Рішення № 8464524, 18.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/97-27/58-14/40318.12.09           

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 12/97-27/58-14/403

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпост безпеки Лтд"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ"

простягнення 67002,09 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Іваненко Л.С. від відповідача- Якобчук А.П. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В квітні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Форпост безпеки Лтд" (надалі –ТОВ "Форпост безпеки Лтд") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" (надалі –ТОВ "АТЕМ") про стягнення 49355 грн. боргу за надані послуги охорони, 8149,24 грн. збитків від інфляції, 1207,55 грн. відсотків річних, 6290,30 грн. збитків, заподіяних внаслідок дострокового припинення договірних зобов’язань, 2000 грн. збитків у вигляді виникнення зобов’язання перед третьою особою щодо оплати наданих юридичних послуг.

В обґрунтування пред’явлених вимог ТОВ "Форпост безпеки Лтд" посилався на неналежне виконання ТОВ "АТЕМ" договору про надання послуг № 11 від 25.10.2006 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2008 р. суд порушив провадження у справі № 12/97, призначив розгляд справи з викликом представників сторін, яких зобов’язав виконати певні дії.

В процесі розгляду справи позовні вимоги були збільшені відповідно до поданої позивачем заяви від 26.06.2008 р., згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 62339,81 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 1620,63 грн. відсотків річних, 6290,30 грн. збитків, завданих позивачеві у зв’язку з порушенням та невиконанням грошових зобов’язань, 2600 грн. збитків за надання юридичних послуг.

Рішенням господарського суду м. Києва 06.08.2008 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р., позовні вимоги ТОВ “Форпост безпеки ЛТД” задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача 49355 грн. основного боргу, 4578,32 грн. збитків від інфляції, 559,80 грн. 3% річних, 2600 грн. збитків за надання юридичних послуг.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2008 р. рішення господарського суду м. Києва від 06.08.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 р. у справі № 12/97 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Вказана постанова мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою той факт, що акт прийому-здачі виконаних робіт за грудень 2007 року не містить ні підпису представника відповідача, ні відтиску печатки підприємства. Крім того, відсутні докази, які б свідчили про надсилання цього акту ТОВ “Форпост безпеки ЛТД”. Суд касаційної інстанції звернув також увагу на те, що віднесення до збитків витрат позивача, пов’язаних з оплатою наданих юридичних послуг, зроблені без з’ясування наявності умов і підстав для застосування до спірних правовідносин ст. ст. 22, 623 ЦК України та ст. ст. 224, 225 ГК України, зокрема судами не встановлено обставин, пов’язаних з наявністю обов’язкового характеру зазначених витрат.

В подальшому, рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2009 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2009 р., позов ТОВ “Форпост безпеки ЛТД” було задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 49355 грн. заборгованості, 385,37 грн. 3 % річних, 4150,87 грн. інфляційних витрат та судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2009 р. рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2009 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Вказана постанова вмотивована тим, що приймаючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи заборгованість у розмірі 49355 грн. за послуги з охорони за період з жовтня 2006 року по грудень 2007 року суд першої інстанції посилався, в тому числі, на акти приймання-передачі виконаних послуг і, зокрема, на акт приймання-передачі за грудень 2007 року, зазначивши при цьому, що цей акт хоч і було підписано однією стороною, але він може бути прийнятий в якості доказу, оскільки відсутність підпису відповідача на цьому акті свідчить тільки про відмову останнього виконати покладені на нього зобов’язання в частині оплати наданих послуг. Разом з тим, докази, які б свідчили про надсилання вказаного акту відповідачу в матеріалах справи відсутні, як і відсутній в матеріалах справи сам договір, на який, як підставу виникнення цивільних прав та обов’язків, першочергово посилався позивач у своєму позові. Інших доказів про надання позивачем послуг з охорони відповідачу, в тому числі тих, що є необхідними для визначення строку виникнення та припинення між сторонами цивільних прав та обов’язків, неналежного виконання взятих на себе зобов’язань, матеріали справи не містять.

За відповідною резолюцією керівництва господарського суду міста Києва справу № 12/97-27/58 передано для нового розгляду судді Нарольському М.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2009 р. справу прийнято до провадження, присвоєно справі № 12/97-27/58-14/403, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

Розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалась перерва в судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України.

Строк вирішення спору у даній справі продовжувався ухвалами суду від 07.10.2009 р., від 11.11.2009 р. відповідно до ст. 69 ГПК України.

Через канцелярію господарського суду міста Києва до суду 11.09.2009 р. надійшли пояснення позивача по справі та клопотання про витребування у відповідача документів, на підставі яких відповідачем віднесено суми, перераховані позивачу до валових витрат, а саме: договір, який зазначений в рахунках-фактурах. Суд задовольнив подане клопотання.

