Ухвала суду № 84639682, 26.09.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5995/18

Номер провадження 1-кп/404/674/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючої судді: Загреби І.В.,

при секретарі: Созоненко В.В.

за участю прокурора: Сагайдака А.І.,

захисника - адвоката: Туз В.Ж.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому клопотання прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури Сагайдака А.І., у кримінальному провадженні кримінальне провадження №12018120020006838 від 09.08.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, не працюючого, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 08.05.1997 року Новомиргородським районним судом Кіровоградської області, за ст.140 ч.3, ст.44, ст.191, ст.42 КК України до 2 років виправних робіт з конфіскацією 1/2 частини майна з утриманням 20% від заробітку, за постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.06.2000 року, на підставі ст.30 КК України замінено невідбуту частину строку покарання на позбавлення волі строком на 1 рік 5 місяців. 18.05.2002 року звільнений по відбуттю строку покарання;

- 25.02.2004 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ст.185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 2 роки. 10.08.2005 звільнений на підставі ст.1 п.«б» Закону України «Про амністію» від 31.05.2005;

- 17.06.2015 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ст.307 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 12.09.2014 року ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.06.2015 року переглянуто, кримінальну справу закрито, обвинуваченого звільнено з-під варти;

- 15.09.2016 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ст.125 ч.1 КК України; кримінальне провадження закрито на підставі ст.284 п.7 КПК України;

- 17.09.2018 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 2 роки;

- 19.09.2018 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ст.309 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 09.08.2018 близько 11.30 год., більш точного часу не встановлено, перебував на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де в нього виник умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням в житло.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань та переслідуючи мету власної наживи та самозбагачення, ОСОБА_1 , вільно проник в будинок потерпілого, ОСОБА_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де з однієї з кімнат будинку таємно викрав ноутбук марки «ASUS K55DR», вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №735 від 30.08.2018 року становить 3848 грн. 33 коп.

В подальшому ОСОБА_1 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, таким чином спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 3848 грн. 33 коп.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та зазначив про наявність ризиків та неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Захисник та обвинувачений в судовому засіданні заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили обрати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід домашній арешт.

Вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри, суд зазначає, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 п.1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Відповідно до п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Установленою практикою Європейського суду з прав людини, визначено, що висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Під час розгляду клопотання, суд встановив наявність обґрунтованої підозри за ст.185 ч.3 КК України, та причетність ОСОБА_1 до неї, що підтверджується наданими суду матеріалами.

Крім того, під час розгляду клопотання, судом встановлено наявність ризиків передбачених:

- п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченим ухилятися від кримінальної відповідальності, через тяжкість пред`явленого обвинувачення, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення його провини, останній може вчинити спроби направлені на ухилення від кримінальної відповідальності та суду;

- п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , оскільки останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення злочинів у сфері проти власності, що свідчить про небажання останнього стати на шлях виправлення.

Наявні ризики, свідчать, що їх запобігання не можливе шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою, оскільки, перебуваючи під домашнім арештом, особистому зобов`язанню, останній не буде обмежений в своїх діях, а тому ризик передбачений пунктом 5 не буде забезпечений, окрім того останній може з метою уникнення відповідальності вчинити спроби направлені на ухилення від суду.

Доводи сторони захисту про позитивну характеристику обвинуваченого, постійне місце проживання, не є обставинами, що спростовують оголошену ОСОБА_1 підозру та встановлені ризики.

Таким чином, враховуючи обставини провадження, суд вважає, що у провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.183 ч.3 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим кодексом.

З урахуванням встановлених обставин кримінального правопорушення, відсутності у обвинуваченого заробітку, особи обвинуваченого та положень ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає можливим заставу визначити у розмірі 40 розмірів мінімальної заробітної плати.

Керуючись ст.ст.176-199, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури Сагайдака А.І., у кримінальному провадженні №12018120020006838 від 09.08.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, а саме з 26.09.2019 року до 24.11.2019 року (включно).

Визначити ОСОБА_1 сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в якості застави, що в грошовому еквіваленті становить 76 840 грн. (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок), яка ним або заставодавцем може бути внесена на депозитний рахунок 37312037002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ місто Київ; код банку отримувача МФО 820172, призначення платежу: «застава за ОСОБА_1 у справі №404/5995/18; 1-кс/404/674/18, Кіровський районний суд міста Кіровограда, із зазначенням анкетних даних особи, яка вносить заставу».

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 - прибувати за викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього зобов`язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року №4-р/2019 ухвала в частині продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду, а в іншій частині оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Суддя Кіровського районного суду

м. Кіровограда І.В. Загреба