Рішення № 84647448, 25.09.2019, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/665/19

Провадження № 2/126/572/2019

"25" вересня 2019 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Хмель Р. В.

секретар Дончик О. А.,

за участі позивача - ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_3

представника Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" - Лишака І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП", ОСОБА_3 , за участі третьої особи без самостійних вимог спілки громадян співвласників майна ТОВ "Агрофірма "Баланівська" про визнання права власності та визнання частково недійсним правочину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із вищевказаним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 70 бджолосімей та 70 вуликів, виділених їй в натурі в рахунок майнового паю та визнати недійсним договір купівлі - продажу №327, укладений 19 квітня 2016 року про передачі ПрАТ "Зернопродукт МХП" у власність ОСОБА_3 . 170 бджолосімей та вуликів в частині 70 бджолосімей та вуликів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифіката) серії НОМЕР_2, виданого Баланівською сільською радою 04 вересня 2014 року, ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна ТОВ з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Баланівська» с. Баланівка у розмірі 417 грн. та згідно аналогічного майнового сертифіката серії НОМЕР_4 - у розмірі 3048 грн.

Згідно Статуту Спілки громадян співвласників майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська», затвердженого зборами співвласників майна с. Баланівка протокол № 1 від 25.07.2015 р.: спілка за своїм правовим статусом є громадською організацією; метою створення і діяльності Спілки є задоволення і захист законних економічних інтересів, пов`язаних з розпорядження спільним майном, в результаті реорганізації КСП «Колос», яке члени Спілки отримали у спільну власність у зв`язку з припиненням діяльності КСП «Колос»; керівними органами Спілки є Збори членів Спілки; Комітет громадян-співвласників, ревізійна комісія, голова спілки; до повноважень комітету віднесено вирішення питання щодо виділення майнових часток членам Спілки, які бажатимуть виділити свою частку із спільного майна.

Згідно протоколу зборів власників майнових паїв с. Баланівка Бершадського району Вінницької області від 25 липня 2015 р. на зборах було обрано новий склад комітету спілки пайовиків «Агрофірма «Баланівська» у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . На цих же зборах головою спілки співвласників майнових паїв обрано ОСОБА_8 .

Рішенням комітету спілки співвласників майнових паїв «Агрофірми «Баланівська» від 05.10.2015 р. виділено ОСОБА_1 вулики з бджолосім`ями у кількості 70 штук, вартістю 1610 грн. на її майновий сертифікат серія НОМЕР_2 .

На той час співвласникам майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська» на праві власності належало 170 вуликів з бджолосім`ями.

Так, станом на 01.01.2006 р. у співвласників майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська» в наявності було 170 бджолосімей.

Згідно договору позики від 01.02.2006 року співвласники майна, в особі голови комітету Загарій К.А. передали в позику ТОВ з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт», майно, в тому числі бджоли (сім`я) у кількості 100, загальною вартістю 2300 грн. згідно акту приймання-передавання від 01.02.2006 року строком на 15 років.

За межами с. Баланівка знаходились близько 300 вуликів з бджолосім`ями, з них близько 130 належали співвласникам майнових паїв с. Бирлівка, 100 вуликів, які були передані в позику ТОВ «Зернопродукт» і 70 вуликів з бджолосім`ями, які стояли окремо (на відстані близько 200 м від інших), які були виділені ОСОБА_1

05.10.2015 р. після прийняття рішення комітетом співвласників про виділення на праві власності вуликів з бджолами ОСОБА_1 , вона звернулася до керівного працівника ТОВ «Зернопродукт» Рудченка з вказаним рішенням. Останній їй повідомив, що восени зачіпати бджолосім`ї неможна, а весною питання буде вирішено.

В цей же день 05.10.2015 р. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_8 , головою комітету співвласників майна, ОСОБА_7 , головою ревізійної комісії, ОСОБА_10 , спеціалістом-пасічником, та ще одним чоловіком поїхали на пасіку, де перебували ці 70 вуликів. Пасічник прослухав ці 70 вуликів та пересвідчився в тому, що бджолосім`ї живі. Проте пересувати та транспортувати вулики на той час було неможливо, оскільки це загрожувало знищенням бджолосімей, які перебували на «кустолінні». Тоді ж і було підписано Акт прийому-передачі майна пайового фонду ТОВ «Агрофірма «Баланівська», відповідно до якого спілка співвласників майнових часток (паїв) колишнього КСП «Колос», в особі голови спілки ОСОБА_8 виділила та передала майно в натурі на майновий пай у кількості 70 штук вуликів з бджолосім`ями на суму 1610 грн.