Ухвалами суду від 11.09.2009 р., від 07.10.2009 р., від 21.10.2009 р., від 06.11.2009 р., від 11.11.2009 р. суд зобов’язував сторони надати документи, на підставі яких відповідачем віднесено суми, перераховані позивачу до валових витрат, а саме, договір, який зазначений в рахунках-фактурах (рахунки-фактури: № 37 від 30.10.2006 р.; № 42 від 20.11.2006 р.; № 47 від 20.12.2006 р.; № 4 від 22.01.2007 р.; № 10 від 20.02.2007 р.; № 16 від 20.03.2007 р.; № 22 від 20.04.2007 р.; № 25 від 21.05.2007 р.; № 28 від 21.06.2007 р.; № 30 від 24.07.2007 р.; № 31 від 29.08.2007 р.; № 33 від 28.09.2007 р.; № 36 від 25.10.2007 р.; № 39 від 20.11.2007 р.; № 42 від 10.12.2007 р.); докази, які б свідчили про надання позивачем послуг охорони відповідачу у грудні 2007 р.; письмові пояснення стосовно акту прийому-здачі виконаних робіт/послуг за грудень 2007 р., зокрема щодо відсутності на ньому підпису представника відповідача та відтиску печатки підприємства; докази, які б свідчили про надсилання акту прийому-здачі виконаних робіт/послуг за грудень 2007 р. контрагенту за договором.

В порушення вимог ухвал суду сторони не подали витребувані документи, з приводу чого відповідач надав суду письмові пояснення відповідно до яких зазначає, що не може надати витребуваний договір та докази, які б свідчили про надання позивачем послуг охорони в грудні, оскільки у нього відсутні вказані документи. Крім того, відповідач вказує на те, що акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг за грудень 2007 рік ним не підписувався.

Поряд з цим, відповідачем в судовому засіданні 07.10.2009 р. подано клопотання про призначення судової експертизи, яке відхилено судом за необґрунтованістю та недоведеністю.

Разом з тим, позивачем були подані до суду 06.11.2009 р. доповнення до пояснень по справі.

Також, позивач в порядку ст. 22 ГПК України змінив підстави пред’явленого позову, відповідно до яких позивач посилався на виникнення між сторонами зобов’язальних відносин не за Договором № 11 від 25.10.2006 р. про надання послуг, а за наслідком фактичного надання позивачем послуг з охорони відповідачу, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг, рахунками-фактур, частковою оплатою відповідачем наданих позивачем робіт/послуг.

Через канцелярію господарського суду міста Києва 18.12.2009 р. надійшли пояснення відповідача на заяву про уточнення позовних вимог від 30.11.2009 р.

В судове засідання 18.12.2009 р. представники сторін з’явились.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги, просить суд задовольнити їх.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в його задоволенні.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та вказує позивач, з жовтня 2006 року по грудень 2007 року ТОВ “Форпост безпеки Лтд” надавало ТОВ “АТЕМ” роботи/послуги з охорони, вартість яких, за твердженням позивача, склала 239190,48 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В силу ст. ст. 11, 509 ЦК України між сторонами виникли та існували зобов’язальні відносини щодо надання позивачем робіт/послуг відповідачу з охорони за плату.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, прийнявши до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов висновків про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано та скріплено печатками сторін акти прийому прийому-здачі виконаних робіт/послуг за період з жовтня 2006 року по листопад 2007 року, за винятком акту виконаних робіт/послуг за грудень 2007 року, який не містить ані підпису, ані печатки відповідача. За вказаними актами позивач (виконавець) надав відповідачу (замовнику) роботи/послуги з охорони на загальну суму 239190,48 грн.

У вказаних актах зазначено: замовника –ТОВ «Атем»(м. Київ, вул. Промислова, 4-б, літера М); загальну вартість робіт за виконані роботи/послуги охорони для ТОВ «Атем»; інформацію щодо відсутності претензій замовника до виконавця щодо якості та обсягу виконаних робіт/послуг.

Також, акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг містять посилання на договір № 11 від 25.10.2006 р., проте, ані в процесі розгляду справи судом першої інстанції, ані в процесі розгляду справи судом апеляційної, касаційної інстанцій, ані в процесі першого та другого нового розгляду справи, сторонами не подано суду договір № 11 від 25.10.2006 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 11.09.2009 р., від 07.10.2009 р., від 21.10.2009 р., від 06.11.2009 р., від 11.11.2009 р. суд в порядку ст. 38 ГПК України зобов’язував сторони подати суду договір № 11 від 25.10.2006 р., однак вимоги вищевказаних ухвал сторонами виконані не були.

