Постанова № 8464596, 26.11.2009, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_________________

№ 2-а-7453/09/1070

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2009 року Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лапія С.М.,

суддів: Харченко С.В., Волкова А.С.

при секретарі Хімяк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ТОВ «Елопро» до Броварської ОДПІ Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення, посилаючись на те, що 07.10.2008 року відповідачем за результатами документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Елопро" (код за ЄДРПОУ 30552696) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Ларош", ПП "Ліардон", ТОВ "КТ "Хизис", ТОВ "Будівельний світ", ТОВ "Е.Т.Е. Україна", ТОВ "Пролонг" за період з 01.11.2005 року по 30.06.2006 року, складено акт №581/232/30552696. На підставі даного акту прийняті податкові повідомлення-рішення №0002212301/0 від 15.10.2008 року, №0002212301/1 від 25.12.2008 року, №0002212301/2 від 23.02.2009 року, №0002212301/3 від 28.04.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах послугах) у сумі 4 646 134,00 грн., в тому числі основний платіж з податку на додану вартість - 3 097 423,00 грн. (три мільйони дев'яносто сім тисяч чотириста двадцять три гривні 00 копійок), штрафні (фінансові) санкції - 1 548 711,00 грн. (один мільйон п'ятсот сорок вісім тисяч сімсот одинадцять гривень 00 копійок).

Позивач не погоджується з даними Рішеннями, вважає, що вони прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість"

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем завищено податковий кредит у листопаді 2005 року у розмірі - 707 218,01 грн., у грудні 2005 року у розмірі - 448 988,30 грн., у січні 2006 року у розмірі - 76 169,33грн., у лютому 2006 року у розмірі - 132 115,65 грн., у березні 2006 року у розмірі - 412 443,56 грн., у квітні 2006 року у розмірі - 339 194,60 грн., у травні 2006 року у розмірі - 703 580,57 грн., у червні 2006 року у розмірі - 277 712,88 грн. згідно з отриманими податковими накладними від ТОВ "Ларош", ПП "Ліардон", ТОВ "КТ "Хизис", ТОВ "Будівельний світ", ТОВ "Е.Т.Е. Україна".

Постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2а-851/07 від 23.02.2007 року визнано недійсним:

-фіктивний правочин, який був виражений у прийнятті рішення гр. ОСОБА_1 про створення і діяльність ТОВ "Е.Т.Е. Україна" (код ЄДРПОУ 32511693) з моменту його вчинення, а саме з 24.10.2005 року;

-недійсним статут ТОВ "Е.Т.Е. Україна" з моменту реєстрації, а саме з 03.11.2005 року;

-недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №21317192 (індивідуальний податковий номер 325116915031), видане 23.11.2005 року з моменту видачі, а саме з 23.11.2005 року.

Рішенням Суворовського суду м. Одеси у справі №2-6959/06 від 19.12.2006 року визнано:

-недійсним статут ТОВ "Будівельний світ" (код ЄДРІІОУ 33722448) з моменту його реєстрації, а саме з 12.09.2005 року;

-недійсним свідоцтво НОМЕР_1 про реєстрацію платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2) ТОВ "Будівельний світ" з моменту видачі, а саме з 07.10.2005 року.

Постановою Приморського районною суду м. Одеси у справі №2а-3959/06 від 22.12.2006 року визнано:

-правочин, який був виражений у прийнятті рішення ОСОБА_2 на створення ТОВ "КТ Хизис" (код ЄДРПОУ 34253279) недійсним з моменту його вчинення, а саме з 01.03.2006 року;

-недійсними статут ТОВ "КТ Хизис" (код ЄДРПОУ 34253279) з моменту реєстрації, а саме з 14.03.2006 року;

-недійсним свідоцтво ТОВ "КТ Хизис" про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі, а саме з 29.03.2006 року.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 2а-238/07 від 24.01.2007 року визнано:

-недійсним статут ПП "Ліардон" (код ЄДРПОУ 33139602) з моменту його реєстрації , а саме з 27.09.2004 року;

-недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №22318937 ПП "Ліардон" з моменту видачі, а саме з 24.09.2004 року.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси № 2а-3960/06 від 22.12.2006 року визнано:

-недійсним статут ТОВ "Ларош" (код ЄДРПОУ 33721067) з моменту його реєстрації, а саме з 27.09.2005 року;

-недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 230887449 ТОВ "Ларош" з моменту видачі, а саме з 12.10.2005 року.

Враховуючи вищезазначені судові рішення, відповідач вважає, що позивачем порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4.ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено, що ТОВ "Елопро" 15.11.1999 року зареєстроване виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області та присвоєно йому ідентифікаційний код № 30552696.

