Вирок № 84641851, 01.10.2019, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/957/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю:

прокурора Калюжного Р.А.

потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

захисника Максимчука В.М.

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Нетішин Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше судимого: 29.01.2015 Нетішинським міським судом Хмельницької області за ч.1 ст. 307, ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна крім житла, який ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 06.04.2015 змінено та призначено остаточне покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі; 27.04.2018 Нетішинським міським судом Хмельницької області за ч.1 ст.186 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 5 місяців; 28.09.2018 Нетішинським міським судом Хмельницької області за ч.1 ст.186 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі, зарахувавши в строк покарання за даним вироком у виді 1 року позбавлення волі повністю відбуте покарання за вироком Нетішинського міського суду від 27.04.2018 у вигляді 5 місяців арешту та вважати не відбутим 7 місяців позбавлення волі, 30.05.2019 Нетішинським міським судом Хмельницької області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробувальним строком 1 рік

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України

встановив:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим: 29.01.2015 Нетішинським міським судом Хмельницької області за ч.1 ст. 307, ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна крім житла, який ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 06.04.2015 змінено та призначено остаточне покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі; 27.04.2018 Нетішинським міським судом Хмельницької області за ч.1 ст.186 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 5 місяців; 28.09.2018 Нетішинським міським судом Хмельницької області за ч.1 ст.186 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі, зарахувавши в строк покарання за даним вироком у виді 1 року позбавлення волі повністю відбуте покарання за вироком Нетішинського міського суду від 27.04.2018 у вигляді 5 місяців арешту та вважати не відбутим 7 місяців позбавлення волі, 30.05.2019 Нетішинським міським судом Хмельницької області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік на шлях виправлення та перевиховання не став та знову вчинив нові умисні злочини.

Так, 08.06.2019 близько 11:20 год. ОСОБА_4 , діючи повторно, перебуваючи у с.Межиріч Острозького району Рівненської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, зайшов на територію господарства ОСОБА_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де через незамкнені вхідні двері проник до житлового будинку, звідки з гаманця викрав грошові кошти в сумі 3600 грн., які знаходилися у одній із кімнат житлового будинку та на праві спільної сумісної власності належали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Окрім цього, 01.07.2019 близько 15.30 год. ОСОБА_4 , діючи повторно, перебуваючи у м.Острог Рівненської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, зайшов на територію господарства ОСОБА_3 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де через незамкнені вхідні двері проник до житлового будинку, звідки з чоловічої барсетки викрав грошові кошти в сумі 540 грн., які знаходилися у коридорі житлового будинку та які на праві приватної власності належали ОСОБА_3 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України винним себе визнав повністю, підтвердив, що вчинив злочини за обставин, у спосіб та час, вказані в обвинувальному акті.

Пояснив, що зранку 08.06.2019 він поїхав в с.Межиріч Острозького району Рівненської області по ягоди. Перебуваючи в с.Межиріч, він зайшов на територію одного з господарств, яке розташоване по АДРЕСА_2 , та як мав намір викрасти звідти майно. В подальшому, через незамкнені вхідні двері, він проник до вказаного житлового будинку, в якому нікого не було. Перебуваючи в будинку, він побачив жіночу сумку, звідки з гаманця викрав грошові кошти в сумі 3600 грн. В подальшому, він з викраденими грошовими коштами залишив місце злочину.

01.07.2019 близько 15.30 год. він приїхав в м.Острог Рівненської області, де зайшов на територію господарства, яке розташоване по вул.Красногірська Рівненської області та через незамкнені вхідні двері проник до вказаного житлового будинку. Зайшовши в будинок, він в коридорі побачив чоловічу барсетку з якої викрав грошові кошти в сумі 540 грн.

Пояснив, що умисел на заволодіння чужим майном у нього виник під час проникнення в житло потерпілого.

Зазначив, що на час вчинення даних злочинів, він був наркозалежним. На «Д» обліку в лікаря нарколога не перебуває.

Вважає, що в нього є шанс на виправлення та просить не позбавялти його волі. Попросив вибачення в потерпілих.

У вчиненому щиро кається та обіцяє подібного не вчиняти.

Вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.185 КК України знайшла підтвердження в зібраних на досудовому слідстві та перевірених в судовому засіданні доказах.

