально не підтверджений, т.я. зазначена сума, яку позивач обґрунтував як нараховані його контрагентом штрафні санкції не є збитками в розумінні ст. 224, 225 ГК України, оскільки останні позивачем на дату вирішення спору понесені не були.

Відтак, позов в цій частині є незаконним і необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Поряд з вищеописаними позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача 4000 грн. моральної шкоди. Позивач стверджує, що своїми протиправними діями Банк наніс шкоду діловій репутації позивача, як підприємця, які позивач оцінив у сумі 4000 грн.

В постанові Пленуму Верховного суму України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995 р. зазначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Оскільки матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1, як фізичній особі-підприємцеві було завдано моральної шкоди, суд вважає вимоги останнього необґрунтованими та безпідставними.

Позивач також просив стягнути з відповідача грошову компенсацію за понесені матеріальні збитки у розмірі 1 678,68 грн.

Дану вимогу позивач обґрунтував тим, що ним були понесені матеріальні збитки, такі як консультація у юриста, відпрацювання та роздрукування позовної заяви, ксерокопія документів, вартість затраченого робочого часу, вартість використаних ПММ, вартість моторесурсу автомобіля на загальну суму 1 678,68 грн.

У ході проведення судового засідання 04.02.2010 позивач також просив стягнути з відповідача вартість судових витрат на прибуття до суду в м. Київ.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Проте, позивач не надав суду належних доказів на підтвердження сплати останнім понесених матеріальних витрат (фіскальних чеків, платіжних доручень тощо).

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

З огляду на той факт, що позивач при зверненні до суду сплатив 427 (чотириста двадцять сім) грн. 50 коп. витрат на оплаті державного мита, 200,01 грн. підлягають поверненню останньому, як зайво сплачені.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір банківського рахунку №64, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра»22.11.2006.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (30300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, свідоцтво про держану реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_4) 2778 (дві тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 36 коп. боргу, а також 112 (сто дванадцять) грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 46 (сорок шість) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повернути Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (30300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, свідоцтво про держану реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_4) з Державного бюджету України 200 (двісті) грн. 01 коп., як зайво сплачені.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.