Відповідно до довідки № 00573/2007 Управління статистики у Броварському районі Київської області його видами діяльності є: оптова торгівля електропобутовими приладами, роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою, оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_3.

29.09.2005 року між позивачем ("Покупець") та ПП "Ліардон" ("Постачальник") укладено договір поставки № 05-79. На виконання умов договору ПП "Ліардон" поставлено товар та виписані податкові накладні згідно з переліком, наведеним у таблиці № 7 акту перевірки від 07.10.2008 року за № 581/232/30552696, складеного Броварською ОДПІ Київської області.

13.10.2005 року між позивачем ("Покупець") та ТОВ "Ларош" ("Постачальник") укладено договір поставки № 5. На виконання умов договору ТОВ "Ларош" поставлено товар та виписані податкові накладні згідно з переліком, наведеним у таблиці на сторінках 11-13 акту перевірки від 07.10.2008 року за № 581/232/30552696, складеного Броварською ОДПІ Київської області.

23.11.2005 року між позивачем ("Покупець") та ТОВ "Е.Т.Е. Україна" ("Постачальник") укладено договір поставки № 1/61/Д. На виконання умов договору ТОВ "Е.Т.Е. Україна" поставлено товар та виписані податкові накладні згідно з переліком, наведеним у таблиці № 25 акту перевірки від 07.10.2008 року за № 581/232/30552696, складеного Броварською ОДПІ Київської області.

07.10.2005 року між позивачем ("Покупець") та ТОВ "Будівельний світ" ("Постачальник") укладено договір №7/10/К. На виконання умов договору ТОВ "Будівельний світ" поставлено товар та виписані податкові накладні згідно з переліком, наведеним у таблиці № 18 акту перевірки від 07.10.2008 року за № 581/232/30552696, складеного Броварською ОДПІ Київської області.

18.04.2006 року між позивачем ("Покупець") та ТОВ "КТ "Хизис" (Постачальником) укладено договір поставки № 12. На виконання умов договору ТОВ "КТ "Хизис" поставлено товар та виписані податкові накладні згідно з переліком, наведеним у таблиці № 12 акту перевірки від 07.10.2008 року за № 581/232/30552696, складеного Броварською ОДПІ Київської області.

Всі податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ "Ларош", ПП "Ліардон", ТОВ "КТ "Хизис", ТОВ "Будівельний світ", ТОВ "Е.Т.Е. Україна", ТОВ "Пролонг" відображені ТОВ "Елопро" в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.

Фактичне отримання товару позивачем за вказаними договорами визнається відповідачем, а також підтверджується наданими для ознайомлення в судовому засіданні копіями видаткових накладних, журналом реєстрації довіреностей, на підставі яких уповноважені представники позивача приймали товар та який ведеться відповідно до "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99; договорами про надання складських послуг з ТОВ "Елоімпекс", звітами про надходження та видачу товарів ТОВ "Елопро" та іншими доказами.

Оплату за отриманий товар від ТОВ "Е.Т.Е. Україна", ПП "Ліардон", ТОВ "Ларош", ТОВ "Будівельний світ", ТОВ "КТ Хизис" здійснено позивачем на розрахункові рахунки вказаних вище підприємств, що підтверджується актом перевірки від 07.10.2008 року № 581/232/30552696, а також наданими для ознайомлення в судовому засіданні реєстрами платіжних доручень № 2-2-2/7018 від 17.12.2008 року, № 7-4-4/4074 від 16.09.2009 року, № 7-4-4/4073 від 16.09.2009 року, № 7-4-4/4072 від 16.09.2009 року, № 7-4-4/4071 від 16.09.2009 року. Факт повного розрахунку позивача за отриманий товар відповідач не заперечує.

Позивачем суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних ТОВ "Е.Т.Е. Україна", ПП "Ліардон", ТОВ "Ларош", ТОВ "Будівельний світ", ТОВ "КТ "Хизис" включені до складу податкового кредиту у листопаді, грудні 2005 року, січні-червні 2006 року та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за листопад, грудень 2005 року, січень-червень 2006 року.

07.10.2008 року за результатами документальної невиїзної перевірки відповідачем складено акт № 581/232/30552696, яким зафіксовано порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" .

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002212301/0 від 15.10.2008 року.

Не погоджуючись з даними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до відповідача, до Державної податкової адміністрації в Київській області, до Державної податкової адміністрації України. Однак, скарги були залишені без задоволення, а за наслідками їх розгляду ДПІ у Броварському районі, ДПА України у Київській області та ДПА України були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002212301/1 від 25.12.2008 року, № 0002212301/2 від 23.02.2009 року, № 0002212301/3 від 28.04.2009 року відповідно.