Епізод по факту викрадення майна, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 08.06.2019 близько 11:15 год. він перебував поблизу свого господарства, що в АДРЕСА_2 та скошував траву. В цей час його дружина перебувала на земельній ділянці за будинком. Вхідні двері до будинку були відчинені, а сам він знаходився в полі зору особи, яка б захотіла зайти до його житлового будинку. Завершивши скошування трави, він пішов до будинку та коли він підійшов до вхідних дверей, то побачив як з будинку виходить невідомий йому чоловік, який запитав чи не продає він яйця, в руках у нього була чоловіча барсетка чорного кольору а також солом"яна шкатулка, яка належить членам сім"ї. Він намагався затримати його, однак ОСОБА_4 зумів втекти у лісовий масив, розташований навпроти його господарства. Зазначив, що під час того як він намагався затримати ОСОБА_4 , той втратив бейсболку чорного кольору та хустинку. В цей час на шум прибігли його дружина та донька, які також здалеку бачили ОСОБА_4 , який втікав. Після цього він виявив зникнення з будинку грошових коштів в сумі 3600 грн., які зберігалися в гаманці його дружини та є їх спільною сумісною власністю. Вказав, що під час досудового розслідування з ним проводилось впізнання особи, що скоїла даний злочин, в ході якого він впізнав ОСОБА_4 .

Щодо призначення покарання ОСОБА_4 покладається на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що 08.06.2019 близько 11:00 год. вона з дочкою перебували на городі біля будинку, а її чоловік в цей час мотокосою косив траву на території подвір`я.

Близько 11.30 год. вона почула як її чоловік ОСОБА_1 кричить щоб вони викликали поліцію. Після чого вони відразу побігли до чоловіка та побачили, що він намагається затримати якогось невідомого чоловіка, який втік до лісу. Після чого ОСОБА_1 їй розповів, що побачив цього невідомого на порозі будинку та у нього в руках була солом’яна шкатулка, яку він зумів вибити з його рук.

Згодом вони виявили відсутність грошових коштів в сумі 3600 грн., які зберігалися в її гаманці в сумці. Після чого вони викликали поліцію.

При вирішенні питання про покарання щодо ОСОБА_4 покладається на думку суду.

Епізод по факту викрадення майна, що належить ОСОБА_3

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що проживає разом з сім"єю в АДРЕСА_3 . 01.07.2019 близько 14:30 год. він бачив поблизу свого місця проживання невідомого чоловіка, який сидів біля гаража та коли проїжджали автомобілі, то він ховався в кущі.

Пізніше він бачив як цей невідомий чоловік йшов по вул.Красногірський та проходив повз ОСОБА_3

Близько 15:00 год. він поїхав на кладовище, а його дружина залишилася вдома. Близько 15:30 год. до нього зателефонувала дружина та повідомила, що бачила як з їх будинку вибіг невідомий чоловік та коли вона зайшла до будинку, то побачила, що барсетка розстібнута. Після чого він повідомив їй, що в барсетці знаходились грошові кошти в сумі 540 грн. на що вона відповіла що вказані кошти відсутні та їх міг викрасти невідомий чоловік, який виходив з їх будинку. Після приїзду додому він виявив пропажу грошових коштів, які знаходились в його барсетці в сумі 540 грн. номіналом по 200 грн. двома банкнотами, 100 грн. однією банкнотою та 20 грн. двома банкнотами.

При вирішенні питання про покарання щодо ОСОБА_4 покладається на думку суду.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи, що учасниками процесу не оспорюються фактичні обставини кримінального правопорушення за вказаними епізодомами, вартість викраденого майна, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, обвинувачений повністю визнав вину в інкримінованих йому злочинах, погодився з усіма обставинами та кваліфікацією вчинених діянь, прокурор, захисник, обвинувачений та потерпілі вважають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та при цьому, судом з`ясовано правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає недоцільним дослідження інших доказів, окрім тих, які просить дослідити прокурор і з чим погодились інші учасники судового провадження та приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення по даних епізодах знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі та дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України.

При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція учасників судового розгляду щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Таким чином, суд приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі та дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло та вчинене повторно.

Окрім того, суд вважає, що в діях обвинуваченого наявні такі кваліфікуючі ознаки, як повторність, оскільки, відповідно до примітки 1 до ст.185 КК України, у ст.185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу та проникнення до житла, оскільки обвинувачений незаконно проник до житлових будинків потерпілих.

Одночасно, при вирішенні питання про наявність у діях обвинуваченого складу інкримінованого злочину, суд враховує позицію щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду № 13-14кс18 від 18 квітня 2018 року, згідно правового висновку якої проникнення як кваліфікуюча ознака передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому.

Водночас, під час судового розгляду встановлено спрямованість умислу ОСОБА_4 на заволодіння чужим майном, що є характерним для основного складу крадіжки, який в ході судового розгляду пояснив, що умисел на проникнення в житло потерпілих в нього виник саме з метою заволодіння чужим майном.

Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого та зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України злочини, передбачені ч.3 ст.185 КК України кваліфікуються як тяжкі злочини, за вчинення яких не передбачено інших видів покарання окрім позбавлення волі.

Беручи до уваги особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_4 неодноразово судимий, в тому числі за умисні корисливі злочини, характеризується негативно, на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, неодружений.

Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є його вибачення перед потерпілими та часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_5 .

Окрім того, оскільки в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 обтяжуючих покарання ОСОБА_4 обставин не зазначено, тобто такі обставини не ставляться йому в провину, то при призначенні покаранння суд виходить з того, що обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 немає.

З досудової доповіді, складеної Славутським міськрайонним відділом філії ДУ «Центр пробації» Хмельницької області м.Нетішин, вбачається що з врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також дуже високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі може становити високий рівень небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Таким чином, вбачається, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі, за умисні корисливі злочини та знову вчинив аналогічні злочини, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів та небажання стати на шлях виправлення.

Водночас, суд бере до уваги і те, що ОСОБА_4 за невеликий проміжок часу вчинив декілька умисних злочинів, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів та небажання поважати закон та вважає за необхідне обрати покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки інше, більш м`яке покарання не забезпечать виправлення й перевиховання обвинуваченого. Саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, а також мету покарання, беручи до уваги, що обвинуваченим ОСОБА_4 вчинено декілька умисних злочинів протягом короткого проміжку часу, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише виключно в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.3 ст.185 КК України. При цьому, суд вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Водночас, судом враховано, що відповідно до довідки про судимості та вироку Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30.05.2019 року, ОСОБА_4 неодноразово раніше судимий: 29.01.2015 Нетішинським міським судом Хмельницької області, за ч.1 ст. 307, ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна крім житла, який ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 06.04.2015 змінено та призначено остаточне покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі; 27.04.2018 Нетішинським міським судом Хмельницької області за ч.1 ст.186 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 5 місяців; 28.09.2018 Нетішинським міським судом Хмельницької області за ч.1 ст.186 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі, зарахувавши в строк покарання за даним вироком у виді 1 року позбавлення волі повністю відбуте покарання за вироком Нетішинського міського суду від 27.04.2018 у вигляді 5 місяців арешту та вважати не відбутим 7 місяців позбавлення волі, 30.05.2019 Нетішинським міським судом Хмельницької області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік.

Тобто злочини, передбачені ч.3 ст.185 КК України, вчинені ОСОБА_4 після постановлення вироку Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30.05.2019, але до повного відбуття покарання за даним вироком.

Відповідно до положень п.10 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", у разі вчинення засудженим під час іспитового строку нового злочину, суд призначає покарання за правилами, передбаченими ст.71, 72 КК України. Частиною другою ст.75 КК України визначено, що суд за наявності передбачених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч.3 ст.78 КК України, суд розцінює дії ОСОБА_4 як порушення умов застосування ст.75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням та вважає, що покарання ОСОБА_4 слід призначити за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України.

При цьому, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції. Суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_4 для суспільства перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, а тому суд вважає за неможливе призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.

При вирішенні питання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 суд виходить з того, що ухвалою суду від 03.07.2019 року відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та при цьому в судовому засіданні було встановлено наявність ризиків того, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор просить залишити без змін застосований щодо обвинуваченого запобіжний захід до вступу вироку в законну силу. Клопотань про зміну запобіжного заходу не надійшло.

З урахуванням призначеного покарання у виді позбавлення волі, а також з метою уникнення ризиків передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України та належного виконання вироку, суд приходить до висновку про доцільність залишення ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вирішуючи питання заявленого потерпілим ОСОБА_1 цивільного позову суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 в якому просить стягнути на свою користь 3600 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Посилається на те, що своїми діями ОСОБА_4 спричинив йому матеріальну шкоду, оскільки збитки, заподіяні злочином, на даний час не відшкодовані.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав частково та просить стягнути з обвинуваченого 1600 грн. завданої майнової шкоди, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та вказуючи, що на даний час обвинуваченим частково відшкодовано завдану шкоду в розмірі 2000 грн.

ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлений позов на суму 1600 грн. визнав.

Суд, вислухавши потерпілого та обвинуваченого, вважає, що позов доведений і підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 08.06.2019 року близько 11:20 год. ОСОБА_4 , діючи повторно, перебуваючи у с.Межиріч Острозького району Рівненської області, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, зайшов на територію господарства ОСОБА_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де через незамкнені вхідні двері проник до житлового будинку, звідки з гаманця викрав грошові кошти в сумі 3600 грн., які знаходилися у одній із кімнат житлового будинку та на праві спільної сумісної власності належали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку із цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно положень ч.1 ст.129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність забезпечення реалізації права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, на підставах, передбачених законом (ст.ст.127,1166 ЦК України).

Отже, враховуючи часткове відшкодування обвинуваченим завданої шкоди в розмірі 2000 грн., що підтвердив в судовому засіданні потерпілий, з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню матеріальна шкода, завдана ним внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 1600 грн.