В травні 2016 року ОСОБА_1 стало відомо, що ПрАТ «Зернопродукт» продав усі вулики, в тому числі з виділеними їй, невідомій особі.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася в поліцію з відповідними заявами, та лише після звернень до прокуратури 24.03.2017 р. за її заявою було внесено інформацію до ЄРДР в кримінальному провадженні № 12017020090000189 по факту крадіжки за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

В постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що в ході проведення досудового слідства було встановлено, що ухвалою Бершадського районного суду від 11.08.2008 р. ЗАТ «Зернопродукт МХП» виділено майно в натурі в рахунок його майнових паїв на суму 3 833 191 грн. із структури пайового фонду розпайованого майна Агрофірми «Баланівська».

Актом державного виконавця від 07.10.2008 року ЗАТ «Зернопродукт МХП» виділено майно в натурі в рахунок майнових паїв на суму 3833191 грн., зокрема і 100 вуликів (бджоли).

На скільки позивачу відомо, вже кілька років триває досудове розслідування за заявою голови Спілки співвласників майна ОСОБА_8 щодо правомірності передачі ПрАТ «Зернопродукт МХП» майна в рахунок майнових паїв, справа неодноразово розглядалась Миронівським районним судом Київської області, проте поверталася на досудове розслідування.

В ході проведення тимчасового доступу з метою отримання документів, що підтверджують право власності ПрАТ «Зернопродукт МХП» на 170 вуликів з бджолосім`ями було отримано копію накладної № 249 від 31.05.2008 року та калькуляції собівартості виконаних робіт, щодо виготовлення Оляницькою філією ЗАТ «Зернопродукт МХП» 70 вуликів та подальшої їх передачі Бершадській філії ЗАТ «Зернопродукт МХП».

Проте, вказані документи лише вказують на можливе виготовлення вуликів, а не доводять факт наявності на праві власності та джерела походження ще 170 бджолосімей та 100 вуликів, які були продані ПрАТ «Зернопродукт МХП».

Крім того, ОСОБА_13 , який працював пасічником у ТОВ «Зернопродукт» та був звільнений у 2016 р. їй повідомив, що з 2006 р., коли бджоли і вулики були передані ТОВ «Зернопродукт» за договором позики співвласниками ТОВ «Агрофірми «Баланівська», нові бджоли та вулики Товариством не придбавалися.

Так, згідно договору купівлі-продажу № 327 від 19 квітня 2016 року Приватне акціонерне товариство «Зернопродукт МХП», в особі директора Онуки В.В. продало 170 бджолосімей та 170 вуликів ОСОБА_3 .

Згідно п.п. 3.1 вказаного договору товар передається покупцю в с. Баланівка Бершадського р-ну на транспорт покупця протягом 3 днів з моменту зарахування коштів у розмірі 40 000 грн. на розрахунковий рахунок продавця. Передача товару підтверджується Актом приймання-передачі товару.

Згідно п.п. 4.4. вказаного договору загальна вартість договору складає 170000 грн.; згідно п.п. 4.1. оплата за товар здійснюється в наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 40000 грн. здійснюється покупцем протягом 2-х банківських днів з моменту підписання договору; остаточний розрахунок за товар в розмірі 130 000 грн. здійснюється покупцем не пізніше ніж до 01.11.2016 р.

Згідно додатка № І до договору купівлі-продажу № 327 від 19 квітня 2016 р., а саме Акту приймання-передачі від 22.04.2016 року ПрАТ «Зернопродукт» передав, а ОСОБА_3 прийняв 170 вуликів та 170 бджолосімей.

Проте в ході досудового розслідування ОСОБА_1 разом з слідчим Бершадського ВП ГУ НП у Вінницькій області Ткач (Марущак) І.І. виїздила на пасіку за межами с. Баланівка, де знаходяться вулики. На даний час всі вулики близько 300 перебувають на тих же місцях, що і у 2015 році, в тому числі 70 вуликів, що стоять окремо і які були виділені на праві власності ОСОБА_1 Відповідні фотографії містяться в матеріалах кримінального провадження № 12017020090000189.

26 вересня 2017 року слідчим Бершадського ВП ГУ НП у Вінницькій області І.І. Ткач винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12017020090000189 від 24.03.2017 р. по факту крадіжки чужого майна, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України у зв`язку з неврегульованим характером цивільно- правових відносин щодо майна.

На даний час ОСОБА_1 кілька разів зверталася до Бершадського ВП ГУ НП у Вінницькій області із заявами щодо надання копій матеріалів вищезазначеного кримінального провадження, проте матеріали надані не були у зв`язку з їх передаванням із з прокуратури до відділу поліції.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 24364250 від 14.03.2019 р. правонаступником ТОВ «Зернопродукт», є Приватне акціонерне товариство «Зернопродукт МХП».

Досудовим розслідуванням не встановлено факт належності на праві власності ПрАТ «Зернопродукт МХП» 170 вуликів з бджолосім`ями, які були продані ОСОБА_3 . В той же час 100 вуликів були передані ТОВ «Зернопродукт» згідно договору позики, а 70 вуликів виділені ОСОБА_1

Тобто ПрАТ «Зернопродукт» продав ОСОБА_3 70 вуликів з бджолосім`ями, які достеменно йому не належали на праві власності, а належать позивачу.

Крім того, під час здійснення досудового розслідування встановлено, що виділені позивачу вулики знаходяться на пасіці за с. Баланівка, що зазначено в постанові про закриття кримінального провадження від 26.09.2017 р. Ці вулики й досі там перебувають в тому числі і інші 100 вуликів. Отже, покупець ОСОБА_3 , попри акт приймання-передачі 170 вуликів їх не забрав у своє господарство і вони не знаходяться у його володінні. А тому позивач не заявляє вимогу про витребування майна у незаконного набувача (володільця).

У позивача є підстави припускати, що договір купівлі-продажу № 327 був фіктивним та укладеним без мети настання юридичних наслідків, для того щоб уникнути необхідності передати 70 вуликів власнику ОСОБА_1 . Проте на даний час позивач немає необхідних доказів. А тому позивач заявляє клопотання суд про витребування документів, що підтвердять факт розрахунків за придбані 170 вуликів з бджолосім`ями.

Факт відсутності розрахунків за договором № 327 буде свідчити про його фіктивність.

Дана позовна заява надійшла до суду 20.03.2019 року, ухвалою суду від 22.03.2019 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання. Ухвалою від 21.05.2019 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду, витребувано у відповідача оригінали договору, який є предметом позову та оригінали платіжних документів, задоволено клопотання про виклик свідків.

03.07.2019 року представником ПАТ «Зернопродукт МХП» було надано через канцелярію суду письмові пояснення, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позові. Крім того зазначила, що ПрАТ «Зернопродукт МХП» не є законним володільцем 170 бджолосімей та 170 вуликів, які ними було відчужено ОСОБА_3 , оскільки 100 вуликів з бджолосім`ями підприємство отримало на підставі підробленого сертифікату. По даному факту нею неодноразово були подані заяви до правоохоронних органів.

Щодо інших 70 вуликів, то бувший працівник даного підприємства повідомляв, що з 2006 року по 2016 рік нових вуликів на пасіку не завозилось, що вказує на те, що вулики виготовлені в іншій філії підприємства не є тими вуликами, які їй було виділено.

Правомірність виділення їй майна з пайового фонду доведена тим, що за наявності відповідного майнового сертифікату, нею було подано заяву про виділення в натурі майна до Спілки співвласників майнових паїв, рішенням даної спілки їй було фактично виділено майно, яке було оглянуто на місцевості комісією. Легітимність Спілки підтверджується тим, що вона була фактично визнана усіма державними органами, які відповідали та реагували на звернення бувшого голови спілки ОСОБА_8

Отримуючи дане майно вона мала намір його продати, однак природні чинники не дозволяли транспортування вуликів з бджолосім`ями осінню. Однак, дочекавшись весни, було виявлено неможливість реалізації нею права на виділене майно, так як воно незаконно було продано ПрАТ «Зернопродукт МХП». Недійсність даної угоди між відповідачами полягає у тому, що продавцем було відчужене майно, яке фактично йому не належало.

Представник відповідача ПрАТ «Зернопродукт МХП» - Лишак І.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення з підстав, викладених у письмових поясненнях Зокрема зазначив, що із копії Статуту Спілки громадян співвласників майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська» затвердженого зборами співвласників майна с. Баланівка протоколом № 1 від 25.07.2015 р., вбачається, що, спілка створена на підставі ЗУ «Про об`єднання громадян», не є юридичною особою і здійснює легалізацію шляхом повідомлення про заснування, згідно Закону України «Про об`єднання громадян» та пункту 9 Положення про порядок легалізації об`єднань громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 140.

Однак, станом на 2015 рік, Закон України «Про об`єднання громадян» втратив чинність у зв`язку з прийняттям Закону України №4572-УІ від 22.03.2012 року. Так само 26.12.2012 року втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 140, що вказує на те, що, Спілка створювалася на підставі не існуючих нормативно-правових актів.

Так, стаття 9 Закону України «Про громадські об`єднання», чинного на момент прийняття зборами співвласників відповідних рішень, регламентує порядок утворення та реєстрації громадського об`єднання, які не було дотримано Спілкою та не внесено відомостей в Єдиний реєстр громадських формувань, що розміщений на офіційному сайті Міністерства юстиції України в мережі інтернет за адресою сторінки https://rgf.miniust.gov.ua/ щодо реєстрації громадської організації Спілка (обєднання) громадян - співвласників майна ТОВ «Агрофірма» Баланівська».

Тому представник відповідача вважає, що усі рішення, які приймалися не зареєстрованою громадською організацією є протиправними не породжують жодних прав та обов`язків та в силу ч. 9 ст. 9 ЗУ «Про громадські об`єднання» - забороняються.

Крім того вважає, що, право позивача на виділ частки в натурі із майна, що є у спільній частковій власності, не порушене, оскільки збори співвласників майнових паїв не збиралися, спілка не вирішувала питання про виділення чи не виділення позивачу майна натурі, не приймала рішень про розподіл майна між групами громадян співвласників, виділення зі складу пайового фонду майна у натурі здійснюється підприємств я правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Також представник ПрАТ «Зернопродукт МХП» посилався на відсутність порушення прав позивача, тому, навіть у разі обґрунтованого і підставного позову, підстав для задоволення такого позову немає, що відповідає правовій позиції, яку виклав Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 р. у справі № 6-658цс15

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки на даний час він є законним власником 170 бджолосімей та вуликів, які придбав у ПрАТ «Зернопродукт МХП» відповідно до договору купівлі - продажу №327 від 19.04.2016 року та провів остаточний розрахунок з покупцем.

Крім того, він вказав, що будучи власником майнового сертифікату, та, як наслідок співвласником майнових паїв ТОВ «Агрофірма «Баланівська», не був повідомлений про проведення зборів співвласників та створення відповідної Спілки, тому вважає дану спілку нелегітимною, а позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Спілки громадян співвласників майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська» в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_7 , який у своїх показаннях зазначив, що він є членом Спілки громадян співвласників майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська». Співвласниками майна є громадяни, які володіють відповідними майновими сертифікатами. Зокрема він є ревізором у даній комісії та контролює виділення майна з пайового фонду. ОСОБА_1 надала заяву голові Спілки ОСОБА_8 про виділення в натурі майна. Так рішенням зборів, на яких були присутні 6 чоловік, їй було виділено на підставі майнового сертифікату 70 вуликів з бджолосім`ями. Наявність останніх на місці було перевірено комісією.

На його думку, ПрАТ «Зернопродукт МХП» не мав права відчужувати вулики, оскільки вони ними були отримані на підставі підробленого сертифікату.

Крім того, на задані питання зазначив, що Спілка була створена на підставі рішення співвласників та обрано голову Спілки ОСОБА_8 Діяльність Спілки регламентується її Статутом. Чи була Спілка десь зареєстрована, він не знає.

Також в судовому засіданні в якості свідка за її клопотанням була допитана позивач ОСОБА_1 , яка зазначила, що вона є членом Спілки громадян співвласників майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська», яка діє на підставі Статуту. Створення Спілки відповідає вимогам Закону, що підтверджено рішенням суду від 18.03.2019 року. Членами Спілки подано ряд заяв про підробку майнових сертифікатів ПрАТ «Зернопродукт МХП» до правоохоронних органів, однак кримінальні провадження закрито у зв`язку з наявністю цивільно - правового спору.

Вона, як власник майнового сертифікату звернулась до Спілки для виділення в натурі майна. На підставі відповідного рішення їй було виділено 70 вуликів з бджолосім`ями. Вона, інші члени комісії в присутності слідчого зафіксували факт наявності даних вуликів та їх місцезнаходження окремо від інших вуликів, які на підставі договору позики, перебували в користуванні ПрАТ «Зернопродукт МХП». Однак, восени 2016 року їй стало відомо що ці 70 вуликів, разом з іншими 100 були неправомірно відчужені вказаним підприємством на користь ОСОБА_3 без наявності відповідних документів на право власності на 70 вуликів.

Вислухавши учасників справи, дослідивши надані докази суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) серії НОМЕР_4 виданого 04.09.2014 року (а.с.9) та свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) серії НОМЕР_2 виданого 04.09.2014 року (а.с.10), ОСОБА_1 є власником частки майна пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства ТОВ з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Баланівська» с. Баланівка на загальну суму 3465 грн.

Рішенням комітету спілки співвласників майнових паїв «Баланівська» від 05.10.2015 року (а.с.18) та відповідно до акту прийому передачі майна від 05.10.2015 року (а.с.22) позивачці на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнового сертифікату) серії НОМЕР_4 було виділено вулики з бджолосім`ями у кількості 70 штук вартістю 1610 грн.

З постанови про закриття кримінального провадження від 26.09.2017 року (а.с. 26-27) вбачається, що 24.03.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Бершадського ВП із заявою про те, що в квітні 2016 року службовими особами ПрАТ «Зернопродукт МХП» викрадено 70 вуликів з бджолосім`ями, які їй було виділено 05.10.2015 року. Підставами для закриття кримінального провадження вказано відсутність в діях третіх осіб складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Згідно договору позики від 01.02.2006 року (а.с.19-20) та акту приймання - передачі від 01.02.2019 року (а.с.21), співвласники майна в особі Голови Комітету передали ТОВ «Зернопродукт», правонаступником якого являється ПрАТ «Зернопродукт» майно згідно додатку строком на 5 років. До складу даного майна входить 100 бджолосімей. Згідно акту державного виконавця від 07.10.2008 року з додатком, дані 100 бджолосімей було виділено ЗАТ «Зернопродукт» в рахунок майнових паїв.

Відповідно до договору купівлі - продажу №327 від 19.04.2016 року (а.с.23) та додатку до договору №1 - акту приймання - передачі від 22.04.2016 року (а.с.24), ПрАТ «Зернопродукт МХП» продав ОСОБА_3 . 170 вуликів з бджолосім`ями. Окрім акту приймання - передачі, факт виконання сторонами договору підтверджено видатковими накладними від 28.04.2016 року та виписками по рахунку за період з 25.04.2016 року по 18.10.2016 року про перерахування коштів.

Отже, позивач ОСОБА_1 вказує, що їй правомірно було виділено Спілкою на підставі майнового сертифікату 70 вуликів з бджолосім`ями, які незаконно було відчужено договором між відповідачами.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як за підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств був врегульований наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001 року № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 04 квітня 2001 року за № 306/5496 (далі - Порядок), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2013 року за № 673/23205.

Вказаним Порядком передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.

При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робило відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою.

Згідно пункту 9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством правонаступником на підставі рішення загальних зборів співвласників.

Так, пунктом 12 Порядку встановлено, що питання розподілу майна пайового фонду вирішується загальними зборами співвласників майнових паїв, які затверджують подані комісією пропозиції, після чого згідно з пунктом 15 Порядку таке майно виділяється підприємством правонаступником з оформленням акта приймання-передачі.

У пункті 3 Типового положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 (далі-Положення) зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, зокрема реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Пунктами 4, 5 цього Положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.

Згідно з підпунктом 10 пункту 4 Положення, комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність.

Відповідно до пункту 10 Порядку комісія готує для розгляду на загальних зборах перелік майна для виділення його у натурі окремо для кожної групи осіб у спільну часткову власність єдиним комплексом, та список осіб, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що питання про виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність вирішується виключно загальними зборами співвласників майнових паїв.