З висновками, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується з наступних підстав:

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 ЗУ "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними вище документами.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що піддягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

ТОВ "Е.Т.Е. Україна", ПП "Ліардон", ТОВ "Ларош", ТОВ "Будівельний світ", ТОВ "КТ Хизис" відповідно до норм пп. 7.2.3 та пп. 7.3.1 ЗУ "Про податок на додану вартість" в момент виникнення податкових зобов'язань надали позивачу податкові накладні.

Вказані податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" та занесені до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідно до вимог наказу ДПА України від 30 червня 2005 р. N 244.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на викладене, право позивача на податковий кредит виникло після отримання від ТОВ "Е.Т.Е. Україна", ПП "Ліардон", ТОВ "Ларош", ТОВ "Будівельний світ", ТОВ "КТ Хизис", відповідно до положень пп. 7.2.3 та пп. 7.3.1 ЗУ "Про податок на додану вартість" податкових накладних.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 ЗУ "Про податок на додану вартість" ЗУ "Про податок на додану вартість" реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання. При цьому ЗУ "Про податок на додану вартість" не передбачає можливості податного органу самостійно визначати дату анулювання, що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.

Обставини, встановлені постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2а-3960/06 від 22.12.2006 року, постановою Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 2а - 238/07 від 24.01.2007 року, постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2а-851/07 від 23.02.2007 року, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 2-6959/06 від 19.12.2006 року, постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2а-3959/06 від 22.12.2006 року, згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України не потребують доказуванняпри розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними доказами є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмету доказування.

Судження, висновки суду, викладені в постановах Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2а- 3960/06 від 22.12.2006 року, Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 2а - 238/07 від 24.01.2007 року, Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2а-851/07 від 23.02.2007 року, рішенні Суворовського суду м. Одеси у справі № 2-6959/06 від 19.12.2006 року, постанові Приморського районного суду м. Одеси у справі № 2а-3959/06 від 22.12.2006 року не є обов'язковими для адміністративного суду зважаючи також і на те, що позивач не є учасником вказаних судових процесів. Позивача у якості третьої особи до вказаних вище справ не було залучено, а тому його права та законні інтереси цими рішенням суду зачіпатися не можуть. Відтак, відповідні рішення можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін, які брали участь у відповідних справах.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, наведені рішення судів не дають підстав відповідачу не враховувати податкові накладні, виписані Позивачу ТОВ "Е.Т.Е. Україна", ПП "Ліардон", ТОВ "Ларош", ТОВ "Будівельний світ", ТОВ "КТ Хизис", на підставі яких позивачем збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат, а також угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Е.Т.Е. Україна", ПП "Ліардон", ТОВ "Ларош", ТОВ "Будівельний світ", ТОВ "КТ "Хизис".

Враховуючи викладене, а також те, що в період укладання договорів між позивачем та ТОВ "Е.Т.Е. Україна", ПП "Ліардон", ТОВ "Ларош", ТОВ "Будівельний світ", ТОВ "КТ "Хизис" та їх виконання позивач мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, ТОВ "Е.Т.Е. Україна", ПП "Ліардон", ТОВ "Ларош", ТОВ "Будівельний світ", ТОВ "КТ Хизис" були належним чином зареєстровані платниками податку на додану вартість, ними були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем сума податку на додану вартість була сплачена у складі вартості товару, суд вважає правомірним включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а прийняття спірних рішень про нарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій - безпідставним.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Зважаючи на те, що факт порушення позивачем податкового законодавства відсутній, а також відсутня недоплата (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на додану вартість, застосування до позивача штрафних санкцій є необгрунтованим.

Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 ЗУ "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 ЗУ "Про податок на додану вартість").

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Також, беручи до уваги положення п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", згідно з яким у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючою органу, рішення приймається на користь платника податків, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та обґрунтованість вимог позивача.

Виходячи з викладеного, суд важає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та визнає нечинним податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області від 28 квітня 2009 року № 0002212301/3. В іншій частині відмовляє в задоволенні позову.

Визнаючи нечинним тільки податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області від 28 квітня 2009 року № 0002212301/3 , суд виходить з того, що воно було прийняте за результатами апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення №0002212301/0 від 15.10.2008 року та не змінювало податкове зобовязання платника податків і за змістом п.п. 5.3. п. 5 наказу ДПА України № 253 від 21.06.2001 року «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій» встановлювало новий граничний термін сплати податкового зобовязання, тому визнати нечинними попередні податкові повідомлення-рішення не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципами законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Стаття 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що коли судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Київський окружний адміністративний суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ТОВ «Елопро» до Броварської ОДПІ Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області від 28 квітня 2009 року № 0002212301/3.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Елопро» судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

При цьому заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Судді: (підписи).

Копія вірна.

Суддя: Лапій С.М.

Секретар: Хімяк С.В.