При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КПК України, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України. Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення судової трасологічної експертизи по даному кримінальному провадженню становлять 1256,08 грн. (висновок експерта №1.3-169/19 від 25.07.2019), а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 витрат, пов`язаних з проведенням експертиз.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог п.4, 5, 7 ч.9 ст.100 КПК України, згідно якої при вирішенні питання про долю речових доказів і документів, гроші, цінності та інше майно, які були об`єктом кримінального правопорушення, повертаються законним володільцям, майно, що не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, документи, що є речовими доказами залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Керуючись ст.ст.100, 124, 369-374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 1 місяць.

На підставі ч.1 ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 призначити шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30.05.2019 року у виді позбавлення волі строком 3 роки 4 місяці.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_4 тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_4 з 20 год. 20 хв. 01 липня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1256,08 (одну тисячу двісті п"ятдесят шість) грн. 08 коп. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1600 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

Речові докази у справі – бейсболку із надписом «Tasmanian Devil» та хустинку, які були вилучені в ході огляду місця події у АДРЕСА_2 , та поміщені у два окремі паперові конверти Національної поліції України Головного слідчого управління, чоловічу барсетку із маркуванням «L\H Leadhake» із усім вмістом, а саме металевою банкою із ананасами ТМ «Долина мрій» 500 мл із штрихкодом PRDD:22062018, ЕХР:22062022 Вж; двома тканинними рукавицями білого та синього кольору; трьома цукерками; ключем до врізного замка із маркуванням «Гардиан»; грошовими коштами в сумі 10 грн. 50 коп., купюрами «5 грн.» - 2шт., та 50 коп. однією монетою; медичними препаратами: 12 ампул «Дімедрол» об`ємом 1 мл., та одну ампулу «Сульфокамфокаїн» 2 мл., яка упакована у сейф-пакет НПУ ГСУ №4329370; передані на зберігання до камери схову речових доказів Острозького ВП ГУНП в Рівненській області, після вступу вироку в законну силу – повернути ОСОБА_4 ;

скляний флакон білого кольору марки «Nivea» бальзам після бриття; упаковка таблеток «Клофелін-Дарниця» 10 шт., з яких одна відсутня; 4 ампули «Демедрол» 10 мг/мл, 3 ампули «Анальгін» 500 мг/мл з них одна відкрита, 5 медичних шприців 5 мл., 1 шприц 2 мл.; два медичні шприци 5 мл.; поліетиленовий пакет з механізмом із замка; квитанція ТОВ «АТБ Маркет»; 6 голок із чохлом до шприца; шматок вати, які упаковані у сейф-пакет НПУ ГСУ №INZ 1091077, футболку темно-сірого кольору із горизонтальними полосами білого кольору, поміщену у сейф-пакет НПУ ГСУ №INZ3022090, передані на зберігання до камери схову речових доказів Острозького ВП ГУНП в Рівненській області, після вступу вироку в законну силу – повернути ОСОБА_4 ;

грошові кошти в сумі 704 грн. 60 коп., з яких: 540 грн. купюрами номіналом «200 грн.» - 2 шт., «100 грн.» - 1 шт., «10 грн.» - 2 шт., «20 грн.» - 1 шт., які упаковані в сейф-пакет Національної поліції України Головного слідчого управління №INZ 1091075 - передані на зберігання до банківської установи АТ КБ «ПриватБанк» у м.Рівне, після вступу вироку в законну силу, повернути законному володільцю – потерпілому ОСОБА_3 ; грошові кошти в сумі 164,60 грн. купюрами номіналом «1 грн.» - 3 шт., «50 грн.» - 1шт., «5 грн.» - 2шт., «100 грн.» - 1шт., «50 коп.» - 2шт., «25 коп.» - 2 шт., «10 коп.» - 1 шт. які упаковані в сейф-пакет Національної поліції України Головного слідчого управління №INZ 1091075 - передані на зберігання до банківської установи АТ КБ «ПриватБанк» у м.Рівне, після вступуп вироку в законну силу - повернути ОСОБА_4 ;

диск «DVD-R» 4,7 Gb із відеозаписом магазину «Комора» від 08.06.2019 - зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;

сліди рук вилучені в ході огляду місця події у м. АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 , за допомогою 5 відрізків липкої стрічки, зафіксовані на аркуші паперу, та поміщені до сейф-пакету Експертної служби МВС №2692204, дактилокарту підозрюваного ОСОБА_4 поміщену у сейф-пакет Експертної служби МВС №2692203, передані на зберігання до камери схову речових доказів Острозького ВП ГУНП в Рівненській області, після вступу вироку в законну силу, знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 протягом 30 днів з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.