Посилання позивача на те, що Спілка громадян співвласників майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська» створена на підставі рішення загальних зборів співвласників майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська» та діє від імені співвласників, судом оцінено критично, оскільки суду не надано доказів як законного створення та існування Спілки, так і проведення загальних зборів співвласників та переліку осіб, які є співвласниками майнових паїв та відповідно мають право на участь у даних зборах.

Так, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про громадські об`єднання» в редакції станом на липень 2015 року зазначала, що громадські об`єднання реєструються або повідомляють про своє утворення у порядку, передбаченому цим Законом, протягом 60 днів з дня проведення установчих зборів. Відповідно до . 1 ст. 1 цього ж закону громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Суду не надано жодних доказів щодо реєстрації громадської організації Спілки (об`єднання) громадян - співвласників майна ТОВ «Агрофірма» Баланівська». При цьому, посилання позивача на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 18.03.2019 року (а.с.96-97), яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_15 до ОСОБА_8 про визнання недійними зборів співвласників майнових паїв та прийнятих на них рішень, судом не прийнято до уваги як доказ легітимного існування Спілки, оскільки підставами для задоволення позову стало відсутність доказів порушення прав позивача, а не правомірність чи неправомірність існування громадської організації.

Судом не прийнято до уваги та не покладено в основу мотивування рішення наступні докази:

- копію інвентаризаційної відомості від 2000 року (а.с.28), оскільки з даної відомості вбачається наявність на балансі ТОВ «Агрофірма «Баланівська» вуликів, що не презюмує наявності цих же вуликів у користування ПрАТ «Зернопродукт МХП»;

- копію довідки управління статистики у Бершадському районі від 05.06.2012 року (а.с.29), оскільки дана довідка містить інформацію про поголів`я худоби станом на 01.01.2006 року, однак не містить відомостей на якому саме підприємстві та в її тексті вбачаються дописи вчинені від руки, що унеможливлює встановлення достовірності вказаних даних;

- калькулятор собівартості виконаних робіт по деревообробній майстерні за травень 2008 року (а.с.30), оскільки копія даного документу описує вартість матеріалів та робіт для виготовлення 70 вуликів, однак не підтверджує факту самого виконання даних робіт та перебування даних вуликів у власності ПрАТ «Зернопродукт МХП».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Системний аналіз вищевказаних норм в сукупності із дослідженими доказами та показами свідків дає суду підстави встановити, що позивачем не доведено дотримання, визначеного законом порядку виділення в натурі майна на підставі майнового сертифікату та, як наслідок порушення її права на вільне володіння користування та розпорядження виділеним майном. Так позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факту існування (створення та реєстрації) Спілки (об`єднання) громадян - співвласників майна ТОВ «Агрофірма» Баланівська». Також, вимоги вищеописаних правових норм, для виділення в натурі майна з пайового фонду реорганізованих КСП вимагали наявності рішення загальних зборів співвласників майна. Однак, такого рішення про виділення ОСОБА_1 70 вуликів з майна пайового фонду на підставі майнового сертифікату суду не надано, а надано рішення комітету спілки співлласників майнових паїв "Баланівська", що не передбачено законодавством.

Так само позивачем не наведено підстав визнання недійсним договору купівлі - продажу укладеного між відповідачами 19.04.2016 року, предметом якого є 170 вуликів з бджолосім`ями, оскільки нею не надано належних та достовірних доказів відсутності у ПрАТ «Зернопродукт МХП» на день вчинення даного правочину вуликів з бджолосім`ями саме в кількості 170 штук.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для задоволення позовних вимог, а тому суд вважає позов ОСОБА_1 безпідставним та необґрунтованим, а тому таким, що не підлягає задоволенню.

Розподіл витрат суд здійснює згідно Глави 8 ЦПК України, а так як в задоволенні позову відмовлено, суд відносить судові витрати понесені позивачем та документально підтверджені на її рахунок.

Керуючись статтями 10-13, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" (м. Миронівка Київська область, вул.. Елеваторна, 1, код ЄДРПОУ 32547211), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ), за участі третьої особи без самостійних вимог спілки громадян співвласників майна ТОВ "Агрофірма "Баланівська" (с. Баданівка Бершадського району Вінницької області) про визнання права власності та визнання частково недійсним правочину - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до п. 15.5 перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст даного рішення виготовлено 30.09.2019 року.

Суддя Р. В. Хмель