Таким чином, обставини справи щодо укладення такого договору належними засобами доказування сторонами не підтверджено в порядку ст. 34 ГПК України, а тому у суду відсутні підстави вважати, що між сторонами було укладено договір № 11 від 25.10.2006 р. про надання робіт/послуг.

Разом з тим, фактичне надання позивачем робіт/послуг з охорони відповідачу підтверджено в порядку ст. 34 ГПК України підписаними сторонами актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг за період жовтень 2006 р. – листопад 2007 р.; виставленими позивачем рахунками-фактурами: № 37 від 30.10.2006 р.; № 42 від 20.11.2006 р.; № 47 від 20.12.2006 р.; № 4 від 22.01.2007 р.; № 10 від 20.02.2007 р.; № 16 від 20.03.2007 р.; № 22 від 20.04.2007 р.; № 25 від 21.05.2007 р.; № 28 від 21.06.2007 р.; № 30 від 24.07.2007 р.; № 31 від 29.08.2007 р.; № 33 від 28.09.2007 р.; № 36 від 25.10.2007 р.; № 39 від 20.11.2007 р.; № 42 від 10.12.2007 р., а також обставинами оплати відповідачем за надані позивачем роботи/послуги.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ “АТЕМ” частково розрахувалось з позивачем за виконані роботи/послуги з охорони в розмірі 189835,48 грн., що підтверджується банківськими виписками з посиланням на виставлені позивачем рахунки-фактури, які містяться в матеріалах справи.

Слід зазначити, що акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг за грудень 2007 року не підписаний відповідачем та не містить відтиску його печатки, а тому відсутні підстави вважати, що роботи були прийняті.

Оскільки належних доказів надання робіт/послуг з охорони в грудні 2007 року окрім зазначеного акту позивач не надав, акт прийому-здачі виконаних робіт за грудень 2007 року не приймається судом як належний доказ надання робіт/послуг з охорони за цей період.

Поряд з цим, посилання відповідача на проставлені факсимільні підписи його ж посадовою особою на актах прийому-здачі виконаних робіт/послуг, як на підставу звільнення від виконання зобов’язань, не приймається судом до уваги, оскільки підписи на актах скріплені печаткою товариства відповідача.

Суд враховує, що відповідно до положень ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідач не посилається на незаконне використання печатки товариства відповідача, на наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Відсутні також докази звернення відповідача до правоохоронних органів стосовно обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, стягненню підлягає 33000 грн. основного боргу за надані позивачем роботи/послуги з охорони за період з жовтня 2006 року по листопад 2007 року.

Крім того, позивач просить стягнути 12984,81 грн. інфляційних витрат, 1620,63 грн. відсотків річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій містилася вимога щодо погашення заборгованості за надані роботи/послуги (05.03.2008 р.).

За таких обставин, враховуючи положення ст. 530 ЦК України строк прострочення платежів повинен обчислюватися починаючи з 13.03.2008 р.

Таким чином, за розрахунком суду стягненню підлягають 2772 грн. інфляційних витрат, 257,67 грн. відсотків річних.

Поряд з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача 6290,30 грн. збитків, завданих позивачеві у зв’язку з порушенням та невиконанням грошових зобов’язань, 2600 грн. збитків за надання юридичних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Обов’язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язання. Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

За своєю правовою природою збитки є об’єктивним зменшенням майнових благ кредитора, які проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання наступає незалежно від волевиявлення кредитора, як наслідок невиконання боржником зобов’язання.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у певних витратах.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об’єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов’язань.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов’язань - причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідний обов'язок позивача, доказувати розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, випливає і з огляду на положення ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Отже, збитки на надання правової допомоги, не є об’єктивним зменшенням майнових благ позивача та не може відноситись до збитків, які настають внаслідок порушення відповідачем зобов’язань в розумінні ст. 22 ЦК України, внаслідок недоведеності позивачем причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача, його вини та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, тому суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 2600 грн. збитків за надання правової допомоги.

Суд також відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення збитків в розмірі 6290,30 грн. за невиконання п. 8.2 договору № 11 від 25.10.2006 р. (неповідомлення за 10 днів про припинення дії договору), оскільки в матеріалах справи відсутній договір № 11 від 25.10.2006 р. і судом в порядку ст. 43 ГПК України не встановлено, що такий договір був укладений сторонами, а тому вимоги про стягнення коштів за порушення умов такого договору є незаконними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЕМ” (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 19; код 21643937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Форпост безпеки Лтд” (03067, м. Київ, пр-т. Західний, 3-Д; код 33239122) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 33000 грн. основного боргу, 2772 грн. інфляційних витрат, 257,67 грн. відсотків річних, 360,30 грн. державного мита, 58,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 11.01.2010 р.