Ухвала суду № 84647570, 12.09.2019, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/276/2019

132/3359/19

У Х В А Л А

12.09.2019 р.

Жмеринський міськроайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Верніка В.М.

суддів Порощука П.П., Шепеля К.А.,

із участю: - секретаря Росовської О.Ю.,

- прокурора Посвалюка І.П.,

- потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

- обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

- захисників Присяжнюка О.Г., Білошкурського О.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м.Жмеринці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020160000108 від 09.03.2019 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ст.348 КК України,

ВСТАНОВИВ :

10.09.2019 року до Жмеринського міськрайонного суду згідно ухвали Вінницького апеляційного суду від 10.09.2019 року в порядку, передбаченому ст.34 КПК України, надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017020160000108 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ст.348 КК України, за ознаками вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбання, носіння, зберігання, а ОСОБА_3 - також збуту вогнепальної зброї, бойових прпипасів без передбаченого законом дозволу, та за ознаками вчинення ОСОБА_4 замаху на вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Ухвалою Жмернського міськрайонного суду від 11.09.2019 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.

На початку підготовчого судового засідання захисник Білошкурський О.В., посилаючись на стислі терміни з часу нажходження обвинуального акту до суду, заявив клопотання про надання додаткового строку для узгодження з підзахисним ОСОБА_4 позиції сторони захисту, не заперечуючи щодо вирішення наразі питання доцільності продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу, проти чого не заперечували інші учасники провадження.

Прокурор Посвалюк І.П. заявив клопотання про продовження обом обвинуваченим строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, термін яких щодо кожного з них закінчується 14.09.2019 року, посилаючись на об`єктину неможливість закінчити судовий розгляд в цей строк. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що досі не зникли та не зменшилися ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, та які визначаються тим, що за наявності обгрунтованої підозри у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, яка підтверджується певним переліком сукупності здобутих під час досудового розслідування доказів, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, які наразі не допитані судом. Зауважив про посередню характеристику обвинуваченимх за місцем їх проживання, відсутність у них постійного доходу та усталених соціальних зв`язків, а також співрозмірність наслідків, завданих злочинами, у яких обвинувачено останніх.

Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник Білошкурський О.В. заперечили стосовно продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою. Заявили клопотання про зміну останньому запобіжного захду на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням технічних засобів контролю та інших обмежень, визначених судом. В обгрунтування цих вимог захисником наведено доводи щодо невірної на його думку кваліфікації органом досудового розслідування дій обвинуваченого ОСОБА_4 , які, вважає, підлягають кваліфікації за ч.3 ст.342 КК України. Обвинувачений ОСОБА_4 також зазначив, що він має певний дохід від написання та публікації літературних творів. За адресою

Захисник Присяжнюк О.Г. та обвинувачений ОСОБА_3 поклались на розсуд суду стосовно доцільності продовження останньому строку тримання під вартою, а на розсуд суду просили вирішити клопотання захисника Білошкурського О.В. про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою га домашній арешт.

Заслухавши думки сторін, вивчивши матеріали судового провадження, суд доходить наступного.

Відповідно до змісту ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є:

1) особисте зобов`язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Згідно вимог ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно положень ч.1,3,7,8,11 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно положень ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства чи погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Відповідно до положень ст.29 Конституції України, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України за ухваленням Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійснення з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню ним злочину або його втечі після його вчинення. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а передбачає урахування низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких наразі обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , належать до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів відповідно, покарання за які передбачають у вигляді позбавлення волі на строк, що вочевидь перевищує три роки, обставини чого визначають можливість застосування тримання під вартою до раніше несудимої особи, яким є обвинувачений ОСОБА_3 .

У відповідності до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження; серед інших ними є запобіжні заходи.

За приписами ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У відповідності до ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Проте, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальногромадянських прав та інтересів потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, які вказані прокурором, визнані наразі сторною захисту обвинуваченого ОСОБА_3 та не спростовані стороною захисту обвинуваченого ОСОБА_4 самим лише твердженням про їх недоведеність прокурором, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, а також протиправно впливати на потерпілих і свідків у кримінальному провадженні, що досі не зменшились та є достатньо вірогідними з огляду на тяжкість покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими за пред`явленим обвинуваченням; також сукупність обставин щодо існування непогашених судимостей ОСОБА_4 за вчинення умисних злочинів, направлення до суду іншого обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 по овьинуваченню у вчиненні серед іншого умисного вбивства за обтяжуючих обставин, встановлений низький рівень соціальних зв`язків обидвох обвинувачених визначає ризик вчинення ними інших кримінальних правопорушень.

Суд не приймає до уваги твердження захисника Білошкурського О.В. стосовно неправильної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки відповідний висновок суд вправі здійснити лише в ході судового розгляду за результатом дослідження сукупності усід доказів сторін. Також суд визнає нааргументованими доводи сторони захисту щодо успадкування ОСОБА_4 після смерті його тітки права власності на квартиру АДРЕСА_2 , адреса якої заявлена до застосування за нею домашнього арешту останньому, проте ці обставини не доведені жодними документальними відомостями, включно щодо права користування вказаним житлом обвинуваченим ОСОБА_4 та згоду його власників на це. З цих підстав суд вважає, що клопотання сторони захисту про зміну обвинувачному ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт підлягає залишенню без задоволення.

Тому судом визначається, що доводи захисника Білошкурського О.В. не спростовують наведених прокурором обгрунтувань, з урахуванням чого та за відсутності об`єктивних відомостей щодо неможливості безпосереднього утримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою, суд не вбачає достовірних підстав для можливості застосування щодо обвинувачених жодного з решти більш м`яких, аніж тримання під вартою, запобіжних заходів, включаючи домашній арешт, оскільки вони не є достатніми для запобіганню вказаним ризикам та належному виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 та обвинуваченому ОСОБА_4 строк їх тримання під вартою на 60 днів з урахуванням потреб здійснення судового розгляду, яке в цьому випадку виправдано наявностю конкретного суспільного інтересу у виді права на справедливий судовий розгляд, а також унеможливлення переховування обвинуваченого від суду, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалюють над принципом поваги до особистої свободи.

Водночас, суд враховує, що пред`явлене наразі ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні із застосуванням насильства злочину, пов`язаного із посяганням на життя працівників правоохоронного органу, тобто проти найвищої цінності у виді життя людини, яка визнається такою нормами вітчизнанного та міжнародного права, з урахуванням чого визначає відсутніми підстави для визначення стосовно нього розміру застави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.131, 176, 177, 178, 183, 199, 314, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 10 години 30 хвилин 31.10.2019 року.

Клопотання прокурора задоволити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2019 року, продовжити на 60 днів, тобто до 10.11.2019 року включно.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2019 року, продовжити на 60 днів, тобто до 10.11.2019 року включно.

Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді