Рішення № 8464400, 22.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/2422.02.10 За позовом Приватного підприємства «Приватна фірма «Силует»

до Відкритого акціонерного підприємства «Трест Київпідземшляхбуд-2»

про стягнення 84138,10 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Слабоус Є. А.–представник за довіреністю від 01.02.2010р.

від відповідача: Гарбуз С.О.- представник по довіреності № 7-1163 від 29.12.2009р.

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного підприємства «Трест Київпідземшляхбуд-2»заборгованості за Договором № С-0712051 від 04.12.2007р. розмірі 84138,10 грн. основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № С-0712051 від 04.12.2007р. не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати переданого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2010р. порушено провадження по справі № 53/24, розгляд справи призначено на 01.02.2010р.

В судовому засіданні 01.02.2010р., відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 22.02.2010р.

Представник позивача в судове засідання 22.02.2010р. з’явився та надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 74138,10 грн. основного боргу у зв’язку з частковим погашення заборгованості відповідачем. На підтвердження погашення заборгованості позивач надав банківську виписку.

          Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –74138,10 грн.

Відповідач по справі в судовому засіданні 22.02.2010р. надав пояснення щодо заявлених позовних вимогах.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.02.2010р. за згодою представників сторін, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04.12.2007р. між сторонами у справі укладено Договір № С-0712051, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) приймає на себе зобов’язання щодо виконання наступних робіт: виготовлення дверей залізних вхідних відповідно до технічного завдання, Додаток № 1 (Специфікація № 1) та Додаток № 2 (Специфікація №2), затверджених Замовником; поставка дверей Замовнику; монтаж дверей в підготовлені Замовником для цього отвори для дверей, які знаходяться на об’єкті Замовника. (п. 1.1 Договору).

Сторони у справі також підписали Специфікацію № 1 та Специфікацію № 2, в яких зазначили вартість дверей та маркування.

Загальна вартість робіт (відповідно Додатку № 1 (Специфікація № 1) і Додатку № 2 (Специфікація № 2), затверджених Замовником, які виконує Виконавець на умовах даного Договору, складає 387764,40 грн., в тому числі ПДВ –64627,40 грн. (п. 2.1 Договору).

Матеріали справи також свідчать, що між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № С-080128 від 28.01.2008р. до Договору № С-0712051 від 04.12.2007р., в якій сторони додатково погодили вартість робіт на загальну суму 172972,80 грн., в тому числі ПДВ –28828,80 грн. (п. 1.1.3 Додаткової угоди № С-080128 від 28.01.2008р.).

До Додаткової угоди № С-080128 від 28.01.2008р. сторони підписали Специфікація № 3 в якій погодили вартість дверей та маркування.

07.02.2008р. сторони у справі уклали Додаткову угоду № С-080207 до Договору № С-0712051 від 04.12.2007р., в якій сторони додатково погодили вартість робіт на загальну суму 6497,40 грн., в тому числі ПДВ –1082,90 грн. (п. 1.1.3 Додаткової угоди № С-080207 від 07.02.2008р.).

До Додаткової угоди № С-080207 від 07.02.2008р. сторони підписали Специфікація № 4 в якій погодили вартість дверей та маркування.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу виготовлені двері, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № РН-625 від 27.02.208р., № РН-70 від 27.02.2008р., № РН-103 від 05.03.2008р., № РН-103/1 від 07.03.2008р., № РН-103/2 від 19.03.2008р., № РН-53 від 21.03.2008р.; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: серія НБМ № 395061 від 27.02.2008р., серія НБМ № 395201 від 11.03.2008р., серія НБМ № 395294 від 19.03.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

На підтвердження монтажних робіт зазначених в Договорі № С-0712051 від 04.12.2007р. позивач надав належним чином завірені копії Актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № ОУ-625 від 26.08.2008р., № ОУ-70 від 26.08.2008р., № ОУ-103/3 від 26.08.2008р.

При дослідженні Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), належним чином завірені копії яких залучені до матеріалів справі, суд встановив, що зазначені акти підписані обома сторонами у справі.

Позивач по справі на оплату товару виставляв відповідачу рахунки-фактури: № С-0712051 від 04.12.2007р., № С-080128 від 28.01.2008р., № С-080211 від 11.02.2008р., № С-080207 від 07.02.2008р.

Відповідно до п. 2.2 Договору № С-0712051 від 04.12.2007р. Замовник протягом 5 банківських днів від дати підписання даного Договору (виписки рахунку-фактури) перераховує Виконавцю в якості передоплати виконання робіт –70% загальної суми вказаної в п. 3.1 даного Договору. Вказана оплата являється підставою для виготовлення дверей.

Повну оплату за роботи –30% загальної суми вказаної в п. 2.1 даного Договору, Замовник перераховує Виконавцю в якості проведення остаточних розрахунків за виконання Робіт протягом 10 банківських днів з дня підписання Сторонами акту прийому-здачі виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався по Договору № С-0712051 від 04.12.2007р., що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок з банківського рахунку позивача: за 10.12.2007р., за 20.12.2007р., за 11.02.2008р., за 15.02.2008р., за 28.02.2008р., за 19.03.2008р., за 25.04.2008р., за 29.01.2010р., за 17.02.2010р., але не в повному обсязі.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати по Договору № С-0712051 від 04.12.2007р. в повному обсязі не виконав. У зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 74138,10 грн..

          Позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості № 0097 від 26.08.2009р. На доказ направлення вимоги позивач надав суду належним чином завірену копію опису вкладення в цінний лист від 11.09.2009р., фіскального чеку почтового відділення № 7571 від 11.09.2009р. та повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання –16.09.2009р.

          Відповідач відповіді на претензію не надав, взяте на себе зобов’язання щодо оплати за Договором № С-0712051 від 04.12.2007р. не виконав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 74138,10 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаційного листа ВГСУ “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 74138,10 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –74138,10 грн. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь становить 741,38 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 100,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Відкритого акціонерного підприємства «Трест Київпідземшляхбуд-2»(02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-Б; ідентифікаційний код 04012721 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства «Приватна фірма «Силует»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 11; ідентифікаційний код 22866125) основний борг в сумі 74138 (сімдесят чотири тисячі сто тридцять вісім) грн. 10 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 841 (вісімсот сорок одна) грн. 38 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. На підставі даного рішення повернути Приватному підприємству «Приватна фірма «Силует»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 11; ідентифікаційний код 22866125) з Державного бюджету України державне мито в сумі 100,00 грн., що перераховане платіжним дорученням № 762 від 03.12.2009р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                       Грєхова О.А.